Психічні властивості Психічні стани
Об’єкт психології: питання про реальність душі є дещо спірним з головними науковими постулатами, поки, що душу не вдалося науково виявити і довести або заперечити її існування, експериментувати з нею. Душа являється емпірично невловимою. Якщо ж говорити про психіку людини то спостерігається аналогічна картина: психіка являється настільки ж невловимою. Але для кожного очевидне існування певної суб’єктивної реальності, світу психічних явищ в формі думок, переживань, уявлень почуттів, бажань. Хоча ця психічна реальність у кожного своя, можливо припустити, що вона формується по єдиним основним принципам, виявивши які можемо їх досліджувати. Тобто об’єктом вивчення в психології є психіка.
Если бы глаз был живым существом, то душой его было бы зрение. Арістотель |
Об’єктом вивчення психології є найскладніша сфера життєдіяльності людини – психіка. Психіка виникла на певному етапі розвитку матерії, з появою у живих організмів особливої форми подразливості – чутливості, або здатності до відчуття. Психіка –це функція мозку, сутність якої полягає у відображенні дійсності у вигляді відчуттів, уявлень, мислення, почуттів; визначає якісну своєрідність поведінки людини і тварини. Суб’єктивний образ об’єктивного світу, відображення дійсності у мозку. Вища форма психіки, яка виникла в процесі праці і пов’язана з розвитком мовлення – людська свідомість. Як форма відображення дійсності високоорганізованою матерією – мозком, психіка характеризується низкою особливостей.
По-перше, психічне відображення має активний характер, пов’язаний з пошуком та добором способів дій, що відповідають умовам середовища.
По-друге, психічне відображення має випереджальний характер, забезпечує функцію передбачення в діяльності і поведінці.
По-третє, кожний психічний акт є результатом дії об’єктивного через суб’єктивне, через людську індивідуальність, що накладає відбиток своєрідності на її психічне життя.
По-четверте, у процесі активної діяльності психіка постійно удосконалюється і розвивається.
Основні функції психіки:
|
Забезпечення цілісності організму
Регуляція поведінки
Знання психіки, природи психічних явищ та їх закономірностей і проявів має важливе значення для управління психічним розвитком і діяльністю особистості.
Предметом психології є закономірності розвитку і проявів психічних явищ та їх механізмів. Предметом психології являються закономірні зв’язки суб’єкта з природним і соціокультурним світом, які відбиваються в системі чуттєвих і мислительних образів цього світу, мотивів, які спонукають до дії, а також самі дії, переживання свого відношення до інших людей і до самого себе, у властивостях особистості як ядра цієї системи.
Розвиток психіки людини підпорядкований суспільно-історичним законам. При цьому її видові та індивідуальні особливості є лише біологічними передумовами, що полегшують або ускладнюють психічний розвиток людської особистості та її свідомості.
Виникнення свідомості. Під впливом різних обставин у тваринних предків людини сформувалося багато факторів, що стали передумовами їх олюднення.
Суспільні відносини якісно змінили біологічні потреби, перетворили їх на суто людські. Праця і мовленнєве спілкування, яке її супроводжувало, стали передумовою виникнення і розвитку людської свідомості.
Свідомість – це вища інтегрована форма психіки, яка складається під впливом суспільно – історичних умов у трудовій діяльності людини та її спілкуванні з іншими людьми за допомогою мови.Свідомість– вищий рівень психічного відображення і саморегуляції, притаманний лише людині, вона включає відчуття, сприйняття і пам'ять, які усвідомлюються людиною у відповідний момент часу.
Структура свідомості. Відображення дійсності в мозку людини може відбуватися на різних рівнях. Вищий рівень психічного відображення, який властивий тільки людині, називається свідомістю.
Свідомість є вищою, інтегральною формою психіки, результатом формування людини в процесі трудової діяльності за постійного спілкування (за допомогою мови) з іншими людьми. Вона є властивістю особистості, що забезпечує цілеспрямований характер людської діяльності і регулює всю поведінку і всі дії людини.
У структурі свідомості виділяють чотири основних характеристики:
1.Здатність акумулювати знання про навколишній світ за допомогою основних психічних процесів: відчуття, сприймання, пам'яті, мислення, уяви.
