Релігійна реформа Єровоама. Культ золотих тельців у північному Ізраїльському царстві

Отже, з 931 року Ізраїльське царство поділяється на два: Юдейське (південне), і Ізраїльське ( північне).

Історія Ізраїльського царства пов'язана переважно з коліном Єфремовим ( найбільшим як за площею, так і за впливом), тому інколи пророки північне царство так і називали – „Єфремом". На території цього ж коліна знаходилась столиця царства — Самарія (заснована Амврієм в 885році до Р.Х.). До цього столицею спочатку було місто Сихем, а потім Фірца. Землі, які займало Ізраїльське царство – північна і центральна частина Ханаану, були найродючишими в Палестині. За площею і населенням північне царство втричі переважало південне, тоді як населення обох царств на той час нараховувало близько 5-ти млн. чоловік.

Юдейське царство, що складалось з колін Юдиного і Веніамінового і займало менш багаті землі, очолив син Соломона Ровоам. Столицею царства залишився Єрусалим.

Наскільки царство Ізраїльське вигідно відрізнялись в економічному плані (вихід до моря, багаті землі), настільки ж царство Юдейське переважало перше за своєю внутрішньою духовною силою, так як мало у себе святиню Ізраїля – храм Соломона, істинне священство і пророків.

Ізраїльське царство проіснувало 209 років. Характерні риси цього періоду: постійна внутрішня боротьба та військові конфлікти, швидка зміна царів, з котрих всі 19 були боговідступниками, низька мораль, ідолопоклонство.

Північне – Ізраїльське царство припинило своє існування в 722 році падінням Самарії. Населення царства було відведене Салманасаром в ассирійський полон.

Південне – Юдейське царство проіснувало 344 роки. Всі 20 царів його походили з дому Давида і 8 з них, як свідчить Біблія, були мужами благочестивими і богобійними. В 597 році цар Єхонія був відведений до вавилонського полону разом з народом, а в 586 році впав і повністю був знищений Єрусалим, а з ним і величний храм царя Соломона.

 

 

Запитання до теми:

Що стало першопричиною ідолопоклонства Соломона?

Які плоди невірності Богові свого батька пожинав син Соломона, його наступник на престолі ?

Що дає підстави говорити нам про покаяння Соломона наприкінці життя?

Якими зовнішніми обставинами був прискорений занепад Ізраїльського царства?

Охарактеризуйте обидва царства, що виникли після поділу єдиної ізраїльської монархії.

Рекомендована література:

Самуил Дж. Шульц. Мир Ветхого Завета. – Германия: русское издание Международного Библейского института, 1991.

 

 

Проголошений царем, Єровоам передусім звернув увагу на зміцнення кордонів свого царства. З цією метою він зміцнив кілька міст, що мали особливо вигідне стратегічне розташування, а саме – Сихем на захід і Пенуїл на схід від Йордану які стали двома головними твердинями його царства. Резиденцією царя стало місто Фірца в живописних горах на північ від Сихему. Однак Єровоам розумів недостатність своїх прав на престол. Мешканці північного царства і далі сприймали Єрусалим та його храм як священні об'єкти для всього ізраїльського народу. ,,Якщо народ цей буде ходити до Єрусалиму, – розмірковував цар, – щоб принести жертви в Господньому домі, то вернеться серце цього народу до їхнього пана, Ровоама, царя Юдиного, і вони заб'ють мене” (3 Цар. XII, 27). Для того, щоб уникнути цієї небезпеки, цар вирішив заснувати новий релігійний культ. Навмисно опираючись на приклад Аарона, він зробив два золотих тельці і, повторюючи слова сучасних Мойсею ідолопоклонників, звернувся до народу: „Досить вам ходити до Єрусалиму! Оце, Ізраїлю, боги твої, що вивели тебе з єгипетського краю” (3 Цар. ХІІ,28)1. Одного з цих тельців він поставив у Дані, що знаходився в північних землях царства, а іншого – у Бет-Елі, що знаходився в південних землях царства. Бет-Ел став головним святилищем нового культу. Тут, на пагорбі, було збудоване капище на зразок того, як це робилось у ханаанських народів. Для служіння в ньому цар хотів скористатися священиками і левітами, які жили в містах, що опинились на землях його царства після поділу єдиного Ізраїля. Але в своїх розрахунках він помилився. Всі священики і левіти, передбачаючи нечестиві задуми царя, залишили свої міста і володіння і переселились в Юдею та Єрусалим. Тоді Єровоам „поставив священиків з усього народу, що не були з Левієвих синів" (3 Цар. XII, 31); встановив свята на зразок свят юдейських і на збудованому жертовнику в Бет-Елі сам особисто хотів принести жертви, щоб урочисто відкрити служіння ідольському культу. Але цьому перешкодив невідомий за ім'ям пророк із Юдеї. Біблія його називає лише „чоловіком Божим". Ставши обличчя до обличчя з Єровоамом, він промовив суворі слова Божого присуду про те, що один із нащадків Давида, а саме Іосія, на цьому ж жертовнику принесе в жертву священиків-ідолослужителів, а сам жертовник розпадеться і розсиплеться на попіл.

Питання про походження культу тельців довгий час було дискусійним в біблійній науці. Багато дослідників вважало, що він був запозичений з Єгипту, де поклонялись богу Апісу,якого зображали у вигляді бика. Однак сьогодні побутує думка, що символ тельця був загально поширений у семітських народів, зокрема – у ханаанських. Ханаанські племена вшановували верховне божество в образі бика, що уособлював собою силу і плодючість.

Так чи інакше релігійний розкол і культові язичницькі нововведення прискорили загибель північного Ізраїльського царства в цілому і царського дому Єровоама зокрема, про що й сповістив пророк Ахійя, котрий перед цим ще за життя Соломона пророкував Наватовому сину царство над Ізраїлем. Будучи вже сліпим старцем, він проголосив, що „поставить Собі Господь над Ізраїлем царя, котрий винищить дім Єровоама" (3 Цар. XIV, 14).

Запитання до теми:

До яких заходів вдався Єровоам задля зміцнення свого царства? Що спонукало царя до запровадження в Ізраїлі ідолопоклонницького культу?

Поясніть слова: „Оце, Ізраїлю, боги твої, що вивели тебе з єгипетського краю" (3 Цар. XII, 28).

Кого Єровоам поставив служителями нововведеного культу? Як у біблійній науці вирішується питання про походження культу тельців?

Рекомендована література:

Красин П. Государственный культ Израильского (десятинного) царства. – К.,1904. ВХL 3/58 (шифр ЦНБ).

Пальмов М. Идолопоклонство у древних евреев. – СПб.,1897. ВХL 3/68 (шифр ЦНБ).