Тези лекції
ПЛАН
Мета
ЖИТЛОВЕ ПРАВО
Тези лекцій
з дисципліни
Тема 1. «Житлове право України в українській системі законодавства»
Лекція 2 години
Навчальна-сприяти становленню сучасного висококваліфікованого фахівця-юриста на підставі вивчення поняття, предмету, методу, функцій, принципів, джерел житлового права;
Розвиваюча - формувати й розвивати правові знання студентів.
Виховна - сприяти усвідомленню ролі та значення юридичної діяльності в становленні Української держави; розвитку в майбутніх юристів правової свідомості і правової культури, професійних й особистих якостей.
Основні поняття: предмет житлового права, методи житлового права, принципи житлового права, система житлового законодавства, джерела житлового права, житлові правовідносини.
1. Поняття житлового права, його місце в системі правових галузей.
2. Предмет, метод і принципи житлового права.
3. Система та загальна характеристика житлового законодавства.
4. Джерела житлового права: поняття та види.
5. Поняття житлових правовідносин та їх структура.
1. Житлове право України — це сукупність правових норм, що регулюють житлові правовідносини між громадянами та громадян із державними та громадськими організаціями у процесі реалізації конституційного права людини і громадянина на житло.
Правове регулювання суспільних відносин, що виникають у процесі вирішення житлових питань, забезпечується комплексною галуззю права, котра охоплює норми цивільного, адміністративного, земельного, господарського, сімейного та інших спеціальних галузей права, об'єднання і кодифікація яких утворили нову галузь — житлове право.
Предметом правового регулювання житлового права України є правовідносини, що виникають у процесі: реалізації права на житло; надання людині й громадянину жилих приміщень у користування; користування людиною жилим приміщенням; управління житловим фондом; експлуатації та охорони житлового фонду; капітального й поточного будівництва житла; виключення з житлового фонду жилих будинків і приміщень, що не придатні для проживання; розгляду житлових спорів та ін.
Житлові правовідносини виникають, змінюються і припиняються відносно вже готового жилого будинку чи іншого приміщення, придатного для проживання людини. Вони неоднорідні; більшість із них, мають майновий характер, складаються у сфері розподілу й користування житлом.
Усі вищеназвані житлові правовідносини регулюються системою норм житлових нормативно-правових актів, що складають житлове законодавство України.
Необхідно звернути увагу на те, що відносини, пов’язані із забезпеченням громадян квартирами, користуванням ними, посідають головне місце. Але специфіка сучасного стану розвитку суспільних відносин полягає в тому, що, за Конституцією, лише окремі категорії осіб, соціально незахищені, зможуть отримати житло безоплатно чи за доступну для них ціну.
2. Житлове право обумовлене загальноправовими методами тих галузей сучасного права, які органічно поєднуються у житловому праві. Водночас специфіка предмета житлового права обумовлює специфічні методи правового регулювання — сукупність юридичних засобів впливу, характерних саме для житлового права.
Методи впливу можна поділити на диспозитивні та імперативні.
Специфічні риси житлового права:
- соціальна;
- регулятивна;
- охоронна;
- виховна;
- попереджувальна.
Але, житлове право —це не лише сукупність норм, а й правові принципи, на яких ґрунтується законодавство.
Основні принципи житлового права:
- недоторканність житла, законність, пріоритетність прав людини;
- гарантованість правового захисту, гласність, доступність судового захисту
тощо.
3. Систему нормативно-правових актів, що регулюють житлові відносини в Україні, складають: Конституція України; Житловий кодекс України; Закон України "Про приватизацію державного житлового фонду" та інші закони; укази Президента України; постанови Кабінету Міністрів України та інші нормативно-правові акти.
Нормативно-правові акти, що регулюють житлові відносини, поділяються на групи за певними ознаками:
- норми, що стосуються загальних питань житлового законодавства, закріплені Конституцією України і Житловим кодексом і визначають зміст і
структуру житлового фонду, житлові права та обов’язки громадян; управління житловим фондом; забезпечення громадян квартирами та користування ними.
- нормативно-правові акти, що визначають порядок утримання приватного житлового фонду, його експлуатацію, ремонт, взаємні права й обов’язки суб’єктів житлового права щодо утримання приватного житлового фонду.
- нормативно-правові акти, що регулюють приватизацію державного житлового фонду і охоплюють норми щодо використання житлових чеків, передачі житлового фонду до комунальної власності тощо.
- норми, що забезпечують захист житлових прав і законних інтересів суб’єктів житлового права, відповідальність правопорушників житлового законодавства та порядок розв’язання спорів.
Право громадян України на житло закріплено ст. 47 Конституції України. Воно забезпечується розвитком і охороною всіх видів державного житлового фонду, утворенням ринкової системи житлового забезпечення громадян через приватизацію житла, справедливим розподілом житлової площі під контролем громадськості.
