Прибуток та рентабельність комунальних підприємств.
Прибуток становить собою грошове вираження частини грошових накопичень, утворюваних підприємством. Він утворюється в результаті як основної діяльності (водопостачання і водовідведення), так і інших видів діяльності (виконання різних робіт і господарських послуг). Як економічна категорія прибуток характеризує фінансовий результат діяльності підприємства. У ринкових умовах кінцевою метою діяльності підприємства є отримання прибутку. Прибуток виконує дві найважливіші
функції:
1) характеризує кінцевий фінансовий результат діяльності підприємства,розмір його грошових накопичень. У зв'язку з цим, розмір прибутку залежить від: обсягу і якості виробленої продукції (виконаних послуг), ефективності використання основних фондів, матеріальних і трудових ресурсів, якості роботи підприємства (виконання зобов'язань перед постачальниками, споживачами і банком);
2) є головним джерелом фінансування витрат на науково-технічний і соціально-економічний розвиток підприємства.
Прибуток є не тільки джерелом внутрішньогосподарських потреб підприємства, але і набуває останнім часом великого значення у формуванні бюджетних, позабюджетних і добродійних фондів. Значення прибутку ще більш посилюється в умовах ринку. Підприємство самостійно розподіляє і використовує прибуток, що залишився в його розпорядженні після сплати всіх податків, відрахувань і внесків до бюджету і інших обов'язкових платежів.
Розглянемо формування прибутку водопровідно-каналізаційних підприємств.
На підприємствах водопровідно-каналізаційного господарства, якщо застосовувався єдиний тариф для всіх споживачів, сума прибутку, як кінцевий фінансовий результат, визначалася різницею між прибутками і витратами на виробництво і реалізацію продукції (послуг) з урахуванням збитків від усіх видів господарських операцій.
На сучасному етапі на підприємствах водопровідно-каналізаційного господарства застосовують диференційовані тарифи. Середні тарифи на воду і послуги каналізації звичайно змінюються за роками залежно від зміни питомої ваги у споживанні продукції (послуг) різних груп споживачів. Зміна ж середніх тарифів пропорційно впливає на зміну суми прибутків від водопостачання і водовідведення.
Розмір прибутку (П) обчислюється наступним чином:
П = Д -С + Пі + Пл + Пр ,
де Д – доход від усіх споживачів у виді оплати фактичного обсягу продукції і надання послуг згідно з тарифами;С – собівартість обсягу відпустки продукції і надання послуг;Пі – інший прибуток; Пл – прибуток від оплати перевитрат лімітів водоспоживання промисловими підприємствами; Пр – позареалізаційний прибуток у вигляді отриманих штрафних санкцій за порушення господарських договорів, за відрахуванням сплачених штрафних санкцій.
Таким чином, формування прибутку відбувається під впливом різноманітних чинників, що впливають на діяльність підприємства. Проте зауважимо, значення прибутку як головного фінансового показника роботи підприємства не означає, що цей показник займає пріоритетне місце в системі фінансових показників. Аналіз ролі прибутку, проведений на різних об'єктах господарювання, показує, що є випадки, коли переважаєпрагнення досягти більш високий прибуток з метою збільшення фонду оплати праці на шкоду виробничому і соціальному розвитку підприємства. Іноді має місце одержання «незаробленого» прибутку, тобто створеного не в результаті ефективної господарської діяльності, а наприклад, за рахунок оплати понадлімітного водоспоживання промисловими підприємствами за підвищеними тарифами порівняно зі звичайним тарифом за спожиту воду в межах ліміту водозабору і т.п.
Прагнення будь-якими шляхами одержати високий прибуток з метою збільшення фонду оплати праці призводить до зростання обсягу в обігу грошової маси, не забезпеченої товарними ресурсами. Звідси – подальше зростання цін, інфляція, а отже, емісії грошей.Таким чином, абсолютне збільшення прибутку підприємства не завжди об'єктивно відображає підвищення ефективності виробництва в результаті трудових досягнень підприємства.
Для реальної оцінки рівня прибутковості підприємства можна скористатися методами комплексного аналізу прибутку за технікоекономічними чинниками. Крім того, аналізується зміна обсягу і структури реалізації, зміна рівня цін на реалізовану продукцію (послуги), а також на придбані матеріали, енергію, сировину, паливо й інші витрати. Зіставляється рівень матеріальних витрат і витрат на оплату праці.
