Тактичне забезпечення допиту.
Судмедексперта;
Понятих;
Обвинувачуваного;
Сумки;
Або нещасний випадок.
Або самогубство,
Або вбивство;
Цілком очевидно те, що типові версії грають для слідчого роль тільки орієнтирів.
В міру накопичення в ході огляду доказової інформації типові версії конкретизуються, підтверджуються або спростовуються. Без версій огляд не був би цілеспрямованою слідчою дією.
9. Технико-криміналістичні прийоми і засоби, застосовані при огляді місця події. Фіксація результатів огляду.
Для виявлення фіксації і вилучення з місця події слідів інших речових доказів слідчий застосовує різні прийоми і засоби криміналістичної техніки:
1. Це спеціальні набори;
2. Оперативні і слідчі валізи;
4. Портфелі;
5. Інструменти:
а. Лопатка;
б. Стамеска;
в. Пасатижі;
г. Ніж, про що ми з вами говорили вище.
Огляд місця події як слідча дія набуває значення для справи лише в тому випадку, якщо його результати будуть належним способом процесуальне оформлені. Результати огляду повинні фіксуватися.
Протокол огляду є основним процесуальним документом, якій відображає результати огляду.
Як уже відзначалося при огляді місця події велику увагу варто звертати:
1. На сліди рук;
2. Ніг;
3. Знарядь злому;
4. Транспортних засобів.
Значення слідів рук, виявлених на місці події, важко переоцінити, оскільки по цих слідах можна ідентифікувати особистість людини, що їх залишила, шляхом проведення дактилоскопічної експертизи. Як в й вже знаєте, що сліди. відображення можуть бути різні (сліди рук, ніг, зубів, нігтів людини і т.д.).
При виявленні слідів на місці події їх варто не тільки зафіксувати в протоколі, але вилучити в натурі і вилучити до справи як речовий доказ :
1. Приміром, шматок скла з відбитками пальців рук;
2. Або дактилоплівку з тими ж відбитками;
3. Лист паперу зі слідами пальців рук
4. Відпиляний шматок дерева зі слідами злому;
5. Гіпсові зліпки сліду взуття;
6. Одяг потерпілого зі слідами взуття або протектора шини автомобіля.
Якщо відбитки сліду залишилися на великих предметах - знімаються копії сліду і прилучаються до справи.
Всі речові докази упаковуються:
1. Сліди накладення волокон-у поліетиленові мішечки;
2. Одяг із слідами волокон і крові - у папір обгортку;
3. Зразки крові - у конверти;
4. Пляшки, банки - в універсальне планшетне упаковування.
1. Освідування ( огляд живих осіб ).
(Самостійна робота)
У відповідності зі ст. 193 УПК України слідчий вправі провести огляд:
2. Підозрюваного;
3. Потерпілого;
4. Свідка.
Освідування - це різновид слідчого огляду. Він здійснюється для встановлення на тілі людини слідів злочину, наявності особливих прикмет і інших ознак, що дозволяє судити про зв'язок освідуваного з розслідуваною подією або іншими словами, виявлення і фіксація слідів злочину.
Слідче освідування не варто змішувати із судово-медичним освідуванням. то представляє один із видів судово-медичної експертизи. Для проводження слідчого освідування не потрібно спеціальних пізнань. При судово-медичному освідуванні дозволяються спеціальні питання з області судової медицини - про причини і давність заподіяння тілесних ушкоджень, про ступінь їх тяжкості, про вроджених або придбаних анатомічних або фізичних аномалій і ін. Наприклад: при розслідуванні справи про зґвалтування був затриманий підозрюваний. Потерпіла показала, що в ґвалтівника на правому передпліччі була велика родима пляма багряного кольору, а під ним татуювання «немає в жилі щастя». Крім того вона вкусила ґвалтівника за іншу руку і вкусила декілька разів. Щоб установити ці обставини був проведений огляд
Підставою для освідування є мотивована постанова слідчого, що обов'язковим для особи, у відношенні якого воно винесено. При відмові виконання постанови, особа підлягає впізнанню в примусовому порядку.
Якщо фіксація ознак скрутна для слідчого, запрошується лікар
Освідування проводиться в присутності понятих, які повинні бути однієї статі. Якщо освідуваний і слідчий різної статі, освідування проводить лікар однієї статі з освідуваним.
Слідчий огляд і судово-медичний огляд обвинуваченого, підозрюваного, потерпілого дозволяє з'ясувати такі питання:
1. Чи є на тілі, що оглядається особливі прикмети, якщо так, то які саме і де;
2. Чи є на його тілі які-небудь ушкодження і де;
3. Чи є на тілі або одязі що оглядається частка тих або інших речовин, які .він міг віднести з місця події або принести до нього;
4. Чи є на тілі людини або одязі, що оглядається ознаки, що свідчать про його професійну належність і сліди боротьби (особливо при зґвалтуванні);
5. Кількість ушкоджень, розташування ушкоджень (частини тіла);
6. Вид ушкоджень (відкрита рана, рубець, шрам, подряпина, опіки, синці);
7. Форма ушкоджень (лінійна, кругла, трикутна);
8. Характер і розташування слідів крові (бризка, помарки, патьоки) яким видом зброї заподіяні тілесні ушкодження;
9. Давність заподіяння тілесних ушкоджень;
10. Категорія тілесних ушкоджень(тяжкі, середньої ваги, легкі).
Освідування може супроводжуватися оглядом одягу, що також оформляється окремим протоколом, де вказується наступне:
1. Кількість ушкоджень, їхня форма і розміри;
2. Вид ушкоджень (наскрізний отвір, потертості, опалення й інше),
3. Характер краю отворів (рівні, звивисті);
4. Наявність і розташування слідів крові і сторонніх часток (цегельна пилюка, бруд, осколки скла, сліди металу).
Освідування може супроводжуватися фотозйомкою. Зауваження освідуємого і понятих заносяться до протоколу і всіма учасниками підписуються Оглянутий одяг упаковується і вилучається.
2. Ексгумація трупа.(Самостійна робота)
У відповідності зі ст. 192 п. 2 УПК України при наявності необхідності й підстав робиться ексгумація трупа, тобто витяг трупа з місця поховання.
Ексгумація трупа провадиться з метою:
1.Для повторного огляду після його поховання,
2. Для повторної судово-медичної експертизи або судово-медичного дослідження (якщо воно раніше не проводилося);
3. Для впізнання (якщо воно можливе по давнині поховання).
