Структура штучно-калькуляційного часу

Нормований час - це передбачуваний час, необхідний для виконання конкретної операції, роботи.

Ненормований час - це час, який виникає внаслідок різних технічних і організаційних неполадок і не входить до норм праці.

Нормований час підрозділяється на:

- підготовчо-заключний час (t_ПЗ);

- основний час (t_ОСН);

- допоміжний час (t_ДОП);

- час організаційного обслуговування робочого місця (t_ОРГ);

- час технічного обслуговування робочого місця (t_ТЕХ);

- час для відпочинку і природних потреб (t_ВІДП)

Приклад структури нормованого часу на виконання робіт наведений на рис. 4.4.

Підготовчо-заключний час (tm) витрачається робітником на виконання таких робіт:

- одержання й ознайомлення з технічною документацією (креслення, технічні умови, опис технологічного процесу тощо);

- підготовка устаткування (налагодження, переналагодження), інструменту, устаткування, вимірників тощо;

- дії, пов'язані із закінченням обробки деталей, виробів тощо.
Підготовчо-заключний час формується на всю партію деталей (виробів) і не залежить від її величини.

Разом з тим слід зауважити, що у масовому виробництві підготовчо-заключний час відсутній, тому що деталі (вироби) обробляються постійно протягом усього терміну їх виготовлення.

Основний час(t_ОСН) - час, протягом якого безпосередньо здійснюється технологічний процес (змінюється форма, розміри, фізико-хімічні властивості деталі чи виробу). Він може бути:

- ручним;

- машинно-ручним;

- машинно-автоматичним;

- апаратним.

Допоміжний час (t_ДОП) витрачається на виконання окремих елементів роботи:

- встановлення та зняття деталі (виробу);

- закріплення і відкріплення деталі (виробу);

- вимірювання зразків;

- підведення і відведення інструментів;

- включення і вимкнення устаткування.

В умовах масового і серійного виробництв, коли застосовуються групові методи обробки чи відбуваються апаратні технологічні процеси (термічні, гальванічні тощо), основний і допоміжний час встановлюється на партію, що залежить від пропускної спроможності устаткування

Час організаційного обслуговування робочого місця (t_ОРГ) - час на прибирання відходів на робочому місці, на одержання і здачу інструментів, вимірювачів, приладів, приймання робочого місця протягом зміни.

Час технічного обслуговування робочого місця (t_ТЕХ) - час змащення, налагодження, заміни інструменту, який було ушкоджено протягом зміни.

Час на відпочинок і природні (особисті) потреби (t_ВІДП) - час, який встановлю­ється для підтримки працездатності робітника протягом зміни.

Відповідно до наведеної класифікації витрат робочого часу встановлюється його структура (рис. 4.4) і здійснюється розрахунок технічно обґрунтованої норми часу.

Норма штучного часу (tmr) застосовується в умовах масового виробництва і обчислюється за формулою :

Час відпочинку (t_ВІДП) та час на організаційне (t_ОРГ) і технічне (t_ТЕХ) обслуговування зазвичай встановлюються у відсотках до оперативного часу виробництва (t_ОП), який в свою чергу складається з основного (t_ОСН)і допоміжного (t_ДОП) часу. В такому разі штучний час стає можливим визначити за формулою (4.4):

де k_ОРГ, k_ТЕХ, k - коефіцієнти відповідно на організаційне, технічне обслуговування, а також на відпочинок і природні потреби.

Норма штучно-калькуляційного часу(t_ШК)застосовується в серійному виробництві, де встановлюється досить значний коефіцієнт на підготовчо-заключний час. Вона визначається за формулою (4.5):

де п - кількість деталей (виробів) у партії.

У виробництві з неминучими технологічними втратами норма штучного часу встановлюється з урахуванням виходу придатних деталей (t_ШТ.ПР)за формулою (4.7):

При обробці деталей (виробів) на автоматичному устаткуванні (на установках, термічних агрегатах, стендах) основний час визначається на підставі паспортних да­них устаткування чи розрахунків його продуктивності.

