Матеріали, інструменти та пристрої

Для виготовлення виробів із бісеру застосовують різноманітні матеріали – бісер, намистинки, стеклярус, стрази, лелітки. Найголовніше використання має бісер.

Бісер – дрібні круглі або багатогранні кульки із скла, металу, пластмаси, кістки із наскрізними отворами для нанизування. Справжній бісер набагато дрібніший за сучасний. Крім круглого ще є рублений бісер або бісерна рубка. Він уявляє собою короткі трубочки, іноді грановані. На відміну від стеклярусу, довжина рубленого бісеру дорівнює його діаметру. Бісер може бути прозорим, блискучим і матовим, з перламутровим покриттям і без нього, скляний з напиленням у отворі, гладкофарбований. Напиленням у отворі отримують так званий золотий та срібний бісер: у отвори білого або жовтого прозорого бісеру наносять шар срібної або золотистої фарби, фольги або металу. Зустрічається таке напилення і у бісері інших кольорів. Бісер з напиленням красивий, але з часом він може окислитися та потемніти або осипатися.

Прозорий бісер отримують із кольорового скла. Такий бісер виграє на сонці. Незвично виглядає прозорий бісер із напиленням у отворі якого-небудь відтінку. Такий бісер здається подвійним, а виріб з нього виглядає об’ємним.

Перламутровий бісер отримують шляхом нанесення на зовнішню поверхню бісеру перламутрового шару. При неякісному нанесенні перламутр витирається, а під ним залишається матовий бісер того ж відтінку.

Матовий бісер отримують з непрозорого скла або з кераміки. Він здається більш важким, ніж інші види бісеру, бо не пропускає сонячні промені, але добре підкреслює форму виробу.

Стеклярус – скляні трубочки довжиною 5–10 мм, грановані або циліндричні. Він буває, як і бісер, матовий, прозорий, із напиленням у отворі, перламутровий. Краще за все використовувати гранований стеклярус або бісерну рубку, оскільки світло, відбиваючись від граней, утворює ефект блискучої веселки, що надає виробам з них особливої краси.

Намистинки – кульки різних розмірів частіше правильної круглої форми з наскрізними отворами. Вони використовуються як для виготовлення виробів, так і для їх оздоблення. Намистинки можуть бути і іншої форми: краплевидні, витягнуті у формі зернівки, бочковидні. Поверхня намистинок буває гладкою та гранованою, блискучою та матовою. Їх виготовляють із скла, пластмаси, каміння.

Стразиімітація дорогоцінного каміння, виготовляються із скла, до складу якого входить свинець. Названі на ім’я французького ювеліра Страза, який винайшов сучасну форму виробу у середині XVIII ст. Стрази мають металічні пристосування для кріплення або отвори. Існують пластмасові стрази, але вони не такі яскраві та блискучі, як скляні.

Лелітки – маленькі плоскі блискучі кружечки або пластинки різної форми для оздоблення одягу і предметів побуту. Вони мають отвори для кріплення і можуть бути виготовлені із металу, скла, слюди, синтетичних матеріалів.

Нитки для бісероплетіння. Якість і зовнішній вигляд виробів з бісеру залежить від ниток, що використовуються для нанизування та ткання. У давнину використовували лляні нитки, кінське волосся, зараз – нитки з натуральних або синтетичних волокон, волосінь, тонкий дріт. Кожен тип ниток має свої переваги та недоліки. Товсті нитки міцні та пружні, добре тримають форму, але тонкі – менш помітні у виробі і їх легше продіти крізь вузький отвір.

Нитки з натуральних волокон зручні, не ковзають, але недостатньо міцні. Використовуючи натуральні нитки, необхідно перед початком роботи їх пропустити крізь розплавлений віск. Це продовжить строк служби ниток і надасть їм пружності.

Арміровані нитки з лавсаном поєднують у собі переваги натуральних волокон і міцність синтетичних. Це відмічено поряд з номером на котушці: ЛЛ (лавсан з льоном), ЛХ (лавсан з бавовником), ЛШ (лавсан із штапелем). Це найбільш універсальні нитки для роботи з бісером.

Нитки із синтетичних волокон не гниють, довго зберігають свою міцність, красиві, але не пружні. При багаторазовому пронизуванні через бісер з жорсткими отворами вони розкручуються та розпушуються. Крім того, деякі синтетичні нитки не витримують високої температури – вони втрачають цілісність при відпарюванні виробу. Такі нитки не можна використовувати у вишиванні бісером.

Волосінь – міцна, прозора, але занадто пружна. Виріб утворюється жорстким і твердим.

Дріт використовують при виготовленні квіточок, іграшок та інших сувенірів. Дріт слід підбирати гнучкий, м’який. Він повинен бути достатньо тонким, щоб можна було продіти крізь намистинку не менш ніж два рази, і у той же час достатньо товстим, щоб витримувати вагу бісеру, не прогинаючись.

Для виготовлення виробів з бісеру потрібні застібки. Все це можна придбати у магазині або використати зі старих виробів. Застібки можуть бути дуже різноманітними: кільця, циліндри, «рибки». Однорядні або дворядні застібки використовують для намиста, багаторядні – для широких браслетів, кольє.