Давність поховання не є перешкодою ексгумації. Рішення про ексгумацію трупа слідчий оформляє мотивованою постановою в якій зазначаються дані передбачені ст. 130 УПК України, тобто:
1. Місце і час упорядкування постанови;
2. Посада і прізвище слідчого;
3. Номер справи по якій проводиться ексгумація;
4. Обґрунтування і стаття УПК України, на підставі якої прийняте рішення);
5. Який саме труп підлягає ексгумації;
6. Де і коли вій був похований;
7. Підстави і ціль ексгумації
Постанову затверджує територіальний прокурор, а якщо ексгумація проводиться в іншому районі, санкцію можна одержати від прокурора цього району або міста.
Для проведення ексгумації на цвинтарі потрібен дозвіл санепідемстанції.
Ексгумація проводиться в присутності:
1. Слідчого;
4. Представника адміністрації цвинтаря;
5.Осіб,яким буде пред’явлений труп на впізнання
Місце поховання встановлюється по документах цвинтарних контор або показанням родичів.
Перед тим як розривати могилу фіксується, загальний вид поховання і робиться фотозйомка. Всінаступні стадії ексгумації також фіксуються. Після відкопування труни, вона оглядається потім розкривається й оглядається труп, що знаходиться в ній, і його одяг. Складається протокол ексгумації, у якому фіксуються наступні докладні відомості:
1. Відомості про особу, що вказала на місце поховання;
2. Стан трупа, а якщо труп пред'явлений на впізнання вказуються прикмети, за якими труп був опізнаний;
3. Зазначаються результати зовнішнього вигляду трупа;
4. У протоколі зазначається точне місце поховання;
5. Вид могили;
6. Надгробні пам'ятники;
7. Глибину поховання;
8. Характер ґрунту.
Важливо, щоб у протоколі були відображені ті фактичні дані, що дозволяють зробити висновок про особистість людини, чий труп був ексгумований.
Судово-медичний розтин може бути зроблений як на місці ексгумації, так і в спеціальному помешканні, куди варто обережно перенести труну з трупом.
Ніякі зміни трупа не можуть служити підставою для відмови від його повного судово-медичного дослідження.
До кримінальної справи додається довідка про те, коли і хто провів поховання трупа після ексгумації. Довідку таку видає адміністрація цвинтаря.
Протокол складений за результатами ексгумації підписує слідчий всі особи, що були присутні при ексгумації.
Література
1. Быховский И.Е. Осмотр места происшествия. – М., 1973.
2. Винницкий Л.В. Осмотр места происшествия: организационные, процесуальные и тактические вопросы. – Караганда, 1986.
3. Винницкий Л.В. Теория и практика освидетельствования на предварительном следствии. - Караганда, 1982.
4. Водолазский Б.Ф. Психология осмотра места происшествия. – Омск, 1979.
5. Волков Н.П., Зуев Е.И. и др. Программированные действия участников оперативной группы на месте происшествия. - М., 1972.
6. Грамович Г.И. Осмотр места происшествия. - М, 1960.
7. Грамович Г.И. Особенности осмотра неопознанных трупов. - Минск, 1993.
8. Громов В.И. Осмотр места происшествия. - М., 1931.
9. Ефимичев С.П., Кулагин Н.И., Ямпольский Л.Е. Следственный осмотр. - Волгоград, 1983.
10. Колмаков В. П. Следственный осмотр. - М.: Юрид. лит., 1969.
11. Осмотр места происшествия. - Киев, 1993.
12. Осмотр места происшествия: Справочник следователя. – М.: Юридическая литература, 1982.
13. Русаков М.П. Объекты криминалистического осмотра. - Омск, 1977.
Тема №18 „Обшук і виїмка”
План
1. Поняття, цілі та види обшуку та вишки.
2. Підготовка до проведення обшуку.
3. Тактико-психологічні особливості проведення обшуку та виїмки.
4. Проведення виїмки
Самостійна робота
1. Фіксація результатів обшуку та виїмки (є в лекції)
2. Загальні положення тактики обшуку (нема)
3. Етика обшуку (нема)
4. Тактика обшуку особи (нема)
5. Завдання і особливості виїмки по справах про податкові злочини (нема)
1. Поняття, цілі та види обшуку та виїмки.
Обшук - це примусова слідча дія, яка заключається в обстеженні приміщень, ділянок місцевості з метою знайти та вилучити знаряддя злочину, предмети та цінності, які добуті злочинним шляхом та інших предметів, які мають значення, як речові докази, а також виявлення трупів та злочинців, які переховуються (ст. 177 КПК України).
Обшук - це самостійна слідча дія, яка відрізняється від такої близької до неї слідчої дії, як виїмка.
Виїмка - це слідча дія, яка заключається в вилученні предметів та документів, які мають значення для справи, коли точно встановлено, в кого і де вони знаходяться (ст. 178 КПК України).
Якщо слідчий не має точних даних, про місцезнаходження розшукуваних об'єктів, але обґрунтовано припускає, де вони можуть знаходитись - проводиться обшук.
Якщо точно відомо, де і в кого знаходяться певні предмети та документи, які мають значення для справи, проводиться їх виїмка.
Таким чином, обшук від виїмки відрізняється, перш за все, своїм пошуковим характером.
Підставами для обшуку а
1) коли особу застали на місці злочину;
2) коли очевидці вказують на конкретну особу;
3) коли сліди з місця події ведуть до місця де переховується злочинець
(навести приклад вбивства міліціонера в м. Колпашево). Обшук може проводитись як раптово, так і повторно.
Цілі обшуку:
1. Виявлення та вилучення предметів, які мають доказове значення (знаряддя злочину, предмети, які добуті злочинним шляхом або на яких є сліди злочину, документів, які вказують на важливі для справи обставини, а також трупів);
2. Виявлення розшукуваних осіб та матеріалів, які полегшують їх розшук (фотографій, листів, щоденників);
3. Знаходження майна, на яке необхідно накласти арешт з метою забезпечення цивільного позову або можливості його конфіскації
Предмети та документи, які вилучені із цивільного обороту підлягають вилученню незалежно від їх відношення до справи (це незареєстрована зброя та набої до неї, вибухові та радіоактивні речовини, отрута, наркотики і т.д.).
