Структура громадської свідомості

Структура суспільної свідомості (духовної сфери суспільства, надбудови) є певною мірою відображенням структури суспільного буття в широкому сенсі слова. Оскільки суспільне буття має дві сторони: безпосередню (зовнішню) та глибинну (внутрішню), в суспільній свідомості розрізняють два рівні: буденна і теоретична свідомість. Буденна свідомість формується в процесі повсякденної практичної діяльності людей, є безпосереднім відображенням реального процесу їх життя у формі поглядів, почуттів, ілюзій, простих законів тощо. Переважною в неї є раціональна сторона, а не чуттєва. Ядро буденної свідомості – здоровий глузд – по глибині усвідомлення дійсності нерідко наближається до рівня наукової свідомості. Буденна свідомість – це первинний рівень усвідомлення суспільного життя і природного середовища. Вона ближче до безпосередньої дійсності, повніше відображає специфіку ситуацій, але включає в себе і так звану профану, дуже обмежену, свідомість.

Другий рівень суспільної свідомості – теоретична свідомість, що відбиває глибинні, сутнісні сторони суспільного життя і включеної в неї природного середовища у формі поглядів, теорій, законів. Від буденної свідомості вона відрізняється більшою складністю в силу проникнення в сутність суспільного буття, закони та джерела його розвитку. Разом з тим теоретична свідомість спирається на буденну свідомість, особливо на здоровий глузд, але йде далі і глибше його. Взаємозв'язок теоретичної свідомості і здорового глузду - двосторонній: з одного боку, під впливом розвитку НТП буденне життя наповнюється науковим знанням, і здоровий глузд, вбираючи в себе те, що було раніше лише надбанням науки, збагачується, з іншого боку, здоровий глузд певною мірою контролює науку, оскільки остання, маючи справу з абстракціями, може втрачати почуття реальності, відриватися від дійсності.

З теоретичною свідомістю тісно пов'язана ідеологія, тобто система, ідей, поглядів, теорій відображаючих сутність, закони суспільного буття під кутом зору інтересів суспільства, класів, соціальних груп. На відміну від суспільної психології, ідеологія створюється не суспільством або класом в цілому, а окремими його представниками

Отже, у структурі суспільної свідомості зазвичай виділяють три взаємопов'язаних рівня: повсякденний, суспільну психологію і суспільну ідеологію, а також форми суспільної свідомості, до яких відносять політичну ідеологію, правосвідомість, мораль (моральну свідомість), мистецтво (естетичну свідомість), релігію, науку і філософію:

1. Повсякденна свідомість виникає в процесі повсякденної практики стихійно, як безпосереднє відображення зовнішньої («побутової») сторони життєдіяльності людей і не націлена на пошук істини.

2. Громадська психологія – емоційне ставлення людей до свого суспільного буття, також формується стихійно в повсякденному житті людей. ЇЇ специфіка та закономірності вивчаються соціальною психологією. Громадська психологія включає в себе несистематизовані почуття і уявлення людей, перш за все про їх емоційне життя, певних станах і деяких психічних особливостях. Вона – переважний настрій почуттів і уявлень в даній соціальній групі («соціально-психологічна атмосфера»), в даній країні, в конкретному суспільстві.

3. Громадська ідеологія – концептуально-теоретичне відображення суспільного буття, виражене у формах мислення (поняттях, судженнях, теоріях, концепціях тощо). Узята в цілому, вона визначається як система політичних, правових, моральних, естетичних, релігійних і філософських поглядів, в яких усвідомлюється і оцінюється ставлення людей до соціальної дійсності.

Таким чином, суспільна ідеологія – систематизоване, теоретичне обґрунтування, духовне вираження інтересів різних соціальних груп чи спільнот. Ідеологія – складне духовне утворення, що включає в себе певну теоретичну основу, що випливають з неї програми дій і механізми поширення ідеологічних установок в масах.

У будь-якому своєму прояві вона по суті або формально, правильно чи помилково, але завжди пов'язана з потребами всього суспільства, є вираженням його цілей, цінностей, ідеалів, його програм, протиріч та шляхів їх вирішення.

Як така, громадська ідеологія завжди необхідна, обов'язкова для будь-якого суспільства – класового, некласового, «відкритого», «закритого» тощо. Вона завжди була, є і буде. Бо завжди є життєва потреба у знанні особливостей розвитку суспільства, актуальних проблем і спільних завдань, етапів соціальної зміни і перспектив суспільного розвитку.

В наші дні деякі теоретики виступили з ідеєю кінця ідеології («деідеологізація»). Це пов'язується ними або з «природного хибністю» ідеології, або із закінченням протистояння в світі капіталізму і соціалізму, або з її тоталітарно-класовим істотою.