Екологічна експертиза

Екологічна експертиза – це вид науково-практичної діяльності спеціально уповноважених державних органів, еколого-експертних формувань та об’єднань громадян, що ґрунтується на міжгалузевому екологічному дослідженні, аналізі та оцінюванні передпроектних, проектних та інших матеріалів чи об’єктів, реалізація і дія яких може негативно впливати або впливає на стан навколишнього природного середовища, і спрямована на підготовку висновків про відповідність запланованої чи здійснюваної діяльності нормам і вимогам законодавства про охорону навколишнього природного середовища, раціональне використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки (ст. 1 Закону України «Про екологічну експертизу»).

Таким чином, екологічна експертиза – особлива форма попереджувального екологічного контролю. Згідно зі ст. 28 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», завданнями екологічної експертизи є:

- визначення екологічної безпеки господарської та іншої діяльності, яка може нині або в майбутньому прямо або опосередковано негативно вплинути на стан навколишнього природного середовища;

- встановлення відповідності передпроектних, передпланових, проектних та інших рішень вимогам законодавства про охорону навколишнього природного середовища;

- оцінювання повноти й обґрунтованості передбачуваних заходів щодо охорони навколишнього природного середовища та здоров’я населення, яка здійснюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів разом зі спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров’я.

Здійснення екологічної експертизи в Україні базується на таких принципах (ст. 6 Закону України «Про екологічну експертизу» ), як:

- гарантування безпечного для життя та здоров’я людей навколишнього природного середовища, тобто в процесі проведення еколого-експертних заходів мають насамперед дотримуватися основні нормативи якості навколишнього природного середовища, а також еколого-правові вимоги, пропоновані до проектування, розміщення, будівництва, експлуатації об’єктів, діяльність яких впливає на навколишнє природне середовище в цілому, і стосується врешті-решт права кожного індивіда на сприятливий стан навколишнього природного середовища;

- збалансованість екологічних, економічних, медико-біологічних і соціальних інтересів та врахування громадської думки, тобто реалізація зазначеного принципу припускає всебічний підхід три здійсненні еколого-експертної діяльності;

- наукова обґрунтованість, незалежність, об’єктивність, комплексність, варіантність, превентивність, гласність.

До принципів екологічної експертизи належать також:

- екологічна безпека, територіально-галузева й економічна доцільність реалізації об’єктів екологічної експертизи, запланованої чи здійснюваної діяльності. Цей принцип у частині врахування вимог екологічної безпеки багато в чому нагадує принцип, що гарантує забезпечення сприятливого для життя і здоров’я людини навколишнього середовища. У свою чергу врахування таких складових, ж територіально-галузева й економічна доцільність під час екологічної експертизи: припускає аналіз економічної ситуації як у цілому в країні, так і в окремо взятому регіоні, а також факторів, ще впливають на її динаміку;

- державне регулювання, тобто еколого-експертна діяльність здійснюється спеціально уповноваженими державними органами і регламентується нормативно-правовим и документами, прийнятими: н а загальнодержавному рівні;

- законність, яка виступає основним принципом всієї еколого-експертної діяльності і припускає повне і неухильне дотримання положень, закріплених у нормативно-правових актах.

Ст. 5 Закону України «Про екологічну експертизу» визначає основні завдання, екологічної експертизи, до яких належать:

- визначення ступеня екологічного ризику і безпеки запланованої чи здійснюваної діяльності;

- організація комплексної, науково обґрунтованої оцінки об’єктів екологічної експертизи;

- встановлення відповідності об’єктів експертизи вимогам екологічного законодавства, будівельних нормі праці;

- оцінювання впливу діяльності об’єктів екологічної експертизи на стан навколишнього природного середовища і якість природних ресурсів;

- оцінювання ефективності, повноти, обґрунтованості та достатності заходів щодо охорони навколишнього природного середовища;

- підготування об’єктивних, всебічно обґрунтованих висновків екологічної експертизи.

Об’єктами екологічної експертизи, згідно зі ст. 27 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» і ст. 7 Закону України «Про екологічну експертизу», є:

- проекти схем розвитку і розміщення продуктивних сил, розвитку галузей народного господарства, генеральних планів населених пунктів, схем районного планування та інша передпланова і передпроектна документація;

- техніко-економічні обґрунтування і розрахунки, проекти на будівництво і реконструкцію (розширення, технічне переозброєння) підприємств та інших об’єктів, що можуть негативно впливати на стан навколишнього природного середовища, незалежно від форм власності і підпорядкування, у тому числі військового призначення;

- проекти інструктивно-методичних і нормативно-технічних актів і документів, що регламентують господарську діяльність, що негативно впливає на навколишнє природне середовище;

- документація зі створення нової техніки і технології, матеріалів і речовин, у тому числі тих, що закуповують за кордоном;

- матеріали, речовини, продукція, господарські рішення, системи: й об’єкти, впровадження або реалізація яких може призвести до порушення норм екологічної безпеки та негативного впливу на навколишнє природне середовище.

Ст. 7 Закону України «Про екологічну експертизу» також вказує на те, що екологічній експертизі можуть підлягати екологічно небезпечні об’єкти і комплекси, що діють, у тому числі військового й оборонного значення.