Види обшуку:
1. Обшук в .приміщенні, що належить громадянам, підприємствам, установам, організаціям, тобто в жилих та не жилих приміщеннях, службових приміщеннях;
2. Особистий обшук, який заключається в обстеженні одягу, взуття і тіла людини;
3. Обшук на відкритій місцевості:
4. Обшук транспортних засобів: та обшук в особистих гаражах;
5. Повторний обшук при відомостях про невиявлені тайники;
6. Груповий обшук-- проведення в один і той же час, по одній і тій же справі у різних осіб в різних місцях - ефект раптовості, що дає позитивний результат;
7. Обшук з метою виявлення людини (яка сховалась або яку викрали);
8. Обшук з метою виявлення трупа (у дворі, на присадибній ділянці, на городі в підвалі)
• при проведенні обшуку недопустиме приниження честі та гідності обшукуваних осіб та членів їх сімей;
• особистий обшук, з оголенням тіла обшукуваного, проводиться особою однієї статі з обшукуваним і в присутності понятих тієї ж статі;
• як правило, обшук проводиться в денний час (крім випадків, які є невідкладними);
• бажано при обшуку дотримуватись етики - не проводити обшук в присутності малолітніх і неповнолітніх.
Сутність виїмки заключається в вилученні визначених предметів І документів, якщо слідчому відомо їх особисті ознаки, де і в кого вони знаходяться.
2. Підготовка до проведення обшуку
Обшук - це дуже складна і трудомістка слідча дія. Для успішного проведення обшуку важливо старанно до нього підготуватися - це цілий комплекс заходів, до числа яких відноситься:
1. Збір необхідної інформації про розшукуваних об'єктів;
- про осіб, у яких буде проводитись обшук;
про приміщення або ділянки місцевості, де буде проводитись обшук.
2. Визначення часу обшуку;
3. Комплектування, склад та інструкції слідче - оперативної групи;
4. Забезпечення оперативної групи необхідними технічними засобами і транспортом;
5. Скласти план обшуку;
6. Винесення постанови про обшук і отримання санкції у прокурора.
1) Перед тим, як приступити до обшуку, слідчий повинен мати чітке уявлення про ознаки і якості розшукуваного об'єкта. Перед обшуком необхідно з'ясувати:
• яке призначення, зовнішній вигляд, розміри, форми, об'єм, матеріал та інші індивідуальні особливості об'єкта;
• можливі зміни ознак або якості об'єкта.
Такі відомості слідчий може отримати шляхом:
• огляду зразків і частин, які збереглись від розшукуваних предметів;
• з протоколу огляду місця події;
• з показів потерпілого, свідків, обвинуваченого, його співучасників, родичів, та інших осіб;
• висновок експертів;
• даних оперативно-розшукової діяльності органів дізнання і т.д.
Потрібно завжди пам'ятати, що розшукувані предмети, можуть бути змінені (перефарбовані, перероблені, перешиті). З урахуванням цього, необхідно раніше приготувати і взяти з собою фотокартки розшукуваних або схожих з ними предметів; для участі в обшуку потрібно запросити осіб, які бачили ці предмети раніше, а якщо ці предмети специфічні (наприклад, ювеліра - для розшуку коштовностей, художника, працівника музею або реставратора - для виявлення витворів мистецтва).
Якщо розшукується взуття або знаряддя взлому, сліди яких були залишені на місці події, необхідно з собою брати фотознімки або зліпки слідів,
2) Про осіб, в яких намічається обшук важливо зібрати такі відомості:
1. Вік, професія, спеціальні навички, рід занять;
2. Спосіб життя, особливості поведінки в побуті і на роботі.
3. Схильність і захоплення (наприклад, схильність до вживання алкоголю, наркотиків, до азартних ігор, захоплення спортом, колекціонуванням);
4. Склад сім'ї, відносини в сім'ї, з сусідами і з працівниками по роботі, повсякденний розпорядок в сім'ї;
5. Знайомства, зв'язки (зокрема з злочинною сферою) ;
6. Наявність судимості і притягнення до кримінальної відповідальності без засудження, скільки було примусових приводів.
3) При підготовці обшуку в приміщенні необхідно з'ясувати:
1. Місцезнаходження приміщення (точну адресу, розташування на місцевості, підступи до нього) способи проникнення на об'єкт;
2. Конструктивні особливості і умови експлуатації будинку (кількість поверхів, входів, виходів, планування кімнат, підсобних приміщень, наявність вікон, дахових і підвальних приміщень);
3. Кількість і склад осіб, постійно або тимчасово проживаючих в приміщенні або які працюють в ньому;
4. Взаємовідносини осіб, які знаходяться в приміщенні, їх спосіб життя і розпорядок дня;
5. Наявність телефонних апаратів і їх розташування, система замків, сигналізації, способів оповіщення про прихід та інше.
Таку інформацію можливо отримати використовуючи покази поінформованих осіб, оперативним шляхом та інші джерела.
4) Визначення часу обшуку:
Раптовість - це одне з основних тактичних правил обшуку. Особи, в яких необхідно провести обшук, не повинні знати раніше про це, щоб не дати їм можливості сховати або знищити предмети, які мають доказову силу.
Якщо обшук необхідно провести у групи осіб, він проводяться у всіх одночасно.
Найбільш зручним, для початку обшуку є ранок, так як особи, які проводять обшук приступають до нього зі свіжими силами і розраховують достатнім часом для пошуку, менше спішки.
5) Склад слідчо - оперативної групи:
Він визначається в залежності від мети обшуку і його умов.
Обов'язкові учасники: -
• Слідчий і поняті.
Факультативними учасниками можуть бути:
• Спеціалісти;
• Працівники міліції, які здійснюють охорону;
• Інспектор-кінолог;
• Технічні помічники (це робітники для трудомістких і некваліфікованих робіт, таких робіт як розкопки, викачування нечистот і т. д.), а також робітники, які виконують спеціальні доручення (електромонтер, водолаз).
Поняті добираються ще до прибуття до місця обшуку, їх кількість визначається в залежності від особливостей обшукуваних об’єктів.
Так, якщо в приміщенні декілька ізольованих кімнат, в кожній з них повинно знаходитись не менше двох понятих.
Забезпечення оперативної групи необхідними технічними засобами, транспортом, притягнення до обшуку відповідних спеціалістів.
6) Для успішного проведення обшуку дуже важлива технічна забезпеченість з притягненням відповідних спеціалістів по цій техніці:
• Застосовуються науково - технічні засоби для виявлення, наприклад, кинутих в колодязь, став, річку, яму з нечистотами предметів чорних металів, для цього використовується спеціальний засіб, який називається "Магнітний шукач";
• Для відшукування закопаних в землю або схованих в тайниках металевих предметів, використовується "переносна рентгенівська установка", "металошукач індукційного типу", цей же пристрій може служити для виявлення трупів - він реагує на продукти розпаду трупної маси.
