Хронологія руху радянських військ територією Бессарабії та Північної Буковини

2 серпня 1940 року УІІ сесією Верховної Ради СРСР прийнято закон про з’єднання з УРСР Північної Буковини, Хотинського, Аккерманського та Ізмаїльського повітів Бессарабії. На новоприєднаних землях утворено Аккерманську (з 7 грудня 1940 р. – Ізмаїльську) і Чернівецьку області. Зі складу УРСР виведено Молдавську АРСР, яку реорганізовано в окрему республіку (МРСР), з включенням до неї частини території Бессарабії. Внаслідок приєднання нових територій, населення УРСР збільшилося на 8,8 млн. чол. і на середину 1941 р. становило майже 41,7 млн. Чол., а її територія збільшилась до 565 тис. кв.км. Слід зазначити, що серед істориків немає єдності в оцінці означених процесів:

· Д.Бофор – „анексія”,

· Н.Верт – „включення”, ,

· А.Жуковський, О.Субтельний – „формальне інкорпорування, назване „возз’єднанням”,

· С.Кульчицький – „возз’єднання, що носило характер окупаційного типу”.

З приєднанням земель Західної України, Бессарабії та Північної Буковини до УРСР розпочався процес їх радянізації.

Політичні та соціально-економічні перетворення у новоприєднаних землях носили суперечливий і неоднозначний характер. З одного боку, проводилися заходи, які отримали позитивну оцінку місцевого населення:

· ліквідація безробіття,

· експропріація маєтків польських землевласників та перерозподіл їхньої землі між українськими селянами ( Західна Україна),

· налагодження роботи місцевих підприємств,

· активне проведення українізації народної освіти,

· ліквідація неписьменності,

· запровадження безплатного медичного обслуговування.

З іншого боку, радянською владою встановлено жорсткий репресивний режим:

· заборонено всі політичні партії і громадські організації: „Просвіта”, „Рідна школа”, Наукове товариство ім. Т.Г.Шевченка і т. ін.

· заарештовано власників підприємств, банків, керівників кооперативів;

· репресовано великих та середніх землевласників, представників духовенства, службовців держапарату та офіцерський склад польської армії: упродовж 1939-1940 рр. кількість репресованих сягала 10% від усього населення Західної України;

· розпочато примусову колективізацію селян та антицерковні акції.

Підсумок. Наприкінці 30-х – на початку 40-х років відбулося возз’єднання етнічних українських земель у складі УРСР, що мало велике історичне значення. Вперше за декілька століть українці опинилися в межах однієї держави. Однак, входження західноукраїнських земель до складу УРСР було формальним. На практиці відбулася інкорпорація цих територій, тобто їх приєднання до СРСР.