Методичні рекомендації

При підготовці до практичного заняття, студентам слід звернути увагу на те, що синтаксис вивчає будову словосполучення, речення, тексту; одиницями синтаксису є слова та форми слів, які входять до складу словосполучень і речень, словосполучення, які входять до структури речення, речення, текст.

Треба запам’ятати особливості синтаксису текстів офіційно-ділового стилю (прямий порядок слів, присудок переважно у формі теперішнього часу, пасивні конструкції, наявність віддієслівних іменників, дієприкметникові і дієприслівникові звороти, використання підрядних речень означальних, мети й умови).

Необхідно знати типи граматичного зв`язку слів у словосполученні (керування, прилягання, узгодження); складні випадки керування в текстах офіційно-ділового стилю.

Найбільшої уваги заслуговує вживання у текстах офіційно-ділового стилю простих і складних речень. Необхідно знати визначення речення, його найважливіші ознаки і типи; правила узгодження підмета й присудка; пунктуацію в простому і складному реченнях.

Окремо розглядаються речення, які ускладнені компонентами, вставними словами і вставленими конструкціями, різними зворотами, перерахуванням умов і обставин, за яких здійснюється норма, і які обтяжують речення з погляду його будови, що призводить до зменшення рівня зрозумілості текстів правової сфери.

 

ПИТАННЯ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ДО ЕКЗАМЕНУ

1. Предмет і завдання курсу “Українська мова (за професійним спрямуванням)”. Значення української мови для професійної діяльності юриста.

2. Зв`язок курсу “Українська мова (за професійним спрямуванням)” з правовими дисциплінами.

3. Українська мова як один із найважливіших чинників національної самобутності Українського народу, гарантії його національно-державної суверенності.

4. Українська мова як державна: сфери обов’язкового використання, функції. Застосування державної мови в судочинстві.

5. Знання мови як обов’язковий компонент фахової і загальномовної культури правознавців.

6. Поняття “державна мова”, “рідна мова”, “національна мова”, “мови національних меншин”, “міжнародна мова”, їх співвідношення.

7. Мова як найважливіший засіб людського спілкування. Функції мови.

8. Функції мови в юриспунденції.

9. Мова і право як найвизначніші цінності культури.

10. Мова права в історичному аспекті.

11. Правовий статус мови.

12. Мова як об’єкт конституційно-правового регулювання в Україні.

13. Мова як об’єкт конституційно-правового регулювання в Україні.

14. Українська мова як державна та її функції.

15. Місце мови в комунікативній деонтиці юриста.

16. Мова судочинства.

17. Основні класифікації юридичних термінів.

18. Джерела юридичної термінології. Проблема запозичення юридичних термінів.

19. Вимоги до вживання юридичних термінів у текстах правової сфери.

20. Генетична природа української юридичної термінології.

21. Типи класифікацій юридичних термінів.

22. Усне мовлення юристів.

23. Усне офіційне спілкування в юридичній практиці.

24. Вимоги до усного мовлення за законодавством України.

25. Писемне мовлення як відображення усного. Основні відмінності усного і писемного мовлення.

26. Особливості передачі усного мовлення в писемній формі. Трансформація усного мовлення в писемне.

27. Писемне мовлення правників. Вимоги до писемної форми документа за законодавством України.

28. Норми мови і лінгвістична культура правників.

29. Культура мовлення правників та її ознаки.

30. Стилі мови та їх різновиди (загальна характеристика).

31. Характеристика офіційно-ділового стилю: призначення, сфери використання, основні риси. Основні риси текстів офіційно-ділового стилю.

32. Характеристика підстилів офіційно-ділового стилю, їх жанрів.

33. Характеристика наукового стилю. Підстилі й жанри наукового стилю.

34. Мовні особливості наукового стилю. Основні риси текстів наукового стилю.

35. Жанри й особливості законодавчого та юридичного підстилів офіційно-ділового стилю.

36. Поняття літературної норми. Типи мовних норм.

37. Проблеми синонімів і паронімів у текстах офіційно-ділового стилю.

