МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДО ВИВЧЕННЯ ПИТАНЬ ТЕМИ

ТЕМА 7. ПРАВОВА ОХОРОНА КОНСТИТУЦІЇ. КОНСТИТУЦІЙНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ.

Лекція (2 год.)

Необхідність охорони Конституції України. Охорона конституції: поняття, форми, суб'єкти. Інститути конституційного нагляду і контролю, їхня роль у забезпеченні конституційної законності і верховенства конституції. Поняття і функції конституційної відповідальності. Суб'єкти конституційної відповідальності.

 

Семінар (2 год.)

І. РОЗГЛЯД ТЕОРЕТИЧНИХ ПИТАНЬ:

  1. Юридичні засоби забезпечення конституційності та правової охорони Конституції України.
  2. Поняття і функції конституційної відповідальності.
  3. Роль Президента України у забезпеченні дотримання та охорони Конституції.
  4. Конституційний Суд як спеціальний інститут охорони Конституції України.

Для докладнішого розгляду зазначених питань пропонується підготувати реферат за однією із тем:

  1. Правова охорона Конституції: поняття і форми.
  2. Відповідальність за порушення Конституції.

ІІ. ПЕРЕВІРКА ЗНАНЬ СТУДЕНТІВ У ФОРМІ ТЕСТУВАННЯ.

Завдання для самостійної роботи (6 год.)

1. Розкрийте поняття правової охорони Конституції України. Який вид конституційного контролю використовується в Україні?

2. Розкрийте поняття конституційного делікту як підстави конституційно-правової відповідальності.

3. Визначте суб’єктів та міри конституційно-правової відповідальності.

