Поняття міжнародної організації кримінальної поліції «Інтерпол»: загальні положення, повноваження та принципи діяльності.

Вступ

ЛЕКЦІЯ

з дисципліни «Судові та правоохоронні органи України»

 

ТЕМА

Міжнародна організація кримінальної поліції «Інтерпол»

 

Навчальний час 2 години

 

Для студентів першого курсу

освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр»

 

 

Київ – 2013

 

Дидактичні цілі:

1. Навчальні:опрацювати систему базових понять теми; сформувати та закріпити систему уявлень студентів про міжнародну організацію кримінальної поліції «Інтерпол»; засвоїти нормативні акти України про Інтерпол України.

2. Розвиваючі:розвивати інтелектуальні здібності, мовлення, пам'ять, увагу, уяву, мислення, спостережливість, активність, творчість, самостійність слухачів, прищеплювати їм раціональні способи пізнавальної діяльності Національного центрального бюро Інтерполу.

3. Виховні: сприяти формуванню наукового світогляду, моральних, естетичних та інших якостей особистості, вихованню колективу в дусі поваги до міжнародних та вітчизняних правових актів, а також положень, що стосуються взаємодії правоохоронних органів України з органами Інтерполу та Європолу.

Міжпредметні та міждисциплінарні зв'язки:

Забезпечуючі дисципліни: теорія держави та права; кримінальне процесуальне право; Конституційне право, кримінальне право, судова влада, прокурорській нагляд.

Забезпечувані дисципліни: судові та правоохоронні органи, кримінальний процес, прокурорський нагляд, судова влада.

Навчально-методичне забезпечення лекції:

Мультимедійна презентація.

 

 

ПЛАН ЛЕКЦІЇ:

Вступ

1. Поняття міжнародної організації кримінальної поліції «Інтерпол»: загальні положення, повноваження та принципи діяльності.

2.Статут міжнародної організації кримінальної поліції «Інтерпол» від 13.06.1956 р. зі змінами від 01.01.1986 р.

3. Правові основи діяльності Національного центрального бюро Інтерполу.

4. Порядок використання правоохоронними органами України можливостей НЦБ Інтерполу у попередженні, розкритті та розслідуванні злочинів.

5. Робочий апарат Укрбюро Інтерполу. Його завдання, повноваження, функції, форми та методи діяльності.

Висновки

РЕКОМЕНДОВАНІ НОРМАТИВНІ АКТИ ТА ЛІТЕРАТУРА:

Нормативно-правові акти:

1. Устав международной организации полиции – Интерпол./ Международное публичное право. Зборник документов. – М.БЕК, 1996 год.

2. О вступлении СССР в Международную организацию уголовной полиции (Интерпол): Постановление Совета Министров СССР от 07.04.1990, № 338. Інформаційно-аналітичний центр «ЛІГА», 1991-2013;

3. Про вступ України до Інтерполу: Постанова Кабінету Міністрів України від 30.09.1992р. № 555, Інформаційно-аналітичний центр «ЛІГА», 1991-2013;

4. Про Національне центральне бюро Інтерполу: Постанова Кабінету Міністрів України від 25.03.1993р. № 220 (із змінами і доповненнями, внесеними Постановою Кабінету Міністрів України від 13.06.2012р. № 532), Інформаційно-аналітичний центр «ЛІГА», 1991-2013;

5. Про затвердження Інструкції про порядок використання правоохоронними органами можливостей НЦБ Інтерполу в Україні у попередженні, розкритті та розслідуванні злочинів: Наказ Міністерства внутрішніх справ України, Генеральної прокуратури України, Служби безпеки України, Державного комітету у справах охорони державного кордону України,
Державної митної служби України, Державної податкової адміністрації України від 9 січня 1997 року N 3/1/2/5/2/2 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26 лютого 1997 р. за N 54/1858, Інформаційно-аналітичний центр «ЛІГА», 1991-2013;

6. Про представника Національного центрального бюро Інтерполу України у Міжнародній організації кримінальної поліції – Інтерпол: Указ Президента України від 06.08.2004р. № 872/ 2004, Інформаційно-аналітичний центр «ЛІГА», 1991-2013;

7. Про представника Національного центрального бюро Інтерполу України у Міжнародній організації кримінальної поліції – Інтерпол: Постанова Кабінету Міністрів України від 11.08.2004р. № 1043, Інформаційно-аналітичний центр «ЛІГА», 1991-2013;

8. Про затвердження Порядку залучення радників Національним центральним бюро Інтерполу: Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 08.12. 2005р. № 1132, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 09.12.2005р. № 1482/11762, Інформаційно-аналітичний центр «ЛІГА», 1991-2013;