38. Поняття запозичення. Співвідношення власномовних і запозичених компонентів у терміносистемі права.

39. Іншомовні терміни у текстах правової сфери. Вимоги до їх застосування.

40. Лексика з погляду вживання в текстах правової сфери.

41. Лексика української мови за походженням.

42. Мова права, її особливості.

43. Особливості складних речень, що використовуються у текстах нормативно-правових актів.

44. Типи синтаксичного зв`язку слів у словосполученні.

45. Складні випадки керування в текстах документів.

46. Складні випадки узгодження в текстах правової сфери.

47. Особливості простих речень у текстах нормативно-правових актів.

48. Місце юридичних термінів у мові права.

49. Неупорядкованість юридичної термінології та шляхи її вдосконалення.

50. Групи термінологічної лексики. Зв`язок юридичної термінології з іншими фаховими тезаурусами.

51. Лексична варіантність юридичної термінології.

52. Недоліки лінгвістично-правового характеру в сучасному законодавстві.

53. Синонімія, паронімія, антонімія в юридичній термінології.

54. Полісемія й омонімія в юридичній термінології.

55. Фразеологізми правової сфери.

56. Міжнародні, загальноприйняті, спеціальні абревіатури. Види абревіатур за графічною формою.

57. Правила скорочення слів.

58. Складні випадки вживання іменних частин мови у правовій сфері.

59. Числівник. Особливості його вживання в усному мовленні й відтворення в текстах офіційно-ділового стилю. Займенник. Засоби запобігання помилкам, пов”язаним із неправильним або невдалим уживанням займенників.

60. Вимоги до графічних скорочень та абревіатур у текстах офіційно-ділового стилю.

61. Утворення та правопис дієслівних форм. Складні випадки правопису дієслів і віддієслівних утворень.

62. Особливості вживання іменників і прикметників у діловому мовленні.

63. Правопис складних іменників і прикметників.

64. Правопис власних назв, складні випадки вживання прізвищ у текстах правової сфери.

65. Особливості перекладу прийменникових конструкцій у текстах офіційно-ділового стилю.

66. Професіоналізми й жаргонізми у мовленні юриста.

67. Активна й пасивна лексика з погляду використання у текстах правової сфери.

68. Ознаки ділового мовлення юриста.

69. Нелітературні прошарки лексики.

70. Поняття тексту, текстології, юридичного тексту. Ознаки тексту.

71. Юридичний текст як одна з важливих форм вираження права.

72. Синтаксис як розділ граматики. Особливості синтаксису текстів офіційно-ділового стилю.

73. Поняття “запозичення”, “запозичене слово”. Чинники, що сприяють процесу запозичення з інших мов.

74. Іншомовна лексика в складі української юридичної термінології. Доречність уживання іншомовних слів у текстах правової сфери.

75. Співвідношення власномовних і запозичених компонентів у терміносистемі права. Вимоги до правопису слів іншомовного походження.

76. Складні випадки правопису: написання подовжених та подвоєних приголосних, вживання м`якого знака й апострофа.

77. Морфологічні норми сучасної української мови в офіційно-діловому стилі.

78. Синтаксичні норми сучасної української мови в офіційно-діловому стилі.

79. Типові порушення норм української мови на синтаксичному рівні.

80. Типові порушення норм української мови на лексичному рівні.

81. Типові порушення норм української мови на морфологічному рівні.

82. Типові порушення норм української мови на орфографічному рівні.

83. Мова як соціальний феномен і система систем.

84. Функціонування української мови як державної в адміністративному, кримінальному, цивільному судочинстві.

85. Імперативність законодавчого та юридичного підстилів офіційно-ділового стилю.

86. Нормативна та ненормативна лексика: поняття, особливості, використання в усному та писемному мовленні правоохоронця.

87. Фразеологія у правничій сфері.

88. Загальнонаукова і спеціальна термінологія сучасної української літературної мови.

89. Латинізми, грецизми, полонізми, германізми, росіянізми у термінології українського права.

90. Основні ознаки культури усного та писемного мовлення юриста.