Так, наприклад, при обробці деталей на агрегаті прохідного типу, норма основ­ного часу визначається в такій послідовності:

1. Здійснюється розрахунок пропускної спроможності агрегату за формулами (4.9-4.11):

де Nзм - пропускна спроможність агрегату (шт. на зміну);

Теф - змінний фонд робочого часу агрегату (хвилин);

n - кількість деталей на піддоні (штук);

r- такт виходу одного піддона з печі (хвилин);

Іn -довжина піддона (см);

ν- швидкість руху стрічки конвеєра агрегату (см/ хвилину);

Тзм - тривалість зміни (хвилин);

tχ- час холостого ходу агрегату (хвилин);

tз - час завантаження печі піддонами (повне заповнення конвеєра) (хвилин).

2. Основний час розраховується за формулою (4.12):

Формули для розрахунку пропускної спроможності різного устаткування залежать від особливостей виконання робіт на ньому.

Допоміжний час, час на організаційно-технічне обслуговування робочого місця і час на відпочинок і природні потреби розраховується за встановленими раніше нормативами, а потім уточнюється згідно з фактичними витратами під час здійснення технологічного процесу.

При багатоверстатному обслуговуванні устаткування, не пов'язаного із загальним ритмом роботи, технічно обґрунтована норма часу (t_ШТ) може бути розрахована за формулою (4.13):

Де Т_ОП - оперативний час на одному верстаті (хвилин);

m - кількість верстатів, що обслуговуються одним робітником;

k_C - коефіцієнт одночасного збігу обслуговування декількох верстатів (зазвичай він дорівнює 1,1-1,2);

t_ОРГ, t_ТЕХ, t_ВІДП - відповідно час на організаційне, технічне обслуговування робочого місця і час відпочинок у відсотках до оперативного часу.

Норму штучного часу (t_ШТ) за умов періодичної роботи устаткування при багатоверстатному обслуговуванні (тобто пов'язаного загальним ритмом роботи) можна розрахувати за формулою (4.14):

При потоковому виробництві розрахунки норми штучного часу (t_ШТ) здійснюють в такій послідовності:

1) нормування кожної операції;

2) організаційно-технологічна синхронізація робіт окремих видів устаткування, розміщення (перестановка) робітників;

3) остаточний розрахунок норми часу і норми виробітку.

Норма обслуговування устаткування (N_ОБСЛ) (налагодження, огляд, змащення, заправлення мастильно-охолодними рідинами тощо), закріпленого за одним чи за групою робітників розраховується за формулою (4.15):

де Т_ЕФ - ефективний фонд робочого часу устаткування за зміну, місяць, рік (годин);

t_ОБСЛ - норма часу обслуговування відповідного календарного періоду (годин).

Норма часу обслуговування (t_ОБСЛ) визначається за формулою (4.16):

де t_ОД - норма часу на одиницю обсягу роботи, хвилин;

Q - кількість одиниць обсягу роботи, виконуваних протягом заданого календарного періоду (умовні одиниці устаткування);

kд - коефіцієнт додаткових функцій певної категорії робітників, не врахованих в нормах праці (наприклад, функції обліку, інструктажу тощо). Існують два методи встановлення норм праці:

1. Дослідно-аналітичний метод.

2. Розрахунково-аналітичний метод

Дослідно-аналітичний метод встановлення норм праці заснований на вивченні витрат робочого часу шляхом спостережень і містить:

- безпосередній вимір норм часу за допомогою хронометражу і фотографії робочого дня;

- фотографування робочого дня методом моментних спостережень.

Хронометраж - метод вивчення витрат робочого часу багаторазово повторюваних ручних і машинно-ручних елементів операцій шляхом їх виміру. Він використовується переважно в крупносерійному і масовому виробництвах для встановлення нових і перевірки діючих норм, установлених розрахунковим шляхом. Об'єктом дослідження є операція і її елементи, а його метою - встановлення основного і допоміжного часу чи витрат часу на окремі трудові прийоми.

