МОДУЛЬ 2. СИСТЕМА МЕНЕДЖМЕНТУ
НАВЧАЛЬНА МЕТА:
ОЗНАЙОМИТИСЬ:
- з теоріями, законами, закономірностями, підходами, принципами, методами та функціями менеджменту;
- із загальними теоретичними засадами щодо використання методів менеджменту в процесі управління;
- із загальними теоретичними засадами щодо інформаційного забезпечення та комунікаційних процесів в процесі управління;
- з поняттям управлінського рішення та факторами впливу на нього.
ЗНАТИ:
- структуру системи менеджменту та класифікацію всіх її складових;
- як виглядає технологія щодо прийняття рішень по управлінню інформацією та комунікаціями;
- класифікацію управлінських рішень методи та алгоритм їх складання.
ВМІТИ:
- приймати ефективні рішення, використовуючи сучасні методи менеджменту, інформаційні ресурси та комунікації;
КЛЮЧОВІ ТЕРМІНИ:
Теорія закон, закономірність, підхід, метод, принцип, функція, метод, методи менеджменту, керуюча та керовані системи, інформація, процес, ефективність, управління, вертикальні комунікації, горизонтальні комунікації, процес обміну інформацією, канали передачі інформації, зворотній зв'язок, семантика, невербальні комунікації, фільтрація, рішення, управління, процес, моделювання.
ЛІТЕРАТУРА:
ОСНОВНА:
1 Сладкевич В.П., Чернявський А.Д. Современньш менеджемент (в схемах): Опорний конспект лекций. - К.: МАУГІ, 2000. - 112 с.
2 Фатхутдинов Р.А. Конкурентоспособность: экономика, стратегия, управление. - М.:ИНФРА - М. - 2000. -312 с.
3 Хміль Ф.І. Основи менеджменту: Підручник. - К.: Академвидав, 2003. - 608 с.
ДОДАТКОВА:
1Тарнавська Н.П., Пушкар Р.М. Менеджмент: теорія та практика: Підручник для вузів. - Тернопіль: Карт - бланш, 1997. - 458 с.
2 Нємцов В.Д., Довгань Л.Є., Сініок Г.Ф., Менеджмент організацій: Навчальний посібник, - К.: Товариство УВПК "Ексоб". 2000. - 392 с.
ПРОБЛЕМАТИКА:
2.1 Наукове обґрунтування системи менеджменту.
2.2 Методи менеджменту.
2.3 Інформаційне забезпечення управління.
2.4 Комунікації в управлінні.
2.5 Управлінські рішення.
2.1 НАУКОВЕ ОБГРУНТУВАННЯ СИСТЕМИ МЕНЕДЖМЕНТУ
"Закони, наукові підходи, принципи і методи – це арсенал
інструментів забезпечення управління
конкурентоспроможністю"
Ефективність менеджменту визначається, передусім, обґрунтованістю підходів і методів.
Аналіз теорії і практики управління різними об'єктами дозволяє встановити необхідність застосування до менеджменту 13 наукових підходів (таблиця 2.1):
Таблиця 2.1 - Наукові підходи до менеджменту
| НАЗВА | КОРОТКИЙ ЗМІСТ |
| Адміністративний | При адміністративному підході регламентуються функції, права, обов'язки, елементи системи менеджменту в нормативних актах. |
| Відтворювальний | Відтворювальній підхід орієнтований на постійне поновлення виробництва товару для задоволення потреб ринку з меншими витратами. |
| Динамічний | При динамічному підході об'єкт управління розглядається в діалектичному розвитку, в причинно-наслідкових зв'язках. |
| Інтеграційний | При інтеграційному підході встановлюються взаємозв'язки між окремими підсистемами і елементами системи менеджменту, рівнями, суб'єктами управління. |
| Кількісний | Суть кількісного підходу полягає у використанні кількісних оцінок при допомозі математичних, статистичних, інженерних розрахунках і т.д. |
Продовж. табл. 2.1
| Комплексний | При комплексному підході враховуються технічні, економічні, соціальні і інші аспекти менеджменту. |
| Маркетинговий | Маркетинговий підхід передбачає орієнтацію керуючої підсистеми на споживача |
| Нормативний | При нормативному підході встановлюються нормативи в управлінні |
| Поведінковий | Поведінковий підхід полягає в тому, щоб допомогти працівнику усвідомити власні можливості. |
| Процесний | При процесному підході управління розглядається як сукупність взаємопов'язаних функцій. |
| Системний | При системному підході будь-яка система розглядається як сукупність взаємопов'язаних елементів. |
| Ситуаційний | Ситуаційній підхід передбачає, що застосування різних методів управління визначається конкретною ситуацією. |
| Функціональний | Суть функціонального підходу полягає в тому, що потреба розглядається як сукупність функцій, які треба виконувати для її задоволення. |
Дані підходи потрібно віднести до головних принципів управління. Уперше термін „принципи управління” ввів інженер- технолог Ф.Тейлор, який в 1911 році опублікував роботу під назвою „Принципи наукового менеджменту”.
