ВВЕДЕНИЕ 2 страница

А) Використання засобів виробництва у великих розмірах. Сучасна ринкова економіка ґрунтується на передовій технології і широкому використанні сучасних, досконалих засобів виробництва. Конкуренція, свобода вибору, особистий інтерес створюють стимул і можливості для нових технологій, технічного прогресу, виробництва нових продуктів. Використання засобів виробництва у великих розмірах збільшує обсяг виробництва, зменшує витрати на одиницю продукції, збільшує прибуток підприємств, а споживачі отримують якісну і відносно дешеву продукцію. Слід зазначити, що виробництво без використання капітальних благ є найпростішим, але і найменш ефективним виробництвом.

Б) Спеціалізація. В сучасному світі спеціалізація економічної діяльності є пануючою. Суспільство давно засвоїло, що самозабезпеченість, відсутність спеціалізації породжує неефективність.

Спеціалізація, поділ праці збільшує обсяг виробництва.

По-перше, спеціалізація дає змогу скористатися перевагами, що виникають із різних здібностей людей. Різні здібності використовуються на виробництві різних продуктів, і саме там, де ці здібності найефективніше застосовувати.

По-друге, навіть коли здібності однакові, спеціалізація дає змогу людині швидше набути майстерність у виробництві одного продукту або у виконанні однієї операції ніж багатьох.

По-третє, спеціалізація дає змогу економити час при виробництві одного продукту, не втрачати його на перехід від виробництва одного продукту, або виду роботи, до іншого.

В ринковій економіці намагання досягти найбільшого доходу спонукає кожного виробника виробляти один продукт, або декілька, близьких за технологією виробництва, організовувати виробництво шляхом розподілу праці.

В) Використання грошей. Гроші – це видатний винахід людства, який забезпечує значне зростання ефективності всієї економічної системи за умов спеціалізації виробництва, глибокого розподілу праці на регіональному, національному і світовому рівнях.

Гроші виконують багато економічних функцій, але найголовнішою з них є функція засобу обігу. Без грошей обмін здійснюється на бартерній основі, шляхом безпосереднього обміну товару на товар. Споживачі за умов відсутності торгівлі намагатимуться використовувати працю і матеріальні ресурси на виробництво багатьох продуктів в межах однієї економічної одиниці. В цих умовах панівною формою господарювання буде неефективне натуральне господарство.

V. Кругообіг ресурсів, продукту, доходу в економічній системі досконалої конкуренції

Ринкові механізми забезпечують певним чином упорядкований економічний рух в рамках національної економіки. Напрямки руху ресурсів, доходу, продукту в економіці в цілому відображає наступна схема.

За схемою всі ресурси знаходяться у власності домогосподарств, які постачають ресурси підприємствам. Домогосподарствам в умовах ринку потрібен грошовий доход, щоб купити необхідні товари і послуги для задоволення своїх потреб. Для цього вони і продають свої ресурси підприємствам.

Підприємства виявляють попит на ресурси, які їм потрібні для виробництва товарів та послуг. Платежі, що здійснюють підприємства для купівлі ресурсів, це – їх витрати, які виступають як доходи домогосподарств у формах заробітної плати, ренти, проценту і прибутку. Це все здійснюється через ринок ресурсів.

На ринку продуктів грошовий доход домогосподарств, який вони отримали за продаж ресурсів, виявляє попит на товари та послуги. В свою чергу підприємства поєднують куплені ними ресурси для виробництва і пропозиції товарів та послуг. Взаємодія цих рішень щодо попиту та пропозиції її визначає ціни на продукти на ринку продуктів.

Модель кругообігу (ресурсів, продукту і доходу) демонструє складне, взаємопов’язане переплетіння процесів ухвалення рішень і економічної діяльності. Кожна із сторін (підприємства і споживачі) і купує, і продає.

