Хронологія царів Ізраїльського та Юдейського царств.

Пророки та «чоловіки Божі»»	Царі	роки	Царі	Пророки та «чоловіки Божі»»
Ахія	Єровоам слуга Соломона, призначений над носіями Йосипового дому (3Цар11:28); син Неватів, єфремивець, із Цереди, мати – Церуа (3Цар11:26); Ахія пророкує про надання йому царювання над десятьма колінами (3Цар11:29-31); Соломон намагається погубити його – він подається до Єгипту /до фараона Шішака/ (3Цар11:40); Ізраїль прикликує його на збори і переговори з Ровоамом, а згодом настановляє своїм царем (3Цар12:3;12:20); через острах втратити царство і життя (3Цар12:27), він вимислює і встановлює культ Тельців в Бет-Елі і Дані /поч. ідолопоклонства/ і настановляє «жреців пагірків» (3Цар12:28,31,33); чоловік Божий із Бет-Елу пророкує про народження царя Йосії, що нищитиме цей «культ пагірків» (3Цар13:2-3); тяжко занедужав Авія – син його, і він посилає до Ахії свою дружину, яка для маскування переодягається (3Цар14:1-2); грозне пророцтво Ахії про смерть сина Авія і вигублення дому Єровоамового (3Цар14:12,14); всього царював Єровоам 22 роки (3Цар14:20); по всі дні точилася війна з Ровоамом (3Цар14:30).		Ровоам (Рехав’ям) син Соломона, мати – аммонітка Наама (3Цар14:21); вирушає до Сихему на зібрання щодо обрання нового царя (3Цар12:1), де радиься спочатку з старшими (3Цар12:6-7), а потім з зі розбезченими ровесниками (3Цар12:8-9); в результаті зухвалого поводження (3Цар12:10,13), за ним залишається лише Юда та Веніамін (3Цар12:16-17); зацарював він у віці 41року (3Цар14:21); «весь Ізрілїль» побиває Адонірама – Ровоамового збирача данини (3Цар12:18); Шемаї пророчо попереджає щодо заборони на війну з братнім Ізраїлем (3Цар12:22-24); дуже велика розпуста охоплює згодом Юду (3Цар14:22-24); на 5р. царювання проти Єрусалима війною йде єгип. цар Шушак і забирає усі золоті скарби Храму і Палацу (3Цар14:25); всього царював Ровоам 17 р. (3Цар14:21); по всі дні точилася війна з Єровоамом (3Цар14:30).	Шемаї
	Авія (Авійам) мати – Мааха, Авесаломова дочка (3Цар15:2); зацарював він 18 року царювання Єровоама і царював три роки (3Цар15:1-2); ходив у «гріхах батька свого» (3Цар15:3); по всі дні воював з Єровоамом (3Цар15:7).
	Аса мати – Ана /або Мааха???/, дочка Авесаломова (3Цар15:10); зацарював у 20 рік царювання Єровоама і царював 41 рік (3Цар15:9-10); на поч. робив «добро, за Давидом», повиганяв блудодіїв, але пагірки не минулися (3Цар15:11-12,14); позбавив свою матір титула цариці і порубав нею поставленного ідола Астарті (3Цар15:13); вніс/повернув/ до Храму посвячені речі (3Цар15:15); перед загрозою з боку Баши,через маловірствойде на союз із сирійським царем Бен-Гаддадом /Венададом/ і приносить/дарує/ йому «все срібло і золото Храмових скарбниць» (3Цар15:17 - 20), внаслідок цього, Баша перестає будувати Раму і відступає до Тірці (3Цар15:21); пророк Ананія докоряє йому за богопротивний союз із іноплемінниками, але Аса не приносить покаяння, а навпаки – ув’язнює пророка (2 Пар.6:7-10).	Ананія
	Надав (Нават) син Єровоама, зацарював у 2 році Аси, царював 2р. (3Цар15:25); ходив «у гріху батька свого» (3Цар15:26); був вбитий Башою у 3 році Аси (3Цар15:28);
Єгу	Баша (ВаАсс) син Ахійї, з Ісахарового дому, змовився супроти Надава – побив в Гіббетоні і зацарював замість нього у 3р. Аси (3Цар15:27-28,33) і царював 24р. /у м.Тірці/ (3Цар15:33); ходив «в гріху» (3Цар15:33); винищив увесь дім Єровоамів, як і пророкував Ахійя (3Цар15:29); воював з Асою (3Цар15:32); намагався побудувати Раму, щоб «піддати блокаді» Ієрусалим (3Цар15:17); внаслідок союзу Аси із Сирією терпить поразку (3Цар15:20-21); Єгу, Хананієвий син, пророкує дому Баші долю дома Єровоамового (3Цар16:1,3,7); після смерті похований був в Тірці (3Цар16:6).
