Питання для самоперевірки.
План.
Лекція 2. Закони логіки.
1. Закон тотожності
2. Закон суперечності
3. Закон виключеного третього
4. Закон достатньої підстави
Логіку цікавлять не тільки форми мислення, а й ті суттєві відношення, які виникають між ними в процесі міркування. Іншими словами, не будь-яка сукупність понять, суджень, умовиводів дає нам ефективні міркування, а лише та сукупність, де між формами мислення є послідовний, несуперечливий, обґрунтований зв'язок. Ці ознаки ефективних міркувань забезпечують логічні закони. Вони виражають такі риси логічно-правильного мислення, як визначеність, послідовність, несуперечливість та обґрунтованість думок. Логічним законом називають внутрішній суттєвий, необхідний зв'язок між логічними формами мислення в процесі побудови міркувань. Закони логіки мають загальнолюдський характер.
1.Сутність закону тотожності полягає в тому, що кожна думка має бути чіткою за обсягом, ясною за змістом і залишатись незмінною в ході одного й того ж міркування. Цей закон спрямований безпосередньо проти нечітких, неясних розпливчатих думок, а опосередковано – проти їх двозначності та багатозначності. Закон тотожності застерігає: перш ніж починати обговорення будь-якого питання, потрібно чітко визначити його зміст, а в процесі обговорення слід чітко витримувати головні визначення цього змісту, не підміняти даний зміст іншим, не змішувати понять, не припускати двозначностей.
Тому цей закон можна визначити так: закон тотожності – це така вимога до процесу міркування, яка передбачає, що вкладати в думку про один і той самий предмет, взятий в один і той самий час, в одному й тому самому відношенні, можна лише один і той самий зміст.
Щоб дотримуватись закону тотожності, треба знати відповідну сферу об’єктивної дійсності, про яку йдеться в міркуванні, вміло користуватись синонімами й омонімами, не вдаватись до полеміки, попередньо не визначивши тезу доведення і основних понять, якими доводиться оперувати в процесі полеміки.
Наприклад:
6 і 3 є парне і непарне числа
6 і 3 є дев’ять
-----------------------------------
Отже, 9 є парне і непарне число
Зовні форма міркування правильна. Але в процесі міркування сполучник «і» має у двох випадках різний зміст.
Розглянемо інший приклад:
«Хтось стверджує, що логіка виникає на певному ступені розвитку наукового пізнання, тобто тоді, коли виникає необхідність систематизувати результати пізнання.
А хтось стверджує, що логіка виникає разом із виникненням людини, яка володіє мовою і мисленням»
Зрозуміло, що співрозмовники, яким належать дані думки, не зможуть порозумітися, оскільки в одну й ту ж саму думку вкладають різний зміст.
Тому типовими порушеннями закону тотожності є підміна поняття і підміна тези.
Підміна поняття трапляється тоді, коли в межах даного міркування в одне й те ж саме слово або словосполучення вкладають спочатку одне, а потім інше, не тотожна першому значення. Підміна поняття має глибоке коріння в природній мові (полісемія).
Підміна тези трапляється тоді, коли доведення або спростування однієї тези підміняється доведенням або спростуванням іншої тези, не тотожній першій.
Буває підміна тези часткова і повна.
Часткова: припустимо, що ми маємо тезу «Всі громадяни України підтримують свій уряд» Цю тезу підмінюють опитуванням думки певної частини людей і фактично доводять істинність того, що «деякі громадяни підтримують свій уряд». Тут тези розрізняються лише за кількістю.
Коли тези розрізняються не лише за кількістю, але й за якістю (змістом) ми маємо повну підміну тези. Це трапляється, наприклад, тоді коли замість аналізу тези переходять до розгляду особи її автора і на цій підставі оцінюють вихідну тезу (апеляція до людини).
2.Коли глибше збагнути зміст закону тотожності, то стає очевидним, що з його змісту випливає така вимога до процесу міркування: не можуть бути одночасно істинними два судження, з яких одне дещо стверджує про предмет, а друге – заперечує те саме про цей самий предмет, у той самий час, в одному й тому ж самому відношенні. Ця вимога в логіці дістала назву «закон суперечності».
Закон суперечності – це така вимога до процесу міркування, яка передбачає, що два протилежні судження не можуть бути одночасно істинними; в крайньому разі одне з них буде обов’язково хибним, а то й обидва будуть хибними.
Розглянемо два судження:
1.Будь-який мешканець нашого будинку має вищу освіту.
2. Жоден з мешканців нашого будинку не має вищої освіти.
Щоб визначити, яке з них істинне, слід звернутись до перевірки. Логіка в цій ситуації стверджує:
1. ці два судження не можуть бути одночасно істинними;
2. якщо встановлена істинність одного з протилежних суджень, то з цього обов’язково випливає хибність другого;
3. якщо встановлена хибність одного з них, то друге може бути будь-яким.
