Лекція 4. Право на початку XX в.

Лекція 3. І Світова війна и українські землі

1. І Світова війна. Загальна криза в країні.

2. Мілітаризація державного апарата.

Разделенная между двумя главными соперниками в этой войне, Украина была сильно разрушена и была полем ожесточенной битвы. Около 3 миллионов украинцев воевали в составе российской армии, а 250 тысяч - на стороне австрийской армии. Несколько кровопролитных сражений происходило в Галиции. Многие западные украинцы, считая, что Россия представляет большую опасность, чем Австрия, поддержали венское правительство в это войне. Они надеялись включить всю Украину в состав Австрии и добиться для нее прав широкой автономии. Были сформированы украинские воинские части - добровольческий легион Украинских Сечевых Стрельцов. После прихода в Галичину и Буковину российских войск в сентябре 1914 года австрийцы и венгры, которые отступали, по подозрению в пророссийских симпатиях арестовали и казнили без суда сотни украинцев. 30.000 галичан и буковинцев были интернированы в концлагеря. Были закрыты украинские просветительные заведения, в том числе Просвита и Научное Общество имени Т.Г.Шевченко. Были закрыта их библиотеки и музеи, редакции украинских журналов. Тысячи украинцев были депортированы на восток. Началось преследование Украинской Греко - Католической Церкви, насильственно вводилось православие. Митрополита Андрея Шептинского арестовали и выслали в Россию. В 1915 году Западная Украина была отвоевана Австро - Венгрией.

1. Створення громадських організацій для допомоги царському уряду у війні.

2. Карний кодекс 1903 р. Контрреволюційний характер чинного законодавства.

3. Посилення кримінальної відповідальності за участь в революційної діяльності.

4. Посилення охорони приватної власності.

Література [ 2, 4]

На початку XX ст. Російська імперія, до складу якої входила й Україна, вступила одночасно з розвинутими країнами в нову ста­дію розвитку. Російський імперіалізм поряд із загальними для всіх імперіалістичних країн рисами мав свої особливості. Так, за ступе­нем концентрації виробництва і робітників на великих підприємст­вах Російська імперія на початку XX ст. посіла перше місце у світі. Високою була концентрація виробництва в промисловості, особливо важкій, і в Україні. Концентрація і централізація виробництва в промисловості і виникнення на цьому підґрунті монополій супрово­джувалися концентрацією капіталу, злиттям банківського капіталу з промисловим, створенням фінансового капіталу і фінансової олі­гархії. В банківському капіталі Російської імперії значною була ча­стка іноземних капіталів. У загальному обсязі акціонерного капіта­лу України іноземний капітал становив 80—90%.

Сільське господарство України, як і Росії, в період, що, розг­лядається, загалом продовжувало розвиватися капіталістичним шляхом. Водночас у ньому існували феодальні кріпосницькі пере­житки, передусім велике поміщицьке землеволодіння.

Поєднання капіталістичних суперечностей (загострених на по­чатку XX ст. глибокою економічною кризою, що спричинила погір­шення становища народних мас) з феодальними пережитками у сільському господарстві, прагнення царизму зберегти в недотор­каності існуючий лад, поразка Росії у російсько-японській війні призвели до революції 1905—1907 pp., буржуазно-демократичної за своїм характером.

У разі перемоги революція 1905—1907 pp. покликана була розв’язати такі основні завдання, як повалення самодержавства, встановлення демократичної республіки, ліквідація поміщицького землеволодіння, введення 8-годинного робочого дня, здійснення де­мократичних перетворень у країні, зокрема, встановлення вибор­ності державних органів, забезпечення прав і свобод громадян, ви­рішення національних питань. Однак через низку причин вона за­знала поразки. Царат здобув перемогу, і країна вступила у період третьочервневої монархії (червень 1907 — липень 1914 р.). В усій Російській імперії встановлювався режим репресій. Одним з еле­ментів політики царату в період реакції було насаджування ідеоло­гії великодержавного шовінізму і посилення національного гноблен­ня. В Україні це виявилося, зокрема, в переслідуванні української мови і культури.

Невирішеність багатьох економічних, політичних, соціальних і національних проблем, що раніше призвели до революції, штовха­ли трудящі маси на нові зіткнення з царським урядом. У 1910— 1911 pp. у країні в цілому, в тому числі в Україні, спостерігалося піднесення робітничого руху. Його розмах у 1914 р. досяг рівня 1905 р. Водночас виступи селян переросли в активну боротьбу проти само­державства. На червень 1914 р. політична криза в Росії досягла кульмінації, і країна опинилася перед загрозою революційного ви­буху. Однак 19 липня 1914 р. розпочалася Перша світова війна, яка тимчасово перервала наростання революційного руху в країні.

Соціально-економічна, політична ситуація у Російській імперії в період, що розглядається, безпосередньо впливали на її суспіль­ний, державний лад і право, обумовлюючи більш чи менш суттєві зміни.