	Ела (Іла) син Баші, зацарював у Тірці у 26 рік царювання Аси на два роки (3Цар16:8); а 27р. цар-ня Аси, коли пив у домі Арци, то був вбитий Зімрі – рабом своїм, (3Цар16:10);
	Зімрі (Замврій) раб Ели, провідник половини його ж колісниць, змовився проти господаря свого – вбив і зацарював замість нього у 27р. цар-ня Аси (3Цар16:9,15) і царював сім днів (3Цар16:15); ходив «в гріху» (3Цар16:19); вигубив, згідно з пророцтвом, увесь Башин дім і друзів його (3Цар16:12); як все це «почув народ» (3Цар16:16), то «весь Ізраїль» на чолі з Омрі повстає проти нього (3Цар16:17); в розпачі Зімрі «спалив над собою царський дім і помер» (3Цар16:18); а після – Ізраїлів народ поділився: одні за Тівні /Фамнія/, Гінатового сина, інші – за Омрі (3Цар16:21); проте сильнішим був народ, що за Омрі (3Цар16:22).
Омрі (Амврій) зацарював у 31 році цар-ня Аси (3Цар16:23); і царював всього 12 літ, споч. 6 років у Тірці, при чому 4 роки цюрює одночасно із Фамнієм (3Цар16:23), і лише після смерті останнього стає єдиним повноправним правителем (См. Тол.Библия, с.479); потім купляє у Шемера гору Шомерон (Самарія), на якій будує нове місто (3Цар16:24); зло і гидоту «чинив більше від усіх попередніх» (3Цар16:25); після смерті похований був вже у Самарії (3Цар16:28).
Ілля Міхей	Ахав син Омрі, зацарював у 38р. цар-ня Аси, у Самарії на 22 роки (3Цар16:29); чинив «зло більше від усіх» попередників (3Цар16:30); одружився із «фанатичною» язичницею Єзабель, дочкою Етбаала, царя Сидонського (3Цар16:31), яка згодом поч. вигублювати пророків Господніх (3Цар18:4); Ахав доходить навіть до жервоприношення власних дітей, відбудувавши в супереч слову Ісуса Навина Єрихон «на першоріднім Авірамові», а брами поставив «на наймолодшім Сегівові» (3Цар16:34); через зло Ахава , прор.Ілля прорікає трирічну засуху (3Цар18:18;17:1); цар сирійський Бен-Гадад (Венадад ІІ) разом із 32 царями бере в облогу Самарію (3Цар20:1), проте, один пророк сповіщає Ахавові перемогу через «слуг начальників округів» (3Цар20:13-14); як і провіщено, Ізраїль завдає Сиріянам великої поразки (3Цар20:21), на користь цієї перемоги було і те, що Венадад та царі, що з ним – «пиячили в шатрах своїх» (3Цар20:16); через те, що сиріяни вважали Бога Ізраїля – Богом гір, а не Богом долин, то через рік після поразки Венадад знову іде проти Ізраїля, але по слову чоловіка Божого Ізраїль перемагає (3Цар20:23,26,28); Ахав називає Венадада «своїм братом» і хитрістю своїх слуг Венадат рятує собі життя (3Цар20:33); з’явлення одного із «пророчих синів» з суворим докором про богоневгодне «братання» Ахава з Венададом, що згодом стало причиною загибелі його самого і народу (3Цар20:35,42); намагання викупити у Навота виноградник, і відмова останнього, бо той був йому «спадщиною батьків» (3Цар21:2,3); «брутальне» втручання Єзавель в справу з Навотовим виноградником (3Цар21:7,8); за листами Єзавель на суді проти Навота лжесвідчили, а потім укаменували (3Цар21:13), згодом, через пророка Іллю Господь провіщає свій вирок над Ахавом та Єзавель (3Цар21:19,21-23); почувши Господній вирок, Ахав упокорюється і кається, за що Господь стримує свій праведний гнів (3Цар21:27-28); провіщається, що за днів сина його станеться «лихо на дім його» (3Цар21:28); після трирічного миру, іде на Сірію, щоб повернути гілеадський Рамот, і бере у союзники Йосафата, царя Юдеського (3Цар22:1,3,4); 400 лжепророків, на відміну від прор.Міхея, пророкують Ахаву перемогу (3Цар22:6), через що, пихатий Ахав наказує посадити Міхея до в’язниці доки він не повернеться з перемогою (3Цар22:26); битва з Сирійцями, як і було сповіщено закінчилася поразкою Ізраїля, а Ахав був смертельно поранений (3Цар22:34,35,40); виконання прородцтва щодо смерті Ахава: про колісницю, про псів, про блудниць (3Цар22:38).
