Моделювання комірів

В залежності від силуету виробу визначається форма коміра, який складається з двох частин: стійки і відльоту. Форма коміра залежить від висоти стійки. Комір без стійки або зі стійкою до 1 см має плосколежачу форму (рис.2, е), напівстоячий має висоту стійки до 2 см (рис.2, а), стояче-відкладний - висоту стійки 2,5-3,5 см (рис.2, б), стоячий - висоту стійки 3,5-5 см і вище (рис.2, г). Ступінь прилягання коміра до шиї залежить від форми вирізу горловини.

Коміри бувають щільноприлеглі до шиї, із середнім приляганням і такі, що відстають від шиї. Ступінь прилягання залежить також від виду застібки виробу, яка може бути до верху або нижче (у виробах з бортами - лацканами).

За покроєм розрізняють коміри відрізні і суцільнокроєні з пілочками або зі спинкою і пілочкою. Відкладні коміри для виробів із застібкою до верху за формою поділяють на стояче-відкладні і плосколежачі. Креслення коміра будують окремо або на спинки і пілочки. Коміри стояче-відкладні і плосколежачі, будують на деталях лекалах- спинки і пілочки.

Нагрудну виточку тимчасово закрити або перемістити за моделлю. Контури деталей обвести з креслення на аркуш паперу. Визначити за моделлю вид застібки (однобортна, двобортна і т.д.) і форму вирізу горловини (V-подібний, круглий, овальний, каре і т.д.). Оформити горловину і застібку. Визначити висоту стійки коміра.

Рис. 2. Різновиди комірів