За всіма цими угодами стоїть тінь обмеженості ресурсів. Так як домогосподарства мають лише обмежену кількість ресурсів для постачання їх підприємствам, грошові доходи споживачів є також обмеженими. Доход кожного споживача має свою межу. Обмеженість доходу обмежує кількість товарів та послуг, що купують споживачі. Із-за рідкості ресурсів обмеженою є кількість товарів та послуг, що пропонуються на ринку.

Кінцевим результатом цього процесу є реальний потік економічних ресурсів і продуктіу в одному напрямку, а грошовий потік доходів і споживчих витрат в протилежну.

Тема 4. Ринок: суть, функції, класифікація ринків. Попит і пропозиція. Ринкова рівновага. Ринкова ціна

Мета вивчення теми: вияснити сутність і зміст ринку, його структуру і взаємодію основних його складових - попиту та пропозиції; ринковий механізм ціноутворення.

Основні питання теми

1. Ринок: суть, функції, класифікація.

2. Попит. Закон попиту. Нецінові фактори попиту.

3. Пропозиція. Закон пропозиції. Нецінові фактори пропозиції.

4. Ринкова рівновага (ринковий механізм ціноутворення).

5. Зміни пропозиції і попиту товарів.

Джерела інформації для самостійного вивчення

Макконелл К.Р., Брю С.П. Экономикс: принципы, проблемы, политика. –М.: Республіка, 1992, т.1, гл. 4, с. 61-77.

Самюельсон Пол А., Нордгауз Вільям Д. Макроекономіка – Київ: Основи , 1995 Розділ IV, с. 88-105.

Мэнкью Н. Грегори. Принципы экономикс – Санкт-Петербург – Москва – Харьков – Минск , 1999. Часть 2, гл. 4, с. 87-109.

Основи економічної теорії. Політекономічний аспект. За редакцією докторів економічних наук, професорів Г.Н. Климка, В.П. Нестеренка – Київ: “Вища школа” – “Знання”, 1997. Розділ 14, с. 168-191; Розділ 17, §§1-3; §§5,6,7. с. 205-211; 214-222.

Ковальчук В.М. Загальна теорія економіки – Тернопіль, 1998, Глава 8, с. 87-98.

Гальчинський А.С., Єщенко П.С., Палкін Ю.І. Основи економічної теорії. – Київ.: ”Вища школа”, 1995. Розділ 2. Тема 9. С. 114- 129.

Зміст попередньої теми дає змогу зробити дуже важливий висновок: з чотирьох розглянутих типів економічних систем ефективними є ринкові економічні системи.

Ринкова економіка – це налагоджений механізм об’єктивної координації людей і фірм у різних видах економічної діяльності через систему цін і ринків. Це засіб поєднати діяльність мільйонів індивідів і підприємств. Без централізованого прийняття рішень та розрахунків ринкова економіка розв’язує такі завдання, які найбільший на сьогодні комп’ютер не зміг би розв’язати, використовуючи мільйони невідомих змінних і рівнянь.

В ринковій економіці – більш ефективна організація економічної діяльності, вища відповідальність за її результати, більша сила тиску мотиваційних механізмів до кращих результатів, вища ступінь економічної свободи, що спонукає людей до економічної творчості. Центральне місце в ринковій економіці займає ринок.

І. Ринок: суть, функції, класифікація

Ринок – є функціональною формою економічних зв’язків між суб’єктами економічної системи; це механізм, який забезпечує еквівалентний обмін благ між продавцями і покупцями через визначення ціни кожного з благ.

Завдяки цьому блага стають товарами. Вони виробляються для обміну, для продажу.

У ринковій системі все має ціну, яка виражає вартість товару з допомогою грошей.

Ціни координують і обумовлюють рішення виробників і споживачів на ринку. Зростання ціни призводить до зменшення споживання і стимулює виробництво. Зниження ціни стимулює споживання і знеохочує виробництво. Ціни є балансовим колесом у ринковому механізмі.

Сутність ринку знаходить свій вираз в його головних економічних функціях. Економічна функція – це основне призначення, яке покликане виконувати дане економічне явище, і відображає його сутність.