Однією з важливих юридичних властивостей Конституції України є обов'язковість її спеціального правового захисту як одного з найважливіших об'єктів конституційного права. Закономірно, що Конституція, яка стоїть на захисті суспільного І державного ладу, прав і свобод людини і громадянина та інших конституційних цінностей, є ефективною лише за умови її правової захищеності, гарантованості. Після прийняття нині чинної Конституції України від 28 червня 1996 p., що чітко визначила систему правового захисту Основного Закону, було прийнято новий Закон України "Про Конституційний Суд України" від 16 жовтня 1996 p., який і поклав початок реальної діяльності цього єдиного органу конституційної юстиції в Україні. Тобто відлік правового захисту Конституції України, у його вузькому розумінні, слід вести з 1996 р., коли було сформовано реально діючий Конституційний Суд України. Правову охорону Конституції України слід розглядати у вузькому та широкому значеннях. У першому випадку під охороною Конституції України, у вузькому значенні, слід розуміти цілеспрямовану, передбачену Конституцією та законами України діяльність Конституційного Суду України щодо вирішення питань про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і офіційного тлумачення Конституції України та законів України. Правова охорона Конституції України, у широкому розумінні, здійснюється за допомогою спеціальних юридичних способів і засобів, якими виступають нормативно-правові й організаційно-правові механізми забезпечення правової охорони Конституції України. Сукупність нормативно- і організаційно -правових механізмів правового захисту Конституції України також прийнято називати гарантіями Конституції України. Загальні гарантії Конституції України визначаються за основними сферами конституційного ладу України і, відповідно, поділяються на політичні, економічні, соціальні та культурні (духовні) гарантії належного дотримання і виконання Конституції України. Спеціальні або власне юридичні гарантії Конституції України умовно виділяються в нормативно-правові та організаційно-правові. Нормативно-правові гарантії Конституції України - це сукупність матеріальних і процесуальних конституційних та інших норм права, що визначають порядок прийняття, внесення змін до Конституції України та порядок дії норм Основного Закону в часі, просторі та за колом суб'єктів. Ці норми об'єктивізуються в системі чинного конституційного законодавства України, а в широкому розумінні - у всій системі чинного національного законодавства України. При цьому слід зазначати, що основні принципи та положення нормативно-правових гарантій Конституції України закріплені у її тексті. Організаційно-правові гарантії Конституції України є сукупністю суб'єктів конституційного права, наякі покладається обов'язок реалізувати Основний Закон. Первинним елементом системи організаційно-правових гарантій Конституції України безперечно є Український народ. Важливим суб'єктом організаційно-правового захисту Конституції України виступає держава. Українська держава здійснює організаційно-правовий захист Конституції України через систему органів законодавчої, виконавчої та судової влади. Конституційний Суд України, як спеціалізований орган конституції України є основним складовим елементом цієї системи. Важлива роль у системі організаційно-правових гарантій Конституції України відводиться й суб'єктам місцевого самоврядування, які становлять питому кількість від загальної кількості учасників конституційно-правових відносин. Існують й інші види гарантій Конституції України. Зокрема, поряд з названими національними спеціальними (юридичними) гарантіями Конституції України можна також виділити спеціальні міжнародні нормативні та інституційні гарантії Конституції України, а також деякі інші гарантії Основного Закону.
Конституційна відповідальність є самостійним видом юридичної відповідальності, що пов'язується, в першу чергу, із механізмом правового захисту Конституції України. У цьому випадку вчені говорять про конституційно-правову відповідальність. Але категорії "юридична відповідальність у конституційному праві та конституційно-правова відповідальність не є тотожними. Конституційно-правова відповідальність у широкому значенні представлена власне конституційною відповідальністю, адміністративною відповідальністю та кримінальною відповідальністю за порушення норм конституційного права. Пріоритетним видом юридичної відповідальності у конституційному праві України є конституційно - правова відповідальність. Конституційно-правова відповідальність - це вид соціальної та юридичної відповідальності, який існує у сфері конституційно-правових відносин, передбачений нормами конституційного права, характеризується специфічним колом суб'єктів, механізмом реалізації та санкціями й полягає у примусовому перетерпіванні засобів впливу за протиправне діяння (ретроспективний аспект) тау відповідальному стані зобов'язаного суб'єкта (позитивний аспект), виступає найважливішою гарантією реалізації і захисту Конституції. Існують й інші визначення конституційно-правової відповідальності. Узагальнюючи існуючі визначення, конституційно-правову відповідальністьможна визначити як самостійний вид юридичної відповідальності, визначений нормами конституційного права, що передбачає заохочення державою позитивного діяння суб'єкта конституційно-правових відносин, наслідки якого перевищують вимоги конституційно-правових приписів (позитивний аспект) або негативну реакцією держави на конституційний делікт (правопорушення). Конституційно-правовій відповідальності властиві загальні та особливі ознаки, що визначають особливості її правової природи. До загальних ознак можна віднести такі: вона є видом соціальної відповідальності; конституційно-правова відповідальність має позитивне (проспективне) і негативне (ретроспективне) значення; конституційно-правова відповідальність є наслідком конституційного делікту; вона є Інститутом відповідної галузі права тощо. Важливим питанням конституційно-правової відповідальності є коло суб'єктів, перед якими учасники конституційно-правових відносин несуть юридичну відповідальність. До таких суб'єктів слід відносити народ України, людину, органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Пріоритетною інстанцією, перед якою суб'єкти конституційно-правової відповідальності несуть юридичну відповідальність, є Український народ. Важливою інстанцією конституційної відповідальності в Україні є людина (громадянин України, іноземець, особа без громадянства).. Істотною інстанцією, щодо якої суб'єкти конституційно-правових відносин несуть юридичну відповідальність, є Українська держава, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх службові та посадові особи. Особливістю конституційно-правової відповідальності й є розширене коло суб'єктів, уповноважених розглядати справи про конституційні правопорушення (делікти). Ними, зокрема, є: Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України, органи правосуддя, органи місцевого самоврядування. Повноваження цих органів у справах про конституційні правопорушення визначаються чинним конституційним законодавством України. Санкції конституційно-правової відповідальності, тобто її форми і міри відрізняються особливою різноманітністю. Утім їх об'єднуючою ознакою залишається політичний характер санкцій і подальші негативні політичні наслідки для суб'єктів, що здійснили конституційний делікт. Основними видами конституційно-правових санкцій є: відмова у реєстрації політичної партії (ст. 11 Закону України "Про політичні партії в Україні"); втрата депутатського мандата (статті 79,81 Конституції); дострокове припинення повноважень Верховної Ради України (ст. 90, п. 8 ст. 106 Конституції); усунення з поста Президента України в порядку імпічменту (п. 10 ст. 85, ст. 111 Конституції); прийняття Верховною Радою України резолюції недовіри Кабінету Міністрів України, що має наслідком відставку Уряду (ст. 115 Конституції України); рішення Конституційного Суду України про неконституційність законів та Інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради АРК, що має наслідком їх скасування (ст. 150 Конституції України); скасування Президентом України рішень голів місцевих державних адміністрацій, що суперечать Конституції України та законам України (ст. 118 Конституції України); висловлення обласною чи районною радою недовіри голові відповідної місцевої державної адміністрації (ст. 118 Конституції України); звільнення Верховною Радою АРК за погодженням Із Президентом України з посади Голови Ради Міністрів АРК (ст. 136 Конституції України); зупинення органами суду рішень органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України (ст. 144 Конституції України) та ін. Конституційні санкції можуть поділятися на основні та додаткові. Для прикладу, ст. 111 Конституції України передбачає такі санкції у вигляді усунення Президента України з поста Верховною Радою України у порядку імпічменту (основна санкція), а ст. 105 чинного Основного Закону визначає додаткову санкцію - позбавлення звання Президента України в разі усунення його з постав порядку Імпічменту. Конституційно-правова відповідальність у широкому розумінні гіпотетично може передбачати й інші види юридичної відповідальності. Наприклад, дисциплінарну та цивільну, але застосування цих видів юридичної відповідальності в конституційному праві потребує належного теоретичного обґрунтування.

