Хід лекції

План лекційного заняття

1. Становлення інформаційного суспільства: правовий аспект і міжнародний досвід.

2. Роль інформації в суспільних відносинах.

3. Інформаційне право як наука та навчальна дисципліна.

4. Інформаційно-правові відносини.

 

 

1. Становлення інформаційного суспільства: правовий аспект і міжнародний досвід

Стрімкий розвиток суспільства, що проявляється, перш за все, у розвитку нових телекомунікаційних засобів, постійному збільшенні обсягу інформації, переосмисленні цінностей, коли інформація стає особливим надбанням суспільства, а інформаційно-комунікаційні технології - важливим стимулом для розвитку світової економіки, світової культури – все це ознаки сучасності. Не можна не зазначити, що можливість отримати інформацію більш швидко, віднайти її у великому масиві через Інтернет стала сьогодні буденним явищем. Інформаційні технології становлять вагому частку світового виробництва, що спричиняє глобальний перерозподіл як ринку праці, так і ринку освітніх послуг. Поряд з такими традиційними для двадцятого століття засобами комунікації як друковані, радіо та телебачення, з’явилася наймогутніша телекомунікаційна система сучасності – Інтернет.Людство в своєму історичному розвитку доросло до усвідомлення важливості та цінності інформації. А її значна кількість та швидкий темп росту (коли для першого подвоєння кількості інформації необхідно було 1750 років, для наступного – 250 років, для третього вже – 50 років, а в період з 1950 до 2000 кількість інформації збільшилася в 30 разів) дозволяють зробити висновок про інформаційний вибух. Саме тому багато дослідників визначають, що людство вступило в період інформаційної революції, з якою пов’язано становлення інформаційного суспільства. Поняття “інформаційне суспільство” та його основні відмінні особливості виникли в другій половині ХХ століття. Хто перший вжив цей термін достеменно не відомо. Проте в ряді наукових праць учених світу він був вживаний майже одночасно. У США вперше це поняття було вжите вченим економістом Ф. Махлупом, а в Японії вченим, професором Токійського технологічного інституту Ю. Хаяші. Одним із теоретиків, який у своїх роботах доводив формування та становлення нового суспільства, був Даніел Белл. Проте в перших своїх працях, присвячених даній тематиці, він запропонував дещо інший термін – “постіндустріалізм”, хоча і відзначив керівну роль інформації. Зокрема, він стверджував, що поняття постіндустріального суспільства є великим узагальненням. Його значення можна легше збагнути, коли точно встановити п'ять вимірів або компонентів терміна:

― економічна ділянка: перехід від товаровиробляючої до обслуговуючої економіки;

― поділ населення за родом занять: перевага професійно-технічного класу;

― осьовий принцип: провідна суспільна роль теоретичного знання як джерела нововведень і політичних формулювань;

― орієнтація на майбутнє: контроль технології та технологічної оцінки;

― ухвалення рішень: створення нової “інтелектуальної технології”.

Д. Белл у своїх пізніших працях відходить від запропонованого ним поняття і підтримує термін “інформаційне суспільство”, як більш вдале. Разом з тим це нічого не змінює у його поділі суспільства на різні сфери, а економіки – на різні сектори зайнятості.Набагато далі Д. Белла пішов Мануель Кастельс, який у 1996 – 1998 роках опублікував власне дослідження проблем сучасного суспільства. У своїй тритомній праці він визначив динаміку розвитку сучасного світу та показав, що сучасна цивілізація має універсальний характер. Кастельс доводить, що “інформаційна епоха” породжує появу “нового суспільства”, яке виникає на основі розгортання мереж, і в якому головне місце займають інформаційні потоки. Описуючи сучасне суспільство, Кастельс вживає термін “інформаціональний капіталізм”. Інформаціоналізм він визначає як перехід до “нової економіки”, а також до нового суспільства, головною особливістю якого стають інформаційні мережі, що зв’язують між собою людей, інститути та держави. Кастельс стверджує, що головною умовою повноцінної участі у житті сучасного суспільства є підключення до такої мережі, саме це і визначає “право громадянства в інформаційній епосі”. Разом з тим він вважає, що культурний ефект від запровадження вільного доступу до глобальних мереж виявиться набагато значущішим, ніж проста можливість більш демократичнішої комунікації.Крім зазначених вчених дослідженнями розвитку нового суспільства займалися Девід Лайон, Герберта Шиллера, Теодор Розак. Автори чітко визначили ознаки інформаційного суспільства:· Більше 50% населення розвинених країн зайнято в інформаційній сфері;· Головним продуктом виробництва і основним товаром стає інформація;· Кожен член суспільства має можливість своєчасно, оперативно одержувати достовірну інформацію з будь якої точки земної кулі;· зявляютья нові засоби масової інформації – електронні ЗМІ;· зникають географічні і геополітичні межі держав в рамках інформаційних мереж, відбувається зіткнення і ломка законодавств країн, приймаються міждержавні нормативно-правові акти.· Влада в суспільстві перейде в руки інформаційної еліти

· формування єдиного інформаційно-комунікаційного простору країни, як частини світового інформаційного простору, повноправна участь України в процесах інформаційної і економічної інтеграції регіонів, країн і народів;