До найважливіших функцій ринку відносять такі:

1. Функція саморегулювання економіки, котра передбачає узгодження виробництва і споживання по усьому асортименту товарів та послуг, а також підтримування збалансованості попиту і пропозиції за обсягом і ціною.

2. Стимулююча функція, що полягає у спонуканні виробника до виробництва продукції з найменшими витратами і найбільшими прибутками.

3. Регулююча функція, яка передбачає забезпечення певної пропорціональності у виробництві і обміні між окремими товарами і послугами, сферами економіки, районами та іншими територіями.

4. Функція раціоналізації економіки, що передбачає зменшення витрат виробничих факторів, а також витрат обігу.

5. Функція еквівалентності, яка полягає у співставленні витрат на виробництво і корисності одних товарів та послуг з іншими, що визначає цінність продуктів.

6. Функція демократизації господарської діяльності, котра полягає в розпорошенні економічної влади, що обмежує можливості зловживання нею, призводить до очищення економіки від нежиттєздатних економічних одиниць (санації економіки).

Ринок є функціональною нормою економічних зв’язків між суб’єктами цілісної економічної системи. Це конкретна форма існування підприємництва.

Суб’єктами ринку є продавці і покупці товарів, послуг та ресурсів. Об’єктами ринку є товари, послуги та ресурси.

Ринок має надзвичайно багату структуру. Найчастіше структура ринку розглядається з точки зору його об’єктів. З цієї точки зору ринок можна класифікувати наступним чином:

В цій структурі ринків визначальним є ринок споживчих товарів тому, що від його стану залежить функціонування всіх інших ринків. Цей ринок безпосередньо пов’язаний зі структурою і обсягом людських потреб, через нього відбувається їх задоволення.

Ринок ще розглядають за політико-адміністративними ознаками, чи територіально. За цими ознаками існують: внутрішній і зовнішній ринки, ринки окремих населених пунктів, регіонів, країн, їх коаліцій, континентів, світовий ринок.

Крім того, в рамках конкретного середовища можуть функціонувати агенти різних форм власності та господарювання. Відповідно до цього ринок характеризується за критерієм конкурентоспроможності діючих суб’єктів господарювання. Це ринки: вільної чи досконалої конкуренції, монопольний ринок, монополістичної конкуренції, олігополістичний ринок.

Загальна ринкова структура включає і ринкову інфраструктуру.

До інфраструктури національного ринку відносяться:

1) аукціони – форма продажу у визначений час і у визначеному місці товарів, попередньо виставлених для ознайомлення;

2) торгово-промислові палати – комерційні організації, головним чином завдання яких є сприяння розвитку економічних і торгівельних зв’язків з партнерами зарубіжних країн;

3) торгові доми – торгівельні фірми, що закуповують товари у виробників або оптовиків своєї країни і перепродають за кордон, або закуповують товари за кордоном і перепродають місцевим оптовикам та роздрібним торгівцям;

4) ярмарки – торги, ринки товарів, які періодично організуються в установленому місці для ознайомлення торгових можливостей виробників і встановлення зв’язків на майбутнє між виробниками і роздрібними продавцями;

5) маркетинг – динамічна система ринкової орієнтації;

6) біржі – інститути, завдяки яким оперативніше і з оптимальними наслідками для партнерів укладаються угоди купівлі-продажу товарів;

7) біржа праці – утворення, що регулярно здійснює посередницькі операції на ринку праці;

8) брокерські фірми – фірми, які за допомогою брокерів купують і продають товари, грошові номінали чи акції від імені інших осіб;

9) фондова біржа – організований і регулярно функціонуючий ринок, на якому відбувається купівля-продаж цінних паперів;

10) страхові компанії – комерційні, фінансово-кредитні організаціі, що ставлять за мету отримання прибутку від здійснення страхових операцій;

11) аудиторські фірми – незалежні висококваліфіковані організації, які на замовлення контролюють й аналізують фінансову діяльність підприємств і організацій;

12) холдингові компанії – акціонерні компанії, капітал яких використовується переважно для придбання контрольних пакетів акцій інших компаній з метою встановлення контролю за їх діяльністю.

