Нотно-звукові: комп'ютерні програми відповідного спрямування.

Класифікація музичних документів

Основні визначення та класифікація музичних документів.

Музика (гр.— «мистецтво муз») — вид мистецтва,що відображує дійсність у звукових художніх образах . Під звуковими художніми образами мається на увазі створені людиною в певній формі звуки, тобто музика.

Інформація у формі музичних образних смислів, що передаються засобами співвідношень музичних звуків у часі просторі в процесі виконання й має різні форми існування називається музичною.

Музична інформація перетворюється в музичний документ як основний вид ідеографічного документа за умови фіксування її на матеріальному носії.

Основні види матеріальних носіїв музичної інформації:

1) Людський голос.

2) Звук музичний як ідеальне явище, що характеризується певною висотою, темпом, тембром та гучністю.

3) Кінцевий матеріальний носій —папір, грамплатівка, магнітна стрічка, компакт-диск,вінчестер комп'ютера, дискета, диск, флеш-картка.

4) Штучно зроблений інструмент для відтворення музики фізичними зусиллями людини (музиканта).

Музичний документ — цемузична інформація, певним чином зафіксована на матеріальному носієві у вигляді звуків або графічних знаків системи нотації для процесів її збереження та передавання в часі та просторі.

Музичні документи:

1) аудіозаписи: магнітні стрічки, грамплатівки; музичні документи на електронних носіях;

2) нотні, або графічно-текстові: рукописи та друковані видання;

 

Класифікаційна таблиця музичних видань

№ Ознака документа Вид документа
1. За функціональним призначенням Наукові, навчальні, концертні.
2. За аудиторним призначенням Для учнів музичних навчальних закладів, для спеціалістів, для аматорів.
3. За характером виконання Сценічні, інструментальні, вокально-хорові, змішані.
4. За характером викладу (запису) Партитурні, партія, дирекціон, клавір.
5. За структурою Моновидання, збірник.
6. За матеріальною конструкцією Книжкові, комплексні.

Ноти (лат. — «писемний знак») — умовні графічні знаки, що використовують для запису музичних звуків. Виникли вони у відповідь на потребу закріпити музику графічно.

Нотний друк — одна з галузей поліграфії. Суть поліграфіного процесу міститься в можливості отримання одноманітних відтисків за допомогою притискання паперу до кованої форми, що змащена спеціальною фарбою. Партитура (італ. — розподіл) — нотний запис багатоголосового музичного твору для оркестру, камерного ансамблю. Партія — частина музичного твору, що виконується окремим голосом (співаком чи інструментом). Дирекціон — спрощена і скорочена партитура. Клавір — перекладання партитури для співу з супроводом фортепіано або лише фортепіано.