(Навести приклад вбивства дівчини після зґвалтування кинутої в болото);
• Для виявлення захованих об'єктів, трупів та інших схованок, застосовується службова собака та використовується металевий щуп;
• Застосовуються складні технічні засоби, для фіксації ходу і результатів обшуку (кінозйомка, відеозапис);
• Запрошується спеціаліст - товарознавець, для впізнання дійсної суті тих або інших предметів, наприклад, розмежування одягу кустарного та промислового виробництва;
• Спеціаліст - криміналіст, при особистому обшуку, допомагає виявити на одязі та взутті підозрюваного сліди його перебування на місці події;
• Судовий медик (або інший лікар) потрібний для виявлення об'єктів, які заховані в природних порожнинах людського тіла, а також під бинтами та гіпсовою пов'язкою.
Участь медпрацівника обґрунтовано ще й тоді, коли в обшукуваному приміщенні знаходиться хвора людина або немовля, так як злочинець може ховати цінності в ліжках хворих, ніжках крісла де сидить паралізована людина, в пелюшках дитини, а в іншому випадку обшукуваний симулює втрату свідомості, припадки і т.д.
В подібних випадках переміщення хворих з місця на місце, огляд пелюшок грудної дитини, визначення стану здоров'я та надання їм допомоги повинен здійснювати лікар.
- При інструктуванні членів слідчо-оперативної групи, її учасникам роз'ясняються мета обшуку, права і обов'язки присутніх, завдання кожного учасника, що і де потрібно шукати;
- Також до технічних засобів, якими забезпечується слідчо-оперативна група відносяться:
1. Потужні освітлювальні пристрої (дня освітлення дахів, підвалів, погребів, колодязів і т. д.);
2. Слідча валіза, портфель;
3. Інструменти, вимірювальні засоби, фотоапаратура, пристрої для креслення планів і схем, які також потрібно приготувати для проведення обшуку.
- Слідчому необхідно попіклуватись про транспорт, на якому потрібно прибути на місце обшуку і можливість транспортування вилучених при обшуку предметів.
Як ми вже говорили вище, слідчому необхідно скласти загальні плани і схеми обшуку.
Крім того, необхідно винести мотивовану постанову і санкціонувати її у прокурора. В особливому випадку (побоювання, що предмети можуть бути знищені) обшук проводиться без санкції прокурора, але з письмовим його повідомленням в добовий строк.
В постанові про обшук вказується,
І. Дані, які є підставами для обшуку;
2. Предмети і документи, які підлягають виїмці;
3. Небажано в постанові вказувати ті дані, які можуть впливати і заважати кінцевому результату обшуку.
3. Тактико-психологічне забезпечення проведення обшуку.
В тактиці обшуку розрізняють три стадії:
1) Попередня стадія;
2) Обзорна стадія;
3) Детальна стадія;
1) Попередня - включає в себе прибуття до місця обшуку, проникнення на обшукуваний об'єкт і проведення необхідних заходів.
2) Обзорна - слідчий в результаті ознайомлення з обстановкою, коректує та поповнює дані про об'єкт обшуку, фіксує ділянки, які потребують особливого дослідження, виконання трудомістких робіт, застосування спеціальних пошукових приладів та засобів. На цій стадії уточняється розподіл обов'язків між учасниками, та розподіл об'єктів обшуку.
3) Детальна - здійснюється безпосередній пошук, виявлення і вилучення об'єктів обшуку (на цій стадії реалізується більшість тактичних прийомів обшуку).
Розрізняють наступні тактичні прийоми (способи) обшуку:
1. Вибіркове та послідовне обстеження;
Послідовний спосіб заключається в тому, що слідчий в процесі обшуку рухається в вибраному напрямку, обстежуючи всі об'єкти, які зустрічаються та послідовно переходячи від одного до іншого.
Вибірковий спосіб - це в першу чергу, обстежуються місця найбільш ймовірного зберігання об'єктів, які розшукуються.
2. Одиночний та груповий пошук в залежності від кількості учасників;
3. Спільний та окремий пошук, тобто розділяються обов'язки;
4. Паралельне та зустрічне обстеження.
Перше проводиться в просторому приміщенні або на ділянках місцевості, а друге, коли один рухається уздовж однієї стіни приміщення, а другий-уздовж другої. Зустрівшись, обидва оглядають центр приміщення
5. Обстеження без порушення або з порушенням цілісності перевіряємих об'єктів (зламується сховище, розкриваються вмонтовані в стіни або в підлогу схованки та інше);
6. Метод порівняння однорідних предметів або ділянок (невідповідність порівнювальних предметів в розмірі або частин приміщення, що побічно вказує на наявність схованки);
7. Метод мікрообшуку (виявлення предметів за допомогою оптичних пристроїв, різноманітних луп, мікроскопічних слідів);
8. Метод "словесної розвідки". Закінчивши обстеження одного об'єкта, обшукуючий вголос промовляє назву наступного об'єкта, а оперативний працівник в цей час дивиться за реакцією обшукуваного, його хвилювання і т. д. Прибувши на місце проведення обшуку слідчий називає себе, прибувших з ним понятих та спеціалістів, оголошує ціль прибуття, ознайомлює з постановою про обшук, яку підписує власник приміщення.
Всі заяви присутніх, заносяться в протокол. Обшук починається з того, що пропонується добровільно віддати розшукувані предмети, цінності, документи.
Якщо вони видаються добровільно, слідчий може визнати проведення обшуку недоцільним.
З метою виявлення схованки надається особлива увага слідам свіжої штукатурки, побілки, фарбування стін, свіжі наклеєні шпалери і т.д.
Особливості тактики різноманітних видів обшуку:
1. Обшук на відкритій місцевості - проводиться з метою виявлення предметів, закопаних в землю або схованих іншим способом.
Такий обшук розповсюджується тільки на територію обшукуваного, це може бути двір, садок, город, присадибна ділянка. А якщо обшук проводиться на території (місцевості) яка нікому не належить, в цьому випадку, це буде яка слідча дія ? Огляд!
В тому випадку, якщо обшук на місцевості не є продовженням обшуку в приміщенні - виноситься самостійна постанова. Але майже, завжди це продовження обшуку.