ІІ. Попит. Закон попиту. Нецінові фактори попиту

А) Попит – кількість продукту, яку споживачі хочуть і можуть купити за певної ціни за певний проміжок часу.

Попит виражає низку альтернативних можливостей, які можна відобразити у формі таблиці. Він показує ту кількість продукту, на яку (при інших рівних умовах) буде попит при різних цінах. Попит зазвичай розглядається з позиції вигідності ціни. Таблиця попиту виглядає так:

Мал. 4-1

Стовпчик “ціна товару А” показує можливі ціни цього товару впродовж тижня. А стовпчик “Величина попиту за тиждень” вказує, яку кількість товару хочуть і можуть купити споживачі за переліченими цінами.

Шкала попиту не дає відповіді, яка з перелічених в таблиці можливих цін реально існує на ринку товару А. Це залежить як від попиту, так і від пропозиції, від їх взаємодії. Попит – це тільки вияв планів чи намірів покупців щодо купівлі продукту.

Б) Закон попиту. Із таблиці видно, що за інших однакових умов існує чіткий взаємозв’язок між ринковою ціною і величиною попиту. Зниження ціни збільшує величину попиту, а підвищення ціни зменшує відповідну величину попиту. Тобто між ціною та величиною попиту існує обернена залежність, яку економісти назвали законом попиту.

Дія закону попиту обґрунтовується наступним чином:

1. Здоровий глузд. Практика показує, що люди купують товару більше, коли ціна зменшується, і менше, коли вона зростає. Для споживача ціна є бар’єр, що заважає купувати товар. Чим вище цей бар’єр, тим менша можливість купити цей товар. Висока ціна знеохочує покупців до купівлі, а низька заохочує.

2. Дія закону спадної граничної корисності. Суть цього закону виражається в тому, що покупець отримує менше корисності, задоволення від споживання кожної наступної, додаткової одиниці певного продукту. В цьому випадку споживачі купуватимуть додаткові одиниці продукту лише тоді, якщо ціна його знижується.

3. Закон попиту обумовлений також дією двох ефектів: ефекту заміщення і ефекту доходу.

Ефект заміщення. Коли ціна на певний товар зростає, то його зазвичай замінюють іншим аналогічним дешевим товаром, і попит на даний товар зменшується.

Ефект доходу. Зниження ціни продукту збільшує реальну купівельну спроможність доходу споживача, що дає змогу купити більше даного продукту, ніж раніше. Попит на продукт зростає.

Ефекти заміщення та доходу поєднуються і призводять до того, що покупці спроможні і готові купувати більше продукту за нижчу ціни, ніж за високу.

Обернену залежність між ціною продукту і величиною попиту можна відобразити у вигляді кривої попиту (див. мал. 4-2).

На графіку величина попиту в одиницях продукту відкладена на горизонтальній вісі, а ціни – на вертикальній. Точки на графіку відповідають значенням, що містяться в таблиці 4-1.

Перевага графічного зображення в тому, що воно дає змогу чітко бачити обернену взаємозалежність ціни і обсягу попиту.

Мал. 4-2

В) Індивідуальний і ринковий попит. В таблиці (мал. 4-1) і графіку (мал. 4-2) відображено попит одного споживача. Але на практиці один і той же продукт бажають і можуть придбати багато людей. Це вже буде ринковий попит.

Перехід від індивідуального попиту до ринкового здійснюється шляхом складання всіх індивідуальних попитів на певний продукт за кожної відповідної ціни.

Г) Нецінові фактори попиту. Таблиця попиту (мал. 4-1) і крива попиту (мал. 4-2) базуються на тому, що єдиним фактором зміни попиту є ціна. Але існують і інші фактори попиту. Ціна може залишатися незмінною, а обсяг попиту змінюється під впливом нецінових визначників попиту.

Найважливішими неціновими факторами ринкового попиту є:

1) смаки, чи уподобання покупців;

2) кількість споживачів на ринку;

3) грошові доходи споживачів;

4) ціни на споріднені товари;

5) споживчі очікування відносно майбутніх цін, наявності товарів і доходів.

