Історіографія повоєнного періоду щодо характеру війни

Оцінки війни після нападу Німеччини на СРСР

 

Після нападу фашистської Німеччини на Радянський Союз в офіційній пропаганді СРСР відразу ж відбувся новий кардинальний перегляд, тому що Радянський Союз став союзником Англії.

Уже у виступі по радіо 3 липня 1941 р. Сталін виразив упевненість у тому, що Вітчизняна визвольна війна радянського народу проти фашистських поневолювачів "зіллється з боротьбою народів Європи й Америки за їхню незалежність, за демократичні свободи".

У доповіді на урочистому засіданні у зв'язку з 24-й річницею Жовтневої революції 6 листопада 1941 р. Сталін заявив більш чітко: "Німці ведуть тепер війну загарбницьку, несправедливу, розраховану на захоплення чужої території й скорення чужих народів. На відміну від гітлерівської Німеччини Радянський Союз і його союзники ведуть війну визвольну, справедливу, за звільнення поневолених народів Європи й СРСР від гітлерівської тиранії".

До кінця 2 Світової війни ця точка зору була пануючою.

Після закінчення Другої світової війни ця точка зору була не тільки повторена, але й на початковий період другої світової війни ( 1939-1941 рр.).

У мові перед виборцями 9 лютого 1946 р. Сталін заявив: "Друга світова війна проти держав гітлерівської коаліції, на відміну від першої світової війни, із самого початку набула характеру антифашистської, визвольної, однієї із завдань якої було також відновлення демократичних свобод. Вступ Радянського Союзу у війну проти держав гітлерівської коаліції могло лише підсилити - і дійсно підсилило - антифашистський і визвольний характер другої світової війни".

Протягом 1945-1955 рр. - імперіалістичні цілі керівників буржуазно-демократичних країн Заходу дійсно існували, але це не могло змінити антифашистського характеру війни, яку вели в 1939 - 1941 рр. Англія й Франція, а вступ СРСР у війну в 1941 р. ще більш підсилило її антифашистський, визвольний характер.

 

Новий перегляд офіційноїточки зору на характер другої світової війни відбувся в другій половині 50-х рр. Після обговорення у вузькім колі фахівців-учених нова концепція (або, вірніше, відродження старої концепції) була опублікована в 1958 р. у теоретичному органі ЦК КПРС журналі "Комуніст", а потім повторена в багатьох офіційних працях по історії другої світової війни.

Сформоване було кілька варіантів цієї концепції:

1 варіант -Найбільш жорсткий - до 22 червня 1941 р. друга світова війна мала імперіалістичний характер з обох сторін й перетворилася у визвольну, антифашистську війну для всіх супротивників нацистської Німеччини тільки після вступу у війну Радянського Союзу.

2 варіант –помʼякшений - війна почалася в 1939 р. дійсно як імперіалістична з боку обох коаліцій. Але поступово, особливо з літа 1940 р., коли після поразки Франції підсилилася погроза встановлення фашистського "нового порядку" у Європі, почалося її переростання в антифашистську, визвольну війну для всіх супротивників Німеччини. Вступ у війну Радянського Союзу завершило цей процес і остаточно затвердило її визвольний, антифашистський характер.

3 варіант – діалектичний - війна почалася як імперіалістична з боку обох коаліцій. Але в діях країн Заходу із самого початку існувала також і визвольна, антифашистська тенденція. поступово, особливо з літа 1940 р., ця друга тенденція стала перетворюватися в одну з рівносильних, а потім і в переважну тенденцію. Остаточно цей процес завершився після початку Великої Вітчизняної війни.

Усі ці три варіанти, а особливо два пом'якшені різновиди офіційної концепції, співіснували й висловлювалися в літературі по другій світовій війні аж до початку 90-х рр.

 

Сучасні історики:

до початку другої світової війни в політиці керівників Англії й Франції простежуються 2 різні тенденції. З одного боку, проявлялася сильна тенденція до змови з фашистською Німеччиною, намір направити фашистську агресію проти Радянського Союзу. Але експансія германського фашизму створила серйозну погрозу національної незалежності й демократичним волям у країнах Європи, а потім і всього світу.