Розрізняють суцільний і вибірковий хронометраж. При суцільному хронометражі його об'єктом є всі елементи оперативного часу, а при вибірковому - лише окремі елементи оперативного часу чи технологічної операції.

Процес хронометражу містить три етапи:

1) підготовку до спостереження;

2)хронометрування;

3) аналіз отриманих даних.

Підготовка до спостереження складається з:

- вибору робочого місця для хронометрування;

- розчленування операції на складові елементи (переходи, прийоми);

- визначення фіксажних точок елементів операції, тобто моментів часу, що вказують на початок елемента операції (початкова фіксажна точка) і його кінець (кін­цева фіксажна точка);

- встановлення найважливіших факторів, що впливають на тривалість кожного елемента операції;

- визначення необхідної кількості вимірів;

- підготовки документації.

Хронометрування - вимір елементів досліджуваної операції із здійсненням запису у хронометражну карту.

Аналіз отриманих даних здійснюється за хронометражними рядами.

Отриманий ряд вимірів називається хронометражним рядом. Він характеризується коефіцієнтом стійкості (βст), який розраховується за формулою (4.17):

де t_МАХ i t_МІН відповідно максимальна і мінімальна тривалість виміру.

Час тривалості операції чи її окремих частин (t) визначається як середньозважена величина хронометражного ряду за формулою (4.18):

де ti - час і-го виміру;

n- число вимірів.

Фотографія робочого дня - це спостереження, проведені для вивчення усіх витрат робочого часу протягом зміни чи її частини. Вони можуть бути індивідуальними, груповими, бригадними тощо. Основними завданнями фотографії робочого дня є:

- виявлення втрат робочого часу;

- встановлення причин цих втрат;

- розробка дієвих заходів для усунення втрат робочого часу;

- одержання аналітичних даних про необхідну чисельності працівників для створення нормативів часу.

Етапи фотографії робочого дня аналогічні етапам хронометражу.

Метод моментних спостережень дає можливість визначати величину втрат робочого часу, не вдаючись до їх безпосереднього виміру. Він застосовується при спостереженні за великою кількістю об'єктів. Метод заснований на використанні положень теорії ймовірностей, а його сутність полягає в заміні безперервної фіксації часу при безпосередніх вимірах (звичайні фотографії робочого дня) обліком кількості моментів спостережень. Отримані за цим методом дані дозволяють визначити питому вагу й абсолютні значення втрат часу за окремими елементами.

Етапи моментних спостережень включають:

- підготовку до спостережень;

- проведення моментних спостережень;

- аналіз отриманих результатів.

Підготовка до спостережень включає:

- підготовку документації;

- класифікацію елементів витрат робочого часу та їх індексацію (цифра, буква, умовна позначка);

- визначення фіксажних пунктів, тобто постійні місця фіксування стану об'єкта вивчення (робітника, устаткування);

- визначення кількості спостережень (п) залежно від типу виробництва;

- складання схеми маршруту обходу робочих місць (кільцевий, маятниковий, комбінований);

- визначення тривалості одного обходу;

- встановлення кількості обходів за зміну і число днів спостережень;

- побудова графіка обходів і таблиці вимірів.

Кількість спостережень можна визначити за формулою (4.19):

де k0 - найменша питома вага елемента в балансі робочого дня, необхідна для аналізу результатів;

k_ПР = Δp/k₀ - припустима помилка остаточних результатів;

Δр - інтервал розсіювання величини;

k_ГАР = Δр/ 2k_ПР² - гарантійний коефіцієнт, який показує, скільки разів середньо-квадратична помилка укладається в половині інтервалу розсіювання Δр.

Якщо при проведенні спостережень досліджуються всі елементи витрат часу, то кількість спостережень визначають за витратами, питома вага яких найменша чи необхідна точність яких найвища.

Моментні спостереження здійснюються шляхом обходу дільниці, де розташовані робочі місця виконавців, за визначеним маршрутом. Спостерігач визначає, чим зайнятий робітник на своєму робочому місці, і фіксує результат у бланку за допомогою умовних позначок.

Отримані дані спостережень обробляються відповідним чином, вносяться в зведену таблицю й аналізуються.