Обшук на місцевості проводиться за допомогою пошукових технічних засобів - металошукач, трупошукач, магнітні шукачі, різні щупи. Крім того, при обшуку обов'язково повинен приймати участь кінолог зі службове - розшуковою собакою.
При обшуку необхідно дотримувати сувору послідовність, кожної наміченої ділянки.
Перед обшуком, слідчому необхідно обійти всю територію, дослідити і намітити ділянки обшуку.
Шляхом візуального спостереження можливо встановити:
1. Відмінність верхнього прошарку землі від ґрунту на довколишніх ділянках (підвищена рихлість, сліди осідання ґрунту, бугристість, колір ґрунту, стан рослинності);
2. Грунт на траві, сліди перетягування, волочіння, пересаджені куші, дерева, свіжа квіткова клумба, купи сміття або гною, переміщення будь - яких будматеріалів;
3. Обстежуються сараї, колодязі, вигрібні ями, будка собаки, і те, що знаходиться під ними, діжки з водою та піском, чагарники, водойми, дупла дерев.
Ділянки на яких зрихлена земля - виявляють щупом або за допомогою лиття води (вона швидко всмоктується).
Закопана зброя - застосовується металошукач. Копиця сіна, солома, гній, сміття, сніг - прощупуються щупом.
2. Обшук в приміщенні - такий обшук може здійснюватись, як в жилому приміщенні, так і в службовому приміщенні.
Обшук в службових приміщеннях проводиться в присутності посадових осіб цих установ, а в приміщенні дипломатичних установ або в квартирі дипломатів, проводиться зі згоди МЗС, в присутності представника МЗС та прокурора.
Закон забороняє обшук в нічний час (з 22.00 до 6.00 ранку). За винятком тих випадків, коли вагання може привести до втрати або прихованню важливих для справи предметів (навести приклад, коли були знищені знаряддя вбивства, одяг, речі, предмети).
Одному із працівників, повинно бути доручено спостерігати за особами, які знаходяться в приміщенні.
Обшук в житлових приміщеннях, чи інших володіннях особи проводиться лише за вмотивованою постановою судді. Слідчий за погодженням прокурора звертається з поданням до судді за місцем провадження слідства, після чого суддя виносить постанову про обшук, чи постанову про відмову проводити обшук.
Перед обшуком в приміщенні, всі проживаючі в даному приміщенні виходять в одну з кімнат. Бажано обшук проводити в певній послідовності, можна рухатись по годинниковій стрілці, зосереджуючи увагу та досліджуючи предмети, які зустрічаються.
Для виявлення схованок приділяють особливу увагу:
1. Стіни, ніші, вікна, стеля, підлога, пази, щілини, плінтуса, відсутність пазової грязі, наявність свіжовбитих цвяхів, відмінність відтінку фарбування;
2. Гардероб, шафи, скриня, диван, крісла, стільці, матраци, ковдри, подушки (протикаються тонкою голкою);
3. Простукуються стіни, особливо ретельно перевіряються стіни за картинами, меблями, трюмо, простір під підвіконнями, за опалювальними приладами (батареї);
4. Свіжа цегляна кладка в підвалах, сараях (відсутності там грязі, павутиння);
5. При огляді меблів, бажано їх зрушити з їх місця (навести приклад з кріслом в середині кімнати)
• Може бути подвійне дно в ящиках стола;
• Схованка в димоході, печі, вуликах, в стінах;
• Свіжопофарбовані місця в стінах, переклеєні шпалери;
• Нова оббивка меблів, переклеєний паркет;
• Оглядається одяг, який висить в шафі, вміст кишень, прощупуються підкладки, шви;
• В м'яких меблях прощупують і протикають спицею. Оглядають вікна, підвіконня, настільні лампи, парасольки (ховають там, як правило, золото);
• Оглядається підлога (може бути подвійна підлога), водозливні труби, балкони, карнизи;
• Оглядаються книжки, вони перегортаються, вивчаються обкладинки, палітурка;
• Телевізори, музичні інструменти, радіоприймачі, магнітофони, пилососи, настінні часи.
При обшуку в службових приміщеннях оглядаються:
• Робоче місце обшукуваного (кабінет, стіл, шафа);
• Місце зберігання паперів (стіл, шафа, сейф, полки);
• Інструменти (спецодяг., інструментальні ящики, підсобні приміщення);
При обшуку особистого гаража та автомобіля оглядається:
В основному обшук тут проводиться такий же як і в жилих приміщеннях. Бажано провести обшук в присутності спеціаліста автотехніка.
3. При огляді машини обстежують багажник, ящик передньої панелі, обшивку дверей, спинку заднього сидіння, під сидіннями, під килимками, за бензобаком, під запасним колесом, стеля машини.
Обшивку прощупують і протикають спицею (навести приклад, коли золото було сховане в запасне колесо).
4. При обшуку з метою виявлення людини:
Потрібно пам'ятати, що розшукувана особа може чинити опір з застосуванням холодної чи вогнепальної зброї. Потрібна група захвату зі службовою собакою.
Огляду підлягають:
• Підпілля, дахи, великі шафи, скриня;
• В дворі обстежується сарай, складені дрова , будматеріали, потрібно приділяти увагу на можливі сліди його перебування (залишки їжі, недопалки) лаз в сховище (в погребі, біля печі і під ґанком і т.д.).
5. При обшуку з метою виявлення трупа:
• При обшуку на відкритій місцевості застосовується службова собака, трупошукач, "водяні проби" ґрунту, а при обстеженні колодязів, надвірних туалетів, вигрібних ям - використовуються багри, а в водоймах -трали. Якщо на тілі (одежі) трупа є метал, застосовується металошукач (це вогнепальна зброя, ключі і т. д.);
• При розчленуванні трупа, в жилих приміщеннях шукають сліди замитої крові, крові в пазах (щілинах) підлоги, під плінтусами, кусочки м'язової та кісткової тканин, бризки крові в ванних кімнатах, наявність волосся.
6. При особистому обшуку (згідно ст. 184 КПК України) не потрібно мотивованої постанови і санкції прокурора.
Особистий огляд проводиться:
1.) при затриманні підозрюваного, обвинуваченого і ув'язнення його під варту;
2.) при наявності достатніх підстав вважати, що особа може ховати при собі предмети і документи, які можуть мати значення для справи;
Особистий обшук тактично правильно проводиться в два етапи:
1.) на місці затримання або арешту підозрюваного;
2.) в райвідділі міліції або кабінеті слідчого, куди він був доставлений.
