Альбом схем з трудового права

План

1. Поняття, предмет та метод трудового права України

2. Функції трудового права

3. Система трудового права України

Основні поняття:тредове право, суспільні відносини, працівник, роботодавець, галузева належність підприємств, установ, організацій, трудові відносини, суб’єктний склад, колективні та індивідуальні трудові правовідносини.

Список рекомендованих джерел:

1. Конституція України, 1996 р.

2. Кодекс законів про працю України, 1971 //www.liga.kiev.ua; //www.rada.gov.ua

3. Закон України «Про колективні договори та угоди» від 01.07.1993 р. N 3356-XII

4. Стичинський Б.С., Зуб І.В., Ротань В.Г. - Науково-практичний коментар до законодавства України про працю. К: Видавництво А.С.К., 2012.

5. Бойко М.Д. Трудове право України: Навчальний посібник, вид. 3-є, переробл. та допов. – К.:Атіка, 2010. – 316 с.

6. Дмитренко Ю.П. Трудове право України: Підручник. – К.:Юрінком Інтер, 2012

7. Жернаков В.В. Трудове право. Підручник – Х. : Право, 2012. – 496 с.

Запитання для самоконтролю:

1. Дати визначення поняттю трудового права України

2. Що є предметом трудового права України

3. Як поділяються трудові правовідносини

4. Що таке метод трудового права України

5. Як класифікуються методи трудового права за способом впливу на поведінку людей за допомогою норм права

6. Що таке функція трудового права та які її види існують

7. Що таке система трудового права, як вона поділяється, та які відмінності існують між системою трудового права та системою трудового законодавства

8. З якими галузями права межує трудове право

1. Поняття, предмет та метод трудового права України

З моменту виникнення людини і її об’єднання у співтовариства з метою виживання праця стає не тільки основою її життєдіяльностю, а й основною сферою її формування й розвитку. Тобто можна сказати, що Об’єктом регулювання трудового права є суспільні відносини, змістом якиє є праця. Праця – першооснова виникнення людського суспільства, головна засада його існування і прогресу. Функціонуючи як спосіб задоволення людських потреб, праця породжує першу істинно людську потребу – потребу в праці, діяльності. Потреба в праці – це суспільне відношення, що становить об’єктивну основу людської суті.

Трудове право України –це галузь права, що регулює суспільні трудові відносини між працівниками і роботавцями незалежно від форм власності, господарювання чи галузевої належності підприємств, установ, організацій, а також регулює інші суспільні відносини, тісно пов’язані з трудовим, які передують їм, супроводжують їх, або вітікають із них.

Наука трудового права — це система теорій, поглядів, знань, концепцій про правове регулювання трудових і тісно пов'язаних з ними суспільних відносин, яка визначає способи досягнення ефективності цього регулювання та шляхи удосконалення чин­ного трудового законодавства. Вона досліджує ефективність прийнятих вітчизняних норм, відповідність їх реальним трудовим правовідносинам на прак­тиці, вивчає історію розвитку трудового права, порівнює вітчиз­няне та зарубіжне законодавства з метою удосконалення чинно­го трудового законодавства України.

Трудове право як навчальна дисципліна — це систематизо­вані відповідно до типової програми знання щодо предмета пра­вового регулювання, норм трудового права та їх особливостей. Трудове право як навчальна дисципліна викладається в дер­жавних і недержавних юридичних вищих навчальних закладах, на юридичних факультетах відповідно до навчальних програм. Окрім цього, трудове право включається до планів підготовки управлінців, економістів та інших спеціалістів.

Предметом навчальної дисципліни є трудове право у всіх своїх виявах: як галузь права, як система законодавства, як нау­ка, що вивчає трудове право. Трудове право є єдиною галуззю, що здатна як забезпечити реалізацію прав та законних інтересів людини у сфері праці, так і сприяти вирішенню завдань економічного й соціального розвитку.

Традиційно вважається, що предмет трудового права складає широке коло відносин щодо реалізації права на працю, працевлаштування, умов праці, організації та управління працею, професійного навчання, перепідготовки та підвищення кваліфікації на виробництві, забезпечення договірного регулювання умов праці, відповідальності роботодавців і працівників, вирішення індивідуальних та колективних трудових порів, нагляду і контролю за дотриманням трудового законодавства.

