Протизапальні засоби

Запалення — патологічний процес, що виникає у відповідь на дію пошкоджувальних факторів, які стимулюють утворення, виді­лення медіаторів запалення — ейкозаноїдів (простагландини, лейкотрієни, тромбоксани), брадикініну, гістаміну, серотоніну.

Протизапальні препарати поділяють на 2 групи:

- стероїдні протизапальні препарати - ГКС;

- нестероїдні протизапальні препрати (НПЗП) — ненаркотичні анальгетики.

Стероїдні протизапальні препарати — гормони кіркової речови­ни надниркових залоз, ГКС. Вони виявляють виражену протиза­пальну дію. До ГКС належать кортизон, гідрокортизон, преднізо­лон, тріамцинолон, дексаметазон.

Механізм протизапальної дії ГКС:

— пригнічення ферменту фосфоліпази А2, яка на певному етапі бере участь в утворенні простагландинів — медіаторів запалення;

— гальмування утворення інших медіаторних речовин — бради­кініну, лейкотрієнів, гістаміну, серотоніну;

— зниження чутливості тканинних рецепторів до медіаторів за­палення;

— послаблення продуктивної і альтернативної фази запалення. Показання до застосування: тяжкі форми ревматизму, ревма­тоїдного артриту, поліартриту тощо.

Механізм протизапальної дії нестероїдних протизапальних препаратів:

- пригнічення ферменту циклооксигенази і порушення синтезу простагландинів;

- пригнічення активності інших медіаторів запалення (гістамі­ну, серотоніну тощо);

- зменшення енергозабезпечення в ділянці запалення;

- пригнічення підкіркових больов

Класифікація НПЗП

Показання до застосування: міалгія, артрит, радикуліт, бурсит, ревматизм, біль на тлі травматичних пошкоджень тощо (див. гла­ву 5).

Індометацин (інтебан, метиндол) — нестероїдний протизапаль­ний засіб, що виявляє також знеболювальну, жарознижувальну та протиревматичну дію.

Показання до застосування: ревматоїдний артрит, ревматизм, артрит, запалення та набряк при переломах, вивихах, забитті, піс­ля видалення зубів, неврит, ішіас, спондилоартрит, подагра, бурсит, синовіт, тендиніт тощо.

Побічні ефекти: головний біль, запаморочення, галюцинації, розлади з боку органів травлення, зміни з боку рогівки та сітківки ока.

Протипоказання: пептична виразка, психічні розлади, епілеп­сія, паркінсонізм, артеріальна гіпертензія, вік до 10 років.

Диклофенак (вольтарен, верал, ортофен, наклофен, реводина, фелоран) — НПЗП з вираженою протизапальною дією, виявляє та­кож помірну жарознижувальну та анальгетичну дію. При тривало­му лікуванні інтенсивно проникає у порожнину суглоба. Зменшує біль у спокої та русі, ранкову скутість суглобів та набряк. Стійкий ефект розвивається через 1-2 тиж лікування.

Показання до застосування: остеоартроз, ревматоїдний артрит та інші запальні хвороби суглобів та хребта, забиття та запалення м'яких тканин тощо.

Побічні ефекти: нудота, анорексія, біль у шлунку, метеоризм, закреп, ерозивно-виразкові ураження слизової оболонки травного каналу з ознаками кровотечі, головний біль, сонливість, депресія, токсичний вплив на нирки та кровотворення, алергійні реакції.

Кеторолак (кетанов) — НПЗП з вираженим знеболювальним ефектом. Дія настає через 30 хв, максимум — через 1 год, тривалість дії складає 4-6 год.

Препарат також виявляє антиагрегантні властивості (зменшує в'язкість крові).

Показання до застосування: біль у післяопераційний період, при вивихах, переломах, ушкодженні м'яких тканин, онкологічних за­хворюваннях; печінкова та ниркова коліка, зубний біль тощо.

Побічні ефекти: сухість у роті, сонливість, головний біль, запа­морочення, шум у вухах, набряки, стоматит, діарея, порушення функції печінки, збільшення маси тіла, алергійні реакції.

Протипоказання: пептична виразка, кровотечі, вік до 16 років, період вагітності і пологів.

Імунотропні засоби — це препарати природного, синтетичного походження або отримані методом генної інженерії, що посилюють (імуностимулятори) чи ослаблюють(імунодепресанти, імуносупре­сори) імунну систему організму

Імуностимулятори — засоби, які підвищують імунітет.

Імунодепресанти (імуносупресори) — засоби, які пригнічують імунну систему.

Імунна система людини забезпечує захист при інфекціях, пух­линах, дії токсинів і до певної міри при травмах та включає спе­цифічну і неспецифічну частини.

