Структурні типи водних мас

Динаміка океанічних вод

Переміщення водних і повітряних мас визначається загальною для атмо- і гідросфери закономірністю:нерівномірним нагріванням та охолодженням поверхні Землі, внаслідок чого виникають потоки, які можуть рухатись вгору і при цьому зменшується маса повітря і води, а в інших випадках потоки повітря рухаються до низу і маса повітря й води збільшується. Виникає імпульс руху.

Перенос мас –це пристосування їх до поля сили тяжіння з поступовим рівномірним їх розподілом. Більшість макроциркуляційних систем існують цілий рік. Винятком є Північна частина Індійського океану, де течії змінюють свій напрямок за мусонами.

Налічується десять найбільши циркуляційних систем: п`ять тропічних (Північно – Атлантична – Азорська, Північна Тихоокеанська – Гавайська, Південна Атлантична, Північна Тихоокеанська та Південно - Індійська), екваторіальна, дві помірних північної півкулі (північна півкуля – Атлантична – Ісландська, Тихоокеанська – Алеутська), Індійська мусонна, Арктична та Антарктична. Ці системи співпадають з центрами дії атмосфери. Це співпадіння генетичне, а не причинно-наслідкове.

Поверхневі течії відхиляються від напряму вітри на кут 450 вправо у північній півкулі та вліво у південній. Пасатні течії рухаються зі сходу на захід, пасати дмуть з південного сходу у північній частині та з південного сходу і південній частині планети. Верхній шар океану може рухатись за вітром. Кожен нижній шар океану продовжує відхилятись вправо або вліво від напряму руху шару, який знаходиться вище. Швидкість при цьому зменшується.

Океанічні течії не тільки переносять потоки води, але й зумовлюють обмін речовинний енергії, міграцію тваринного світу тощо.

Рухливість водної поверхні океанів, морів та озер – приклад ритмічних коливань у природі. Процес руху води зумовлений рухом повітряних мас – вітром. При малих його швидкостях, внаслідок тертя повітря і води, виникає рябіння – система дрібних рівномірних хвиль, а при посиленні вітру вода відчуває не тільки тертя, а й удари, внаслідок чого утворюються хвилі.

Хвилі мають свою конфігурацію та структуру і поділяються на правильнітрохоїдальні та хвилі неправильної форми, у яких гребінь (найвища точка хвилі) зрізується потоком повітря і утворюються «барашки». При наближенні до берегу, на мілині, в результаті тертя з дном, швидкість хвилі суттєво зменшується (утворюється прибій), але збільшується їх висота та крутизна.

Головним чинником утворення океанічних хвиль є площа (чим більша площа океану, тим більша може бути довжина підошви хвили, викликана роботою вітру).

Рухливість хвилі характеризується їх швидкістю та періодом. Найбільші вітрові хвилі утворюються в південній півкулі, де океан безперервний та де західні вітри постійні та сильні. Вітрові хвилі мають не тільки значну швидкість, а й значну силу і енергію. Але вони не настільки руйнівні як цунамі, які виникають внаслідок сейсмічних процесів в океані.