Інакше кажучи предмет трудового права складають 4 групи відносин:

1) що виникають в результаті реалізації здібностей до праці;

2) що забезпечують охорону охорону і розвиток трудової діяльності

3) що виникають в результаті неналежного виконання трудових обов'язків

4) процесуальні відносини у сфері праці

Трудові правовідносини в залежності від суб’єктивного складу поліляються на:

1. Індивідуальні трудові відносини: § Відносини по працевлаштуванню (1) § Виникнення, зміна та припинення трудового договору (2) § Виплата заробітної плати (2) § Надання відпустки (2) § Матеріальна та дисциплінарна відповідальність (3) § Вирішення індивідуальних трудових спорів (4) 2. Колективні трудові відносини: § Укладення коллективного трудового договору (2) § Діяльність профспілки (4) § Вирішення коллективного трудового спору (4)

Метод правового регулювання трудових відносин

Метод– це спосіб, спеціальний правовий процес, за допомогою якого право впливає на суспільні відносини, встановлюються права і обов’язки, характер взаємовідносин суб'єктів, правові засоби впливу в разі порушення прав і обов'язків.

Класифікація методів за способом впливу на поведінку людей за допомогою норм права:

1) Дозвіл – дає широку можливість сторонам самим встановлювати для себе суб’єктивні права і обов’язки по виконанню певних трудових повноважень. (Наприклад: держава дозволяє громадянам вступати в трудові відносини з досягнення 16-річного віку, а з дозволу батьків і осіб, що їх замінюють, як виняток, - навіть в разі досягнення 15 років).

2) Наказ – вміщує в собі імперативні засади, що є обов'язковими для обох сторін трудових правовідносин. Вони спрямовані на творення здорових і безпечних умов праці, регулювання праці жінок, неповнолітніх, осіб із пониженною працездатністю, обмеження нічних та надурочних робіт та в інших випадках, коли є потреба встановити конкретні вимоги, до яких прагне держава в трудових відносинах.

3) Заборона – це юридичний обов'язок особливого ви­ду, що виражається у вимозі утриматися від здійснення певних дій, тобто обов'язок пасивний за змістом. І як будь-який обов'я­зок, заборона характеризується однозначністю, категоричністю. Одним із способів установлення юридичної заборони є введення юридичних санкцій за ту чи іншу поведінку. Норми про заборо­ну мають імперативний характер і є обов'язковими для сторін (наприклад: забороняється приймати неповнолітніх на певні види робіт, жінок – на підземні роботи, звільняти вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до 3-х років, од иноких матерів при наявності дитини віком до 14 років або дитини-інваліда, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації (ст. 194 КЗпП).

4) Рекомендація — законодавча пропозиція сторонам самим, як правило на взаємовигідній основі, урегулювати певні від­носини. Рекомендація використовується державними органами з метою надання можливості власникам і уповноваженим ним органам альтернативи самостійно вирішувати конкретні питан­ня з урахуванням побажань держави. Рекомендаційні норми не є обов'язковими для сторін.

В залежності від закріплення в правових нормах можна виділити слідуючі методи:

1) Державно-нормативний метод правового регулювання – виражається в тому, що держава розробляє і приймає закони та інші форми нормативних актів, що спрямовані на здійсненні всієї системи державного управління суспільством. Всі законодавчі акти, що приймаються як органами державної влади, так і органами державного управління – є результатом державно-нормативного методу регулювання.

2) Локальний метод(паритетно-диспозитивний метод або метод колектив­но-договірного (автономного) правового регулювання – проявляється переважно у формі колективного договору, що вміщує соновні положення з питань праці і заробітної плати, робочого часу, часу відпочинку, охорони праці, що розроблені власником або уповноваженим ним органом і профспілковим комітетом або іншим уповноваженим трудовим колективом органом в межах наданих йому прав.

2. функції трудового права україни

Функція права – це основні напрями правового впливу на суб’єктів відносин у сфері праці для забезпечення призначення трудового права й законодавства.

Види функцій трудового права:

1) Економічна (виробнича) функція – регулює трудову діяльність громадян, активно впливає на виробництво. Праця, як економічна категорія є процесом, у якому здатність людини до праці поєднується із засобами виробництва. Від того, наскільки продуктивно буде працювали людина, залежить економічний результат діяльності підприємства. Тому засобами трудового права створюються умови для поєднання зусиль працівника і організаторів процесу праці задля досягнення економічного ефекту.

2) Соціальна функція – проявляється в тому, що за її допомогою формується особа працівника в напрямку, необхідному для суспільства. Проявом розвитку особи працівника є його сумлінне ставлення до праці, участь в справах трудового колективу та громадських організаціях.

