Поняття і види спілкування

Спілкування.

(2 год.)

Основні питання:

1. Поняття спілкування в психології. Віді спілкування.

2. Роль спілкування в психічному розвитку людини.

3. Техніка і прийоми спілкування.

4. Розвиток спілкування.

Розглядаючи спосіб життя різних вищих тварин і людини, ми помічаємо, що в нім виділяються дві сторони: контакти з природою і контакти з живими істотами. Перший тип контактів ми назвали діяльністю, і він вже був розглянутий. Другий тип контактів характеризується тим, що сторонами, що взаємодіють один з одним, є живі істоти, організм з організмом, що обмінюються інформацією. Цей тип внутрішньовидових і міжвидових контактів називають спілкуванням.

Спілкування властиве всім вищим живим істотам, але на рівні людини воно набуває самих довершених форм, стаючи усвідомленим і опосередкованим мовою. У спілкуванні виділяються наступні аспекти: зміст, мета і засоби. Зміст — це інформація, яка в міжіндивідуальних контактах передається від однієї живої істоти до іншого. Змістом спілкування можуть бути зведення про внутрішній мотиваційний або емоційний стан живої істоти. Одна людина може передавати іншому інформацію про наявні потреби, розраховуючи на потенційну участь в їх задоволенні. Через спілкування від однієї живої істоти до іншого можуть передаватися дані про їх емоційні стани (задоволеність, радість, гнів, засмучуй, страждання і т.п.), орієнтовані на те, щоб певним чином набудувати іншу живу істоту на контакти. Така ж інформація передається від людини до людини і служить засобом міжособової настройки. По відношенню до розгніваної або страждаючої людини ми, наприклад, поводимося інакше, ніж по відношенню до того, хто настроєний доброзичливо і переживає радість.

Змістом спілкування може стати інформація про стан зовнішнього середовища, передавана від однієї живої істоти до іншого, наприклад, сигнали про небезпеку або про присутність десь поблизу позитивних, біологічно значущих чинників, скажімо, пиши.

У людини зміст спілкування значно ширший, ніж у тварин. Люди обмінюються один з одним інформацією, що уявляє знання про світ, багатий, прижиттєво придбаний досвід, знання, здібності, уміння і навики. Людське спілкування багатопредметне, воно найрізноманітніше по своєму внутрішньому змісту.

Метаспілкування — це те, ради чого у людини виникає даний вид активності. У тварин метою спілкування може бути спонука іншої живої істоти до певних дій, попередження про те, що необхідно утриматися від якої-небудь дії. Мати, наприклад, голосом або рухом попереджає дитинчати про небезпеку; одні тварини в стаді можуть попереджати інших про те, що ними сприйняті життєво важливі сигнали.

У людини кількість цілей спілкування збільшується. У них крім перерахованих вище включаються передача і отримання об'єктивних знань про світ, навчання і виховання, узгодження розумних дій людей в їх спільній діяльності, встановлення і прояснення особистих і ділових взаємин, багато що інше. Якщо у тварин мети спілкування зазвичай не виходять за рамки задоволення актуальних для них біологічних потреб, то у людини вони є засобом задоволення багатьох різноманітних потреб: соціальних, культурних, пізнавальних, творчих, естетичних, потреб інтелектуального зростання, етичного розвитку і ряду інших.

Не менш істотні відмінності засобівспілкування. Останні можна визначити як способи кодування, передачі, переробки і розшифровки інформації, що передається в процесі спілкування однієї живої істоти іншому.

Кодування інформації — це спосіб передачі її від однієї живої істоти до іншого. Наприклад, інформація може передаватися за допомогою прямих тілесних контактів: стосується тіла, руками і т.п. Інформація може людьми передаватися і сприйматися на відстані, через органи чуття (спостереження з боку однієї людини за рухами іншого або сприйняття вироблюваних їм звукових сигналів).

У людини, окрім всіх цих даних від природи способів передачі інформації, є немало таких, які винайдені і вдосконалені ним самим. Це — мова і інші знакові системи, писемність в її різноманітних видах і формах (тексти, схеми, малюнки, креслення), технічні засоби запису, передачі і зберігання інформації (радио- та відеотехніка; механічна, магнітна, лазерна і інші форми записів). По своїй винахідливості у вибиранні засобів і способів внутрішньовидового спілкування чоловік набагато випередив всі відомі нам живі істоти, що мешкають на планеті Земля.

Залежно від змісту, цілей і засобів спілкування можна розділити на декілька видів. За змістом воно може бути представлене як матеріальне (обмін предметами і продуктами діяльності), когнітивне (обмін знаннями), кондиційне (обмін психічними або фізіологічними станами), мотиваційне (обмін спонуками, цілями, інтересами, мотивами, потребами), діяльнісне (обмін діями, операціями, уміннями, навиками). При матеріальному спілкуванні суб'єкти, будучи зайнятими індивідуальною діяльністю, обмінюються її продуктами, які, у свою чергу, служать засобом задоволення їх актуальних потреб. При кондиційному спілкуванні люди роблять вплив один на одного, розраховане на те, щоб привести один одного в певний фізичний або психічний стан. Наприклад, підняти настрій або, навпаки, зіпсувати його; порушити або заспокоїти один одного, а кінець кінцем — надати певну дію на самопочуття один одного.