	Йосафат Асин син, мати – Азува, дочка Шілхи; зацарював у 35 років в 4 році цар-ня Ахава, і всьго царював 25 р. (3Цар22:41-42); чинив «добро» і «ходив дорогою батька свого і не збочував з неї», і винищив решту блудодіїв, що позоставалися за днів батька його; проте Пагірки не були ще понищені і народ там чинив жертвоприношення (3Цар22:43,46); заключив мир із Ізраїльським царем Ахавом супроти Сирії (3Цар22:4,44), згодом, домовляється з царем Охозієм щодо спільної побудови флоту /цьому заходу сприяла відсутність царя в Едомі/ (3Цар22:48,49-50 та 2 Пар.20:37), та спільно із Іорамом йде в похід проти моавитьского царя (4Цар.3); проте всі ці три союзні заходи були богопротивні і, обернулися невдачами, як і попереджали про це пророки: із походу на Рамоф – Йосафат лель врятувася, кораблі ж потопилися бурею (3Цар. Гл.22).	Міхей Єлисей
Ілля	Ахазія (Охозія) син Ахава, зацарював у 17р. цар-ня Йосафата, і царював два роки (3Цар22:51); служив Ваалу, чинив зле і робив усе, «як батько його» (3Цар22:53); одного разу випавши із вікна захворів і послав запитати Ваал-Зевула про одужання, та Ілля перехоплює послів і сповіщає Охозії смерть, через те, що пішли до екронського божка а не до свого Бога: «Чи нема в Ізраїлі Бога?!...» (4Цар1:2-4,17),
Єлисей Йона	Єгорам (Іорам) син Ахава, брат Ахазії, зацарював у вісімнадцятому році Йосафата, і царював 12 років (4Цар3:1); [але згідно 4Цар.1:17– зацарював другого року Егорама?]; іде війною проти моавського царя, закликаючи на допомогу Йосафата і царя Едомського (4Цар3:6,7); закінчення запасів води в поході і, як наслідок – вирогідність поразки змусили звернутися до пророка (4Цар3:9-11); Єлисей провіщає чудесне «винайдення» води і перемогу на Моавом (4Цар3:14,17,18); під час битви з Моавом, цар останніх, після ряду невдач, приносить цілопаленням на мурі свого сина, після чого, обурений Ізраїль вертається (4Цар3:26-27); Єлисей попереджає царя про пастки, які створив Сирійський цар (4Цар 6:9); Єлисей забороняє царю вбивати сирійських військовополонених, яких осліпив Господь, і велить справити для них гостину та відпустити їх (4Цар 6:21-22); згодом Венадад ІІ обліг Самарію і великий голод зчинився в ній, да так, що батьки їли своїх дітей (4Цар 6:24,25,28-29 пор. із Втор28:47-67); цар посилає за Єлисеєм, щоб стратити його, та Єлисей провіщає, що на наступний день «в брамі Самарії» буде великий достаток (4Цар7:1); і Господь вчинює так, що сирійці тікають зі свого стану, боячись, що ізраїльтяни найняли на них Хеттейських царів (4Цар7:6); Єлисей прорікає семилітній голод (4Цар8:1); проти нього змовився Єгу, слуга його, один із керівників війська (4Цар9:14); загинув Єгорам від стріли Єгу, і не був похований, а був кинутий на ділянці поля невинно страченного Навота (4Цар9:24,25).
