Лекція № 10-4

Контрольні питання

1. Розкажіть про розташування зони широколистяних лісів і охарактеризуйте її клімат?

2. Наведіть відомості про підрозділення широколистяних лісів на певні райони та згадайте чим вони відрізняються між собою?

3. Дайте характеристику продуцентам екосистем широколистяного лісу?

4. Охарактеризуйте консументів широколистяних лісів та розкажіть про загрози для їх збереження?

5. Вплив людини на екосистеми широколистяного лісу та їх охорона?

ПідТема: «Екосистеми субтропіків та їх характеристика»

План: 1. Поширення субтропічних екосистем. 2. Екологічні умови.3.Характеристика продуцентів. 4. Характеристика консументів. 5.Охорона субтропічних екосистем.

Мета. Розкрити основні екологічні характеристики субтропічних екосистем, їх органічного світу та висвітлити проблеми охорони природи.

1. Поширення.Позатропічні райони в межах 30-45⁰ північної та південної широти, дуже різноманітні за природними умовами (в основному між 35-40⁰ північної широти). Частіше за все представлені субтропічними помірно-теплими шорстколистими, хвойними та лавролистими лісами, а також – кущами. Різний ступінь континентальності, напрям домінуючих вітрів, складність рельєфу, інтенсивне використовування природних ресурсів – контрастність мозаїки регіонів, багато видів та інших таксонів органічного світу. Охоплюють узбережжя екосистеми субтропіків Середземного моря, західне узбережжя Північної і Південної Африки, Америки, південний захід Австралії і крайній південь Африки. Є окремі вкраплення в Гімалаях, Ефіопії в рифтових долинах Африки на тихоокеанських прибережних підняттях, від Австралії і Нової Зеландії до Азії.

2. Екологічні умови.Тут є постійно вологі території та безводні пустелі, місцевості без морозів і райони із зимовими холодами до – 20⁰С. Але домінують екосистеми середземноморського типу – з зимовими дощами та сухим літом. Панування вічнозелених шорстколистих лісів. Cкрізь – подібність умов, але велика різниця у флорі і фауні, конвергентні риси у малоспоріднених організмів та унікальність. В типових європейських Середземноморських екосистемах – величина сонячної радіації 130-170 ккал/см²-рік, радіаційний баланс ніж 50-70 к. Влітку домінує пасатна циркуляція – континентально тропічне повітря, суха малохмарна погода, t⁰ липня +23,+29⁰. Зимою полярний фронт переміщається на південь; тут – улоговини низького тиску з атлантичними циклонами – морське вологе повітря. Але t⁰ висока: у січні вона коливається від +7 до +14⁰. Утеплює морем і захищає гірський бар’єр на півночі. Прориви холодного повітря крізь прориви в долинах річок (Рона). Тому на півночі регіону абсолютний мінімум ~ -15 -17⁰ на півдні ~ 0⁰. Сума t⁰ понад 10⁰ ~ 4,5⁰тис. на півночі і 7,5⁰ – на півдні. Річна амплітуда t⁰ із заходу на схід – 10⁰-20⁰. За рік випадає 400 – 700мм опадів з високим випаруванням 1000 – 1600мм така ж вологість як і в нашій степовій зоні. Влітку домінує посушливий сезон – 2-3місяці на півночі і 5-6 місяців на півдні (квітень-вересень).

Більша частина північного узбережжя Африки (за Атласькими горами) відноситься до зони коричневих грунтів та сухих склерофільних лісів та чагарників, (склерофільний, жорстколистний або сухолюбивий). В Марроко, Іспанії – на вапняках карбонатно-коричневі грунти. Протягом вологої безморозної зими грунти промиваються, а влітку висихають і грунтові розчини піднімаються вгору. Тому добре розчинні (хлориди, сульфати) видаляються, а менш розчинні карбонати кальцію накопичуються не глибше 50 см в межах алювіального горизонту. Гумусний шар має зазвичай нейтральну реакцію, але вона коливається за сезонами. Вміст гумусу 4-7% - висока родючість. Домінування карбонатів – багата фауна наземних мушлів (Крим). Коричневі грунти проникають до Закавказзя і Південь Середньої Азії (співтоваприства шибляка), є у районах розповсюдження вічнозеленої склерофільної рослинності Америки, Азії, Австралії, Південної Африки.

3. Характеристика продуцентів. Найбільш загальні риси – вічнозеленність, склерофіллія дерев та кущів, наявність трав`янистих ефіроолійних форм з сильним пряним запахом, суттєвий вплив експозицій схилів на характер угрупувань у хвилястій і гірській місцевостях .