· становлення і в подальшому домінування в різних сферах перспективних інформаційних технологій, засобів обчислювальної техніки і телекомунікацій;

· створення і розвиток ринку інформації і знань як факторів виробництва на додаток до ринків природних ресурсів, праці і капіталу, перехід інформаційних ресурсів суспільства в реальні ресурси соціально-економічного розвитку, фактичне задоволення потреб суспільства в інформаційних продуктах і послугах;

· зростання ролі інформаційно-комунікаційної інфраструктури в системі суспільного виробництва;

· підвищення рівня освіти, науково-технічного і культурного розвитку за рахунок розширення можливостей систем інформаційного обміну на міжнародному, національному і регіональному рівнях і, відповідно, підвищення ролі кваліфікації, професіоналізму і здібностей до творчості як найважливіших характеристик послуг праці;

- створення ефективної системи забезпечення прав громадян і соціальних інститутів на вільне одержання, поширення і використання інформації як найважливішої умови демократичного розвитку.

Аналізуючи роботи теоретиків необхідно зазначити, що історія інформаційного суспільства тільки формується, проте деякі вчені вже намагаються досліджувати її у хронологічному аспекті, та проводять спроби періодизації. Перший етапформування інформаційного суспільства розпочався з початком шістдесятих років і продовжувався до кінця 1970-х років і характеризувався тим, що економічний розвиток західного світу в цей час, з одного боку, вимагав суттєвого споживання основних сировинних товарів, а з іншого, закладав основи високотехнологічної економіки знань. У цей же час розпочався бурхливий розвиток інформаційних технологій, пов’язаних з появою персонального комп’ютера, а трохи пізніше – сукупності новітніх мережевих інформаційних технологій.

Другий етап – 1980 – 1990 роки. Науково-технологічний прогрес вимагав значних інвестицій. Домінуванню постіндустріальних країн Північної Америки й Західної Європи стали загрожувати індустріальні країни азіатського регіону, які за сутністю орієнтувалися на масове промислове виробництво, але із застосуванням новітніх інформаційних наукоємних технологій.

Третій етапстановлення сучасних інформаційних суспільств охоплює період з 1990-х років до теперішнього часу. Економічне зростання в інформаційному суспільстві набуває нової якості, оскільки найефективнішою формою накопичення стає розвиток кожною людиною власних здібностей, а найприбутковішими інвестиціями — інвестиції в людину, її знання та хист .

Така періодизація є досить цікавою, проте не відображає всіх елементів, притаманних розвитку суспільних відносин. Говорячи про формування нового суспільного ладу не можна обмежуватися окремими країнами, хоча вони і стали ініціаторами формування цих відносин. Ще і сьогодні відмічається великий розрив у розвитку інформаційних технологій різних країн світу, в усвідомленні важливості розвитку саме цього аспекту буття. Крім того, брати за основу лише економічні фактори в формуванні суспільних відносин є не зовсім об’єктивним. Саме через ці причини ми вважаємо, що ще рано говорити про періодизацію розвитку інформаційного суспільства. У різних країнах є свої особливості формування відносин, притаманних інформаційному суспільству.Аналізуючи міжнародні документи, присвячені інформаційному суспільству, перш за все необхідно відзначити Окінавську Хартію Глобального Інформаційного Суспільства, де зазначається, що стратегію розвитку інформаційного суспільства доцільно підкріпити розвитком людських ресурсів, здатних відповісти на вимоги інформаційної доби.Про важливість і пріоритетність питань становлення інформаційного суспільства говорить і те, що відповідно до Резолюції № 73 Міжнародного Телекомунікаційного Союзу (ITU) (Міннеаполіс, 1998 року) та Резолюції Генеральної асамблеї ООН №56/183 від 21 грудня 2001 року, яка орієнтувала учасників Всесвітньої зустрічі використовувати потенціал знань і технологій для сприяння досягненню цілей Декларації тисячоліття ООН і пошуку ефективних і нових шляхів забезпечення загального розвитку, було проведено Всесвітню зустріч на найвищому рівні з питань інформаційного суспільства. Всесвітній самміт з питань інформаційного суспільства (WSIS) проводився в два етапи: перший – 10 – 12 грудня 2003 року в Женеві, другий – 16 – 18 листопада 2005 року в Тунісі. На цьому Самміті було підписано Декларацію принципів “Побудова інформаційного суспільства – глобальна задача в новому тисячолітті”. Зокрема, в ній зазначалося, що кожен, де б він не знаходився, повинен мати можливість брати участь у інформаційному суспільстві, і нікого не можна позбавити запропонованих цим суспільством переваг. Також відзначається, що для створення відкритого для всіх інформаційного суспільства потрібні нові форми солідарності, партнерства та співробітництва між органами державного управління та іншими зацікавленими сторонами, тобто приватним сектором, громадянським суспільством і міжнародними організаціями.

В інформатизації суспільства є й негативні сторони:

- головна з них — втручання в приватне життя (несанкціонована електронна пошта, реклама, віруси);

- інформаційна криза — другий приклад негативного явища, пов'язаного з інформатизацією суспільства;

- і третє негативне явище, що супроводжує розбудову інформаційного суспільства — відірваність тих, хто занадто захоплюється інформаційними технологіями, від реального життя.