Порівняльна характеристика норм права і моралі
Мораль і право в системі соціальних норм
Право належить до соціальних норм, що регулюють суспільні відносини між людьми та їх організаціями (суспільними утвореннями й об’єднаннями людей). "Усі соціальні норми залежно від їх ролі й місця в системі соціального регулювання поділяють на правові або юридичні, моральні, релігійні, корпоративні, політичні норми, звичаї і традиції.
Місце норм права в системі соціальних норм зумовлюється тими ознаками, які суттєво відрізняють правові норми від інших елементів цієї системи. Ці ознаки наочно виявляються, якщо порівняти норми права з нормами моралі, із ними вони найбільше взаємодіють у процесі регулювання конкретних суспільних відносин (табл. 1.1):
Таблиця 1.1
| Норми права | Норми моралі |
| 1. Формулюються державними органами. У первіснообщинному суспільстві не існували | 1. Існують у будь-якому суспільстві, власне й до виникнення держави |
| 2. Встановлюються або санкціонуються відповідними державними органами від імені держави, виражають її волю | 2. Відображають волю всього суспільства або певних верств населення |
| 3. Встановлюються у спеціально визначених формах (закон, указ та ін.) | 3. Існують здебільшого у свідомості людей і формального визначення не мають |
| 4. Набувають чинності, змінюються і скасовуютіся офіційно в точно визначеному порядку | 4. Складаються, поширюються і відмирають повільно впродовж тривалого часу |
| 5. Утворюють єдину погоджену систему наказів і є загальнообов ‘язковими | 5. Єдності, погодженості наказів і формальної загальнообов’язковості не мають |
| 6. Забезпечуються заходами державного примусу | 6. Забезпечуються позадершавними засобами: звичаями, внутрішніми мотивами тощо |
| 7. Містять детальну регламентацію поведінки суб’єктів, формулюють їхні конкретні права й обов’язки | 7. Є загальними правилами поведінки суб’єктів, сформульованими у вигляді принципів, ідей тощо |
З наведеного зіставлення видно, що у нормах права з найбільшою ясністю і повнотою юридично оформлюються вимоги до поведінки тих чи інших суб’єктів; від імені держави регулюються не всі, а лише найважливіші з її погляду суспільні відносини; тільки вони забезпечуються всіма наявними в держави засобами. Усе це свідчить про те, що в системі соціальних норм, чинних у суспільстві, в якому сформувалася держава, норми права посідають чітко визначене провідне місце.
Слід зазначити, що попри свою зрозумілість і привабливість норми моралі не можуть бути єдиним або панівним регулятором людської поведінки. Адже критерії, що лежать у їхній основі («добро», «зло»), мають досить неконкретний характер, і різні суб’єкти вкладають у них різний зміст. Наприклад, таке соціальне явище, як безробіття, з точки зору підприємця е добром – воно забезпечує ринок надлишком робочої сили, дає змогу зменшували розміри оплати праці робітників і тим самим збільшувати свої прибутки. Але з позиції робітника безробіття – зло, яке знецінює Його робочу силу, утруднює пошук засобів до існування тощо.
Водночас певні моральні категорії, справедливість, гуманізм та деякі інші, досить активно сприймаються правом і враховуються: при формулюванні конкретних правових норм.