Недоліки ранніх теорій менеджменту певною мірою долаються інтегрованими підходами до управління (процесний, системний, ситуаційний).
- Процесний підхід розглядає управління як серію взаємопов’язаних дій (функцій управління), які реалізуються у такій послідовності:
Кожна функція управління, в свою чергу, складається з взаємопов’язаних підфункцій. Процес управління є загальною сумою усіх функцій та підфункцій.
- Системний підхід. Його представники стверджують, що організацію слід розглядати як систему у єдності частин, з яких вона складається та зв’язків з її зовнішнім середовищем. Тільки такий підхід дозволяє отримати цілісне уявлення про сутність управління.
Схематично системний підхід до управління можна представити так:
- Ситуаційний підхід визнає, що хоча загальний процес управління і є однаковим, специфічні прийоми, які використовує керівник повинні змінюватися залежно від системи.
Сутність ситуаційного підходу можна краще усвідомити у процесі співставлення принципового та ситуаційного мислення.
Об’єктом досліджень ситуаційного підходу виступають найбільш значущі в управлінні ситуаційні зміни, зокрема у сферах лідирування, побудови організаційних структур, кількісних оцінок тощо.
Управління розглядається як процес – тому що робота по досягненню цілей за допомогою інших – це не якась одноразова дія, а серія безперервних взаємопов'язаних дій.
Управлінські функції – дії, кожна з яких сама по собі є процесом, дуже важливі для успіху організації. Кожна управлінська функція також являє собою процес, тому що також складається з серії взаємопов'язаних дій. Процес управління є загальним поєднанням усіх функцій.
Процес управління (менеджмент) має чотири взаємопов'язані функції:
- планування,
- організація,
- мотивація,
- контроль.
Закон – внутрішній суттєвий зв'язок явищ, який зумовлює їх необхідний розвиток.
Закон – загальні, суттєві і необхідні зв'язки явищ, що вивчаються наукою управління; об'єктивно існуюча необхідність зв'язку між явищами, внутрішній суттєвий зв'язок між наслідком і причиною.
На розвиток управління впливають закони, сформульовані суспільними науками (таблиця 2.2):
Таблиця 2.2 – Закони управління
| Закони | Загальна характеристика |
| економічні | попиту, пропозиції, прибутковості, спадаючої доходності |
| соціології | соціалізації особистості, соціальної структуризації організації, соціального статусу, соціальної мобільності, соціального контролю |
| індивідуаль-ної та соціальної психології | причини поведінки людини у виробничому середовищі, як особисті, наділені індивідуальними характеристиками |
| кібернетики | множинності поведінки, керованості, наявності керуючого пристрою, взаємодії з навколишнім середовищем, наявності каналів інформації, цілеспрямованості поведінки системи, рівноваги, самореалізації тощо |
Закономірність – первинна стадія формулювання закону або частковий вияв його дії. Це об'єктивні, стійкі, загальні та повторювальні зв'язки між явищами, процесами, категоріями менеджменту. Відповідно виділяють закономірності: процесу менеджменту; функцій та методів менеджменту; управлінських рішень; керуючої та керованої систем організації; внутрішнього та зовнішнього середовища організації; розвитку менеджменту тощо.
Ф.І.Хміль наводить наступні закономірності менеджменту:
1 відповідності організації та управління стану розвитку суспільства;
2 диверсифікації виробництва та управління;
3 співвідносності керуючої і керованої систем;
4 децентралізації і демократизації управління;
5 визначальної ролі людського фактору у виробництві й управлінні.
2.2 МЕТОДИ МЕНЕДЖМЕНТУ
„Якщо ми прагнемо називати щось методом,
то це повинно бути способом дії згідно з основоположенням.”