9. Про затвердження Положення про Робочий апарат Укрбюро Інтерполу: Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 22.06.2012р. № 560, Інформаційно-аналітичний центр «ЛІГА», 1991-2013;

10. Про внесення змін до пункту 4 Положення про Міністерство внутрішніх справ України: Указ Президента України від 31.07.2012р. № 462/2012, Інформаційно-аналітичний центр «ЛІГА», 1991-2013;

11. Загальна декларація прав людини (затверджена і проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року), Інформаційно-аналітичний центр «ЛІГА», 1991-2013;

12. Декларація про права дитини (проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року), Інформаційно-аналітичний центр «ЛІГА», 1991-2013;

13. Конвенція про права дитини (схвалена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1989 року), Інформаційно-аналітичний центр «ЛІГА», 1991-2013;

14. Декларація про державний суверенітет України (затверджена Постановою Верховної Ради України від 16 липня 1990 року), Інформаційно-аналітичний центр «ЛІГА», 1991-2013;

15. Акт проголошення незалежності України (затверджений Постановою Верховної Ради України від 24 серпня 1991 року), Інформаційно-аналітичний центр «ЛІГА», 1991-2013;

16. Конституція України : закон України від 28 черв. 1996 р. № 254/96 // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.

17. Закони України "Про боротьбу з тероризмом" від 20.03.2003, "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю" від 30.06.93, "Про боротьбу з корупцією" від 05.10.95, "Про міліцію" від 20.12.90, "Про Службу безпеки України" від 25.03.92, "Про державну податкову службу України" від 04.12.90, "Про прокуратуру" від 05.11.91, "Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними" від 15.02.95, Інформаційно-аналітичний центр «ЛІГА», 1991-2013;

18. Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 року (ст. 258, 259), Інформаційно-аналітичний центр «ЛІГА», 1991-2013;

19. Указ Президента N 492/2011 від 21.04.2011 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України";

20. Требин М. П. Терроризм в XXI веке. - Минск: Харвест, 2004. - 81 б с.

21. Кожушко Е. П. Современный терроризм: Анализ основных направлений/Под общ. ред. А. Е. Тараса. - Минск: Харвест, 2000. - 448 с.

22. Дикаев С. У. Террор, терроризм и преступления террористического характера. - СПб.: Изд-во Р. Асланова "Юридический центр Пресс", 2006. - 464 с.

23. Ольшанский Д. В. Психология терроризма. - СПб.: Питер, 2002. - 288 с.

24. Василенко В. И. Терроризм как социально-политический феномен. Монография/Общ. ред. А. А. Прохожев. - М.: Изд-во РАГС, 2002. - 220 с.

Дроздов О. Ставлення студентської молоді до тероризму // Соціальна психологія. - 2004. - N 1. - С. 91 - 100.

25. Кримінальний процесуальний кодекс України : прийн. законом № 4651 VI від 13.04.2012. Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Кримінального процесуального кодексу України» № 4652-VI від 13.04.2012. – Х. : Право, 2012. – 392 с. 2. Про оперативно-розшукову діяльність [Текст] : Закон України від 18.02.1992 // Відом. Верхов. Ради України. – 1992. – № 22. – Ст. 303.

26. Наказ МВС України від 07 вересня 2005 р. № 777 “Про затвердження Інструкції з організації взаємодії органів досудового слідства з оперативними підрозділами ОВС на стадіях документування злочинних дій, реалізації оперативних матеріалів, розслідування кримінальної справи та її розгляді в суді”.

27. Про прокуратуру : закон України від 5 листоп. 1991 р. № 1789-ХІІ [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1789-12.

28. Бандурка О.М. Оперативно-розшукова діяльність: підручник / О. М. Бандурка. – Ч. І. – Х. : Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2002. – 336 с.

29. Пчолкін В. Д. Проблеми реформування кримінально-процесуального законодавства / В. Д. Пчолкін, Ю. П. Янович // Форум права. – 2011. – № 4. – С. 611–616 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2011-2/11pvdovu.pdf.

30. Федосова О. В. Прокурорський нагляд за дотриманням законності в ОРД: об’єкт і предмет / О. В. Федосова // Методологічні проблеми теорії та практики ОРД в сучасних умовах : Вісник ЛАВС. – Ч. 2. – 2005. – Спец. вип. № 4. – С. 230–238.

31. Басков В. И. Прокурорский надзор / В. И. Басков. – М.: БЕК, 1995. – 546с.

32. Мінюков А. Повноваження прокуратури при забезпеченні додержання конституційних прав і свобод людини і громадянина на досудовому слідстві / А. Мінюков // Право України. – 2002. – № 10. – С. 35–40.