Ефективно можна застосувати закон суперечності, лише чітко враховуючи умови його застосування (тобто, що дві протилежні думки, висловлені з одного й того ж самого приводу, не можуть бути істинними в один і той самий час, і в одному й тому ж відношенні)
Тобто, не буде протиріччя між судженнями «Київ – столиця України» і «Київ не є столицею України», якщо в першому випадку Київ є назвою міста, а в другому – назвою готелю, або якщо в судженні говориться про різний час (певний час столицею України був Харків). Також не буде порушенням закону, коли стверджувальне і заперечувальне судження братимуть в різних відношеннях «Я добре знаю англійську мову» і «Я погано знаю англійську мову» (коли порівнюються знання на відмінну оцінку і можливість працювати перекладачем)
Закон суперечності дозволяє подолати дані недоречності. Крім того, виявлення суперечностей або вдосконалює міркування, або руйнує його. Цей закон застерігає, також, проти проголошення істинності двох несумісних суджень.
3.Закон виключеного третього це така вимога до процесу міркування, з якої випливає, що з двох суперечливих суджень, в одному з яких стверджується те, що заперечується в другому, - одне обов’язково істинне, інше – хибне, а третього бути не може.
Цей закон можна застосувати лише до таких суджень:
А) одне судження щось стверджує щодо одиничного предмета, а друге – це ж саме заперечує щодо цього ж предмета, взятого в одному й тому ж самому відношенні, в один і той самий час: «а є Р» і «а не є Р»;
Б) одне судження щось стверджує відносно всього класу предметів, а друге – це ж саме заперечує відносно деякої частини цього класу предметів: «Всі S є Р» і «Деякі S не є Р»;
В) одне судження щось заперечує відносно всього класу предметів, а друге – це ж саме стверджує відносно деякої частини цього класу предметів: «Жодне S не є Р» і «Деякі S є Р».
Коли порівняти логічні структури пар суджень, до яких застосовується закон суперечності, з парами суджень, до яких застосовується закон виключеного третього, то стає очевидним, що всі судження, які підкоряються закону виключеного третього, підкоряються і закону суперечності, але не всі судження, які підкоряються закону суперечності, підкоряються закону виключеного третього.
Порушення даного закону полягає в ствердженні одночасної хибності двох суперечних суджень і в пошуках істинного третього.
Наприклад: Одного разу до Сократа прийшов сусід і сказав, що він посварився з іншим сусідом. Виклавши своє судження стосовно суті справи, він запитав мудреця: «Хіба я не правий?» Той відповів: «Ти маєш рацію сусіде».
Невдовзі до нього прийшов другий сусід і, виклавши своє, несумісне з судженням першого, бачення справи, знову запитав: «Хіба я не правий?» Сократ відповів: «Так, сусіде, ти маєш рацію».
«Як же так, - вигукнула дружина Сократа Ксантипа, котра все чула, - і перший має рацію, і другий?!»
«Так, дружино, маєш рацію і ти», - вже без будь-яких вагань відповів Сократ.
Якщо в повсякденному житті така ситуація допустима, то в серйозних справах, пов’язаних з професійною діяльністю це неприйнятно.(Так вирок суду може бути або оправдальним, або обвинувальним, тощо)
4.Закон достатньої підстави стверджує, що достовірною треба вважати тільки ту думку, істинність якої достатньо обґрунтована.
Цей закон змушує нас сумніватись в істинності чи хибності будь-яких думок. Забороняючи приймати на віру будь-які думки, тим самим захищає право кожної людини на сумніви, власні погляди, переконання, світогляд.
Порушення даного закону призводить до логічних помилок, які отримали назву «Основна помилка» і «Не випливає».
Перша помилка виникає тоді, коли в підставу закладається хиба. Оперуючи хибними засновками, ми можемо отримати істинний висновок лише випадково.
Каміння є поживною речовиною
Хліб – це каміння
-----------------------------------------------
Отже, хліб є поживною речовиною
Друга помилка виникає тоді, коли необхідний зв'язок між наслідком і підставою є відсутнім (з даної підстави необхідний зв'язок не випливає з необхідністю).
Наприклад: Комета Хіаутаке, повідомляє газета «Вечірній Харків», 25 березня 1996 року підійшла до Землі на 15229 млн. км. Найдовше її хвіст спостерігався в ніч, коли на Салтівці згоріла продуктова крамниця. На цій підставі деякі люди проголосили комету причиною пожежі.
Тут припустилися помилки у визначенні причинно-наслідкового зв’язку, «після цього, отже по причині цього».
Така помилка виявляється джерелом виникнення безлічі марновірств.
Наприклад: Оскільки економічна криза в Україні наступила після здобуття нею Незалежності, отже Незалежність є причиною економічної кризи.
1. Що називається законом логіки?
2. Які суттєві ознаки логічно коректних міркувань Ви знаєте?
3. Чому закони логіки мають загальнолюдський характер?
4. Яку рису логічно правильного мислення і як саме забезпечує закон тотожності?
5. Які обставини сприяють, а які стоять на перешкоді дотриманню вимог закону тотожності?
6. До яких помилок призводить порушення закону тотожності?
7. Які Ви знаєте наслідки, що випливають з закону суперечності?
8. Між якими видами суджень діє закон суперечності?
9. Між якими видами суджень діє закон виключеного третього?
10. Від чого застерігає нас закон суперечності?
11. Чим відрізняється закон суперечності від закону виключеного третього?
12. До яких помилок призводить порушення закону виключеного третього?
13. В чому полягає гуманістичний зміст закону достатньої підстави?
14. До яких помилок призводить порушення закону достатньої підстави?