Зміна будь-якого з перелічених факторів відбивається на попиті таким чином:

– сприятлива для даного продукту зміна споживчих смаків, чи уподобань викликає зростання попиту по кожній ціні і зміщує криву попиту вправо (D2). Несприятлива зміна споживчих смаків, чи переваг викликає падіння попиту і зміщення кривої попиту вліво (D3). (Див. мал. 4-3);

– збільшення кількості покупців цього продукту збільшує обсяг попиту і зміщує криву попиту вправо. При зменшенні кількості покупців все відбувається навпаки;

– збільшення доходу збільшує обсяг попиту, якщо продукт є нормальним товаром, і зменшує обсяг попиту, якщо продукт є товаром нижчої споживчої цінності. Зменшення доходу впливає на попит названих товарів навпаки;

– відносно споріднених товарів треба розрізняти: 1) взаємозамінювані і 2) взаємодоповнювані товари: а) Коли продукти взаємозамінювані, то між ціною одного товару і попитом на інший має місце пряма залежність. Збільшення ціни на якийсь взаємозамінюваний товар збільшує попит на його замінник, зменшення ціни – зменшує попит на замінник; б) коли два товари є взаємодоповнюваними, то між ціною одного товару і попитом на інший існує обернена залежність;

– очікування споживачів щодо можливості підвищення ціни на товар у майбутньому призводить до збільшення попиту на нього в поточному періоді; очікування збільшення доходу у майбутньому також збільшує попит на товар в теперішньому часі.

Д) Вислів “зміна в попиті” не треба змішувати з висловом “зміна величини попиту”. Зміна в попиті відбувається під впливом нецінових факторів попиту і відображається зсувом кривої попиту або праворуч або ліворуч.

Зміна величини попиту відбувається під впливом зміни ціни і відображається на кривій попиту зміщення точки, що вказує на зв’язок ціни і величини попиту.

З боку попиту ціна виконує стримуючу функцію.

ІII. Пропозиція. Закон пропозиції. Нецінові фактори пропозиції

А) Пропозиція – це різні кількості продукту, які виробник бажає і здатний виробити і запропонувати до продажу за кожної конкретної ціни із низки можливих цін протягом визначеного часу.

Пропозицію конкретного продукту можна відобразити з допомогою таблиці 4-4.

Таблиця показує яку кількість продукту буде пропонувати виробник за кожної із вказаних цін. Можна цю залежність сформулювати і по іншому: які повинні бути ціни, що спонукатимуть виробника пропонувати вказану в таблиці кількість продукту.

Б) Закон пропозиції відображає пряму, або позитивну залежність між ціною і обсягом пропонованої продукції. Збільшення цін призводить до зростання величини пропозиції, зменшення цін викликає зменшення величини пропозиції.

Для виробника ціна – це виторг за кожну одиницю продукту і тому вона виконує стимулюючу функцію. Чим більша ціна, тим більше зацікавлений виробник виробляти і постачати на ринок свій продукт.

За незмінній ціні для виробника головним чинником, що визначає пропозицію продукту, є витрати. Чим нижчі витрати, тим більша мотивація до виробництва продукту. І навпаки, чим вищі витрати, тим менша зацікавленість до виробництва продукту. Якщо витрати вищі за ціни, стимул виробляти продукт зникає.

Пряму залежність між ціною і величиною пропозиції можна відобразити у вигляді кривої пропозиції.

Використовуючи дані таблиці 4-4, побудуємо криву пропозиції (мал.4-5).

В) Нецінові фактори пропозиції.

Крива пропозиції побудована на припущенні, що діє тільки ціновий чинник, який є найістотнішим. Але в економіці діють і нецінові фактори, що призводять або до збільшення пропозиції (крива пропозиції переміщується вправо), або до зменшення пропозиції (крива пропозиції переміщується вліво).