Специфічна імунна система представлена імунокомпетентними клітинами

(Т- і В-лімфоцити), які містяться в загруднинній (вилочковій) залозі (тимус), лімфатичних вузлах, кістковому мозку та се­лезінці. Вона забезпечує захист організму при майбутньому кон­такті з мікроорганізмами, їх токсинами та ін.

Неспецифічна імунна система включає мікро- і макрофаги та гу­моральні захисні фактори (інтерферон, лізоцим тощо) і забезпечує негайну відповіть на вторгнення конкретного мікроогранізму.

Пригнічення імунної системи посилює розвиток патологічного процесу, оскільки захисні механізми неспроможні протистояти ушкодженню; на фоні зниженого імунітету можуть виникати суперінфекції та пухлини.

Прикладом такого стану є синдром набутого імунодефіциту (СНІД).

Підвищення імунної відповіді може спровокувати розвиток гіперімунних хвороб (автоалергійні та автоімунні) та відторгнення трансплантатів.

Автоімунні розлади виникають, коли організм виробляє антиті­ла не проти зовнішніх факторів, а проти власних тканин. Помилкова реакція може бути спрямована на окремі органи (наприклад, на щитоподібну залозу — автоімунний тиреоїдит) або спричинити генералізоване ушкодження (міастенія, системний червоний вовчак, розсіяний склероз тощо).

Імуностимулятори — засоби, які підвищують імунітет

Класифікація імуностимуляторів

Тималін— імуностимулювальний засіб, який отримують із вилочкової залози тварин.

Стимулює реакцію клітинного імунітету, регулює кількість Т- і В-лімфоцитів, посилює фагоцитоз.

Показання до застосування: гострі та хронічні гнійно-запальні процеси, опіки, трофічні виразки, пригнічення імунітету після се­ансів променевої та хіміотерапії у пацієнтів з онкологічними захво­рюваннями та на тлі інших хвороб.

Побічні ефекти: алергійні реакції.

Пірогенал — імуностимулятор, продукт життєдіяльності мікро­організмів. Після його введення підвищується температура тіла, стимулюється лейкопоез, пригнічується розвиток рубців, покра­щується відновлення нервової тканини тощо. Активність препарату вимірюється в мінімальних пірогенних дозах (МПД). 1 МПД — кількість речовини, яка при внутрішньовенному введенні кролям підвищує температуру тіла на 0,6 градусів і більше.

Показання до застосування: стимуляція відновлювальних про­цесів після уражень і хвороб ЦНС та периферичної нервової систе­ми, розсмоктування патологічних рубців після опіків, травм, спайок, у складі комплексної терапії пацієнтів з тяжкими і затяж­ними інфекційними хворобами, хронічними запальними хвороба­ми жіночих статевих органів, комплексне лікування сифілісу та алергічних хвороб.

Побічні ефекти: головний біль, блювання, біль у попереку.

Протипоказання: гостра гарячка при будь-яких хворобах, пе­ріод вагітності.

Хворим на цукровий діабет та артеріальну гіпертензію препарат призначають у знижених дозах і підвищують її поступово залежно від реакції.

Продигіозан — імуностимулятор бактеріального походження, який стимулює специфічну та неспецифічну стійкість організму, активує утворення Т-лімфоцитів та інтерферону, функцію кори надниркових залоз.

Показання до застосування: пригнічення імунітету на тлі хро­нічних запальних процесів, опіків, променевої хвороби тощо.

Побічні ефекти: головний біль, біль у попереку, загальна слаб­кість

Імунодепресанти (імуносупресори) –

засоби, які пригнічують імунну систему

Пригнічують імунну систему цитостатики ,глюкокортикоїди ,антагоністи пурину (азатіоприн, меркаптопурин).

Азатіоприн (імуран, азамун, азанін, азапрес, імурель, тіоприн) — імунодепресант, який виявляє цитостатичну дію. У висо­ких дозах пригнічує функцію кісткового мозку.

Показання до застосування: профілактика реакції відторгнен­ня трансплантата (пересадженої тканини чи органа), тяжкий пере­біг ревматоїдного артриту, гепатит, системний червоний вовчак та інші колагенози.

Побічні ефекти: вторинні інфекції, анемія, лейкопенія, нудота, блювання, біль у суглобах і м'язах тощо.

Протиалергійні засоби

Особливості роботи з препаратами:

- ацетисаліцилову кислоту не можна поєднувати з іншими НПЗП, оскільки

це посилить її ульцерогенну дію (утворення пеп­тичної виразки шлунка);

- бутадіон несумісний з ГКС;

- внутрішньом'язове введення анальгіну є болючим;

- кеторолак (кетанов) не можна вживати довго (всередину не довше 5 днів,

парентерально - не довше 2 днів) та для знеболення в акушерстві;

- індометацин слід вживати під час їди з молоком.

Засоби неспецифічної стимулювальної терапії

та протизапальні препарати