На другому етапі особливо ретельно треба провести обшук, так як при затриманні злочинці проносять в камеру різні металеві предмети - лезо, пояс, ніж і т.д.
Навести приклад:
1. коли обвинувачений повісився на поясі в камері;
2. порізав собі вени;
3. розібрав цегляну стіну ІТУ.
Особистий обшук проводиться в присутності:
• понятих, слідчого, працівників міліції і в положенні стоячи лицем до стіни, на яку він опирається руками.
В цілях безпеки особистий обшук потрібно починати з поверхневого обстеження одягу, щоб переконатися, що в обшукуваного відсутня зброя.
Далі обшук проводиться від голови до ніг:
• головний убір, козирок / пальто, піджак, білизна, взуття, рукава, кишені, шви, латки, парасольки, портсигари, запальнички, записні книжки, коробки сірників.
Іноді виникає необхідність обшукувати в завершенні тіло:
• ротову порожнину, вуха, ніс, горло, статеві органи (у жінок).
Обшук особи проводиться особою однієї статі і в присутності понятих однієї статі (ст. 184 КПК України).
Якщо обшук проводить не слідчий, то в ньому вказується по дорученню кого він проводиться.
Протокол складається в 3-ох екземплярах (в справу, обшукуваному, і в камеру речдоків).
4. Проведення виїмки
Згідно зі ст. 178 КПК України, виїмка представляє собоюдобровільну видачу на вимогу слідчого або примусове вилучення ним визначених предметів та документів.
Іншими словами, якщо слідчому відомо в кого і де знаходяться ці предмети, він може обшук не проводити, а провести тільки виїмку.
Виїмка не являється частиною обшуку, а представляє собою самостійну слідчу дію.
На відміну від обшуку закон Не потребує для проведення виїмки санкції прокурора (за виключенням вилучення документів, які містять державну таємницю, яка проводиться, тільки з санкції прокурора, або його заступника і в порядку погодженому з керівником відповідної установи .
При виїмці присутнє таке ж коло осіб, що і при обшуку.
Примусова виїмка із житла чи іншого володіння особи проводиться лише за вмотивованою постановою судді.
Виїмка проводиться по мотивованій постанові слідчого, в якій вказується, які предмети і документи підлягають виїмці, де вони знаходяться і чому їх необхідно вилучити.
Прибувши на місце слідчий пред'являє постанову про виїмку і пропонує добровільно віддати документи, предмети, а в випадку відмови проводить примусове вилучення. А якщо видано частину речей, а частина схована, чи можна їх шукати? Ні, так, як це вже буде обшук. Результати виїмки фіксуються в протоколі, де вказуються індивідуальні ознаки вилучених предметів. Деякі слідчі проводять виїмку без постанови, закон категорично забороняє такі діяння (ст.183 КПК України).
Накладення арешту на поштово-телеграфну кореспонденцію згідно зі ст. 187 КПК України і за наявності підстав слідчий за погодженням з прокурором звертається з поданням до голови апеляційного суду за місцем провадження слідства про накладання арешту на кореспонденцію чи зняття інформації з каналів зв'язку. Голова суду чи його заступник розглядає подання, вивчає матеріали справи, після чого, залежно від підстав для такого рішення, виносить постанову про накладання арешту на кореспонденцію, або постанову про відмову в цьому.
Постанова оскарженню не підлягає, на неї не може бути внесено подання прокурором! Постанова вручається під розписку начальнику поштово-телеграфної установи.
1. Фіксація результатів обшуку та виїмки. Незалежно від результатів обшуку та виїмки, його проведення оформляється протоколом. В протоколі зазначається:
(самостійна робота)
• коли, ким, де, по якій справі, в кого, в чиїй присутності і в якому місці проводився обшук або виїмка і які його результати;
• який період часу він продовжувався, що і в яких місцях виявлено, вказуються загальні та особливі ознаки предметів, форму, розміри, колір, наявність на ньому номерів, знаків і за допомогою яких технічних засобів вони вилучалися;
• при виявленні тайників описується їх пристрій форма, розмір. Самі предмети і місця знаходження фотографуються, в тому числі і тайники. Складається план приміщення або місцевості, з зазначенням місць, де були виявлені предмети. Вилучені предмети перераховуються в протоколі і описуються з зазначенням:
- їх кількості ваги, об'єму, матеріалу, індивідуальних ознак (це фабричні номери, марки, товарні знаки та інше).
При виявленні і вилученні пінних паперів (облігацій, лотерейних білетів, грошових знаків) в протокол вносяться відомості про вартість купюр, їх номери та серії, індивідуальні особливості (це дуже важливо, якщо мова йде про хабарництво, крадіжку). При вилученні коштовних металів (на, що вказує обшукуваний) потрібно категорично уникати описання по формі: "Золота каблучка", "Золотий ланцюг", "Коштовні метали", "Срібло" і т.д. Потрібно писати: "Каблучка із металу жовтого кольору".
В заключній частиш протоколу вказується, які предмети були вилучені, як упаковані і опечатані. Всі об'єкти, повинні бути упаковані і опечатані в присутності понятих.
Протокол складається під копірку в 3-ох екземплярах. Перший в справу, другий - обшукуваному або особі у якого проводилась виїмка, третій - в камеру речових доказів. Всі три екземпляри підписуються присутніми. Разом зі складанням протоколу можуть бути використані і інші способи фіксації доказів:
- складання схем, планів, фотографування, відеозапис про, що робиться відповідний запис в протоколі.
В необхідних випадках в присутніх може бути відібрана підписка про нерозголошення результатів обшуку та виїмки.
Проведення обшуку і виїмки на території військової частини доручається військовому слідчому.
Література
1. Аверьянова Т.В., Белкин Р.С., Корухов Ю.Г., Россинская Е.Р. –Криминалистика/ под редакцией Р.С.Белкина. - М., 1999.
2. Астапкина С.М. Тактика обыска и выемки. - М., 1989.
3. Денисюк С.Ф., Шепитько В.Ю. Обыск в системе следственных действий (тактико-криминалистические проблемы): Научно-практ. пособие. – Харьков: Консум, 1999.
4. Коновалова В.Е., Шепитько В.Ю. Обыск: тактика и психология. - Харьков, 1997.
5. Криминалистика / Под. ред. А.Г. Филипова, А.Ф. Волынского. - М., 1999.
6. Михайлов А. И., Юрин Г. С. Обыск. - М., 1971
7. Никифоров Е.М. Обыск. - Ашхабад, 1943.
