Методи організації естетичного сприймання молодших школярів.

Досить ефективним в організації сприймання мистецьких творів є метод порівняння, особливо при розкритті ролі мистецтва у житті кожної людини.

Стимулювати естетичне сприймання мистецьких творів доцільно за допомогою порівняння їх з музичними або літературними аналогами. Досить ефективними є і деякі "супутні" прийоми: вибір дітьми після споглядання твору образотворчого мистецтва, пісень або віршів, різних кольоросполучень та власних образотворчих або вербальних інтерпретацій, перегляд та порівняння подібних за тематикою, колоритом, чи композицією творів.

Метод порівняння виявляється корисним саме тоді, коли дітям важко одразу висловити своє ставлення до побаченого. Адже одні твори викликають певні асоціативні образи, спогади, інші - бурхливі емоційні реакції. Різнопланові порівняння ж конкретизують почуття, уявлення та оцінки малят.

Метод порівняння бачиться сьогодні найбільш плідним з-посеред інших сучасних методів та прийомів забезпечення естетичного сприймання художніх творів. Він дає змогу навчити дітей самостійно визначати й розрізняти твори образотворчого мистецтва за видами, жанрами, техніками, вміти розпізнавати оригінали та репродукції, шедеври та підробки, відчувати емоційно-змістову глибину мистецького твору.

Метод порівняння може стимулювати естетичне сприймання дітей і в процесі кількаразового демонстрування того самого художнього твору на різних уроках, але з іншою метою на кожному наступному етапі.

Наприклад, цілком доречним і виправданим є розгляд однієї картини (Катерина Білокур. "Квіти за тином") поетапно з 1-го до 4-го класу:

- в 1-му класі - з метою формування уявлень про красу природи та доцільність її відображення художником;

- у 2-му класі - для розширення знань учнів щодо певних виражальних засобів живопису;

- у 3-му класі - мається на меті розвивати навички розуміння ролі колориту в картині та його зв'язку з відтворенням певного настрою;

- у 4-му класі - для стимулювання естетичного сприймання та оцінної діяльності учнів і їхньої подальшої самостійної художньої творчості. Метод порівняння здійснюється різними способами:

а) зіставленням життєвих вражень, асоціативних образів, власного естетичного досвіду з тими, що виникли під час сприйняття мистецького твору;

б) вибором серед кількох творів співзвучного прочитаному віршу, прослуханому музичному твору, пісні;

в) добором віршів, мелодій, сполучень колірних відтінків або квітів відповідно до розглянутого.

Найбільш ефективним засобом навчання для впровадження методу порівняння є застосування т.зв. поліекрану (тобто одночасної, паралельної демонстрації різних мистецьких творів за допомогою двох-трьох ТЗН).

Заслуговує на увагу і запровадження методичного прийому динамічної структури уроку. Суть його ось у чому: трапляється, що на початку заняття вчителеві важко залучити до сприйняття мистецького твору деяких учнів, які більший інтерес виявляють стосовно власних художніх робіт. В такому випадку слід застосувати метод порівняння чи колективне обговорення саме їхніх малюнків, а мистецький твір запропонувати розглянути на заключному етапі уроку. В такому випадку відчутно зростає результативність сприйняття: учні свідомо зіставляють, порівнюють власні роботи з твором професіонала, їхні оцінні судження характеризуються особливою щирістю та змістовністю.

Отже, варіюючи різні етапи уроку, можливо забезпечувати не лише значний виховний ефект, але й активізацію естетичної діяльності дітей та поглиблення їхнього інтересу до образотворчого мистецтва. Взаємозв'язок сприймання та практичної образотворчої діяльності молодших школярів відіграє важливу роль у розвитку образного мислення, уяви, зорової пам'яті, та рухливості сприйняття дає у практиці вагоміші результати, ніж усні чи письмові відгуки про переглянуті твори.

Відтворення побаченого з пам'яті зовсім не означає, що оригінал необхідно копіювати. Головне тут - викликати й активізувати дитячі образні уявлення про твір, наприклад, передати у власній образотворчій інтерпретації настрій сприйнятого мистецького твору, його колорит тощо. Чималого значення для розвитку умінь та навичок сприймати й оцінювати мистецькі твори набуває повідомлення дітям достатньої інформації про мистецтво. Нагромаджувати словниковий запас ("мову мистецтва") слід з перших днів навчання у початковій школі. Це, по-перше, допомагатиме учням сміливіше висловлювати враження від сприйнятого, а, по-друге, впливатиме на розвиток свідомого ставлення молодших школярів до професійного мистецтва та самостійної образотворчості.

Досвід підтверджує, що. незвичні для дітей слова (терміни і поняття) легше запам'ятовуються, якщо вчитель записує їх на дошці і водночас демонструє відповідні художні твори або дитячі малюнки. Педагог зобов'язаний грамотно й конкретно повідомляти різні терміни й поняття, знаходячи слова, що будуть зрозумілі дітям і цілком відповідатимуть вимогам мистецтвознавчої лексики.

Розповідаючи про мистецький твір, учитель може виявити власну творчість та фантазію, але при цьому мас пам'ятати про те, що застосовувані ним визначення повинні бути зрозумілими учням та науково точні. Так, для інформування учнів про використання митцем різних художніх методів, виражальних засобів і прийомів, передумов для задуму створення твору, його художньо-естетичної цінності корисно показувати дітям "чарівну" саморобну книжку великого розміру - словник термінів і понять. До придумування її назви варто залучати й учнів ("Веселкова абетка", "Словничок Олівця-малювця", "Про прекрасне", "Мистецькі обрії", "Мова навколишньої краси" та інші). Це допомагатиме молодшим школярам сміливіше висловлювати оцінки та особисті враження від побаченого, впливатиме на якість і естетичну спрямованість їхнього сприймання та оцінної діяльності.

Для додаткової актуалізації опорних знань корисна загальновідома гра "Відгадай!" Вона не лише зацікавлює дітей молодшого шкільного віку, але й розвиває вміння спілкуватися з учителем та однолітками засобами мистецтва. Такий спосіб мобілізує учнів на естетичне сприйняття мистецького твору, емоційно пожвавлює цей процес.

Поряд з ігровими методами не слід забувати і про такі, що давно утвердилися у шкільній практиці. Так, варто вже другокласникам запропонувати вести зошити-щоденнички або зошити-словнички з образотворчого мистецтва, куди діти можуть вміщувати репродукції улюблених мистецьких творів, марки, листівки відповідної тематики, власні замальовки та письмові враження від бесід, екскурсій, художніх музеїв та виставок.

Звичайно, в арсеналі кожного учителя е ще й інші методичні прийоми та засоби навчання дітей щодо сприймання та оцінювання творів образотворчого мистецтва педагог, творчо підходячи до організації естетичного сприймання, добирає такі з них, які стануть, на його думку, найрезультативнішими в можному конкретному випадку відповідно до поставленої мети.

Основна ж мета організації естетичного сприймання в початковій школі в тому, щоб кожна дитина була спроможна не лише інтуїтивно, але й свідомо сприймати красу довкілля та його художньо-образне відображення в творах мистецтва. Для цього у неї (за висновками визначного українського педагога-естетика Т.І.Цвелих) необхідно з раннього дитинства активно розвивати разом з пам'яттю, інтелектом, спостережливістю образне мислення, уяву, асоціативний фонд. Саме ці якості дають дитині змогу насправді не тільки споглядати світ прекрасного, але й милуватися, захоплюватися ним, естетично оцінювати, а згодом навіть успішно реалізовуватися у власній образотворчості.