Формально вони обмежували владу імператора і короля.
Після утворення Австро-Угорщини Австрія мала свій представницько-законодавчий орган - рейхсрат, Угорщина - сейм.
Aaoa Iacaa ia..iao
Періодизація історії України ХХ ст.
Українські землі на початку ХХ століття.
ТЕМА: Періодизація історії України ХХ ст.
1. Періодизація історії України ХХ ст.
1914-1917 рр. Українські землі в роки Першої світової війни
1917-1918 рр. Українська революція
1918-1920 рр. Визвольні змагання та їх поразка. Загарбання українських
земель сусідніми державами
1920-1929 рр. УСРР в умовах непу
1929-1939 рр. Радянська модернізація України
1939-1945 рр. Українські землі в роки Другої світової війни
1945-1953 рр. Повоєнна відбудова. Радянізація західних областей України
1953-1964 рр. Україна в роки хрущовської «відлиги»
1964-1985 рр. Україна в умовах наростання кризи радянської системи
1985-1991 рр. Україна в роки перебудови
1991 р.- Україна незалежна
2. Державний і адміністративно-територіальний устрій, населення українських земель в Австро-Угорській і Російській імперіях.
Аналізуючи нелегкий історичний шлях нашої Батьківщини, слід враховувати всі чинники, що впливали на долю українського народу впродовж того чи іншого періоду. Розглядаючи даний період, ми маємо бути обізнаними з історії таких могутніх імперій, як Російська та Австро-Угорська, у складі яких на початку XX ст. перебували українські землі.
Українці складали 8 % (1914)підданих імперії. Але в історично українських областях - Східній Галичині, Буковині, Закарпатті - вони становили дві третини (75 %) населення.
Адміністративно-територіальний поділ - це зумовлений суттю держави поділ її території на певні частини, які є сферою діяльності держави та основою побудови системи місцевих органів державної влади й управління.
Територія Австро-Угорщини поділялась на провінції, або коронні краї. Загарбавши під час першого поділу Речі Посполитої (1772) західноукраїнські й частково польські землі, австрійська корона штучно об'єднала їх в одну провінцію - Королівство Галичини і Лодомерії. Цей край був неоднорідний - населення східної його частини було українським, у західній переважали поляки.
Провінція (будемо називати її Галичина) мала права самоврядування.
- Галичина мала крайовий сейм - представницький орган, проте більшість у ньому складали поляки. Збирався раз на рік
- Буковина з середини XIX ст. була самостійною провінцією і також підпорядковувалася Відню.
- Закарпаття входило до Угорського королівства і управлялося з Будапешта.
Проміжний підсумок.
Офіційною мовою в Галичині й Буковині була німецька, в Закарпатті - угорська, що не могло не спонукати тенденції онімеченняі мадяризації.
У містах Галичини переважали поляки та євреї, на Закарпатті - угорці.
Село ж за національним складом було українське.
Адміністративно-територіальний поділ Російської імперії і національного складу українських земель.
У межах дев'яти губерній на початку XX ст. жило майже 23,5 млн. чоловік, у тому числі 17 млн. українців.
Українці жили також на Північному Кавказі, в Туркестані, в Сибіру, на Далекому Сході.
Яким чином українці там опинились?
- Безземелля та малоземелля трудящої частини населення при величезних, на тисячі гектарів маєтках поміщиків,
- Засилля глитаїв і лихварів тощо.
Проміжний підсумок.
У містах переважали росіяни і євреї, населення було російськомовним. Офіційна влада всіляко посилювала русифікацію українців.