8. Попов В.И. Обыск и выемка. - М., 1948.
9. Попов В.И. Обыск. - Алма-Ата, 1959.
10. Ратинов А. Р. Обыск и выемка. - М., 1961.
Тема №19 „Допит і перевірка показань на місці”
План
1. Поняття, види і загальні правила допиту.
2. Підготовка до допиту.
3. Тактика допиту свідків і потерпілих.
4. Тактика допиту підозрюваних і обвинувачених.
5. Фіксація ходу і результатів допиту.
6. Перевірка показань на місці
Самостійна робота.
1. Особливості тактики допиту неповнолітніх.
2. Тактика допиту на очній ставці.
3. Тактичні комбінації при допиті.
4. Деякі положення психології допиту.
5. Категорії осіб, що допитуються, і особливості їх допиту по справах
про податкові злочини
1. Поняття, види і загальні правила допиту.
Допит - найбільш поширений з усіх слідчих дій. В практиці не може бути кримінальних справ, по яких не проводились би допити. Як показують дослідження, що спеціально проводилися, на проведення допитів слідчі витрачають не менше 35-37% всього об'єму свого робочого часу.
Допит - це слідча дія, що полягає в одержанні і фіксації в установленому законом порядку показів свідків, підозрюваних, потерпілих, обвинувачених про відомі їм факти, що мають значення для розслідуваної справи.
Мета допиту полягає в одержанні повних і правдивих показань.
Допит проводиться, як правило, в кабінеті слідчого, але може бути проведений і в іншому місці, якщо слідчий вважає це необхідним.
Всі особи, викликані по одній справі, допитуються порізно. Перед допитом свідка або потерпілого слідчий зобов'язаний впевнитися в особистості допитуваного, пояснити йому його обов'язки і під розписку попередити про кримінальну відповідальність за відмову або ухилення від дачі показів і за дачу свідомо неправдивих свідчень. Свідки які не досягли 16-літнього віку не попереджуються про кримінальну відповідальність, а слідчий їм роз'яснює, що вони повинні правдиво розповісти все відоме по справі.
При допиті свідків до 14-ти років, а по особистому розсуду слідчого й осіб до 16-ти літнього віку, запрошується педагог, а в разі потреби запрошуються їхні законні представники або найближчі родичі, а при необхідності - лікар.
Перед початком допиту цим особам пояснюють їхні права й обов'язки, про що робиться відмітка в протоколі. Вони присутні при допиті і можуть задавати свідку питання. Слідчий має право відхилити їхні питання, але питання заносяться до протоколу.
Допит складається з трьох стадій:
1. З'ясування необхідних даних про особу допитуваного (заповнення анкетної частини протоколу),
2. Вільна розповідь,
3. Запитання - відповідь.
Перші дві стадії є обов'язковими; третя-факультативна. Якщо все викладено повно і всесторонньо то необхідність у питаннях відпадає.
Допитуваний дає покази наодинці зі слідчим за винятком випадків прямо передбачених законом (присутність адвоката, педагога, законних представників і т.д.). Допит починається з пропозиції особі розповісти усе відоме по справі.
Покази записуються в протоколах від першої особи, по можливості дослівно. Після допиту допитуваний по своїй ініціативі може написати свої покази власноручно. Після цього протокол допиту представляється йому для прочитання або за його проханням зачитується вголос слідчим. Правильність зафіксованого в протоколі, підписується допитуваним і слідчим.
Види допитів:
1. Допит свідка.
2. Допит потерпілого.
3. Допит підозрюваного.
4. Допит обвинувачуваного.
5. Допит дорослого.
6. Допит неповнолітнього.
7. Допит малолітнього.
8. Первинний допит.
9. Повторний допит - це коли покази знову даються по тим питанням по яким вони вже давались на попередньому допиті.
10. Додатковий допит, коли покази даються по питанням не висвітлених на попередніх допитах, (при повторному і додатковому допиті анкетна частина не заповнюється).
2. Підготовка до допиту
Підготовка до допиту має дуже велике значення і багато в чому визначає його успіх.
Підготовка складається з ряду елементів:
1. Визначення кола обставин які підлягають встановленню.
Перед допитом необхідно в черговий раз вивчити матеріали кримінальної справи, продумати план, проаналізувати версії, скласти перелік питань які цікавлять слідчого.
2. Вивчення особи допитуваного.
З урахуванням особи допитуваного визначається правильний вибір тактичних прийомів, від чого залежить успіх допиту. Необхідно знати його моральний вигляд, психологічні властивості, минуле, спосіб життя і т.д.
3. Визначення часу, місця допиту і способу виклику на допит.
У відповідності з чинним законодавством допит затриманого або заарештованого повинен бути проведений не пізніше доби з моменту арешту (затримання), а обвинувачуваного - з моменту пред'явлення йому обвинувачення. У невідкладних випадках закон дозволяє проводити допит в нічний час. Якщо допитуваний хворий, у стані алкогольного або наркотичного впливу, допит відкладається.
Місце допиту - як правило кабінет слідчого, хоча за рішенням слідчого він може проводитися й в іншому місці - у лікувальному закладі, за місцем роботи допитуваного, на його квартирі, на місці події.
Виклик на допит- через повістку, телеграмою, по телефону (це оперативніше), через третю особу, через адміністрацію підприємства. Якщо допитуваний не з'являється закон дозволяє вжити заходів примусового приводу, для цього слідчий виносить спеціальну постанову, що передається для виконання працівникам міліції.
4. Створення необхідної обстановки для допиту.
Обстановка в якій проводиться допит не повинна відволікати допитуваного, заважати йому і слідчому зосередитися. Цим цілям відповідає кабінет слідчого, якщо слідчий у кабінеті знаходиться один. А якщо там двоє, троє слідчих при цьому всі одночасно допитують, то ви самі розумієте, що це не дає змоги провести допит відповідним чином. У цих випадках потрібно планувати допит на той день коли колеги не допитують. Іноді потрібно вимагати спеціальний кабінет де відсутні телефони, щоб зосередиться.
5. Вивчення спеціальних питань, що можуть виникнути в процесі допиту.
Перед допитом слідчий вивчає спеціальну літературу, накази, інструкції, консультується з фахівцем (наприклад по техніці безпеки, по роботі бухгалтерії).
Якщо в процесі допиту виникають запитання, щоб не перешкоджати вільній розповіді допитуваного, записувати ці питання на окремому листочку, а потім їх задавати, обов'язково формулюючи і фіксуючи їх в протоколі.