33. Басков В. И. Курс прокурорского надзора / В. И. Басков, Б. В. Коробейников. – М. : Зерцало, 2001. – 512 с.

34. Бородін І. Л. Адміністративно-правові способи захисту прав і законних інтересів громадян / І. Л. Бородін // Проблеми законності. – Х., 2000. – № 44. – С. 113–116.

35. Міжнародний пакт про громадянські і політичні права : [прийн. резолюцією 2200 А (ХХІ) Ген. Асамблеї ООН від 16 груд. 1966 р.] // Права людини : зб. докум. / [уклад.: В. С. Семенов, О. Н. Ярмиш та ін.]. – Х. : Ун-т внутр. справ, 1997. – С. 4–25.

36. Про захист прав людини і основних свобод : Європейська конвенція : [прийн. Радою Європи 4 листоп. 1950 р.] // Права людини : зб. докум. / [уклад.: В. С. Семенов, О. Н. Ярмиш та ін.]. – Х. : Ун-т внутр. справ, 1997. – С. 58–76.

37. Про деякі питання застосування судами України законодавства при дачі дозволів на тимчасове обмеження окремих конституційних прав і свобод людини і громадянина під час здійснення оперативно-розшукової діяльності, дізнання і досудового слідства : постанова Пленуму Верховного Суду України від 28 берез. 2008 р. № 2 [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www. skourt.gov.ua.

38. Про державну таємницю : закон України від 21 січ. 1994 р. № 3855–XII [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3855-12.

 

Історія створення Робочого апарату Укрбюро Інтерполу:

Можливість вступу України до Міжнародної організації кримінальної поліції вивчалася ще у квітні 1991 року, коли Українська Республіка входила до складу СРСР.

Відразу, після проголошення незалежності, за ініціативи Міністерства внутрішніх справ України, підтриманої Міністерством юстиції, Міністерством закордонних справ та Службою безпеки, від імені Уряду було подано заявку до Генерального секретаріату Інтерполу про вступ України до Організації.

Прийняття України до Інтерполу відбулося 4 листопада 1992 року на 61-й сесії Генеральної асамблеї Інтерполу (м. Дакар, Сенегал), а вже 25 березня 1993 року постановою Кабінету Міністрів України № 220 було створене Національне центральне бюро Інтерполу в Україні та затверджене Положення про підрозділ.

Згідно з законодавством України, діяльність Укрбюро Інтерполу полягає в організації міжнародного співробітництва правоохоронних органів України в рамках Міжнародної організації кримінальної поліції - Інтерпол.

Членами Міжнародної організації кримінальної поліції – Інтерпол є 190 держав світу.

 

Інтерпол – міжнародна служба кримінальної поліції, створена у 1923р. з метою міжнародного співробітництва органів кримінальної поліції держав у роботі по запобіганню і боротьбі з кримінальною злочинністю.

Вищим органом Інтерполу є Генеральна асамблея, яка скликається один раз на рік. Постійно діючим адміністративно-розпорядчим органом Інтерполу є Генеральний секретаріат на чолі з Генеральним секретарем. Штаб квартира Інтерполу розташована в м. Ліон (Франція).

Статут міжнародної організації кримінальної поліції Інтерпол (на момент прийняття - Міжнародна комісія кримінальної поліції) набув чинності 13.06.1956р., остання редакція якого затверджена 01.01.1986р.

Статут складається з 9-ти розділів. В Загальних положеннях Статуту визначаються цілі цієї організації, а саме: забезпечувати широку взаємодію всіх органів кримінальної поліції в рамках існуючого законодавства країни у відповідності до Декларації прав людини, а також створювати і розвивати установи, які можуть успішно сприяти попередженню кримінальної злочинності і боротьби з нею. Інтерполу категорично забороняється здійснювати будь-яке втручання та діяльність політичного, військового, релігійного або расового характеру.

Міжнародна організація кримінальної поліції Інтерпол має таку структуру: Генеральну Асамблею, Виконавчий комітет, Генеральний секретаріат, Національне центральне бюро, радники.

Генеральна асамблея є вищим органом Інтерполу. Вона складається із делегатів, призначених членами Інтерполу. Кожен член організації може бути представлений в ній одним або декількома делегатами, однак делегація кожній країни має лише одного керівника, призначеного компетентним урядовим органом держави, що входить до складу цієї організації. Генеральна асамблея має такі функції: виконувати обов’язки, які передбачені статутом Інтерполу; визначати принципи діяльності та розробляти загальні заходи, які повинні сприяти виконанню завдань Інтерполу; обирати посадових осіб для виконання вказаних в Статуті функцій; визначати фінансову політику Інтерполу тощо. У ході сесій Генеральна асамблея може створювати спеціальні комітети лоя вирішення конкретних питань. На Генеральної асамблеї право голосу має один делегат від держави. Рішення ГА приймаються більшістю голосів, а в виключних випадках 2/3 голосів делегатів.

