Тема: Ідентифікація текстильних волокон

ПРАКТИЧНА РОБОТА № 9

Мета:набути практичних навичок із визначення виду волокон органолептичними і лабораторними методами, засвоїти найбільш доступні методи ідентифікації волокон та ознайомитись з деякими фізико-хімічним властивостями.

Матеріальне забезпечення: паспортизовані зразки волокон, мікроскопи, предметні та покривні скельця, хімічні реактиви, препарувальні голки, пробірки, фотосхеми волокон.

Контрольні запитання:

1. Стандартне визначення терміну "текстильне волокно" за ДСТУ 2136-93.

2. Класифікація текстильних волокон за рівнями: класи, підкласи,
групи, підгрупи, види, різновиди.

3. Особливості будови, зовнішній вигляд і хімічний склад як головні показники

розпізнавання текстильних волокон.

4. Методи ідентифікації (розпізнавання) текстильних волокон.

5. Органолептичні методи розпізнавання текстильних волокон, їх
можливості та достовірність.

6. Лабораторні методи ідентифікації волокон: класифікація,
можливості, достовірність.

7. Методи визначення окремих груп, підгруп і видів волокон у
сумішах: якісний і кількісний аналіз та його послідовність.

8. Методики якісних і кількісних аналізів суміші волокон та їхнє
значення у практичній роботі товарознавців.

Зміст роботи:

1. Вивчення нормативно-технічної документації.

2. Органолептичної оцінки волокон.

3. Ідентифікація волокон спалювання.

4. Мікроскопічні дослідження волокон.

5. Розпізнання природи волокон хімічним методом.

Методика проведення практичних досліджень

Органолептична оцінка волокон

Ознайомитись з органолептичними методами розпізнавання волокон. Вивчити характерні зовнішні ознаки основних видів текстильних волокон. Користуючись текстильною лупою або збиральною лінзою, ознайомитись із зовнішнім виглядом окремих волокон та їх деякими властивостями - довжиною, товщиною, наявністю звитості, кольором, блиском, відчуттям на дотик тощо.

Ідентифікація волокон спалюванням

Провесні проби на спалюваний і вивчити характер поведінки волокон у процесі горіння.

Під час спалювання волокон визначають запах продуктів горіння, швидкість та характер горіння, поведінку волокон після їх видалення із полум'я, вигляд залишку спалювання.

При наближенні волокон до полум'я газового або спиртового пальника належить визначити поведінку проби волокон (горить, скручується, плавиться). Коли волокна перебувають у полум’ї, слід звернути увагу, горять вони чи ні і чи триває горіння після видалення проби з полум'я. Водночас визначають запах продуктів горіння, зовнішній вигляд попелу, його колір, твердість (після вистигання), форму залишку горіння.

Природні целюлозні волокна - бавовна, льон, коноплі та інші, а також штучні гідратцелюлозні - віскозні, мідноаміачні горять яскраво, не плавляться, не змінюють своєї форми при піднесені до полум'я. При винесені із полум'я продовжують догорати.

Ацетатні ти поліакрилонітрильні волокна - при піднесенні до полум'я плавляться, в полум'ї горять, при видаленні з полум'я продовжують горіти, а догораючи - залишають лишок у формі не крихкої спеченої кульки.

Вовни, натуральний шовк при піднесені до полум'я горять поволі, згораючи, скручуються у напрямі від полум'я.

Капрон, анід, лавсан, хлорин при піднесені до полум'я плавляться, а розплавлена смола кулькоподібно накопичується в напрямі від полум'я.

Проводячи проби на спалювання волокон, слід особливу увагу звернути на визначення запаху продуктів горіння. За цією ознакою легко відрізнити целюлозні волокна від білкових, а волокно хлорин і його аналоги за специфічним запахом дусту легко ідентифікувати з-поміж інших синтетичних волокон.

Результати спостережень оформити у вигляді табл. 1.

Таблиця 1 – Визначення природи волокон спалюванням

Мікроскопічні дослідження волокон

Для дослідження макроструктури текстильних волокон вико­ристовують світлову мікроскопію. її проводять з допомогою візуальних приладів - мікроскопів.

З будовою і особливостями роботи мікроскопу студентів знайомить керівник занять.

Дзеркало мікроскопа встановлюють так, щоб забезпечити нормальне (видиме) освітлення об'єкта дослідження.