Конституційне право на житло вважається забезпеченим лише тоді, коли громадянин України має житло, що відповідає установленим нормам і придатне для проживання. За відсутності такої житлової площі та потреби в соціальному захисті громадянин визнається таким, що потребує покращення житлових умов і згідно з чинним законодавством може претендувати на одержання відповідного житла, яке надається за правом найму державою чи органами місцевого самоврядування безоплатно, або на забезпечення себе і своєї сім'ї житлом за власний кошт, але за доступну плату.
Основними завданнями житлового законодавства є регулювання житлових відносин із метою:
- забезпечення конституційного права громадянина України на житло;
- належного використання і збереження всіх видів житлового фонду;
- зміцнення законності в царині житлових відносин в умовах ринкової економіки.
Житловий кодекс України прийнято ЗО червня 1983 р. і введено в дію з 1 січня 1984 р.
4. Джерела житлового права поділяються:
- за органами, що приймають рішення (закони, підзаконні акти, судова практика застосування чинного законодавства, рішення Конституційного Суду);
- за змістом, формою правотворчості (нормативно-правові акти державних органів, рішення судів, договори, звичаї, нормативно-закріплені принципи житлового права, інші джерела, що не суперечать нормам і принципам права);
- за джерелами приватного та публічного права;
- за сферами правового регулювання;
- за юридичною силою.
Нормативну базу, що передбачає державне регулювання у сфері житлового права, становлять інші підзаконні нормативно-правові акти: укази Президента України; постанови Кабінету Міністрів України; інструкції, нормативні акти державних відомств, а також нормативно-правові акти, прийняті в Україні за часів колишнього СРСР, міжнародні договори, які визначають природні права людини і ратифіковані Верховною Радою України.
Окрема роль у формуванні єдиної правозастосовчої практики належить Верховному Суду України, який наділений компетенцією роз’яснювати судам зміст правових норм і порядок їх застосування.
Спори, що не врегульовані житловим законодавством, слід розглядати за нормами цивільного законодавства, які теж є джерелом житлового права.
5. Житлові правовідносини — це суспільні відносини, врегульовані нормами житлового права. Житлові правовідносини — це двосторонні та багатосторонні фактичні відносини, що складаються між суб’єктами житлового права.
Умовами виникнення житлових правовідносин є:
- наявність сторін, які повинні володіти правоздатністю і дієздатністю;
- наявність правової норми; наявність юридичного факту, з яким чинне законодавство пов’язує виникнення правових наслідків.
Житлові правовідносини класифікуються за такими видами:
- адміністративні й цивільні (за методом правового регулювання);
- регулятивні й охоронні (за підставами виникнення);
- абсолютні й відносні (за колом зобов’язаних осіб);
- речові й зобов’язальні (за об’єктом правових відносин);
- майнові й особисті немайнові (за матеріальним наповненням).
Державою надаються пільгові кредити для спорудження житла, і в першу чергу вони надаються молодим сім’ям і громадянам, які тривалий час перебувають на обліку для поліпшення житлових умов. Крім цього, громадяни можуть набувати прав власника на житло, коло їхніх прав та обов’язків визначається законодавством про власність.
Конституційне положення про те, що житлові права громадян охороняються законом, реалізується у тому, що ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше, як на підставі закону за рішенням суду.
При здійсненні своїх прав власники житла зобов’язані не порушувати права та інтереси інших громадян, юридичних осіб і держави, не завдавати шкоди довкіллю, а також дотримуватися моральних засад суспільства.
Житлове законодавство покладає на громадян також виконання ряду обов’язків, які слід схарактеризувати з погляду дотримання законності.
6. Суб'єктивне право на житло — це можливість людини і громадянина мати житло у власності чи одержати його за договором найму з державного чи громадського фонду, користуватися житлом і вимагати від зобов'язаних суб'єктів забезпечення реалізації цього права у повному обсязі.
Право на житло тісно пов'язане з обов'язками інших фізичних та юридичних осіб і державних органів щодо створення відповідних умов, охорони, захисту й відтворення житлових прав людини і громадянина. Конституція України покладає на державу обов'язок створювати умови, за яких кожен громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.
Реалізація людиною і громадянином права на житло здійснюється в таких формах:
- активна діяльність суб'єкта, що потребує покращення житлових умов у процесі: надання жилих приміщень; користування жилим приміщенням; участі в управлінні житловим фондом; здійснення експлуатації та охорони різних видів житлового фонду;
- утримання від дій, що порушують житлові права інших суб'єктів;
- володіння, користування і розпорядження житлом відповідно до чинних нормативно-правових актів;
- вимоги від компетентних державних органів, громадських організацій та посадових осіб застосовувати відповідні норми житлового права, виносити справедливі індивідуально-правові рішення і домагатися їх виконання.
Тема 2. «Суб’єкти та об’єкти житлових правовідносин»
Лекція 2 години