Рівнева поверхня океанів і морів

Динаміки океанічних вод

Термічний режим океанів й морів

Океаносфера отримує тепло від сонячної радіації, що зумовлює клімат планети, внаслідок отримання тепла і перерозподіл його гідро- і атмосферою. Межі кліматичних зон в океані, внаслідок рухливості води, не мають чітких меж, як на суходолі й проводяться по океанічним фронтам.

Середня температура Світового океану становить 17,54⁰С, що на 3,54⁰С вище, аніж кліматична на всій землі. В північній півкулі океан тепліше на 3⁰С, аніж в південній, що пояснюється характером циркуляції водних мас:на північ від екватора переважає меридіональний перенос води, а в південній частині Океану – зональний. Диссиметрія динаміки руху води зумовлює диссиметрію поля температури.

Рухливість води у вигляді течій зумовлена загально планетарними та локальними процесами, тому течії класифікують за генетичними ознаками: градієнтні (щільністі, компенсаційні, бароградієнтні, сейшеві, стокові), вітрові, дрейфові та припливні.

Залежно від температури течії бувають теплими, холодними та нейтральними. Такий поділ орієнтується не на абсолютну, а на відносну температуру води певної території.

Особливістю теплового режиму океанів у порівнянні з атмосферою, є незначні щорічні амплітуди коливання температури. У морях ці коливання більш суттєві.

Змістовний модуль 2. Регіональний прояв структурної типологізації і

Конфігурацію поверхні океанів порушує циркуляція атмо- та гідросфери, а саме течії, припливи, зміни атмосферного тиску та вітри, а поблизу берегової смуги порушення характеризуються місцевими причинами, наприклад стоком вод суходолу.

Рівні Океану північної та південної частин Землі мають певні розбіжності, які пояснюються фізико-географічними закономірностями: у північній півкулі розташовується більша частина материків, які характеризуються мозаїчною береговою смугою; на одній широті рівень океану у західних берегів буде вищим за східні; у вертикальному напряму рівень океанічної води змінюватиметься з півдня на північ. Причина полягає у переносі води течіями, які в середніх широтах переважно мають напрямок з південного заходу на північний схід. Середні показники рівня морів, які беруться для визначення абсолютних висот поверхні суходолу, близькі до показників абсолютно спокійної води.

Водні маси Океану характеризуються фізико-географічним положенням та кліматичними показниками, які впливають на загальні фізико-хімічні та динамічні показники води та поділяються на екваторіальні, тропічні та субтропічні, водні маси помірних широт, арктичні та субарктичні. Кожна водна маса має специфічні фізичні, біологічні, гідрохімічні та інші особливості. На межі між водними масами формуються фронтальні зони.

Згідно вертикальної стратифікації океанічну воду поділяють на чотири сфери: верхню сферу (верхній шар, шар перемішування води, термоклин або шар стрибка температур), проміжну сферу, глибинну та придонну сфери.

При постійному перемішуванні водних мас, водному місці відбувається сходження океанічної води – конвергенція, а в інших випадках розходження – дивергенція.

Вертикальна і горизонтальна циркуляція в межах Світового океану зумовлена відмінностями щільності океанічної води. Прийнято класифікувати три види циркуляційних систем: мікроциркуляційні, мезоциркуляційні та макроциркуляційні системи (течії).