Розграфлення карт і їхня номенклатура

На топографічній карті можна розв’язувати цілу низку практичних задач.

Визначення відстаней між заданими точками. Довжину прямолінійного відрізка між точками на карті визначають, виходячи з її масштабу, за допомогою лінійки з міліметровими діленнями, або циркуля-вимірника та графічних масштабів – лінійного чи поперечного. Довжину ламаної лінії можна визначити як суму її прямих відрізків, набираючи їх послідовно у розхил циркуля-вимірника, а довжину звивистої лінії (річки, струмка, ґрунтової дороги) – спеціальним приладом – курвіметром (рис. 2). Рух коліщатка по лінії через шестірню передається на циферблат, на якому й читають довжину лінії за шкалою, котра відповідає даному масштабу карти.

Визначення масштабу карти. Часто доводиться працювати не з цілою топографічною картою, а з її фрагментом (рис. 3), на якому відсутня інформація про масштаб. Його можна визначити кількома способами:

а) за кілометровою сіткою. На топографічних картах, починаючи з масштабу 1:10000 і дрібніше, лінії координатної сітки проводять через кілометр. Для визначення масштабу карти лінійкою вимірюють відстань між ними і визначають, скільки метрів міститься в одному сантиметрі;

б) за географічною сіткою. Широти і довготи точок на топокарті знаходять, керуючись мінутною рамкою, утвореною двома паралельними лініями, розташованими на відстані 2 мм одна від одної і поділеними на мінутні інтервали. У наших широтах одній мінуті дуги меридіана приблизно відповідає відстань 1855 м. Вимірявши довжину мінутного відрізка східної або західної сторони рамки карти, обчислюють її масштаб;

в) за номенклатурою аркуша карти. Знаючи номенклатурне позначення аркушів карт різних масштабів, можна встановити масштаб даної карти (табл. 1).

Визначення географічних координат точки. Географічну широту φ та довготу λ заданої на карті точки визначають за картографічною сіткою. По кутах внутрішньої рамки топографічної карти вказані широти та довготи її граничних ліній. Окрім того, що рамка географічної сітки карти розділена на мінутні відрізки, кожен із них крапками поділений на шість частин по 10 секунд кожна. Географічні координати точки знаходять, опустивши з неї перпендикуляри на мінутну рамку. Так, довгота зображеного на фрагменті топографічної карти пункту тріангуляції з висотою 268,2 м (рис. 40) – східна 7°26'40'', а широта – північна 54°44'28''.

Визначення прямокутних координат точки. Поняття про зональну систему прямокутних координат дано у першому розділі. Абсцису та ординату точки на топокарті знаходять за лініями кілометрової сітки. Кілометрові лінії, найближчі до кутів рамки аркуша карти, підписують повним числом кілометрів, решту – скорочено, останніми двома цифрами. Наприклад, підпис 6014 біля верхньої горизонтальної лінії (рис. 39) означає, що вона проходить на 6014 км на північ від екватора. Перша цифра підпису 3010 – (3) біля крайньої вертикальної кілометрової лінії означає, що вона знаходиться у третій зоні. Наступні цифри (010) свідчать про те, що вона віддалена на захід від осьового меридіану цієї зони на 490 км (500-10). Для визначення прямокутних координат точки з неї опускають перпендикуляри на найближчі сторони квадрата і до значень їхніх абсциси й ординати додають визначені за масштабом відстані від них до основ цих перпендикулярів. Наприклад, точка М на даному фрагменті карти має координати: X=6012450 м; Y=3009535 м.