Норми міжнародного права та їх реалізація.

Норми міжнародного права можна класифікувати за та­кими критеріями:

1) за сферою дії — універсальні, регіональні та партику­лярні. Універсальнінорми діють у глобальних масштабах і мають загальнообов'язкову силу. Регіональні норми регулюють відносини в межах певного географічного регіону між дер­жавами, що розташовані в ньому. Партикулярнінорми ре­гулюють відносини держав незалежно від географічного ре­гіону. У більшості випадків вони містяться у двосторонніх угодах;

2) за юридичною силою – імперативні та диспозитивні. Імперативні норми регулюють найважливіші міжнародні відносини, що стосуються всезагальних інтересів. Вони ба­гато в чому визначають характер усього міжнародного пра­ва. Порушення імперативної норми заподіює шкоду усьо­му світовому співтовариству.

Згідно зі ст. 53 Віденської конвенції про право міжнародних договорів 1969 р. «імперативна норма загаль­ного міжнародного права є нормою, яка приймається та виз­нається міжнародним співтовариством держав загалом як норма, відхилення від якої неприпустиме і яка може бути змінена лише наступною нормою загального міжнародного права, що носить такий саме характер».

Диспозитивні норми закріплюють право сторін відсту­пити від їхнього змісту й обрати інший варіант поведінки, який самою нормою прямо не передбачений. У разі якщо сторони не обрали цей інший варіант поведінки, вони зобо­в'язані суворо дотримуватися приписів диспозитивної нор­ми. За її порушення сторони несуть міжнародно-правову відповідальність;

3) за функціями в системі міжнародного права — матері­альні та процесуальні. Матеріальні норми визначають кон­кретні права й обов'язки сторін щодо певного об'єкта міжна­родно-правового регулювання. Процесуальні норми встанов­люють порядок створення та реалізації матеріальних норм (правила процедури міжнародних конференцій та органі­зацій, процедури вирішення міжнародних спорів та ін.);

4) за способом створення та формою вираження – норми звичаєві, договірні та ті, що містяться в рішеннях міжна­родних організацій, що мають нормативні властивості;

5) за способом регулювання — зобов'язальні, уповноважувальні, заборонні та відсильні. Зобов'язальні норми за­кріплюють обов'язки учасників конкретних міжнародних правовідносин. Уповноважувальнінорми встановлюють певні права взаємодіючих учасників міжнародних відно­син. Забороннінорми містять заборони на здійснення певних дій або на утримання від них. Відсильнінорми зобов'я­зують керуватися правилами, що містяться в інших норма­тивних актах.

6) за часом дії - строкові та безстрокові. Існування стро­кових норм визначається або чіткими часовими межами, або залежністю від настання чи ненастання будь-яких юридич­них фактів. Безстрокові норми характерні для мирних до­говорів про дружбу та співробітництво, статутів міжнарод­них міжурядових організацій. Усі імперативні норми також є безстроковими.

Реалізація норм міжнародного права – це процес впровадження міжнародного права в поведінку і діяльність держав та інших суб’єктів міжнародного права.

Під реалізацією норми права взагалі розуміють “переведення норм права у правомірну поведінку суб’єктів у формі використання належних їм прав, виконання обов’язків та додержання заборон з метою задоволення інтересів і потреб адресатів права, досягнення його цілей.”

Реалізація норм міжнародного права (імплементація) відбувається у 4 формах: додержання норм права; виконання норм права; використання норм права; застосування норм права.

Додержання норм права– це така форма їх реалізації, яка полягає в утриманні суб’єкта права від вчинення заборонених правом дій. У такій формі в міжнародному праві реалізуються норми заборони. Виконання норм права – це така форма їх реалізації, що вимагає активної поведінки суб’єкта права щодо здійснення покладених на нього обов’язків. Використання норм права являє собою таку форму їх реалізації, коли учасники правовідносин на свій розсуд реалізують належні їм права. Застосування норм права – це форма їх реалізації, здійснювана державою в особі своїх органів щодо конкретних випадків міжнародних відносин.

Більшість норм міжнародного права реалізується у межах національної юрисдикції засобами внутрішнього права. Процес імплементації норм міжнародного права на національному рівні поділяють на дві складові: нормативний механізм та організаційно-правовий механізм. Нормативний механізм є сукупністю нормативних засобів, до яких належать конституційні положення, норми загального характеру та норми про функції і повноваження. Організаційно-правовий механізм являє собою комплекс тих чи інших органів держави, що беруть участь у здійсненні цих норм, і проведених ними заходів, спрямованих на виконання міжнародних зобов’язань держави.