Етапи чи види робіт
КПВ
Завдання:
Розроблення конструкторської документації для виготовлення нових і удосконалення існуючих виробів.
● технічне завдання;
● технічна пропозиція
● ескізний проект
● технічний проект
● робочий проект
4. Логічним продовженням організації конструкторської підготовки виступає організація технологічної підготовки виробництва(ТПВ) – сукупність взаємопов'язаних процесів, які забезпечують технологічну готовність підприємства до випуску продукції необхідної якості при встановлених строках, обсягу виробництва і затратах і вдосконалення існуючих.
Важливим завданням організації ТПВ є проектування технологічного процесу, який відповідав би сучасним вимогам ринку і світовим стандартам.
Основні етапи ТПВ:
● розроблення технологічної документації;
● проектування технологічної оснастки;
● виготовлення технологічної оснастки;
● налагодження спроектованого технологічного процесу.
Основні етапи розробки технологічних процесів:
● аналіз вихідних даних;
● вибір діючого типового технологічного процесу чи пошук аналогу одиничного процесу;
● вибір заготовки і методів її виготовлення;
● складання технологічного маршруту обробки;
● розроблення технологічних операцій, нормування технологічного процесу;
● визначення вимог техніки безпеки;
● розрахунок економічної ефективності технологічного процесу;
● оформлення технологічних процесів.
5. Технологічний процес може бути типовим, одиничним та груповим.
Типовий технологічний процес повинен бути раціональним в конкретних виробничих умовах і його розробляють на основі аналізу великої кількості реально діючих та можливих технологічних процесів на виробництво типових представників групи виробів.
Одиничний технологічний процес розробляється для конкретного виробу.
Груповий технологічний процес призначений для спільного виготовлення чи ремонту групи виробів різної конфігурації. Він складається з групи технологічних операцій, які виконують на спеціалізованих робочих місцях відповідно до технологічного маршруту виготовлення відповідної групи виробів.
Всі роботи на стадії організації ТПВ регламентуються Стандартами Єдиної системи технологічної підготовки виробництва (ЄСТПВ).
Організація ТПВ може здійснюватись на основі однієї з форм:
- централізована,
- децентралізована,
- змішана.
Організація підготовки виробництва спрямована на раціональне поєднання всіх елементів процесу створення і освоєння нової техніки (СОНТ) в просторі і в часі, налагодження необхідних зв'язків і узгодження дій всіх учасників цього процесу.
Прискорити і підвищити якість підготовки виробництва до випуску нової продукції допоможе застосування автоматизованої системи розробки технологічних процесів (САПР).
"Паралельний інжиніринг" –це технологія проектування, яка дозволяє створювати комп'ютерну модель виробу, технологічного процесу та технологічного комплексу.
Елементами такої технології проектування є математичні моделі виробу, технології виготовлення його деталей і складання, а також технологічних комплексів, які їх реалізують.
6.На всіх стадіях організації ТПВ необхідно проводити економічну оцінку доцільності розроблення і впровадження нового продукту за різними критеріями і різними методиками.
При співставленні варіантів конструкції виробів впровадженню підлягає та, яка задовольняє вимогам виробничого процесу за всіма показниками; характеризується мінімальною величиною капітальних вкладень , максимальним інноваційним наповненням, а також оптимально-бажаною величиною собівартості продукції.
Період часу перетворення наукової ідеї(новації) в товар називається інноваційним лагом.
Важливим елементом при розробці нового товару є функціонально-вартісний аналіз (ФВА) конструкції виробу.
ФВА – це метод системного дослідження об'єкта (виробу, процесу), спрямований на підвищення ефективності використання матеріальних і трудових ресурсів при створенні цього об'єкта.
Метод ФВА на стадії проектування полягає в знаходженні оптимального варіанта конструкції та організаційно-економічних рішень, які забезпечать виконання виробом функцій з мінімальними затратами.
В цілому різниця витрат по двом варіантам розробок обчислюється так:
∆З = [(С1 + Ен(К1 + Зпр1)] - [(С2 + Ен(К2 + Зпр2)]хА2,
де С1, С2 – річні питомі поточні витрати по варіантах,грн.;
К1, К2 – річні питомі капіталовкладення на виробництво товарів за варіантами, грн.;
Зпр1, Зпр2 – питомі приведені перед виробничі витрати по варіантам, грн.;
А2 – річний обсяг виробництва продукції за нових умов, шт..