	Йорам (Єгорам) син Йосафата, зацарював у 30 літ за батька свого у п’ятий рік Йорама, царював 8 років (4Цар8:16-17); був одружений на Гофолії – донці Ахава і Єзавелі (4Цар8:18); «чинив зло», т.я. був у богоневгодних родинних стосунках із домом Ахава (4Цар8:18); Едом і Лівна повстають (4Цар8:22); військовий похід до Цаіру для приборкання Едома (4Цар8:21);	Авдій
	Охозія (Ахазія) син Йорама, мати – Аталія, донька царя Омрі; зацарював у 22 роки, у 12році Йорама і царював один рік (4Цар8:25,26); ходив у гріхах (4Цар8:27); загинув після відвідання царя ізраїльського Єгорама: під час переслідування був сертельно поранений (4Цар9:27);
Єгу (Іуій) помазання на царство Єгу, сина Йосафата, Німшієвого сина, одним із синів пророчих за повелінням Єлисея; та сповіщення вироку Ахавовому дому (4Цар9:2,6); співслужителі по зброї визнають Єгу царем (4Цар9:13); Єгу змовляється проти царя Йорама (4Цар9:14); Єгорам, почергово, відряджає послів на зустріч Єгу, та вони всі переходять на сторону останнього (4Цар9:17,20); Єгорам особисто відправляється на зустріч Єгу, і там Єгу смертельно поранив Єгорама (4Цар9:21,24); переслідування і загибель Ахазії, що був із Єгорамом (4Цар9:27); ганебна смерть Єзавелі (4Цар9:33); Єгу винищує 70 синів Ахава: споч. посилає листи до виховників, із закликом вибрати собі царя серед його синів та воювати за свій дім, а, після остраху і відмови вибрати царя, велить тоді принести на наступний день голови синів, що виховники й роблять (4Цар10:1,3,6,8); винищення братів Ахазії по дорозі до Самарії (4Цар10:13-14); на поч. Єгу проявляє себе, як побожний цар, заручається повагою у Єгонадава, Рехавового сина, дуже шанованного назорея (4Цар9:15, См. Тол.Библия, с.508); цілковите винищення дому Ахава (4Цар10:17); підступне скликання усіх Ваалових служителів до його храму і їх знищення (4Цар10:19,25,28); знов «нічого не залишилося», окрім Пагірків; Єгу виявляє схильність до тельців, що були встановлені Єровоамом (4Цар10:29); від Ізраїля поч. «відрубуватись» частини та побиття останнього Газаїлом (4Цар10:32); процарював Єгу 28 літ (4Цар10:36).		Гофолія (Аталія) мати Охозії, після його загибелі, вигубила майже все його насіння, врятований був лише Йоас (4Цар11:2-3); була усічена мечем у царському домі після того, як дізналась, що вцілів Йоас (4Цар11:12,14,16,20);
	Йоас (Єгоаш) син Охозія, мати – Ців’я, з Беер-Шеви, зацарював сьомого року Єгу у сім років, і царював 40 років (4Цар12:1-2); був врятований від руки своєї бабці Гофолії – тіткою Єгошевеєю (Іосавеєю), дружиною першосвященника Єгояда (Іодая), сестрою Охозія, донькою царя Йорама. (4Цар11:2,3; 2Пар22:11); у Храмі Єгояд нарікає Йоаса царем, і приставляє до нього охорону (4Цар11: 12,4,11); поки наставляв його Єгояд, то робив «добре» (4Цар12:3); все ще залишаються Пагірки (4Цар12:4); видається розпорядження про ремонт Храму і те які кошти повинні на це йти (4Цар12:5,6,12,16); Газаїл іде війною на Єрусалим (4Цар12:18); Йоас відкупається від Газаїла золотом Храму, та його посвяченими речами, що до нього їх присвятили були для Храму його попередники (4Цар12:19); помер від рук своїх слуг – заколотників (4Цар12:22).	Йоіль
Єгоахаз (Іоахаз) син Єгу, зацарював у 23 році Йоаса на 17 літ (4Цар13:1); ходив в гріхах (4Цар13:2); Господь попускає дати його до рук Газаїла та Венадада ІІІ (4Цар13:3); «Єгоахаз вблагав лице Господнє» і Господь змилувався над Ізраїлем і він вийшов з-пів володіння Сирії (4Цар13:4); Сирія на зоставляє народу, як тільки 50 вершників, 10 возів, 10 тис. піхоти (4Цар13:7).
Йоаш (Іоас) син Єгоахаза, зацарював 37року Йоаса на 16 років (4Цар13:10); робив «зле» (4Цар13:11); воював і переміг Амацію, хоча й намагався уникнути війни, заспокоюючи самовпевненного, перебуваючого під враженням останніх перемог Амасію, переконуючи останнього у недоцільності цього військового конфлікту (4Цар13:12; 14:9-10;12-13); прибув до Єрусалиму, зруйнував частково єрусалимський мур, та забрав усе коштовне із Храму та Палацу (4Цар14:13-14).