2. Здатність поділяти світ на Я і не-Я, а також пізнавати Я. Людина — єдина жива істота, яка здатна до самопізнання.
3. Формування цілей діяльності. При цьому оцінюються різні мотиви, приймаються рішення, контролюється та коригується виконання дій.
4. Включення до складу свідомості ставлень, які виявляються в почуттях, що є індикаторами міжособистісних стосунків.
Формування і вияв цих характеристик неможливі без існування мови.
Рівні свідомості. Крім вищого рівня психічного відображення — свідомості, існує і несвідоме, яке багато вчених вважає нижчим рівнем психіки.
Несвідоме — сукупність психічних явищ, що випинають під впливом чинників, яких людина не відчуває і про які нічого не знає.
На цьому рівні психічного відображення у людини порушується словесна регуляція поведінки, втрачається повнота орієнтації щодо часу і місця дії, вона не може усвідомити наслідки своїх дій і вчинків. До сфери несвідомого належать сновидіння, реакції-відповіді на субсенсорні подразники (такі слабкі, що не збуджують рецептор), автоматизовані рухи і дії, спонукання до діяльності, в яких немає усвідомлення мети. До несвідомого відносять і деякі патологічні явища, що виникають у психіці хворої людини: марення, галюцинації.
Несвідоме не може бути протиставлене свідомості як щось негативне чи неповноцінне. Воно, як і свідомість, детерміноване суспільними умовами існування людини й іноді виступає як недостатньо адекватне відображення світу в корі головного мозку.
Представники психоаналітичного напряму поряд із терміном «несвідоме» нерідко як синонім використовують термін «підсвідоме». Проте їх треба розрізняти. За своїм обсягом термін «несвідоме» значно ширший, бо охоплює всі психічні явища, що не усвідомлюються людиною (інстинкти, автоматизми, гіпноз, інтуїцію). Поняття «підсвідоме» слід вживати тільки для позначення тих психічних явищ, які в певний момент перебувають поза фокусом свідомості, проте тісно з нею пов'язані, впливають на її функціонування і за певних умов можуть бути усвідомлені. Отже, підсвідоме — це різні психічні явища, які відбуваються «під порогом» свідомості. До несвідомого належить і надсвідоме.
Надсвідоме— рівень психічної активності особистості при виконанні творчих завдань, який не піддасться індивідуальному усвідомлено-вольовому контролю.
Російський педагог і режисер Костянтин Станіславський (1863 — 1938) під терміном «надсвідомість» розумів найвищий етап творчого процесу, відмінний як від усвідомлюваних, так і неусвідомлюваних компонентів. Пізніше радянський психолог Павло Симонов (нар. 1926) інтерпретував надсвідомість як механізм творчої інтуїції, завдяки якому рекомбінуються попередні враження, відповідність дійсності яких встановлюється повторно.
Поняття «надсвідоме» дає змогу розмежувати дві форми неусвідомлюваної психічної активності: залежну від уже зафіксованої в мозку інформації і спрямовану на створення нового, якого ще ніколи не було ні в особистому, ні колективному досвіді. Таке створення відбувається в процесі взаємодії особистості зі світом культурних цінностей, які вона не тільки опановує, а й творить відповідно до тенденцій об'єктивного розвитку дійсності.
Отже, появу людської психіки готував процес еволюції живих організмів. Аналіз розвитку психіки дає змогу зробити висновок про існування біологічних передумов виникнення свідомості. Поява трудової діяльності, спрямованої на спільне виготовлення знарядь праці та їх використання, а також мови, суттєво змінили характер діяльності мозку людини і підвищили рівень відображення дійсності. Свідомість є продуктом суспільно-історичного розвитку людини.
Основні характеристики свідомості:
1. відображення навколишнього світу за допомогою пізнавальних процесів;
2. розрізнення суб’єкта й об’єкта;
3. забезпечення цілеутворюючої діяльності людини;
4. наявність емоційно – оцінних ставлень до оточуючого світу.
Структура психіки (За А.Г. Маклаковим)
- темперамент - настрій
- характер - активність
- здібності - пасивність
- гнів
- афект та ін.