Предметні та покривні скельця треба чисто протерти. Для вивчення зовнішнього вигляду упродовж волокна на предметне скло кладуть кілька волокон і наносять піпеткою воду або (якщо волокно сильно набухає у воді) гліцерин. Волокна за допомогою препа­рувальної голки роз'єднують і накривають покривним скельцем, спостерігаючи, щоб під скельцем не утворилися бульбашки повітря.

Після цього підготовлений препарат (предметне скло, об'єкт дослідження, покритий скельцем) встановлюють на предметному столику мікроскопа і розглядають спочатку при малому, а потім - при великому збільшенні. У процесі спостереження необхідно звернути увагу на характер поверхні волокна, хвилястість та інші особливості, притаманні даному виду волокон.

Для вивчення форми і характеру поперечного перерізу волокон різними способами, зокрема з використанням ручних мікротомів готують поперечні зрізи. Отриманий зріз обережно переносять на предметне скло і готують відповідний препарат для дослідження.

На рис. 1 приведені морфологічні будови тканин в залежності від походження

1- бавовняні волокна 2 – вовна

3- лляні волокна

4 – волокна натурального шовку; 5 – віскозні волокна

6 - ацетатні волокна

7- волокна лавсан 8 – волокна нітрон

Бавовняне волокно нормальної зрілості має вигляд сплюснутої трубочки, скрученої навколо своєї поздовжньої осі то вправо, то вліво. Поперечний переріз таких волокон має бобовидну форму.

Лляні комплексні волокна під мікроскопом мають вигляд пласких жмутиків, то мають темпі штрихи, розташовані поперек волокон. Це сліди згинів волокон, що з'явилися під час росту рослини та формування стебла, а також під час механічної обробки стебел. Поперечний зріз елементарних лляних волокон мас п’яти або шестикутну форму.

Вовняні волокна залежно від їх типу (пух, перехідний волос, ость) мають різний зовнішній вигляд. їх поверхня покрита дрібними лусочками різної форми або має ледь помітні поглиблення, що за формою подібні лусочкам (рис. 2.1-3).

Натуральний шовк сировий, або коконна нитка має під мікроскопом вигляд подвійного (трощеного) волокна з двох кінців, склеєних між собою ледь помітними наростами білка серицину. Поперечний зріз елементарного волокна мас правильну округлу форму.

Хімічні волокна мають гладку поверхню, підвищений блиск, у
деякі - різний ступінь матовості.

За результатами дослідження оформити у вигляді таблиці 2.

Таблиця 2 – Морфологічне дослідження волокон

Розпізнавання природи волокон хімічним методом

Для розпізнавання текстильних волокон використовують деякі хімічні реагенти - розчини лугів, кислот, розчинники, складні реактиви (наприклад, реактив Швейцера). Під дією цих реагентів відбуваються певні зміни: волокна набухають, розчиняються, змінюють свої розміри, колір тощо. Ці зміни використовують як ознаки для ідентифікації окремих видів волокон.

Для проведення дослідів використовують розчини реагентів різних концентрацій. Проби волокон розміщають в пробірки і добавляють певний реактив. Протягом 25-30 хв. волокна витримують у розчині при кімнатній температурі та спостерігають за перемінами, що відбуваються з волокнами. При відсутності помітних перемін розчин поступово підігрівають на спиртовому або газовому пальникові, кип'ятять протягом 3-5 хв. і записують результати спостережень в табл. 4, користуючись таблицею 3.

Таблиця 4 – Визначення природи волокна за дією реактивів на волокна

Таблиця 3 – Дія реактивів на волокна

За результатами проведених досліджень оформити висновок.

Питання для самоконтролю:

1. За якіми ознаками класифікують волокна.

2. Назвіть волокна природного рослинного походження.

3. Назвіть волокна природного тваринного походження.

4. Які властивості у природних волокон?

5. Чим відрізняються синтетичні та штучні волокна.

Література:

1. ДСТУ 2136-93. Волокна та нитки текстильні. Види, дефекти. Терміни та

визначення.

2. ДСТУ 4057-2001. Матеріали текстильні. Метод ідентифікації волокон. 3. Шепелев А.Ф., Печенежская И.А., Туров А.С., Товароведение и экспертиза текстильных и швейно-трикотажных /серия «Учебники, учебные пособия» - Ростов-на-Дону: «Феникс», 2002. – 224с.