Зони фінансового ризику. .

Ризик - імовірна категорія, і в цьому змісті його варто характеризувати і вимірювати як імовірність виникнення визначеного рівня втрат.

Для вивчення показників ризику варто виділити визначені галузі або зони ризику щодо величини втрат.

Галузь, у якій втрат не передбачається, називають безризиковою зоною, цієї галузі відповідають нульові втрати або негативні (перевищення прибутку).

Під зоною припустимого ризику варто розуміти галузь, у межах якої даний вид господарської діяльності зберігає свою економічну доцільність, тобто втрати мають місце, але вони менше очікуваного прибутку.

Межа зони припустимого ризику відповідає рівню втрат, рівному розрахунковому прибутку від господарської діяльності.

Більш небезпечну галузь називають зоною критичного ризику. Це галузь, яка припускає можливість втрат, що перевищують величину очікуваного прибутку, часом сягаючи величини повного розрахункового виторгу, що включає суму витрат і прибутку.

Отже, зона критичного ризику характеризується небезпекою втрат, що свідомо перевищують очікуваний прибуток. Їх максимальна величина може привести до втрати всіх засобів, вкладених у справу. В останньому випадку підприємство не тільки не одержує від угоди ніякого доходу, але несе збитки.

Крім критичного ризику, розрізняють ще катастрофічний ризик. Зона катастрофічного ризику представляє галузь втрат, що по своїй величині перевершують критичний рівень і в максимумі можуть досягти величини, рівної всьому майновому стану підприємства. Катастрофічний ризик здатний привести до краху, банкрутству підприємства, його закриттю і до розпродажу майна.

До категорії катастрофічного ризику варто відносити залежний від майнового або грошового збитку ризик, пов'язаний із прямою небезпекою для життя людей або з виникненням екологічних катастроф.

.

Фінансовому менеджеру, що оцінює ризик, властивий не крапковий, а інтервальний підхід, йому важливо знати не тільки, що імовірність втратити 10 млн.грн. у намічуваній угоді складає, скажемо, 0,1 чи 10%. Він повинен також цікавитися, наскільки ймовірно втратити суму, що лежить у визначених межах (в інтервалі, наприклад, від 10 до 15 млн. грн.).

Наявність кривої імовірності втрати дозволяє відповісти на таке питання шляхом перебування середнього значення імовірності в заданому інтервалі втрат.

У процесі прийняття рішень про допустимість і доцільність ризику важливо представити не стільки імовірність визначеного рівня втрат, скільки імовірність того, що втрати не перевищать деякого рівня. По логіці це і є основний показник ризику.

Імовірністю того, що втрати не перевищать визначеного рівня, є показник надійності, впевненості. Показники ризику і надійності тісно зв'язані між собою.

Припустимо, фінансовому менеджеру вдалося встановити, що імовірність втрат 10 млн.грн. дорівнює 0,1%, тобто відносно невелика і він готовий до такого ризику.

Принципово важливо тут те, що менеджер побоюється втратити не саме 10 млн. грн. Він готовий йти на будь-яку меншу втрату і ніяк не готовий погодитися на велику. Це природно в умовах ризику.

Знання показників ризику - Вр, Вд, Вкр, Вкт - дозволяє виробити судження і прийняти рішення про здійснення угоди. Але для такого рішення недостатньо оцінити значення показників (імовірностей) припустимого, критичного і катастрофічного ризику. Треба ще установити або прийняти граничні величини цих показників, вище яких вони не повинні підніматися, щоб не потрапити в зону неприйнятного надмірного ризику.

Позначимо граничні значення імовірностей виникнення припустимого, критичного і катастрофічного ризику відповідно Лд, Ккр, Нкт. Величини від цих показників можуть бути науково встановлені, однак господарник вправі "призначити" свої власні граничні рівні ризику, які він не має наміру перевищувати.

Можна орієнтуватися на такі граничні значення показників ризику Кд=0,1, Ккр=0,01, Д1т=0,001, тобто відповідно 10, 1 і 0,1. Це означає, що не слід йти на угоду (вкладати грошові кошти), якщо в 10 випадках з 100 можна утратити весь прибуток, в одному випадку зі ста утратити виторг і хоча б в одному випадку з тисячі втратити майно.

У підсумку, маючи значення трьох показників ризику і критеріїв граничного ризику, можна сформулювати загальні умови прийнятності аналізованого фінансового рішення, що зводяться до такого:

1. Показник припустимого ризику не повинний перевищувати граничного значення (Вд < Кд).

2. Показник критичного ризику повинний бути менше граничної величини (Вкр < Ккр).

3. Показник катастрофічного ризику не повинний бути вище граничного рівня (Вкт<Вкт).

Таким чином, головне в оцінці фінансового ризику складається в майстерності розрахунку імовірності можливих втрат або хоча б у визначенні зон і показників припустимого, критичного і катастрофічного ризику.