До основних нецінових факторів, що впливають на пропозицію, належать:

Мал. 4-5

1. Ціни на ресурси. Якщо ціни на ресурси збільшуються, збільшуються і витрати виробництва на одиницю товару, пропозиція товару зменшується. Якщо має місце зменшення ціни на ресурси, то витрати зменшуються, а пропозиція збільшується (крива переміщується праворуч).

2. Технологія виробництва; удосконалення технологій означає, що застосування нових знань у виробництві підвищує ефективність використання ресурсів. Якщо ціни на ресурси незмінні, то витрати на одиницю продукції зменшуються, а пропозиція збільшується.

3. Податки і дотації. Податки збільшують витрати виробника, а дотації – зменшують. Тому збільшення податків зменшує пропозицію, а збільшення дотацій збільшує пропозицію.

4. Ціни на інші товари. Зміни цін на інші товари можуть також впливати на обсяг пропозиції даного товару. Наприклад, збільшення цін на свинину зменшує пропозицію яловичини за даної ціни на яловичину.

5. Очікування зміни ціни продукту в майбутньому впливають на пропозицію суперечливо, тому неможливо визначити закономірність змін пропозиції.

6. Кількість продавців. Якщо їх більше, пропозиція збільшується, якщо кількість продавців зменшується, то і зменшується пропозиція товару.

Г) Зміна величини пропозиції. Зміна в пропозиції означає зміщення всієї кривої пропозиції, а зміна величини пропозиції – це переміщення пропозиції по її кривій.

IV. Ринкова рівновага. (Ринковий механізм ціноутворення)

Із всіх цін, які можуть встановитися на ринку під впливом цінових і нецінових факторів, що визначають обсяги попиту та пропозиції, реально діє якась одна. Яким чином формується ця ціна, як працює механізм, що встановлює саме цю ціну?

Перш за все, ринкова ціна формується на основі рішень споживачів (домогосподарств) про купівлю певного продукту і рішень товаровиробників про продаж цього продукту за певної ціни і певної кількості. Аналіз проводиться за умови, що існує конкуренція (на ринку діє велика кількість покупців і продавців). Ніхто не має економічної влади над іншими, влада розпорошена.

Для аналізу, як діє ринковий механізм ціноутворення треба звести дані таблиць мал. 4-1 і 4-4 в одну:

Мал. 4-6

В новій таблиці (мал. 4-6) добавимо ще один стовпчик з розрахунками надлишку чи нестачі (дефіциту) товару А на ринку в залежності від ціни.

По значенням зведеної таблиці (мал. 4-6) накреслимо графік попиту та пропозиції товару А (чи зведемо два графіка (мал. 4-2; 4-5) в один (мал. 4-7)).

Проаналізуємо стан ринку (ринкову кон’юнктуру) коли буде послідовно встановлюватись кожна із вказаних в таблиці (мал. 4-6) і на графіку (мал. 4-7) цін.

За ціни 8 грн. пропозиція товару буде перевищувати попит на нього на 85 одиниць.

Виробники, конкуруючи між собою за продаж всієї своєї продукції, будуть зменшувати ціну (цінова конкуренція). Спочатку – до ціни 6 грн. Знову виробляється надлишок продукту в обсязі 65 одиниць. Треба продати цей надлишок. Виробники знову вимушені знижувати ціну. Хтось з виробників вибуває з ринку цієї продукції, тому що витрати на виробництво однієї одиниці продукту А у них вищі за ціну, яка встановлюється на ринку на рівні 4 грн. Але і ця ціна не дає бажаного результату. Надлишок становить 30 одиниць. Ще треба знижувати ціну. Виробництво товару скорочується. І тільки ціна 3 грн. дає бажані результати. Пропозиція дорівнює попиту, весь продукт продається. На ринку залишились виробники, яким вигідно поставляти на ринок продукт А по ціні 3 грн. Тиску на виробників в бік зменшення ціни немає, цінова конкуренція виробників припиняється.

