Лекція 1. Тема 8. Суб’єкти ринкової економіки і підприємництва.

1. Підприємництво, його суть, мета і функції.

2. Підприємець, його морально-етичний статус.

Література

1. Бобров В.Я. Основи ринкової економіки і підприємництва : Підручник. – К.: Вища школа, 2003,стор. Розділ 13, стор.360-395.

2. Економічна теорія: Політекономія: Підручник / За ред.. В.Д.Базилевича. – К.: Знання-прес, 2004, глава 10, стор. 253-265.

3. Ковальчук В.М. Загальна теорія економіки. – Навч. Посібник , Тернопіль, Астон, 1998, стор. Глава 12, стор.125-137.

4. Мочерний С.В. Основи економічних знань : Підручник. – К.: ВЦ „ Академія”, 2000. – тема 12, стор.133-139.

5. Мочерний С.В. Політична економія: Навч. Посібник – К.: Знання-Прес, 2002, тема 11, стор. 307-313.

6. Основи економічної теорії / Посібник для вузів / За ред. В.О. Рибалкіна та ін. – К.: ВЦ „ Академія”, 2003, стор.170-187.

7. Основи економічної теорії : Підручник . За ред. А.А.Чухна. – К.: Вища школа, 2001, розділ 9, стор.236-245.

-1-

Поняття «підприємництво» уперше ввів у науковий обіг англійський вчений Р.Кантильон. Він розглядав його як особливу економічну функцію, важливою рисою якої є ризик. Підприємець, на його думку, вміє передбачати, прагне отримати дохід, але водночас готовий до втрат.

Французький економіст Ж.Б.Сей стверджував, що підприємець діє за власний рахунок і на власний ризик із метою отримання вигоди, володіє при цьому знаннями і досвідом, комбінує фактори виробництва тощо.

Класики політичної економії Ф.Кене, Ж.Тюрго, А.Сміт розглядали підприємця як власника, пов’язували підприємницьку діяльність, насамперед, із власним інтересом підприємця( особистим збагаченням), у процесі реалізації якого підприємці сприяють найефективнішому задоволенню потреб суспільства. З цією метою підприємець планує та організує виробництво, розподіляє отримані доходи тощо.

Інший англійський економіст Д.Рікардо розглядав підприємця як звичайного капіталіста. Аналогічно оцінював роль підприємця К.Маркс. Водночас він виділяв відмінності між власником і підприємцем.

Якісно нову оцінку підприємництва дав наприкінці ХІХ ст. англійський економіст А.Маршалл. Це виявляється у тому, що він виділив організацію виробництва, а згодом підприємницьку діяльність до такої організації, як четвертий окремий фактор виробництва ( поряд із працею, землею і капіталом). Водночас він, а також представники маржиналізму ( Л.Вальрас, К.Менгер, Ф Візер) характеризували підприємця як менеджера. Повніша характеристика підприємництва дається у працях американського економіста Й.Шумпетера та англійського вченого Ф.Хайека.

Підприємництво – самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, наданню послуг і заняттю торгівлею з метою одержання прибутку.

Об’єкти підприємницької діяльності :

· виробництво певних матеріальних благ;

· надання послуг виробничого і невиробничого характеру;

· реалізація виробленої продукції;

· фінансово-кредитні, біржові, страхові операції;

· Операції з нерухомим майном;

· Інші, не заборонені законом види діяльності.

Суб’єкти підприємницької діяльності :

· держава;

· об’єднання виробників;

· окремі особи.

Функції підприємництва :

Інноваційна – сприяння матеріалізації нових ідей, здійсненню техніко-економічних розробок, проектів у процесі ринкових перетворень.

Ресурсна – мобілізація капіталу ( фінансів), трудових, матеріальних, інформаційних та інтелектуальних ресурсів.

Організаційна – поєднання передових методів організації праці та виробництва із сучасною структурою управління й контролю господарської діяльності підприємств і фірм.

Розвиток підприємництва завжди відбувається у середовищі функціонування певної соціально-економічної системи. Саме тому для його безпосереднього відтворення необхідні певні умови.

Економічні передумовипідприємництва – це функціонування в суспільстві багатьох власників ( приватних, колективних, державних, кооперативних). На цьому ґрунтуються свобода підприємницької діяльності, можливість самостійно, на свій страх і ризик приймати рішення про використання майна, продукції, прибутків. Такими передумовами в Україні є роздержавлення і приватизація власності, демонополізація господарської діяльності.

