Соціальний процес

КАТЕГОРІЇ ТЕОРІЇ СОЦІАЛЬНА ДИНАМІКА

Категорії соціальної динаміки, вказують на те, як розвивається соціальний об'єкт, які особливості його змін, яка його еволюція, тобто вказують на якісні його перетворення.

 

Слово процес походить від лат. і озн. проходження, просування. В природничих науках процесами називаються відносно однорідні серії явищ, які зв'язані причинно-наслідковими або структурно-функціональними залежностями (наприклад, зміна дня і ночі). Соціологію цікавлять питання взаємодії людей, малих і великих груп і об'єднань, і, отже, вона вивчає соціальні процеси.

Виходячи із сутності предмета і завдань соціології, соціологічну категорію "соціальний процес" можна визначити як послідовну зміну стану або руху еле­ментів соціальної системи та її підсистеми, будь-якого соціального об'єкта.

Соціальні процеси здійснюються під впливом внутрішніх і зовнішніх умов, характеризуються сталим порядком взаємодії компонентів, його складових, протяжністю у часі і направленістю до того чи іншого стану соціального об'єкта. Кожний соціальний процес складається із декількох стадій, які різняться за змістом і механізмами, тобто способами взаємозв'язку його компонентів, який визначає його направленість і темпи на даній стадії.

Із всієї багатоманітності соціальних процесів американські соціологи Р.Парк і Е. Берджес у свій час виділили такі: кооперації, конкуренції (суперницт­ва), пристосування, конфлікти, асиміляції, амальгамізації. До них зазвичай при­єднують два інших соціальних процеси, які проявляються лише в групах: підтримка кордонів і систематичні зв'язки.

Кооперація - узгодженні дії і досягнення спільних цілей. Вона може відбува­тися в діадах (групах з двох індивідів), малих групах, а також у великих гру­пах (в організаціях, соціальній верстві або суспільстві). Для кооперації не­обхідні такі елементи поведінки, як взасмопорозуміння, узгодженість дій, вста­новлення правил співробітництва. Головний смисл кооперації полягає в обоюдній користі.

Конкуренція - це боротьба між індивідами, групами або суспільствами за володіння цінностями, запаси яких обмежені і нерівно розподілені між індивіда­ми або групами (це можуть бути гроші, влада, статус, кохання та ін. цінності). Конкуренція заснована на тому факті, що люди ніколи не можуть задовольни­ти свої бажання.

Пристосування - прийняття індивідом або групою культурних норм, ціннос­тей і еталонів дій нового середовища, коли форми і цінності, засвоєні в старому середовищі, не ведуть до задоволення потреб, не створюють прийнятної поведін­ки. Наприклад, емігранти в чужій країні прагнуть пристосуватися до нової культури. Або ще приклад: випускник школи вступає у вищий навчальний зак­лад і повинен пристосуватися до нових вимог, до нового середовища. Звичайно, процеси пристосування можуть бути короткочасовими або тривалими.

Асиміляція - це процес взаємного культурного проникнення, через який особистість і групи приходять до культури, яку поділяють всі учасники процесу.

Амальгамізація - біологічне змішування двох або більше етнічних груп або народів, після чого вони стають однією групою або народом.

Підтримання кордонів - процес збереження формально чи неформально існуючих соціальних кордонів груп, які відділяють їх членів від всієї решти суспільства.

Створення системи зв'язків - процес, за допомогою якого елементи принаймні двох соціальних систем сполучаються таким чином, що в деякому відношенні і деяких випадках вони виглядають як єдина система.

До основних специфічних особливостей і відмінних рис соціальних процесів соціо­логи відносять:

• масовий характер соціальних процесів, що означає, що одиничні дії людей або події соціального життя не можуть називатися соціальними процесами;

• суспільний зміст, джерела і результати соціальних процесів, тобто соці­альні процеси не можуть здійснюватися поза суспільством і їх зміст — це діяльність, поведінка і дії людей відносно один одного або до всього того, що їх оточує. Соціальні процеси породжуються соціальними проблемами і направ­лені на їх зняття;

• сталість соціальних процесів. Це означає, що якщо в серії явищ не спосте­рігається сталий, причинно-наслідковий взаємозв'язок, то таку серію явищ не можна розглядати як соціальний процес;

• самодіяльність учасників соціальних процесів. Ця риса вказує, що соці­альний процес є результатом суспільної ініціативи, а не є проявом дій суб'єктів за командою зверху.

Однією з умов соціологічного аналізу соціальних процесів є їх класифіка­ція. Першу спробу здійснити її зробив німецький соціолог, представник формальної школи в соціології Леопольд фон Візе (1876-1969 рр.). На його думку, соціальні процеси можна ділити на дві категорії - асоціативні (об'єднання, при­стосування, зближення) і дисоціативні (опозиція, суперництво, конфлікт).

Згідно з іншим, функціональним, підходом соціальні процеси поділяють на процеси відтворення і процеси розвитку. Якщо перша їх група направлена на збереження (підтримку) існуючого статусу відносин, то друга - на якісну їх зміну, як в позитивному, так і негативному плані.

Поширеною є класифікація соціальних процесів за критерієм їх направле­ності. Тут виділяють: соціальні процеси, які зв'язані з реформуванням, удоско­наленням суспільних відносин (в умовах України - це роздержавлення влас­ності, розвиток багатопартійності, плюралізм у розв'язанні соціальних проблем і т. д.; соціальні процеси, які народжуються функціонуванням конкретної соці­альної системи, але які не ведуть в той. же час до її безпосередньої зміни, це - соціальна мобільність, інфляція, безробіття, аномія і т. д.

За рівнем соціальної системи розрізняють процеси:

• внутрішньо особистісні (наприклад, соціалізація, самоосвіта, самовизначення);

• міжособистісні (внутрішньо сімейні відносини, кохання);

• внутрішньо групові (взаємовідносини в колективі і т. д.);

• міжгрупові і міжспільностні (наприклад, протистояння двох конфесій);

• соціетальні - які охоплюють суспільство в цілому.

Суттєвим є також відмінність між стихійними, природноісторичними і свідо­мими, ціленаправленими соціальними процесами, які можуть перетворюватися один в інший. Стихійний соціальний процес утворюється із чисельних різнона-правлених дій соціальних суб'єктів, упорядкованість якого проявляється як статистична величина (наприклад, тенденція соціальних процесів переміщень). Свідомий соціальний процес є сукупністю ціленаправлених дій, які досягають передбачуваного результату (наприклад, демонстрація на вулицях міста, піке­тування місцевого органу влади). Стихійні і свідомі соціальні процеси діалек­тично взаємопов'язані: перші включають елементи свідомої самоорганізації, а другі - немало спонтанного, самовільного. Це робить відмінність між ними відносною.

Теоретичний аналіз і конкретне вивчення соціальних процесів - один із важ­ливих напрямів соціологічної діяльності.