Мотиваційне спілкуваннямає своїм змістом передачу один одному певних спонук, установок або готовності до дій в певному напрямі. Як приклад такого спілкування можна назвати випадки, коли одна людина бажає добитися того, щоб у іншого виникло або зникло деяке прагнення, щоб у кого-небудь склалася певна установка до дії, актуалізувалася деяка потреба. Ілюстрацією когнітивного і діяльнісного спілкування може служити спілкування, пов'язане з різними видами пізнавальної або учбової діяльності. Тут від суб'єкта до суб'єкта передається інформація, що розширює кругозір, удосконалювальну і розвиваючу здібності.

По цілях спілкування ділиться на біологічне і соціальне відповідно до обслуговуваних ним потреб. Біологічне — це спілкування, необхідне для підтримки, збереження і розвитку організму. Воно пов'язане із задоволенням основних органічних потреб. Соціальне спілкування переслідує цілі розширення і зміцнення міжособових контактів, встановлення і розвитку интерперсональных відносин, особового зростання індивіда. Існує стільки приватних цілей спілкування, скільки можна виділити підвидів біологічних і соціальних потреб.

По засобах спілкування може бути безпосереднім і опосередкованим, прямим і непрямим. Безпосереднє спілкування здійснюється за допомогою природних органів, даних живій істоті природою: руки, голова, тулуб, голосові зв'язки і т.п. Опосередковане спілкування зв'язане з використанням спеціальних засобів і знарядь для організації спілкування і обміну інформацією. Це або природні предмети (палиця, кинутий камінь, слід на землі і т.д.), або культурні (знакові системи, записи символів на різних носіях, друк, радіо, телебачення і т.п.).

Пряме спілкування припускає особисті контакти і безпосереднє сприйняття друг іншому людей, що спілкуються, в самому акті спілкування, наприклад, тілесні контакти, бесіди людей один з одним, їх спілкування в тих випадках, коли вони бачать і безпосередньо реагують на дії один одного.

Непряме спілкування здійснюється через посередників, якими можуть виступати інші люди (скажімо, переговори між конфліктуючими сторонами на міждержавному, міжнаціональному, груповому, сімейному рівнях).

Людина відрізняється від тварин наявністю у нього персоною, життєво важливій потребі в спілкуванні, а також тим, що велику частину свого часу він проводить в спілкуванні з іншими людьми.

Серед видів спілкування можна виділити також ділове і особове, інструментальне і цільове. Ділове спілкування зазвичай включене як приватний момент в яку-небудь спільну продуктивну діяльність людей і служить засобом підвищення якості цієї діяльності. Його змістом є те, чим зайняті люди, а не ті проблеми, які зачіпають їх внутрішній світ. На відміну від ділового особове спілкування, навпаки, зосереджене в основному навколо психологічних проблем внутрішнього характеру, тих інтересів і потреб, які глибоко і інтимно зачіпають особу людини: пошук сенсу життя, визначення свого відношення до значущої людини, до того, що відбувається навколо, вирішення якого-небудь внутрішнього конфлікту і т.п.

Інструментальним можна назвати спілкування, яке не є самоціллю, не стимулюється самостійною потребою, але переслідує якусь іншу мету, окрім отримання задоволення від самого акту спілкування. Цільове — це спілкування, яке саме по собі служить засобом задоволення специфічної потреби, в даному випадку потреби в спілкуванні.

У житті людини спілкування не існує як відособлений процес або самостійна форма активності. Воно включене в індивідуальну або групову практичну діяльність, яка не може ні виникнути, ні здійснитися без інтенсивного і різностороннього спілкування.

Між діяльністю і спілкуванням як видами людської активності існують відмінності. Результатом діяльності є зазвичай створення якого-небудь матеріального або ідеального предмету, продукту (наприклад, формулювання ідеї, думки, вислову). Підсумком спілкування стає взаємний вплив людей один на одного. Діяльність є в основному формою активності, що інтелектуально розвиває людину, а спілкування — видом активності, що головним чином формує і розвиває його як особистість. Але діяльність може також брати участь в персональному перетворенні людини, так само як і спілкування — в його інтелектуальному розвитку. І діяльність, і спілкування тому слід розглядати як взаємозв'язані сторони соціальної активності, що розвиває людину.

Найважливішими видами спілкування у людей є вербальне і невербальне. Невербальне спілкування не припускає використання звукової мови, природної мови як засіб спілкування. Невербальне — це спілкування за допомогою міміки, жестів і пантомимики, через прямі сенсорні або тілесні контакти. Це тактильные, зрительные, слухові, нюхові і інші відчуття і образи, що отримуються від іншої особи. Більшість невербальних форм і засобів спілкування у людини є природженими і дозволяють йому взаємодіяти, добиваючись взаєморозуміння на емоційному і поведінковому рівнях, не тільки з собі подібними, але і з іншими живими істотами. Багатьом з вищих тварин, у тому числі і понад усе собакам, мавпам і дельфінам, дана здатність невербального спілкування один з одним і з людиною.

Вербальне спілкування властиво тільки людині і як обов'язкова умова припускає засвоєння мови. По своїх комунікативних можливостях воно набагато багатше за всі види і форми невербального спілкування, хоча в житті не може повністю його замінити. Та і сам розвиток вербального спілкування первинний неодмінно спирається на невербальні засоби комунікації.