	Амасія (Амація) син Йоаса, зацарював у 2 році Йоаша у 25р. і царював 29 років (4Цар14:1-2); в певній мірі робив «добре» (4Цар14:3); як закріпив над царством владу, відразу роправився із вбивцями свого батька (4Цар14:5); переміг Едома, здобув Селу й перейменував на Йоктеїл (4Цар14:7); осліплений пихою щодо останніх перемог, Амасія розпочинає військовий похід проти Йоаша і терпить поразку (4Цар14:8,11-13); втеча до Лахішу і загибель там, через змову на нього у Єрусалимі (4Цар14:19).
Амос Йона	Єровоам ІІ син Йоаша, зацарював 15 року Амасії на 41 рік (4Цар14:23); чинив «зле» (4Цар14:24); вернув Ізраїлеві границю до Гамату, до степового моря по слову Господа через прор. Йону (4Цар14:25).
	Озія (Азарія, Уззійї) син Амасії, мати – Єхолія, настановлений народом у віці 16 років (4Цар14:21), зацарював 15 року Єровоама ІІ на 52 роки (4Цар14:17 пор. з 4Цар15:1-2); робив «добре» (4Цар15:3); тільки Пагірки залишилися (4Цар15:4); збудував Елат (4Цар14:22); за святотацтво, а саме, за намагання привласнити собі першосвященичі функції накликав на себе проказу (4Цар15:5; 2Пар26:16-21; См. Тол.Библию, с.514); через проказу – похований був окремо від царів (2Пар26:23).
	Захарія син Єровоама ІІ, зацарював 38 року Азарії на 6 місяців (4Цар15:8); робив «зле» (4Цар15:9); загинув через вчинену змову (4Цар15:10).
Селлум (Шаллум) Явешів син, зацарював 39 року Озії на місяць (4Цар15:13); вчинив змову на попереднього царя Захарія і вбивши його привселюдно посій трон (4Цар15:10); загинув насильницькою смертю (4Цар15:14).
Осія	Менахем (Менеїм) Гадіїв син, з Тірци, зацарював 39 року Озії на 10 літ (4Цар15:17); вбивши попередника на троні Селлума, зацарював замість нього (4Цар15:14); чиниив «зле» (4Цар15:18); побив місто Тіфсах, і все вагітне повитинав (4Цар15:15-16); за 1000 талантів срібла відкупився від Пула асирійського царя (4Цар15:19).
Міхей
	Факія (Пекахія) син Менахема, зацарював 50 року Озії на два роки (4Цар15:23); робив «зло» (4Цар15:24); Пеках – старшина його, вчинив на нього змову і забив його в палаті царського дому з Арговом і Ар’єм (4Цар15:25).
Факей (Пеках) Ремаїлін син, зацарював 52 року Озії на 20 років (4Цар15:27); вбивши в палаці попередника на троні Пекахія, зацарював замість нього (4Цар15:25); чинив «зле» (4Цар15:28); асирійський цар Тіглат-Піл’есер узяв увесь край Нефталимів, та й вигнав до Асирії (4Цар15:29); загинув в результаті змови Осії (4Цар15:30).
	Йотам син Озія, зацарював другого року Пекаха у 25р. і царював 16 літ (4Цар15:32-33); робив «добре», але Пагірки не минулись (4Цар15:34-35); збудував горішню браму Храму (4Цар15:35).	Ісайя
	Ахаз син Йотама, зацарював 17 року Пекаха у 20р., і царював 16 років (4Цар16:1-2); чинив «зле», шанував Молоха, приносив жертви на пагірках (4Цар16:3-4); Пеках та Рецин, цар сирійський, взяли в облогу Єрусалим (4Цар16:5); Ахаз же просить асирійського царя про допомогу, відсилаючи йому дарунок із скарбів Храму та Палацу (4Цар16:7); Напад асирійського царя на Дамаск – змусив Рецина зняти облогу з Єрусалима, згодом Рецина був вбитий (4Цар16:9); наказ священнику Урії збудувати жертовник, назразок того, який Ахаз побачив у Дамаску, і щоб цей жертовник був пріоритетним (4Цар16:10-16); конструкційні перетворення в Храмі «задля асирійського царя» (4Цар16:17-18).