Суб’єктами екологічної експертизи відповідно до ст. 9 зазначеного закону є:

- спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, його органи на місцях, створювані ними спеціалізовані установи, організації та еколого-експертні підрозділи чи комісії;

- інші державні органи, місцеві ради і органи виконавчої влади на місцях відповідно до законодавства;

- громадські організації екологічного спрямування чи створювані ними спеціалізовані формування;

- інші установи, організації та підприємства, у тому числі іноземні юридичні та фізичні особи, які залучаються до проведення екологічної експертизи;

- окремі громадяни в порядку, передбаченому законом.

Відповідно до законодавства виділяють державну, громадську та інші види екологічної експертизи.

Державну екологічну експертизу організовують і проводять еколого-експертні підрозділи, спеціалізовані установи, організації або спеціально створювані комісії спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, його органів на місцях із залученням інших органів державної виконавчої влади. Ст. 13 Закону України «Про екологічну експертизу» зазначає, що до проведення екологічної експертизи можуть у встановленому порядку залучатися фахівці інших установ, організацій і підприємств, а також експерти міжнародних організацій.

Законодавством про екологічну експертизу також встановлені спеціальні вимоги до документації на об’єкти державної екологічної експертизи. Зокрема, ст. L5 згаданого закону визначає, що в документації на об’єкти державної екологічної експертизи мають порушуватися питання про:

- комплексне еколого-економічне оцінювання впливу запланованої чи здійснюваної діяльності на стан навколишнього природного середовища, використання і відтворення природних ресурсів, оформленої у вигляді окремого тому (книги, розділу) документації і заяви про екологічні наслідки діяльності;

- обґрунтування впровадженню сучасних, досконалих нематеріаломістких і неенергоємних, мало- і безвідходних технологічних процесів;

- забезпечення комплексного перероблювання, утилізації й ефективного використання відходів виробництва;

- заходи щодо економії водних: ресурсів, забезпечення ефективного очищення всіх видів стічних вод, а також їх використання для технічних потреб без скидання цих вод у природні водотоки і водойми;

- дієвість передбачуваних заходів щодо охорони атмосферного повітря від забруднення;

- забезпечення збереження, охорони і відтворення об’єктів рослинного і тваринного світу та природно-заповідного фонду;

- забезпечення захисту населення і навколишнього природного середовища від шкідливого впливу антропогенних фізичних, хімічних та біологічних факторів.

Закон України «Про екологічну експертизу» також регламентує умови та підстави проведення державної екологічної експертизи в Україні. Зокрема ст. 34 зазначає, що державну екологічну експертизу проводять у разі:

- наявної або можливої потенційної небезпеки об’єктів екологічної експертизи для навколишнього природного середовища;

- прийняття відповідного рішення Кабінетом Міністрів України, Урядом Автономної Республіки Крим, місцевими радами чи їх виконавчими комітетами, судом та правоохоронними органами відповідно до законодавства;

зумовленості загальнодержавними екологічними інтересами.

Державну екологічну експертизу видів діяльності та об’єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку, проводять після оприлюднення замовником заяви про екологічні наслідки діяльності і подання еколого-експертним органам кількох документів із обґрунтуванням оцінки впливу на навколишнє природне середовище. Порядок передачі документації на державну екологічну експертизу визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно із Законом України «Про екологічну експертизу» (ст. 37) державну екологічну експертизу проводять шляхом:

- аналізу й оцінювань об’єктів екологічної експертизи групами спеціалістів еколого-експертних підрозділів чи спеціалізованих установ і організацій органів спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів;

- еколого-експертних досліджень і оцінювань об’єктів екологічної експертизи спеціально створюваними комісіями із залученням фахівців (практиків та науковців інших підприємств, установі організацій);

- створення міжгалузевих експертних комісій спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів спільно з іншими органами державної виконавчої влади;

- залучення на договірних засадах інших спеціалізованих організацій для попереднього експертного розгляду та підготовки відповідних пропозицій.

Ст. 38 зазначеного закону передбачає строки проведення державної екологічної експертизи:

- групами спеціалістів еколого-експертних підрозділів, установ чи організацій спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів – до 45 календарних днів з продовженням у разі потреби до 60 днів, a y виняткових випадках, залежно від складності проблеми, – до 120 днів;

- спеціально створеними міжгалузевими еколого-експертними комісіями чи іншими спеціалізованими організаціями – до 90 календарних днів;

- за доопрацьованими матеріалами відповідно до висновків попередньої екологічної експертизи – до 30 календарних днів.

Початком державної екологічної експертизи вважається день подання до еколого-експертного органу комплекту необхідних матеріалів і документів, а у разі потреби – і додаткової науково-дослідної інформації з тих питань, що виникли під час проведення експертизи.

Відповідно до ст. 30 Закону України: «Про охорону навколишнього природного середовища», громадська екологічна експертиза здійснюється незалежними групами спеціалістів з ініціативи громадських об’єднань, а також місцевих органів влади за рахунок власних коштів або на громадських засадах. Також зазначається, що громадську екологічну експертизу проводять незалежно від державної екологічної експертизи.