6. Визначення кола учасників допиту.
На розсуд слідчого в допиті можуть брати участь фахівець, експерт, які можуть давати пояснення з питань, що виникають у ході допиту, з дозволу слідчого, задавати питання допитуваному.
У допиті можуть брати участь захисник, перекладач, (при допиті глухих, осіб які не володіють мовою на якій ведеться допит, педагог, законні представники або родичі неповнолітніх. Від правильного підбору учасників, багато в чому залежить успіх допиту. Грамотний, що добре розуміє задачі розслідування фахівець, досвідчений перекладач або педагог є незамінимими помічниками.
7. Підготовка необхідних матеріалів і технічних засобів.
До числа таких матеріалів відносяться речові докази, що будуть пред'являтися при допиті, відповідні матеріали справи (у справі повинні бути закладки), крім того, необхідно приготувати відповідні бланки, канцелярські приналежності (ручки, олівці, резинки, друкарська машинка) персональний комп’ютер, засоби аудіо-відео запису (магнітофон), приміщення.
Це складання плану і розробка тактики допиту. Слідчий завжди повинен планувати майбутній допит - заздалегідь намітити питання, що повинні бути встановлені, порядок їх постановки, пред'явлення речових доказів та інших матеріалів справи. При підготовці до простих допитів припустимо уявне планування або складання плану в спрощеній формі у вигляді переліку питань.
А коли передбачається складний допит, пов'язаний із з'ясуванням широкого кола обставин, і з використанням значної вихідної інформації, в тому числі й оперативної, складається розширений план допиту, де формулюються основні питання допитуваному.
Криміналістиці і слідчій практиці відомі наступні різновидності питань:
1. Доповнюючі- це питання , що задаються з метою доповнити отримані покази, ліквідувати проблеми, що виникли в них. Наприклад: "Ви сказали, що були в кіно. Який фільм Ви дивилися і чи були до кінця сеансу?"
2. Уточнюючі- задаються з метою деталізації показів. Наприклад: "Ви сказали, що ніж лежав біля трупа. Уточніть з якої сторони трупа і на якій відстані від нього лежав ніж?".
3. Нагадуючі- це питання які мають на меті відновити пам'ять допитуваного, викликати в ній ті або інші асоціації. Наприклад: Знаючи, що подія відбулася в день народження допитуваного, про що той забув слідчий запитує: "Як Ви відзначали свій день народження цього року?, що Ви робили після того як розійшлися гості? ".
"Чому Ви пересіли на іншу лавку?". Потрібно відрізняти питання, що нагадують, від націлюючих тобто таких, формулювання яких містить у собі відповідь, бажану для слідчого. Наприклад: „Чи одягнений був Іванов в той вечір в сірий плащ з металевими ґудзиками?”.
В силу того, що націлюючі запитання здійснюють переконливий вплив на допитуваного, орієнтують його в тому, яку відповідь хотів би почути від нього слідчий, і через це можуть перешкодити встановленню істини по справі, законом вони заборонені.
4. Контрольнізапитання задаються з метою перевірки отриманих показів, чи з метою отримання даних для такої перевірки, наприклад: "На підставі чого Ви стверджуєте, що все, про що Ви розповіли, відбулося 18 листопада?".
5. Викриваючізапитання, покликані викрити неправду, очевидну для слідчого, їхня постановка звичайно пов'язана з пред'явленням допитуваному незаперечних доказів, що спростовують його свідчення. Наприклад: "Вам пред'являється висновок дактилоскопічної експертизи про те, що на склі, яке лежить на столі в квартирі потерпілого Іванова, виявлені відбитки пальців Вашої правої руки. Яким чином вони там опинилися, якщо Ви стверджуєте, що в квартирі Іванова ніколи не були?". Запитання формулюються так щоб допитуваний не міг дати односкладну відповідь (типу «Так» або «Ні»). Запитання повинні бути чіткими, конкретними, зрозумілими, та щоб вони мали відношення до предмету допиту. Важлива їх логічна послідовність і обґрунтованість. Оскільки при допиті може скластися не та ситуація, що очікувалася, або в ході допиту ситуація може різко зміниться, слідчий повинен передбачати декілька варіантів плану і вміти вчасно змінити тактику допиту.
3. Тактика допиту свідків і потерпілих.
Свідком може бути як людина, що безпосередньо сприймала подію злочину, так і той хто знає про неї зі слів інших осіб. В останньому випадку він повинен повідомити джерело своїх свідчень.
Потерпілий - це особа, якій злочином заподіяна моральна, фізична або майнова шкода. Він також як і свідок, може бути допитаний, однак його зацікавленість повинна бути врахована при допиті й оцінці доказів.
Допит свідків і потерпілого можна розділити на 5 етапів:
1. Підготовка до допиту(ми на цьому етапі вже зупинялися з вами вище).
2. Встановлення психологічного контакту з допитуваним.
На встановлення контакту впливають обстановка допиту, манера поведінки слідчого, вміння володіти собою, його тон, зовнішній вигляд. Важливе значення має форма попередження про відповідальність за дачу свідомо неправдивих показів і за відмову від дачі свідчень. Виконувати цю вимогу закону шаблонно не можна.
При вкрай важкому контакті рекомендується:
- виявити чуйне, уважне та поважне відношення до допитуваного, спокій та врівноваженість з ним;
- висловити потерпілому співчуття і розуміння;
- провести бесіду на другорядну, нейтральну тему, докладно розпитати про спосіб життя, про зв'язки, захоплення, коло інтересів і т.п.
- допомогти порадою, повідомити номер службового телефону для термінового зв'язку в разі потреби;
Далі слідчий пропонує допитуваному розповісти усе відоме по справі. Починається третій етап:
3. Вільна розповідь допитуваного:
Це виклад допитуваним відомих йому фактів у тій послідовності, що йому рекомендує слідчий або яку він обирає сам.
Слідчий не перериває вільну розповідь репліками або запитаннями. В процесі вільної розповіді небажано протоколювання. Допитуваний повинен постійно відчувати уважність з якою слідчий слухає його розповідь і зацікавленість у показах.
По закінченні вільної розповіді яка як правило, не вичерпує предмету допиту, слідчий шляхом постановки запитань заповнює й уточнює отримані покази, виявляє нові факти не згадані у вільній розповіді, отримує контрольні дані необхідні для перевірки показів, допомагає свідку або потерпілому згадати забуте.