Розрахунково-аналітичний метод встановлення норм праці передбачає їх розрахунок на основі застосування нормативів праці і відповідних формул. Він дає можливість не вдаватися щоразу до трудомістких процесів хронометражу і фотографії робочого дня. Норми праці встановлюються до здійснення виробничих операцій, що значно скорочує витрати на їх розробку.

Нормативи праці складаються з:

- нормативів режимів обробки і продуктивності устаткування;

- нормативів витрат часу на виконання елементів робіт;

- нормативів витрат праці на обслуговування одиниці устаткування чи одного працівника.

Нормативи режимів обробки і продуктивності устаткування призначені для нормування основного часу і містять дані, необхідні для розрахунків пропускної спроможності устаткування, вибору оптимальних режимів його роботи.

Як вже зазначалося, нормативи витрат часу на виконання елементів робіт містять вихідні дані для розрахунку підготовчо-заключного часу, допоміжного часу, часу на організаційне і технічне обслуговування робочого місця, часу на природні потреби і відпочинок.

Розрахунок нормативів витрат праці на обслуговування одиниці устаткування чи одного працівника містить нормативи обслуговування (регламентовані величини витрат праці на обслуговування одиниці устаткування, робочого місця) і нормативи чисельності (кількість працівників, необхідних для обслуговування визначеного об'єкта).

Слід зазначити, що на практиці для визначення більшості нормативів праці використовуються хронометраж і фотографія робочого дня.

Розробка технічно обґрунтованих норм часу за допомогою розрахунково-аналітичного методу базується на вивченні технологічного процесу, норм організації праці й обслуговування робочого місця; проектуванні раціональної структури операції; розробці необхідних організаційно-технічних заходів для забезпечення раціональної структури операцій; скороченні витрат часу на виконання окремих частин операції, поліпшенні умов праці; розрахунку тривалості окремих елементів і операції в цілому.

4. Визначення потрібної чисельності персоналу на підприємстві

Явочна чисельність включає лише працівників, що з'явилися на роботу.

Для визначення чисельності працівників за визначений період використовується показник облікової чисельності працівників (середньоспискової чисельності працівників). Для розрахунку потрібної облікової чисельності персоналу складають баланс робочого часу одного облікового працівника.

Баланси робочого часу складають окремо - для періодичного та безперервного виробництв. Вони розраховуються шляхом вирахування з календарного фонду часу святкових днів (для періодичних виробництв) і щотижневих днів відпочинку (вихідних), а також часу, виділеного на чергові і додаткові відпустки, на відпустки з інших причин, на невиходи з причин хвороби працівників чи виконання ними державних чи суспільно-значимих обов'язків і доручень тощо.

При складанні балансу робочого часу визначають кількість днів (годин), яку слід відпрацювати кожному робітнику протягом планового періоду, число днів неявок на роботу, середню тривалість робочого дня одного средньоспискового робітника.

У балансі робочого часу розрізняють три категорії фонду часу:

1)календарний (Т_КАЛЕНД);

2) номінальний (Т_НОМ),

3) ефективний (Т_ЕФ).

Календарний фонд дорівнює числу календарних днів планового періоду.

Номінальний фонд за умов періодичного виробництва дорівнює календарному фонду без урахування вихідних і святкових днів.

Номінальний фонд без урахування неявок унаслідок хвороби, відпусток і виконання суспільних і державних обов'язків тощо утворює ефективний фонд робочого часу.

Для прикладу в табл. 4.2 наведені найбільш характерні баланси робочого часу за умов періодичного і безперервного виробництв.

Таблиця 2. Баланси робочого часу одного облікового працівника

Графік змінності за умов безперервного виробництва протягом 8-годинної зміни та 4-бригадного графіка роботи при цьому виглядає так, як це показано в табл. 4.З.