Ця експертиза, згідно зі ст. 16 Закону України «Про екологічну експертизу», може здійснюватися в будь-якій сфері діяльності, що потребує екологічного обґрунтування, з ініціативи громадських організацій чи інших громадських формувань. Може здійснюватися одночасно з державною екологічною експертизою шляхом створення на добровільних засадах тимчасових або постійних еколого-експертних колективів громадських організацій чи інших громадських формувань.

Для проведення громадської екологічної експертизи, по-перше, потрібна, наявність зареєстрованої громадської організації, статут якої передбачає можливість, проведення громадської екологічної експертизи. По-друге, громадська екологічна експертиза має бути офіційно зареєстрована згідно зі ст. 41 Закону України «Про екологічну експертизу». По-грегє, у заяві на проведення громадської екологічної експертизи необхідно зазначити склад членів експертної комісії, термін її проведення.

Найбільш неурегульованим є питання щодо вибору об’єкта громадської екологічної експертизи, особливо якщо він, за заявою замовника, має державну або комерційну таємницю. Це певним чином стримує можливості громадської екологічної експертизи.

Інші, крім державної і громадської, види екологічних експертиз можуть здійснювати за ініціативою зацікавлені юридичні і фізичні особи на договірній основі зі спеціалізованими еколого-експертними органами і формуваннями. Примірний договір про надання еколого-експертних послуг затверджує спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів (ст. 17 Закону України «Про екологічну експертизу»).

Процедура проведення екологічної експертизи складається з:

1) перевірки наявності та повноти необхідних матеріалів і реквізитів на об’єкти екологічної експертизи та створення еколого-експертних комісій (груп) відповідно до вимог законодавства (підготовчий етап);

2) аналітичного опрацювання матеріалів екологічної експертизи, у разі потреби натурні обстеження і проведення на їх основі порівняльного аналізу і часткового оцінювання ступеня екологічної безпеки, достатності та ефективності екологічних обґрунтувань діяльності об’єктів екологічної експертизи (основний етап);

3) узагальнення окремих експертних досліджень одержаної інформації та наслідків діяльності об’єктів експертизи, підготовки висновку екологічної експертизи та подання його зацікавленим органам: і особам (завершувальний етап) (ст. 33 Закону України «Про екологічну експертизу»).

Висновки екологічної експертизи складаються зі вступної (протокольної), констатуючої (описової) та заключної (оціночно-узагальнювальної) частин (ст. 43).

У вступній частині містяться дані про орган, що проводив екологічну експертизу, склад експертів, час проведення, найменування об’єкта екологічної експертизи, його кількісні та якісні показники, відомості про виконавців і замовників екологічної експертизи та про орган, який ухвалює рішення щодо реалізації об’єкта екологічної експертизи.

У констатуючій частині надається коротка характеристика видів запланованої чи здійснюваної діяльності, її впливу на стан навколишнього природного середовища, ступеня екологічного ризику відповідних заходів, спрямованих на нейтралізацію і запобігання цьому впливові, забезпечення вимог екологічної безпеки, охорону навколишнього природного середовища, раціональне використання і відтворення природних ресурсів.

У заключній частині містяться узагальнена оцінка об’єкта екологічної експертизи, зауваження і пропозиції щодо вдосконалення обґрунтування його екологічного впливу, висновки щодо схвалення, повернення на доопрацювання чи відхилення його від подальшого еколого-експертного розгляду з посиланням на відповідні нормативні документи та щодо можливості прийняття рішення про подальшу реалізацію об’єкта екологічної експертизи.

Позитивні висновки державної екологічної експертизи після затвердження їх спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища чи його органами на місцях є підставою для відкриття фінансування проектів і програм чи діяльності.

За негативної оцінки замовник зобов’язаний забезпечити доопрацювання об’єктів відповідно до вимог еколого-експертного висновку і своєчасну передачу матеріалів на додаткову державну екологічну експертизу. Висновок державної екологічної експертизи після затвердження спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природною середовища є обов’язковим для виконання.

Водночас у законодавстві передбачена можливість оскарження висновку державної екологічної експертизи. Зокрема, відповідно до ст. 44 Закону України «Про екологічну експертизу», юридичні особи, зацікавлені у спростуванні висновків державної екологічної експертизи або його окремих положень, подають обґрунтовану заяву до відповідних рад, органів державної виконавчої влади, державної екологічної експертизи та інших органів, які ухвалювали рішення про проведення такої експертизи. Ці органи зобов’язані впродовж місяця розглянути подану заяву і за наявності підстав призначити проведення додаткової державної екологічної експертизи із залученням незалежних експертів.

Що ж стосується висновків громадської екологічної експертизи, то, згідно зі ст. 42 Закону України «Про екологічну експертизу», вони надсилаються органам державної екологічної експертизи та замовникам експертизи. Ці висновки мають враховуватися під час проведення державної екологічної експертизи, а також органами, які ухвалюють рішення про реалізацію того чи іншого господарського проекту.

Законом передбачена юридична відповідальність фізичних та юридичних осіб за порушення правил і вимог екологічної експертизи.