3) Захисна — полягає у тому, що нормами трудового права передбачена система заходів, спрямованих на захист прав і за­конних інтересів конкретних суб'єктів правовідносин, які скла­дають предмет трудового права, нагляд та контроль за дотри­манням трудового законодавства, чіткий порядок розгляду та вирішення трудових спорів

4) Ідеологічна (виховна) функція – спрямована на формування особистості пра­цівника, потреби в суспільно-корисній праці, усвідомлення її необхідності, сумлінного ставлення до виконання своїх функці­ональних обов'язків, справедливе регулювання трудових відно­син. Має загальну соціальну спрямованість на справедливе регулювання трудових відносин і виховання свідомості цієї справедливості. Провідне становище людини у виробництві визначають його розумові здібності, хоч і фізичні здібності є важливим компонентом робочої сили.

3. система трудового права україни

Система трудового права – це об’єктивно обумовлене об’єднання взаємопов’язаних, внутрішньо погоджених трудових правових норм, розподілених по різним структурним підрозділам. Структурними елементами системи трудового права є:

1) інститути трудового права - сукупність соціально-трудових норм, які регулюють певне коло суспільних відносин трудового права конкретного виду і утворюють відокремлену групу. (Загальна частина трудового права)

2) нор­ми трудового права - це первинний, основний елемент системи трудового права, яка са­мостійно регулює одну із сторін трудових відносин (особлива частина трудового права).

Відмінностіміж системою ТП та системою ТЗ полягають у наступному:

1. Система трудового права § внутрішня будова права § сукупність правових норм § має свій предмет і метод пра­вового регулювання § первинний елемент — соці­ально-трудова норма § формується об'єктивно відпо­відно до існуючих трудових відносин 2. Система трудового законодавства § зовнішня будова права (форма вира­ження) § сукупність нормативно-правових актів § метод регулювання відсутній, а пред­мет регулювання не завжди однорід­ний § первинний елемент — стаття закону, що містить нормативний припис § створюється у результаті цілеспря­мованої діяльності уповноважених суб'єктів

Частини системи трудового права:

1. Загальна частина – до неї відносять норми, що є єдиними для всії трудових відносин: §Визначають принципи правового регулювання §Джерела трудового права України класифікують суб’єктів трудового права §Визначають правове становище професійних спілок і трудових колективів §Поняття, порядок підготовки та укладення колективних договорів §Класифікують правові відносини, що виникають із застосування праці §Визначають поняття працевлаштування і його правові форми 2. Особлива частина – складають норми, що регулюють певні елементи трудових відносин: § Порядок вин икнення, зміни та припинення трудових відносин § Тривалість праці та відпочинку § Види оплати праці § Порядок і строки виплати заробітної плати § Питання внутрішнього трудового розпорядку § Дисциплінарної і матеріальної відповідальності працівників, керівників підприємств, організацій, установ § Охорону праці на підприємстві § Порядок вирішення індивідуальних та колективних трудових спорів

Місце трудового права в загальній системі права

Трудове право має як публічно-правові, так і приватно­правові ознаки. З одного боку, трудове право опосередковує від­носини найманої праці між юридично рівноправними сторона­ми (приватноправові відносини), з іншого — трудове право ви­никло у зв'язку з втручанням держави у відносини найманої пра­ці (публічно-правові риси). Одночасно воно є складовою части­ною єдиної системи права, а тому має певні особливості, своє призначення, самостійний предмет, метод правового регулюван­ня. В той же час трудове право хоча і є самостійним, відокрем­леним правом, але регулює цілу низку відносин, які межують з іншими галузями права. Застосування норм трудового права часто пов'язується із застосуванням правових норм інших галу­зей права, а також враховує принципи цих галузей. Досить важ­ко провести жорстку межу між трудовим та іншими галузями права, адже всі вони виконують одне завдання — захист людини від незаконного порушення її прав. Однак основні положення, які відносяться до предмета та методу трудового права, дають можливість нам відмежувати його від суміжних галузей права.

До суміжних відносяться такі галузі права, які мають подібні предмет та метод регулювання, в силу чого на практиці нерідко виникають труднощі визначення галузевої приналежності норм права та окремих інститутів.

Із окремих галузей права найближ­чими до трудового є:

§ конституційне право,

§ цивільне право,

§ аграр­не право,

§ право соціального забезпечення,

§ господарське право,

§ адміністративне право,

§ фінансо­ве право,

§ податкове право,

§ кримінальне право,

§ цивільний процес,

§ міжнародне трудове право та інших галузей права.

Додаток № 1.

схема до теми 1 «предмет трудового права».


Тема № 2. джерела трудового права україни

Мета: вивчити поняття джерел трудового права України, їх класифікацію, вміти візначати основні засади джерел трудового права в Констиції України, Кодексі Законів про працю України та інших законодавчих актах, що регулюють трудові відносини.

Звернути особливу увагу на: підзаконні акти та локальні правові норми, що регулюються трудові відносини, їх значення в трудовому праві України.

Дати характеристику: міжнародним правовим актам про працю та диференціації трудового законодавства України.