Для розрахунку явочного і облікового складу працівників на підставі складеного балансу визначають коефіцієнт облікового складу (k_ОБЛ) як відношення номінального фонду робочого часу (Т_НОМ) до ефективного (Т_ЕФ) за формулою (4.20):

Таблиця.3. Графік змінності (А, Б, В, Г- робочі бригади)

Так, за наведеними балансами робочого часу (табл. 4.2) можна визначити коефіцієнт облікового складу:

для періодичного графіку роботи k_ОБЛ - 251 дн./ 217 дн. =1,16;

для безперервного графіку роботи k_ОБЛ = 274 дн./ 240 = 1,14.

Явочна чисельність основних та допоміжних працівників кожної професії за зміну (Ч_ЯВзм) визначається як добуток кількості однотипного обслуговуваного обладнання (n) на штатний норматив обслуговування обладнання в цеху (Н_ШТ) за формулою (4.21):

Явочна чисельність працівників за добу (Ч_ЯВдоб) розраховується шляхом множення явочної кількості працівників на зміну на число змін протягом доби, тобто за формулою (4.22):

Штатна чисельність працівників (Ч_ШТ) включає заданий штат працівників, необхідний для безперервного обслуговування робочих місць з урахуванням підміни, і розраховується за формулою (4.23):

Потрібну кількість працівників для обслуговування апаратних процесів на виробництві також визначають на основі штатних нормативів.

Штатні нормативи - число працівників за відповідними професіями й кваліфікаціями, яких слід залучити для забезпечення виробничого процесу з обслуговування обладнання протягом зміни. їх розраховують виходячи з обсягів функцій працівників, обслуговуючих агрегати з урахуванням можливого суміщення окремих елементів роботи. Розрахунок штатних нормативів за зміну може здійснюватися за формулою (4.24):

де δ_В - відсоток ненормованих витрат штучного часу на здійснення певної one рації, виражений у частках одиниці до оперативного часу витрат відповідно до технологічного регламенту виробництва. Спискова чисельність працівників (Ч_СП) визначається шляхом коригування штатної чисельності (Ч_ШТ) з урахуванням коефіцієнта облікового складу персоналу (k_ОБЛ) за формулою (4.25):

Таблиця 4.4

Розрахунок чисельності основних і допоміжних виробничих працівників в цеху

Облікова чисельність промислово-виробничого персоналу на плановий період (Ч_ПВП) визначається виходячи з базисної чисельності (Чб), планового індексу зміни обсягу виробництва (Jq) і відносної економії чисельності, отриманої в результаті факторних розрахунків зростання продуктивності праці (Е^ПТ_Ч), і розраховується за формулою (4.26):

де t_MQ - планова трудомісткість одиниці визначеного виду продукції, людино-годин; n - номенклатура виготовлюваної підприємством продукції; Q - кількість виробів даного виду продукції, натуральних одиниць; Твф - баланс робочого часу одного працівника (розрахунковий ефективний фонд робочого часу);

k_ВН - очікуваний коефіцієнт виконання норм виробітку в цілому по цеху, підприємству тощо.

2. За штатними робочими місцями за формулою (4.28):

де Ri - чисельність робочих місць з обслуговування і-го виду устаткування; т - кількість наявного на підприємстві устаткування;

Т^УСТеф - ефективний фонд часу устаткування.

Чисельність керівників, фахівців і службовців розраховується за кожною виконуваною ними функцією методом прямого нормування чи методом кореляційної залежності. Керівники підприємств при встановленні чисельності управлінського персоналу можуть скористатися типовими штатними розкладами, розробленими на науковій основі за допомогою загальноприйнятих принципів, керуючись прийнятою в цеху організаційною структурою управління.

Чисельність молодшого обслуговуючого персоналу визначається на основі встановлених норм обслуговування. Чисельність стажерів (учнів) визначається відповідно до плану підготовки кадрів підприємства. Чисельність охоронної служби визначається в залежності від існуючої території, кількості посад, змінності роботи, кримінальної обстановки тощо.

Чисельність непромислового персоналу не залежить від чисельності промислово-виробничого персоналу і визначається окремо за кожним видом діяльності з урахуванням особливостей інфраструктури (дитячі установи, житлово-комунальне господарство, підсобне господарство тощо).