Разом з відсутністю катастрофічних флуктуацій клімату (зледеніння у минулому) – велике розмаїття зелених рослин та інших організмів. Пересічна висота жорстколистих лісів 15-20м, тільки евкаліптові ліси керрі – до 40-50 м. Нерідкі розріженні деревостани (кущі, чисті чагарникові жорстколисті формації – маквіс чапарраль скраб). Часто1-2 деревні яруси, листя склерофілів суцільнокраї, шкірясті, опушені або з восковим напилом, живуть кілька років (родини букових, маслинових, вересових, лілійних тощо). Для дерев характерно: корок або пробка на стовбурах, розгалуження на невеликій висоті, широка крона.

Природні середземноморські ліси та близькі до них пальмове, хвойне і евкаліптове рідколісся в області зимових дощів збереглися мало. Велика частина території зайнята вторинними формаціями. На вирубках і змитих грунтах панують ксерофітні, напівчагарники і трави із найбільш посушливих районів які носять особливі назви (фрігала, гаррига, томільяр та ін.).

Найбільш вологі райони – субтропічні і помірно теплі дощові ліси (поява хвойних дерев наявність епіфіт них мохів та папоротей) майже повна відсутність кауліфлорії. Незначні видове різноманіття деревного яруса. Поява лаврових лісів (невелика висота, 2-ярусний деревостан з невеликою кількістю домінуючих порід, багато папоротей в підліску, епіфітних мохів, печіночників та лишайників.

Вирубки лісів відома з античних часів. Тому у корінних жорстколистих співтовариствах панує кам’яний дуб (Q. ilex). Це дерево ~ 25 м, гладка кора, але знизу листки опушені. Форма листків овальна, широко ланцетна 3-8 см. В західній частині зазвичай панує пробковий дуб (Q. suber) до 20 м. Листки з невеликими зубчиками по краях. Більшість насаджень кам’яного дубу порослеві межуються з чагарниковим дубом (Q. сocciterum). Такі співтовариства мають назву маквіс (подібні в Америці: чапарраль). На кам`янистих сильно еродованих схилах – гаррига (куртини чагарникового дуба 3-5 м, ялівці, розмарин, ладанник, карликова пальма). У складі склерофілів часто: полуничне дерево, деревовидний вереск, лавр шляхетний, маслини дика і європейська, фісташка, вічнозелене ріжкове дерево. З ліан і кущів характерні клематіси, жимолості, а у трав`яному покриві – спаржа, іглиця та ін.

Угрупування з чагарників та напівчагарників домінування ефіроолійних.губоцвітів – розмарин, лаванда, шавлія, тим`ян – томільяр ( з іспанської «tomilio» – тим`ян). Вони ошатно квітують влітку, навесні багато ефемерів. В Греції подібні співтовариства називають фригана – але тут головна роль належить подушкоподібним ксерофітам, кущам, що розділені еродованими грунтами. Трапляється багато сукулентів (молочаї, очитки, молодило). Фригана простежується в горах східного Cередземномор`я і далі в Іран і Cередню Азію у вигляді ялівцевого рідколісся.

Скрізь дуже поширені хвойні; крім ялівців – сосни (приморська, алепська, пінія) та кедри (ліванський, кіпрський, атласький). На півноч і схід– субзередземноморські райони (П.Б.Криму) - полуничне дерево, ладанник, близька до алепської сосна Станкевича. Схоже біля Туапсе, Новоросійська.

4. Характеристика консументів.В найбільш теплих та посушливих субтропіках домінують терміти як споживачі відмерлої рослинної маси, чисельність термітів може досягати 600/м² біомаси 3 г/м². У вологих - кільчасті черви олігофети, таргани, вуховертки, ківсяки. В середземноморських маквісах особливі види черв`яків – глибокі вертикальні ходи, багато мокриць, різноманітні наземні, мулеву молюски та слизні. Багато жуків, клопів, тлів, цикад, саранові – хлорофітофаги.

Хребетні – вкрай специфічні: австралійські посум і валабі, европейська лань. В чапарралі Каліфорнії – чорно- та білохвості олені, в середньому Чилі – олень пуду, муфлони, ошийниковий пекарі, гривистий баран (акклім.). Вищі гетеротрофи: мурахи, паперові оси-полісти, паразитоїди, наїздники, павуки, скорпіони, сколопендри, жуки (стафілініди, жужелиці), мухи-ктирі, скельні ящірки, гекони, жаби, ропухи.

5. Охорона субтропічних екосистемв Криму, на Кавказі та в різних районах світу (Єгипет, Марокко, Австралія, США).

Література

Основна [6, 10, 11, 14], додаткова [25, 27, 28, 29].