Розпізнайте, яку економічну категорію характеризують наведені нижче визначення. Обґрунтуйте свою відповідь.
ВПРАВИ ДЛЯ РОЗПІЗНАННЯ ТЕРМІНІВ
Кадрова політика підприємства
Управління персоналом неодмінно пов'язане з розробкою і реалізацією кадрової політики, основними завданнями якої є:
- задоволення потреби підприємства в кадрах;
- забезпечення раціонального розподілу, професійно-кваліфікаційного і посадового просування кадрів;
- ефективне використання трудового потенціалу підприємства.
Реалізація цих завдань передбачає виконання багатьох функцій, а саме:
- планування, наймання і розміщення робочої сили, включаючи добір, орієнтацію, переорієнтацію, перепрофілювання й адаптацію;
- навчання, підготовку і перепідготовку працівників, підвищення кваліфікації;
- оцінку персоналу (проведення атестації працівників, просування по службі й стимулювання до кар'єрного росту);
- визначення умов наймання, праці та її оплати;
- мотивацію праці і дотримання трудової дисципліни;
- забезпечення формальних і неформальних зв'язків, створення сприятливого психологічного клімату в колективі;
- реалізацію соціальних функцій (пільгове харчування на підприємстві, матеріальна допомога, організація відпочинку тощо);
- контроль за безпекою праці, інші.
Роботу з кадрами на підприємстві здійснюють усі лінійні керівники, а також деякі функціональні відділи: відділ кадрів, відділ праці і заробітної плати, відділ технічного навчання, керівники (директор, менеджери )
Зашифрованими економічними категоріями є:
- кваліфікація;
- керівники;
- коефіцієнт плинності кадрів;
- молодший обслуговуючий персонал;
- норма виробітку;
- норма обслуговування;
- норма часу обслуговування;
- норма часу;
- норма чисельності;
- облікова кількість працівників;
- персонал підприємства;
- професія;
- робітники;
- службовці;
- спеціальність;
- стажери (учні);
- трудові ресурси;
- фахівці;
- штатний норматив;
- явочна кількість працівників.
1. | Визначений вид діяльності (занять) людини, обумовлений сукупністю знань і трудових навичок, придбаних у результаті спеціального навчання | ? | ||||
2. | Вид діяльності в рамках тієї чи іншої професії, що має специфічні особливості і зажадає від працівників додаткових спеціальних знань і навичок | ? | ||||
3. | Ступінь і вид професійної підготовки працівника, наявність у нього знань, умінь і навичок, необхідних для виконання роботи (функцій) визначеної складності, що відображається в кваліфікаційних (тарифних) розрядах і категоріях | ? | ||||
4. | Кількість працівників на підприємстві, яка входить до кадрового списку (з урахуванням осіб, що знаходяться у відрядженнях, відпустках, виконують державні чи суспільні обов'язки, відсутні через хворобу тощо) | ? | ||||
5. | Необхідна для виконання виробничої програми кількість працівників | ? | ||||
6. | Сукупність працівників, що входять до облікового складу підприємства | ? | ||||
7. | Частина населення працездатного віку, що має необхідні фізичні можливості, володіє знаннями і практичним досвідом для здійснення визначеної роботи в народному господарстві | ? | ||||
8. | Працівники, безпосередньо зайняті виробництвом продукції (наданням послуг), ремонтом, переміщенням вантажів, наглядом за роботою промислових агрегатів, налагодженням та безпосереднім обслуговуванням устаткування | ? | ||||
9. | Особи з високою професійною підготовкою, безпосередньо зайняті управлінням виробничими процесами та підлеглими працівниками | ? | ||||
10. | Інженерно-технічні працівники, що виконують рядові функції управління, здійснюють технічне, організаційне, економічне керівництво виробничими процесами, а також організують діяльність промислово-виробничого персоналу | ? | ||||
11. | Працівники, що здійснюють підготовку й оформлення документів, виконують адміністративно-господарську, фінансову, статистичну, обліково-бухгалтерську, інші функції обслуговування | ? | ||||
12. | Особи, зайняті обслуговуванням основного парку обладнання та устаткування, а також обслуговуванням основних, допоміжних, чергових і ремонтних виробничих працівників | ? | ||||
13. | Особи, які набувають практичних навичок оволодіння професією на конкретному підприємстві | ? | ||||
14. | Час, відведений на виробництво одиниці продукції чи виконання визначеної роботи (у годинах, хвилинах, секундах) | ? | ||||
15. | Кількість продукції, виготовлена робітником за одиницю часу | ? | ||||
16. | Кількість одиниць устаткування, виробничих площ тощо, визначених для обслуговування одним чи групою робітників | ? | ||||
17. | Необхідний час на обслуговування одиниці устаткування протягом визначеного календарного періоду (однієї зміни, місяця тощо) | ? | ||||
18. | Кількість працівників, установлена для обслуговування об'єкта чи виконання визначеного обсягу робіт | ? | ||||
19. | Число працівників за відповідними професіями й кваліфікаціями, яких слід залучити для забезпечення виробничого процесу з обслуговування обладнання протягом зміни | ? | ||||
20. | Відношення вибулих з підприємства працівників з неповажних причин (з ініціативи працівника, через прогули, порушення трудової дисципліни тощо) до середньоспискової чисельності за певний період | ? | ||||
ТЕМА «ОСНОВИ ТЕХНІЧНОГО НОРМУВАННЯ»
1. Сутність та завдання технічного нормування.
