Показники загальногосподарської кон'юнктури

Залежно від перерахованих завдань і напрямків дослідження загальногосподарської кон'юнктури використається система різноманітних економічних показників. Уся розмаїтість показників, що характеризують загальекономічну кон'юнктуру, прийнято ділити на макроекономічні й показники стану кон'юнктури окремих видів ринків, що впливають найбільшою мірою на стан економіки у цілому.

До макроекономічних показників належать:

· комплексні показники, що характеризують структуру й динаміку виробничого процесу в масштабах країни;

· показники структури й динаміки виробництва окремих галузей;

· показники структури й динаміки сукупного попиту.

До комплексних показників загальногосподарської кон'юнктури належать:

· національне багатство;

· валовий національний продукт;

· валовий внутрішній продукт;

· національний доход;

· чистий національний доход;

· чистий матеріальний продукт.

Основним агрегатним показником загальногосподарської кон'юнктури є валовий національний продукт (ВНП).

Цей показник точніше всього відображає кінцевий попит, що визначає в будь-який момент стан економіки країни. Динаміка ВНП відповідає динаміці економічного циклу середньої хвилі: у період кризи величина ВНП знижується, а в період підйому підвищується.

Цей показник публікується в порівнянних і поточних цінах, що дозволяє одержати динамічну картину загальногосподарської кон'юнктури.

До групи показників, які характеризують рух промислового виробництва, що є основою кон'юнктури пропозиції, належать:

· індекс промислового виробництва;

· випуск продукції в абсолютних і вартісних одиницях виміру;

· обсяги виробничих потужностей і ступінь їхнього завантаження;

· показники ефективності виробництва (продуктивність праці, норма рентабельності).

Індекс промислового виробництва (фізичного обсягу) розраховується по наступній формулі:

, (9.1)

де I_q – індекс промислового виробництва; Q_0,1 – відповідно базисний і фактичний випуск продукції; P_0,1 – відповідно базисні й фактичні ціни.

Індекс промислового виробництва дозволяє оцінити динаміку обсягу виробництва як по всій промисловості, так і по окремих її галузях. Цей відносний показник дозволяє усунути вплив зміни цін і дає можливість порівняльного аналізу кон'юнктури виробництва різних країн. Динаміка цих індексів (зведених і галузевих) у загальному виді відповідає руху середньострокового економічного циклу ділової активності: у період кризи рівень індексу знижується, у періоди підйомів – зростає. Особлива важливість використання цього індексу в аналізі динаміки загальногосподарської кон'юнктури полягає в тому, що він дає можливість визначити момент переходу від фази пожвавлення до фази підйому, оскільки саме порівняльне зростання виробництва за фазою пожвавлення характеризує фазу підйому.

Випуск продукції в абсолютних одиницях показує динаміку обсягу виробництва тієї або іншої продукції на підприємстві, у галузі, країні.

Завантаження виробничих потужностей відображає ступінь використання встаткування. Динаміка цього показника відповідає динаміці ділового циклу середньої довжини, тобто в період економічної кризи завантаження знижується, і навпаки, у період підйому росте.

Показник продуктивності праці відбиває кількість витраченої праці, тобто ефективність суспільного виробництва. Цей показник є усередненим і може істотно варіювати по галузях. На фазі кризи продуктивність праці падає, при пожвавленні ділової активності росте максимально, на фазі підйому росте з уповільненням.

Зайнятість і безробіття є найважливішими індикаторами стану соціальної сфери. У періоди кризи безробіття росте прискореними темпами, у період депресії росте з уповільненням.

У країнах ринкової економіки одним з основних показників СНР є валовий національний продукт (ВНП). Він визначається як сукупна ринкова вартість усього обсягу кінцевого виробництва товарів і послуг за рік. Значення ВНП полягає в тім, що він є найбільш всеохоплюючим показником, відбиваючим кінцеві результати діяльності як виробничої, так і невиробничої сфери. Показник ВНП разом зі своєю структурою є основою міжнародних економічних зіставлень, а також оцінює ступінь інтеграції країни в мирохозяйственные зв'язку.

Особливостями розрахунку ВНП є те, що в ньому враховуються тільки кінцеві результати діяльності економічних суб'єктів, тобто товари й послуги для кінцевого користування без обліку використовуваних для їхнього виробництва проміжних продуктів. Цим досягається виключення повторного рахунку по тому самому продуктові, що бере участь у виробництві кінцевого продукту. Із цією метою в СНР використається показник доданої вартості, що являє собою виторг від продажу готового продукту за винятком вартості спожитої сировини й матеріалів (предметів праці), називаних проміжним продуктом. Наприклад, у ВНП електроенергія враховується лише один раз як додана вартість того виробництва, для якого вона є готовим продуктом. При виробництві всіх інших товарів з використанням електроенергії, вона є проміжним продуктом і не включається в кінцевий результат даного виробництва.

Існує два різних підходи до виміру ВНП. Перший відбиває погляд на ВНП як на суму всіх витрат, необхідних для викупу на ринку всього обсягу виробництва. Цей підхід до визначення ВНП іноді називають методом потоку товарів.

Інший підхід характеризує ВНП із огляду доходу, отриманого в процесі його виробництва. Цей підхід до визначення ВНП заснований на розподільному принципі.

Більш глибокий аналіз цих двох підходів дозволяє зробити висновок, що ВНП може бути визначений або шляхом підсумовування всіх витрат на покупку всього обсягу виробленої в даному році продукції, або за допомогою додавання всіх доходів, отриманих від виробництва всього обсягу продукції даного року. У системі національних рахунків розрахунки ВНП обома методами ведуться паралельно й незалежно друг від друга. Потім показники потоку товарів і потоку доходів балансуються за допомогою побудови системи балансів.

Два підходи до розрахунку ВНП можна представити у вигляді наступної схеми (цифри умовні):

Таблиця 9.1

Валовий національний продукт варто відрізняти від валового внутрішнього продукту, що включає ВНП і різницю між прибутком і заробітною платою, отриманими відповідно капіталом і найманими робітниками в закордонних країнах і таких же показниках для капіталу й робітників з інших країн.

Розрахунки обсягу ВНП звичайно ведуться трьома методами: виробничого, розподільним і кінцевого використання.

При розрахунку виробничим методом ВНП визначається як сума валової доданої вартості всіх галузей народного господарства. При цьому у ВНП не включається вартість витраченої сировини, матеріалів, палива, енергії й інших матеріальних ресурсів, а також зроблених господарськими одиницями послуг. На стадії формування доходів ВНП визначається як загальна сума доходів господарських ланок і населення від всіх видів економічної діяльності, а також амортизаційних відрахувань (оцінка зношування). При цьому по діючій методології до доходів належать:

· оплата праці;

· прибуток;

· чистий дохід колективних господарств;

· доходи, отримані в порядку індивідуальної діяльності й ін.

Використаний ВНП визначається по величині кінцевого споживання матеріальних благ і послуг, капітальних вкладень, приросту матеріальних оборотних і сальдо зовнішньоторговельних операцій.

Узятий у цілому, ВНП характеризує народногосподарські результати економічної діяльності підприємств і організацій, незалежно від того, де вони і їхні філії, дочірні й спільні підприємства територіально розташовані.

На відміну від валового національного продукту показник валового внутрішнього продукту відбиває виробництво матеріальних благ і послуг господарськими одиницями на території країни. У країнах ринкової економіки показник чистого національного продукту визначається як різниця валового національного продукту й амортизації (відшкодування зношеного капіталу). Чистий матеріальний дохід розраховується як сума знову створеної вартості в сфері матеріального виробництва.