Економічна оцінка варіанту технологічного процесу включає порівняльний аналіз по приведених витратах і вибір варіанта, який забезпечує їх мінімальне значення:
Smі + Ен х Кі → min,
де Smі – технологічна собівартість і-го виробу, грн/шт;
Ен – нормативний коефіцієнт дисконтування;
Кі – питомі капітальні вкладення, грн.-рік/шт.
Технологічна собівартість одного виробу розраховується за формулою:
Sm = Sv + Sc/N,
де Sv – умовно-змінні витрати, грн.;
Sc – умовно-постійні витрати, грн.;
N - обсяг випуску, шт.
Порівняння двох варіантів технологічного процесу здійснюється із співвідношення їх технологічної собівартості, яка розраховується за формулою:
Sm1 = Sv1N + Sc1,
Sm2 = Sv2 N + Sc2,
де Sm1 , Sm2 – технологічна собівартість випуску продукції по кожному варіанту.
З варіантів вибирається той, собівартість якого для заданої програми буде найменшою.
На основі порівняння варіантів визначається критична програма Nк випуску виробів, яка характеризує межу однакової економічної доцільності обох варіантів.
Її обсяг розраховується за формулою:
Nк = Sc2 - Sc1 / Sv1 - Sv2.
Одночасно з розробленням технологічного процесу вирішуються питання щодо методів його організації –непотокових, потокових, групових, а також визначаються норми витрат матеріалів на деталі, вузли і вироби в цілому.
7. Важливою складовою системи створення і випуску нової продукції є організаційна підготовка виробництва. Вона ведеться паралельно-послідовно з технологічною підготовкою та дослідним виробництвом. На цій стадії визначаються методи і процеси переходу на випуск нової продукції, розраховуються потреби в матеріалах і комплектуючих виробах , установлюються календарно-планові нормативи процесу виробництва, вирішуються питання організації та оплати праці тощо.
Для забезпечення ефективного освоєння виробництва нової продукції у процесі організації підготовки розробляється проект організації виробництва цієї продукції, який передбачає:
● визначення виробничої потужності випуску нової продукції;
● вибір раціональних форм організації виробництва;
● розроблення чи вдосконалення системи оперативно-виробничого планування;
● проектування системи технічного обслуговування виробництва;
● вибір форм і методі оплати праці;
● підготовку проекту реконструкції підприємства.
Окремо проектується система контролю якості продукції.
8. В умовах ринкових відносин в значній мірі змінюються підходи до оцінки ефекту нововведень. Так, раніше основним показником були приведені витрати. А в ринкових умовах головним показником їх фактичного ефекту є величина прибутку або чистої поточної вартості. При цьому під ефектом розуміють різницю результатів та витрат , а під ефективністю – відношення результатів до витрат.
Основні показники економічного ефекту впровадження у виробництво нового продукту:
♦ обсяг чистого прибутку; ♦ рентабельність інвестицій;
♦ чиста поточна вартість; ♦ індекс прибутковості;
♦ термін окупності; ♦ внутрішня ставка доходності
9. Екологічна підготовка характеризує визначення рівня шкідливих впливів на оточуюче середовище. З цією метою проводиться аналіз наслідків впровадження нового виробу для оточуючого середовища, розраховуються екологічні показники, виходячі з прийнятих міжнародних технічних регламентів норм, стандартів і рекомендацій міжнародних природоохоронних організацій.
10.Після завершення організації підготовки та дослідного виробництва розпочинається промислове освоєння нової продукції. Яке за своєю суттю є продовженням дослідного освоєння, але має інші цілі і завдання.
Освоєння випуску нової продукції - це процес виробництва, протягом якого здійснюється налагодження технологічного процесу, організації та планування виробництва нової продукції у заданих обсягах й досягаються намічені економічні показники.
Розрізняють технічне, виробниче та економічне освоєння.
Технічне освоєння здійснюється в період дослідного виробництва і полягає в досягненні технічних параметрів, передбачених стандартами й технічними умовами. Як правило, технічне освоєння повинне завершитись у період дослідного виробництва.
Виробниче освоєння є виробничим процесом, упродовж якого підприємство виходить на проектні потужності з випуску нової продукції.
Економічне освоєння – це період, протягом якого підприємство досягає проектного рівня економічних показників випуску нової продукції (за трудомісткістю і собівартістю). Економічне освоєння починають одночасно з виробничим, але закінчують, як правило, після досягнення проектного обсягу випуску.