Осія Елин син, зацарював 12 року Ахаза на 9 років. (4Цар17:1); вбивши попередника на троні Пекаха зацарював замість нього (4Цар15:30); Осія платить данину Салманасару, царю асирійському (4Цар17:3); Салманасар відводить в полон Осію, через змову останнього з египетським фараоном Со (4Цар17:4); 9 року Осії, після трирічної облоги асирійцями була взята Самарія (4Цар17:5-6);
Падіння Самарії
		Єзекія син Ахазів, мати – Аві, дочка Захарія, зацарював третього року Осії у 25р. і царював 29літ (4Цар18:1-2); робив «добро» (4Цар18:3). (більш ширше – див. конспект)
	Манасія син Єзекія, мати Хевці-Ваг, зацарював у 20р. на 5 літ (4Цар21:1); робив «зло, гидоту» (4Цар21:2): знову побудував пагірки (4Цар21:3); в дворах Храму і в самому Храмі побудував жертівники небесним світилам і Астарті (4Цар21:4,5,7); перепровадив свого сина через вогонь (4Цар21:6); настановив ворожбитів і чаклунів (4Цар21:6); пролив «дуже багато» невинної крові (4Цар21:16); був похований у садку свого дому, в Узииному садку (4Цар21:18).
	Амон (Амнон) син Манасії, мати – Мешуллемет, дочка Харуца з Йотви, зацарював у 22р. на два роки (4Цар21:19); чинив «зло» (4Цар21:20); загинув у власному домі внаслідок змови його ж слуг (4Цар21:23); похований там де і батько його (4Цар21:26).
	Іосія (Йосія) народ Краю перебив усіх змовників на його батька Амона, і Йосію настановили царем (4Цар21:24); його мати – Єдида, дочка Адаї з Боцкату, зацарював у 8р. на 31рік (4Цар22:1); загинув від руки фараона Нефо (4Цар23:29). (більш ширше – див. конспект)	Наум
	Відродження Давидового Царства
Падіння Ніневії
		Єгоахаз(Іоахаз) син Йосії, мати – Хамуталь, дочка Єремії, з Лівни, зацарював у 23р. на три місяці (4Цар23:31); робив «зло» (4Цар23:32); т.я. він був настановлений народом, а не Фараоном, то останній ув’язнює його, накладаючи на Єрусалим кару ­ 100талантів срібла і талант золота (4Цар23:33) Єгоахаз так і помирає в Єгипті, в неволі (4Цар23:34).
	Іоаким (Єгояким, Ел’яким) син Йосії, мати – Зевуда, дочка Педаї, з Руми, зацарював у 25р. на 11років (4Цар23:36); робив «зло» (4Цар23:37); настановлен був фараоном Нефо, виплачував йому ту кару:сібло і золото (4Цар23:35); при настановленні, фараон змінює йому ім’я на Єгояким (4Цар23:34);Навуходоносор бере його у вассальну залежність (4Цар24:1); після трирічного рабського становища Єгояким збунтувався проти Навуходоносора (4Цар24:1).	Авакум
	Ієхонія (Єгояхін) син Єгоякима, мати – Нехушта, Дочка Елнатана з Єрусалима, зацарював у 18р. натри місяці (4Цар24:8); чинив «зло» (4Цар24:9); Навуходоносор бере в облогу все місто (4Цар24:10), яка закінчується тим що Єгояхін сам виходить назустріч і полон відводиться вся царська родина зі слугами і юдейська аристократія – всього 10 тис. пішло до неволі, залишився тільки «нужденний люд» (4Цар24:12,14); знову було забрано скарби Храму і навіть повідрубовано золоті речі, «які поробив був Соломон» (4Цар24:13).
	Седекія (Матфанія) дядько Єгохіяна, мати –Хамуталь, дочка Єремії з Лівни, зацарював у 21р. на 11 років (4Цар24:18); робив «зло» (4Цар24:19); коли Навуходоносор змінює Матфанії ім’я (4Цар24:17); Седекія збунтувався проти вавилонського царя (4Цар24:20); з 9р. по 11р. його царювання, вавилоняни взяли в облогу Єрусалим, облога супроводжувалась голодом (4Цар25:1-3); вночі, через пробитий отвір у мурі втікають вояки і цар, дорогою в степ (4Цар25:4-5); халдейське військо вирушає навздогін (4Цар25:5); схоплення царя, відведення до вавилонського царя на суд, вбиття синів царя з послідуючи його осліпленням і відведенням до Вавилону (4Цар25:5-7).	Софонія Єремія
	Зруйнування Єрусалиму

20. Рекомендована література