Літературні роди

Триєдина жанрова класифікація

ХІ. Жанрова система літератури

У літературознавстві найчастіше застосовують триєдину жанрову класифікацію творів: рід, жанр, жанрова форма. У межах кожного роду (способу вираження художнього змісту)виділяються окремі жанри (типи творів), які історично розвиваються (змінюються), породжуючи все нові варіанти – жанрові форми (конкретні вияви певного жанру).Жанри і жанрові форми можуть як завгодно поєднуватися. Скажімо, “Чорна рада” П. Куліша за родом – епос, за жанром – роман, за жанровою формою – соціально-історичний роман-хроніка.

За предметом змалювання у літературі виділяють три основні роди : епос, лірику, драму.

Епос(грецьк. еpos – слово, розповідь) – це зображальний рід літератури, в основі якого розповідь про події та їх учасників. В епосі найчастіше використовуються два стильові прийоми – опис і розповідь.

♣ Опис– це змалювання явища так, як воно постало перед автором чи персонажем у просторі.

♣ Розповідь – зображення явищ, подій так, як вони змінювалися в часі.

В епічних творах головний інтерес читача зосереджується на самих подіях, а внутрішнє життя героїв (думки, переживання) розглядається лише як причини чи наслідки подій. Сам автор найчастіше зовсім усувається з поля зору читача або оповідає спокійно, безсторонньо ( „Хіба ревуть воли, як ясла повні” Панаса Мирного та І. Білика, „Бориславські оповідання” І. Франка), інколи вкладає оповідь в уста вигаданої дійової особи (скажімо, Грицько Основ’яненко – оповідач „Малоросійських повістей” Г. Квітки).

Лíрика (від назви грецького музичного інструмента „ліра”) – це виражальний рід літератури, художнє втілення думок, душевних станів, переживань, настроїв певної особи, зазвичай чітко не означеної (наприклад, вірш „Думи мої, думи мої...” Т. Шевченка). Тут уже зовнішні події відступають на задній план, а то й зникають зовсім, натомість вся увага зосереджується на почуттях і переживаннях. Розповідь у ліричному творі ведеться як правило від імені ліричного „Я”. Але не варто ототожнювати персонажа твору і його автора. Письменник насамперед створює образ ліричного героя. Це – умовна дійова особа, думки, почуття й переживання якої розкриваються у ліричному творі. Автор і ліричний герой можуть мати щось спільне у долях, почуттях, але не завжди, крім того, ліричний герой існує в іншому світі, аніж автор, – художньому.

Драма(грецьк. drãma – дія) – зображальний рід літератури, що розкриває життя через дії та розмови дійових осіб і призначений для постановки на сцені (наприклад, „Наталка Полтавка” І. Котляревського).

Драма (як і кіно)— своєрідне синтетичне мистецтво, яке одночасно належить і літературі, і театру. Слово „театр” походить від грецького „театрон”, котре спочатку означало „місце для видовищ”, а згодом – взагалі „видовище”, „спектакль”, „дійство”. Драматичний твір реалізується як явище мистецтва лише у творчій співпраці автора (драматурга), режисера, художника, композитора, акторів.

Розглянемо докладніше найхарактерніші жанрові вияви кожного з родів.