Виконавчий комітет Інтерполу складається із Президента, трьох Віце-Президентів і 9 делегатів.!3 членів Виконавчого комітету представляють різні держави у відповідності з принципом справедливого географічного представництва. Всі вони обираються делегатами Генеральної асамблеї.

Президентобирається 2/3 голосами делегатів на 4 роки. Віце-Президенти обираються на 3 роки. Президент головує на сесіях Генеральної асамблеї і Виконавчого комітету і керує дебатами. Він же здійснює контроль за відповідністю діяльності організації рішенням Генеральної асамблеї і Виконавчого комітету. При виконанні своїх обов’язків Члени Виконавчого комітету діють як представники організації , а не як представники своїх країни.

Виконавчий комітет здійснює контроль за виконанням рішень Генеральної асамблеї, готує порядок денний сесії, подає Генеральної асамблеї робочі плани і пропозиції, здійснює контроль за діяльністю Генерального секретаря, здійснює всі повноваження, якими наділяє його Асамблея.

Генеральний секретаріат є постійно діючою службою Інтерполу. На нього покладається: проводити в життя рішення Генеральної асамблеї і Виконавчого комітету; виступати в якості міжнародного центру по боротьбі зі злочинністю; діяти як спеціалізований інформаційний центр; здійснювати керівництво діяльністю організації; підтримувати контакти з національними і міжнародними органами; видавати матеріали, які є доцільними в роботі Інтерполу; приймати на себе обов’язки робочого секретаріату на сесії Генеральної асамблеї і Виконавчого комітету і любого іншого органу організації; розробляти проект плану роботу на наступний рік. Генеральний секретаріат складається із Генерального секретаря, технічного і адміністративного персоналу. Генеральний секретар затверджується Генеральною асамблеєю терміном на 5 років. Його граничний вік складає 65 років.

Національне бюро створюється в кожній країні для забезпечення співпраці з іншими державами, що входять до складу Інтерполу.

В Україні вперше було прийняте рішення про вступ до Інтерполу у 1992 році ( постанова Кабінету Міністрів України «Про вступ України до Інтерполу» від 30.09.1992 року № 555. Вступний внесок був визначений у розмірі 328 700 швейцарських франків. У зв’язку з прийняттям України до Інтерполу Кабінет Міністрів України видав Постанову № 220 від 25.03.1993 року , якою встановив, що:

- взаємодія правоохоронних органів України з компетентними органами зарубіжних держав щодо вирішення питань боротьби із злочинністю, що має транснаціональний характер або виходить за межі країни, здійснюється лише через Національне центральне бюро Інтерполу;

- Міністерство внутрішніх справ виступає як Національне центральне бюро Інтерполу. У зв'язку з цим збільшити граничну чисельність працівників центрального апарату Міністерства на 35 одиниць для утворення робочого апарату Бюро;

- витрати, пов'язані з участю України в діяльності Інтерполу, фінансуються з державного бюджету;

- керівник робочого апарату Бюро за граничним спеціальним званням, дисциплінарними правами і умовами оплати праці прирівнюється до начальника головного управління Міністерства внутрішніх справ.

Міністерству внутрішніх справ подавати щорічно у січні Кабінетові Міністрів України звіт про результати діяльності Національного центрального бюро Інтерполу.

Відповідно до Указу Президента України від 31.07.2012 року Міністерство внутрішніх справ України здійснює наступні функції:

- організовує взаємодію правоохоронних та інших державних органів України з органами Інтерполу, Європейським поліцейським офісом (Європол), а також компетентними органами інших держав з питань, що належать до сфери діяльності Інтерполу та Європолу;

- ініціює проведення в інших державах за запитами правоохоронних органів України та організовує на території України за запитами правоохоронних органів держав - членів Інтерполу розшук осіб, які переховуються від органів слідства, суду, ухиляються від відбування кримінального покарання, а також безвісно відсутніх осіб;

- здійснює прийом-передачу осіб, щодо яких у встановленому порядку прийнято рішення про видачу (екстрадицію), тимчасову видачу, транзитне перевезення, тимчасову передачу або передачу для подальшого відбування призначеного покарання;

- використовує та надає іншим правоохоронним органам України доступ до автоматизованих інформаційно-телекомунікаційних систем і банків даних Генерального секретаріату Інтерполу, а також вносить до них відповідну інформацію правоохоронних органів України.