А як буде працювати ринковий механізм ціноутворення, якщо спочатку ціна встановиться на рівні 1 грн.? За цією ціною вироблятися буде на 90 одиниць продукту менше від обсягу попиту на нього. Багато споживачів не зможуть купити цей продукт. З’являться такі споживачі, які заплатять за продукт А більш високу ціну, наприклад 2 грн. До виробництва продукції залучаються нові виробники. Пропозиція продукту збільшується, але нестача продукту залишається. Конкуренція між споживачами продовжується. Ціна піднімається до 3 грн. За цієї цінои попит і пропозиція зрівнюються. Цінова конкуренція споживачів припиняється. На ринку продукту А встановлюється рівновага. Ціна, за якої встановлюється рівність пропозиції і попиту, називається рівноважною ціною, чи ціною ринкового клірінга, чи ринковою ціною.

Здатність конкурентних сил пропозиції і попиту встановлювати ціну на рівні, на якому рішення про продаж і купівлю синхронізуються, називається урівноважуючою функцією ціни.

V. Зміни пропозиції і попиту

Відомо, що під впливом зміни нецінових факторів попиту та пропозиції їх криві зміщуються чи вправо, чи вліво. Як це впливає на рівноважну ціну і на рівноважний обсяг попиту і пропозиції? Зробимо аналіз декількох варіантів таких змін. Для аналізу накреслимо графіки:

Мал. 4-8

1. Аналіз показує, що внаслідок збільшення попиту під впливом нецінових факторів попиту і незмінності пропозиції рівноважна ціна зростає і зростає рівноважний обсяг попиту та пропозиції (мал. 4-8 а).

2. Зменшення попиту викликає дію ефекту зменшення ціни і ефекту зменшення рівноважного обсягу попиту та пропозиції (мал. 4-8б).

Висновок: в разі зміни попиту виявляється прямий зв’язок між зміною попиту і зміною рівноважної ціни і рівноважного попиту та пропозиції.

Зміна пропозиції призведе до того, що якщо:

1. Пропозиція збільшується, то рівноважна ціна зменшується, а рівноважний обсяг попиту та пропозиції збільшується (мал. 4-8в).

2. Пропозиція зменшується, то рівноважна ціна збільшується, а рівноважний обсяг попиту та пропозиції зменшується (мал. 4-8г).

Існують і більш складні випадки, коли, наприклад, і пропозиція і попит змінюються одночасно в протилежних напрямках, чи в одному напрямку; на одну і ту ж величину, чи на різні. Це можна самому проаналізувати, побудувавши графіки і змінивши належним чином попит та пропозицію.

Криві пропозиції і попиту на ринку ресурсів приймають такі ж форми, як і на ринку продуктів, відображають ті ж самі закономірності.

Тема 5. Конкурентна ринкова економіка, її фундаментальні питання

Мета вивчення теми: з'ясувати, які фундаментальні економічні проблеми вирішує ринкова економіка, і з допомогою яких ринкових механізмів вини розв’язуються, а також роль конкуренції в цьому процесі.

Головні питання теми

1. Ринкові механізми розв’язання фундаментальних проблем економіки.

а) Визначення того, що треба виробляти.

– Визначення прибутку.

– Прибутки і галузі ,що зростають.

– Споживчий попит у визначенні, що треба виробляти.

– Ринкові обмеження свободи вибору.

б) Організація виробництва.

– Виробництво і прибуток.

– Найменші витрати виробництва.

в) Розподіл загального обсягу виробництва.

г) Пристосування до змін.

– Орієнтуюча функція ціни.

– Ініціювання прогресу.

2. Основна роль конкуренції в розв’язанні фундаментальних проблем економіки.

3. Переваги і недоліки ринкової системи досконалої конкуренції.

Джерела інформації для самостійного вивчення

Макконнелл К.Р., Брю С.П. – Економикс: принципы, проблемы, политика. М.:Республіка, 1992 – Том 1 – Глава 5, с. 81-91.

Дзюбик С., Ривак О. Основи економічної теорії. – Київ: “Основи”, 1994. Глава V, с. 59-67.