З початком другої світової війни при всіх коливаннях урядових курсів Англії й Франції перемогла все-таки тенденція боротьби проти фашистської Німеччини.

Звичайно, зберігалися й імперіалістичні розрахунки правителів Англії й Франції. Оголосивши війну Німеччини, Англія й Франція аж до травня 1940 р. практично не вели воєнних дій. Не випадково ця війна одержала назву " дивної війни". До того ж деякі представники правлячих кіл країн Заходу вели таємні переговори з Німеччиною про припинення воєнних дій і про спільну боротьбу проти СРСР. Але все-таки поступово підсилювалися позиції прихильників активної боротьби проти фашистської Німеччини, а не змови з нею. У травні 1940 р. на чолі англійського уряду встав Вінстон Черчилль, що проголосило гасло безкомпромісної боротьби проти нацистської Німеччини.

Тому незалежно від імперіалістичних розрахунків керівництва держав Заходу війна Англії й Франції проти Німеччини навіть у період " дивної війни" 1939-1940 рр. була справедливою, визвольною війною. Наявність у їхньому політикумі більш-менш сильних імперіалістичних тенденцій не може бути приводом для заперечення справедливого, антифашистського характеру війни для західних супротивників нацистської Німеччини протягом усього періоду другої світової війни.

 

 

Дискусійні питання історіографії Другої світової:

 

як оцінити позицію сталінського керівництва СРСР в 1939 -1941 рр.? Адже, як ми вже говорили, найважливішою його метою в початковий період війни було сприяти все більшому підбуренню англофранцузского блоку й Німеччини, витягти можливо більші вигоди від радянсько-германського пакту й поширити свій вплив на сусідні країни Східної Європи. (розв'язання несправедливої, загарбницької війни СРСР проти Фінляндії 30 листопада 1939 р.; нав'язування сталінського тоталітарного режиму народам Прибалтійських країн після їхнього включення до складу Радянського Союзу влітку 1940 р.; нові переговори з Німеччиною під час офіційного візиту В. М. Молотова в Берлін у листопаді 1940 р. і принципова згода радянського керівництва на подальші переговори про умови встановлення зв'язків СРСР із учасниками так званого Потрійного пакту - військового союзу Німеччини, Італії й Японії, підписаного 27 вересня 1940 р.)

чи Значить усе це як нерідко говориться в сучасній вітчизняній публіцистиці, Радянський Союз був в 1939-1941 рр. союзником фашистської Німеччини.

 

Велике й багато в чому обґрунтоване обурення багатьох вітчизняних учених і публіцистів викликає візит В. М. Молотова в Берлін і його переговори з Гітлером, Риббентропом, Герингом і Гессом у листопаді 1940 р.

затверджувалося, що Радянському Союзу була зроблена пропозиція приєднатися до Троїстого пакту, для того щоб перетворити його в Четверний пакт. Залучення нових архівних матеріалів дозволило професорові В. Я. Сиполсу уточнити зміст германських пропозицій. У статті, опублікованої в 1996 р. у журналі "Нова й новітня історія", він привів дані про те, що Німеччина запропонувала Радянському Союзу не вступ у військовий блок трьох держав, а лише "політичне співробітництво" з учасниками Потрійного пакту.

все-таки немає підстав уважати СРСР навіть невоюючим і тим більше воюючим союзником фашистської Німеччини.

У цілому в початковий період другої світової війни Радянський Союз займав позицію нейтралітету,іноді навіть "доброзичливого нейтралітету" при прогерманском курсі офіційної пропаганди.

Абсолютно ні на чому не засновані твердження, що з'явилися в останні роки, нібито Сталін готовив в 1941 р. військовий удар, що попереджає превентивний, проти Німеччини. В 1995 р. вийшла у світ спеціальна книга ізраїльського вченого Габриэля Городецького "Міф "Криголама", цілком присвячена спростуванню книги В. Суворова.

У лютому 1995 р. ця проблема була детально обговорена на міжнародній науковій конференції в Москві, присвяченої аналізу зовнішньої політики СРСР в 1939-1941 рр.