2. Особливості встановлення норм і нормативів праці на підприємстві
3. Методи вивчання витрат робочого часу.
МЕТА : вивчення сутності сучасної системи нормування праці
1. Одним з напрямів зростання продуктивності праці є наукова організація праці(НОП). НОП - невід”ємна частина економічної політики. На підприємствах розробляються та запроваджуються раціональні форми організації праці, відбувається підбір кадрів та заходи щодо зміцнення дисципліни виробництва. При проектуванні виробничого процесу й організації праці визначають оптимальний метод виконання виробничого завдання із застосуванням прогресивних обґрунтованих норм праці.
Сьогодні більшість трудящих працює за умов відсутності чітко регламентованих і рознормованих виробничих процесів щодо виготовлення продукції належної якості і кількості. Це суперечить сутності відносин вільного формування попиту і пропозиції робочої сили на ринку праці.
Необхідність нормування, праці випливає з потреби точного визначення фактичних витрат, обґрунтованого планування трудомісткості робіт і чисельності персоналу.
Нормування праці являє собою метод установлення технічно обґрунтованих норм часу для виконання певної роботи або норм виробітку продукції на основі вивчення трудового процесу на робочому місці, а також розробки і впровадження заходів, спрямованих на удосконалення організації виробництва і праці.
Метою нормування праці є встановлення норм праці на конкретному робочому місці, максимальне зменшення витрат виробництва за рахунок максимально повного використання робочого часу, звільнення його від непродуктивних витрат і втрат.
Завданнями технічного нормування праці є:
• встановлення нормативу часу на одиницю продукції;
• впровадження найбільш раціонального режиму використання устаткування, машин і механізмів;
• розробка найбільш раціональної структури виробничого процесу;
• впровадження найкращої організації праці на робочому місці;
• встановлення на базі аналізу існуючої організації виробництва та праці прогресивних науково обгрунтованих норм та нормативів, які націлені на підвищення продуктивності праці.
Для забезпечення правильності, наукової обгрунтованості у встановленні норм праці при її нормуванні необхідно дотримуватися таких принципів:
• максимальна відповідність розроблених норм суспільно необхідним витратам праці;
• прогресивність встановлених норм;
• наукова й організаційно-технічна обґрунтованість норм;
• єдність застосовуваних норм і їх рівня напруженості;
• обов'язкова комплексність норм;
• чітка регламентація складу робіт і організаційно-технічних умов їх виконання;
• оптимальний вибір об'єкта дослідження як одиниці нормування праці;
• демократичне залучення трудящих до процесу розробки норм.
Нормування праці полягає у визначенні часу, який потрібен для якісного виконання тієї або іншої роботи. Для цього нормувальником здійснюються наступні роботи:
• час зміни поділяється на час роботи і час перерв та визначається склад трудового процесу і перерв ;
• здійснюється ретельне спостереження за всіма елементами витрат часу найбільш оптимальним методом ;
• аналізується раціональність кожного з елементів витрат часу зміни з погляду виконання виробничого завдання;
• виключаються непотрібні роботи й операції;
• скорочується надмірна тривалість необхідних операцій;
• розраховується норма часу (НЧ) на виконання конкретної роботи (одиниці продукції)
• • у разі потреби встановлюється норма виробітку (НВИР) як частка від розподілу часу оперативної роботи протягом зміни на суму тривалості основних і допоміжних операцій (а в разі потреби - і переходів), що припадають на виготовлення одиниці продукції (тобто на суму питомих витрат основного і допоміжного часу)
![]() |