Політичні передумови –створення в країні сприятливого, стабільного політичного клімату. Він можливий завдяки проведенню державою науково обґрунтованої економічної політики, створенню сприятливих податкових, кредитних та митних регуляторів.

Юридичні передумови – ґрунтуються на законодавчих та нормативних актах. Вони мають надати суб’єктам господарювання гарантії збереження і захисту власності ( капіталу), а також можливості здійснення усіх видів підприємницьких акцій у межах закону.

Соціальні передумови –передбачають підтримку з боку держави у вирішенні питань, які стосуються формування соціально орієнтованої ринкової економіки( соціальний захист працюючих у підприємницьких структурах громадян; соціальне страхування та державне пенсійне забезпечення; сприяння в охороні праці та здоров’я, зайнятих у приватному секторі громадян).

Психологічні передумови –це створення позитивної суспільної думки щодо розвитку підприємницької діяльності ( зайняття бізнесом). Необхідність усунення психологічних перешкод у цій справі надзвичайно велика, оскільки подолання консервативних поглядів і оцінок у частини населення сприятиме поширенню підприємницької діяльності в Україні.

Умови підприємницької діяльності :

· стабільність державної економічної і соціальної політики;

· економічно обґрунтований податковий режим, що забезпечує ефективне функціонування діючих підприємств, відкриття нових;

· наявність розвинутої інфраструктури підприємництва;

· функціонування грошей, авансованих у виробництво як капітал.

Умови існування капіталу :

· високорозвинені товарне виробництво й обіг;

· наявність такої мотивації діяльності виробника, як особисте збагачення;

· зосередження в частини господарчих агентів значної частки засобів виробництва, тобто певний ступінь концентрації виробництва і капіталу;

· відсутність власних засобів виробництва в частини господарчих агентів, що змушує їх найматись.

Принципи підприємництва :

· вільний вибір видів, напрямів та форм господарювання;

· самостійне формування програми діяльності та вибір постачальників і споживачів продукції, що виробляється, встановлення цін;

· розпорядження на власний розсуд одержаним доходом, що залишається після внесення платежів, установлених законодавством;

· право підприємця здійснювати зовнішньоекономічні зв’язки на власний розсуд і ризик та розпоряджатись часткою валютної виручки, що йому належить;

· вільний найм робітників.

Види підприємництва ( залежно від форми власності):

1. Державне.

2. Колективне.

3. Приватне.

-2-

Кожному підприємцю необхідно мати чесне ім’я, бути глибоко порядною людиною, якій властиві принципи високої моралі і культури. Дотримання морально-етичних принципів підприємництва – запорука його успіху.

Між морально-етичними принципами і самою сутністю підприємництва існує безпосередній зв’язок. Адже бізнес-це неперервні контакти, відносини, переговори, угоди з величезною кількістю людей.

Оскільки механізм підприємництва полягає в обміні товарами, грішми, ресурсами, послугами, то визначальним принципом такого обміну має бути еквівалентність, рівноцінність взаємних розрахунків. При еквівалентному обміні, як засвідчує досвід, жоден із учасників не програє, а навпаки, закріплюються довірливі та тривалі ділові відносини.

Морально-етичний кодекс цивілізованого підприємця в багатьох розвинених країнах світу виник унаслідок історичного розвитку уявлень про риси чесного підприємництва.

В англійських економічних довідниках ще наприкінці ХІХ ст.. було зафіксовано такі принципи ведення підприємницьких справ:

1. Поважай владу.Влада – необхідна умова ефективного ведення справ. Оскільки в усьому має бути порядок, виявляй повагу до законної влади.

2. Поважай право приватної власності. Вона є основою приватного бізнесу – тому не порушуй норм її існування, поважай право власності інших людей.

3. Будь чесним і правдивим . Чесність і правдивість – основа підприємництва, запорука міцних ділових відносин з партнерами.

4. Будь цілеспрямованим. Завжди потрібно мати перед собою чітку мету. У підприємницькій справі не відволікайся на другорядні справи, будь зібраним, стійким у здійсненні своєї мети.

5. Поважай людину. Повага до іншого підприємця ( покупця) народжує відповідне ставлення до себе. Це формує гармонію інтересів, що створює сприятливі умови для бізнесу.

6. Будь вірним слову. Ділова людина має бути вірною своєму слову. Пам’ятай : « Один раз збрехав – удруге ніхто тобі не повірить!» Слово бізнесмена має цінуватись набагато вище за офіційний папір з печаткою.

7. Живи і організовуй бізнес за коштами. Завжди оцінюй свої можливості. Твої дії мають відповідати наявним ресурсам.