 

 

Джерела, рекомендовані до заняття:

1. Конституція України від 28 червня 1996 р., зі змінами, внесеними Законом України від 23.12.2004 р. №2222-ІV // Відомості Верховної Ради України. – 2005. - №2.

  1. Кельман М.С. Правові питання організації діяльності конституційного контролю // Держава і право: Зб. наук. праць. Юридичні і політичні науки. – Вип.5. - К., 2000. – С. 122-131.
  2. Колосова Н.М. Конституционная ответственность – самостоятельный вид юридической ответственности // Государство и право. - 1997. - № 2.
  3. Лунь З.І. Правова охорона Конституції України: Автореф. дис. …канд.. юрид. наук / Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. – К., 2003.
  4. Майданник О. Конституційно-правова відповідальність: ознаки, підстави, суб’єкти. // Право України. - К., 2001. - № 2. – С. 92-96.
  5. Наливайко Л.Р Конституційно-правова відповідальність: питання теорії та практики: Автореф. дис. … канд.. юрид. наук. – К., 2000.
  6. Наливайко Л. Конституційно-правова відповідальність: критерії класифікації та види // Віче. – 1999. - №10.
  7. Пащенко А. Фактичні та юридичні підстави конституційної відповідальності. // Право України. – 2002. - № 5.
  8. Погорілко В., Федоренко В. Конституційно-правова відповідальність // Правова держава: Щорічник наук. праць Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. – Вип. 13. – К., 2002.
  9. Сивицкий В.А. Актуальные проблемы конституционно-правовой ответственности: обзор научной конференции // Государство и право. – 2002. - №2.
  10. Тесленко М. Правова природа актів Конституційного Суду України. // Право України. – 2000. - № 2.

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ ДО ЗМІСТОВОГО МОДУЛЮ ІІ

  1. Види конституційно-правових відносин.
  2. Дія конституційно-правових норм у часі, просторі та по колу осіб.
  3. Поняття та склад конституційно-правових відносин.
  4. Місце Конституції в правовій системі України.
  5. Юридична відповідальність та санкції по конституційному праву України.
  6. Поняття та функції конституційної відповідальності.
  7. Конституційні засоби зміцнення законності в країні, поєднання прав, обов’язків та відповідальності.
  8. Суб’єкти конституційно-правових відносин.
  9. Громадяни – суб’єкти конституційно-правових відносин.
  10. Держава як суб’єкт конституційно-правових відносин.
  11. Народ як суб’єкт конституційно-правових відносин.
  12. Верховна Рада України як суб’єкт конституційно-правових відносин.
  13. Політичні партії – суб’єкти конституційно-правових відносин.
  14. Об’єкти конституційно-правових відносин.
  15. Підстави виникнення, зміни та припинення конституційно-правових відносин.
  16. Функції конституційного права України.
  17. Поняття, сутність та юридичні властивості Конституції України.
  18. Реальність та пряма дія Конституції України.
  19. Види Конституцій, їх характеристика.
  20. Дотримання та охорона Конституції України.
  21. Конституціоналізм: поняття, зміст, основні ознаки.
  22. Порядок перегляду Конституції України та прийняття конституційних поправок.
  23. Верховенство Конституції України.
  24. Порядок прийняття та зміни Конституції.
  25. Поняття юридичного факту в конституційному праві.
  26. Конституція – центр правової системи України. Роль та функції Конституції.
  27. Президент України як суб’єкт конституційно-правових відносин.
  28. Роль Конституційного Суду в охороні Конституції України.
  29. Конституція Української РСР 1978 р.
  30. Вдосконалення конституційного законодавства в України (1990-2008 рр.).
  31. Структура Конституції України 1996 р.
  32. Загальна характеристика Конституції Автономної Республіки Крим.
  33. Преамбула Конституції України, її характеристика.
  34. Функції науки конституційного права України.
  35. Функції Конституції України.