Для виготовлення виробів із бісеру потрібні голки та ножиці. Голки повинні бути тонкими, щоб вільно проходили через отвори бісеру, намистинок. Якщо отвори дуже вузькі, тоді потрібно використати звичайний лак для нігтів або клей ПВА (БФ): ними змазати кінчики ниток. Після висихання кінці стають твердими і ними можна працювати як голками. Але з часом цю процедуру потрібно повторювати. Для роботи потрібно двоє ножиць: для нарізання дроту і для інших робіт.

Для виготовлення виробів у техніці ткання бісером потрібна рамка. Це пристрій нескладної будови, що має вигляд прямокутника завширшки 10–15 см і завдовжки 40–150 см з дерев’яними «порогами» на обох краях висотою до 5 см. Таку рамку можна виготовити зусиллями усіх бажаючих виготовляти вироби.

Технологія бісероплетіння

Бісерне рукоділля характеризується різноманітністю технік, елементів та технологій.

Техніка бісероплетіння це спосіб з’єднання та розташування намистинок при нанизуванні.

Існує декілька основних технік бісерного рукоділля: поздовжня, поперечна, об’ємна та ажурна, а також специфічні техніки ткання та вишивання бісером. Вони відрізняються характером переплетіння ниток та розташування бісеринок під час набирування.

До поздовжньої техніки нанизування відносяться такі елементи: ланцюжки «у хрестик», «кільця», «квадрат 2х2», «пупчики», «ромбики», «квадратики», «кривулька», «квіточки».

Ланцюжок «у хрестик». Для виконання потрібно підготувати нитку, нанизати на неї три бісеринки і розташувати їх посередині. Потім нанизати одну з’єднувальну бісеринку на будь-який кінець нитки і перехрестити в ній обидва кінці. Далі нитки добре підтягнути. Таким чином утворюється перша ланка ланцюжка. Наступні ланки утворюються аналогічно.

Техніка поперечного нанизування широко використовується у бісерному рукоділлі. Нею виготовляють браслети, пояси, смужки на шию, ґердани, медальйони, прикрашаючи різнокольоровими візерунками. Поперечне нанизування дозволяє виконувати вироби з різними краями, тому що нанизування відбувається зверху вниз, а потім у зворотному напрямку.

Техніка поперечного нанизування використовує ланцюжки «мозаїка», «ромашки» та «щільний ромб».

Ланцюжок «мозаїка». Для виконання потрібно набрати п’ять бісеринок. Протягнути нитку у третю бісеринку знизу вгору. Потім набрати ще одну бісеринку та провести голку з ниткою через першу бісеринку знизу вгору. Після цього для другого ряду нанизати два рази по одній бісеринці та протягнути нитку в бісеринки через одну, тобто через шосту, п’яту бісеринки згори вниз. Для нанизування наступних рядів набрати два рази по бісеринці та провести голку з ниткою через бісеринки знизу вгору або згори вниз в залежності від виконуваного ряду. Таке мозаїчне полотно може бути будь-якої ширини, з малюнком або однотонним.

Елементами техніки об’ємного нанизування є шнури «мозаїка», «спіраль», «плетінка», «черв'ячок» та складна об'ємна квітка.

Шнур «спіраль». Елемент має назву завдяки орнаменту, що нагадує спіраль, який використовується при виготовленні шнура. На нитку потрібну набрати дев'ять бісеринок, змінюючи їх за кольором, а саме: дві світлі, одна темна, та замкнути їх у коло. Після цього нанизати одну темну і дві світлі бісеринки, протягнути нитку у четверту бісеринку. Для отримання шнура потрібної довжини нанизування повторювати. Якщо замість темних бісеринок нанизувати стеклярус, шнур матиме ажурний вигляд

Ажурною технікою виконуються різноманітні сітки. Нанизування бісеринок нагадує в'язання мережива гачком. Якщо виріб плететься в косу сітку, то утворюються вічки у вигляді ромбиків, а в пряму – стільники, квадратики, ліхтарики. Нанизування полотна здійснюється зліва направо та справа наліво, згори вниз та знизу вгору, в одну або декілька ниток. Ажурне плетіння застосовується для виготовлення комірів, кольє, медальйонів, ґерданів тощо. Елементами техніки ажурного нанизування є ланцюжки «вісімка», «драбинка», «зубчики» та смужка без зубчиків.

Ланцюжок «вісімка». На нитку нанизати одинадцять бісеринок, голку протягнути у зворотному напрямку через п’яту бісеринку. Потім потрібно набрати ще три бісеринки другого ряду, протягуючи нитку крізь першу бісеринку першого ряду. Для початку третього ряду треба нанизати на нитку чотири бісеринки та протягнути голку крізь (середню) другу бісеринку другого ряду. Після цього набрати ще три бісеринки і протягнути нитку через десяту бісеринку в першому ряді. Аналогічно нанизувати наступні ряди до необхідної довжини.

Своєрідністю та оригінальністю відзначається техніка ткання.

Ткання бісером. Техніка виготовлення бісерних виробів за допомогою спеціального пристрою верстата-рамки , в якому роль човника виконує голка з ниткою з нанизаними на неї бісеринками. У такий спосіб виготовляють ґердани, пояси, смужки та інші бісерні прикраси з геометричними та рослинними орнаментами.