Визначається також зміна прибутку внаслідок порушення господарської дисципліни. Поряд із цим проводиться аналіз зміни прибутку в залишках готової продукції від іншої реалізації і позареалізаційних операцій.
Крім відзначеного факторного аналізу прибутку в числі економічних показників ефективності підприємницької діяльності використовують показники рентабельності.
Якщо прибуток виражається в абсолютній сумі, то рентабельність –це відносний показник інтенсивності виробництва. Він відображає рівень прибутковості щодо визначеної бази. Наприклад, відношення суми прибутку до собівартості реалізації води, до середньорічної вартості виробничих фондів і т.п.
За допомогою показників рентабельності можна проаналізувати ефективність використання активів підприємства, тобто фінансову віддачу від вкладених коштів.
Актуальним чинником рентабельності в нинішніх умовах є розробка і впровадження програм з ресурсозбереження. Вживання таких заходів дозволить знизити собівартість, а це означає, що відбудеться збільшення прибутку. Таким чином, розвиток виробництва за рахунок економії ресурсів на певному етапі набагато вигідніший, ніж залучення у виробництво нових ресурсів. Зниження собівартості повинно стати головною умовою зростання прибутковості і рентабельності виробництва.
Розподіл і використання прибутку є важливим у діяльності підприємства, що забезпечує відтворюваний процес. При опрацюванні механізму розподілу прибутку повинні враховуватися чинники, що сприяють підвищенню ефективності виробництва, стимулюють його розвиток та впровадження прогресивних технологій.
З метою більш чіткого розмежування зобов`язань підприємств з податків на прибуток і частини прибутку, яка залишається в розпорядженні підприємств, згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» для усіх суб`єктів господарської діяльності в 1997 році встановлено систему податкового обліку. Він передбачає облік валових доходів і валових витрат. Різниця між цими показниками визначає прибуток, частину якого за встановленими нормами підприємство перераховує в державний бюджет. Та частина, що залишається у підприємства називається чистим прибутком.
Розподіл чистого прибутку – один з напрямків внутрішнього планування, значення якого в умовах ринкової економіки зростає. Порядок розподілу й використання прибутку фіксується в уставі підприємства й визначається положенням, що розробляється економічними службами й затверджується керівним органом підприємства. Відповідно до уставу підприємства можуть складати кошториси витрат, фінансованих із прибутку, або утворювати фонди спеціального призначення: фонди накопичення та фонди споживання.
До витрат, пов'язаних з розвитком виробництва, відносять витрати на науково-дослідні, проектні, конструкторські й технологічні роботи, фінансування розробок й освоєння нових видів продукції й технологічних процесів, витрати з вдосконалення технології й організації виробництва, модернізації устаткування, а також витрати, пов'язані з технічним переозброєнням і реконструкцією діючого виробництва, розширенням підприємств. До цієї ж групи витрат включають витрати з погашення довгострокових позичок банків і відсотків за них. Внески підприємств із прибутку як внески засновників у створення статутного капіталу інших підприємств, кошти, що перераховують об'єднанням, до складу яких входить підприємство, також вважаються використанням прибутку на розвиток.
Розподіл прибутку на соціальні потреби містять витрати з експлуатації соціально-побутових об'єктів, що перебувають на балансі підприємства, фінансування будівництва об'єктів невиробничого призначення,проведення оздоровчих, культурно-масових заходів для робітників підприємства і т.п. До витрат на матеріальне заохочення входять: одноразові заохочення за виконання особливо важливих виробничих завдань, виплата премій за створення, освоєння й впровадження нової техніки, витрати на надання матеріальної допомоги робітникам та службовцям, одноразова допомога ветеранам праці, що йдуть на пенсію, надбавки до пенсій, ком-
пенсація працівникам подорожчання харчування в їдальнях, буфетах підприємства у зв'язку з підвищенням цін, суттєвим покращення якості страв й ін.
Отже, весь прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства, розділяється на дві частини. Перша – збільшує майно підприємства й бере участь у процесі накопичення. Друга – характеризує частку прибутку, що використовують на споживання.
Підприємства ВКГ комунальної власності самостійно визначать напрямки використання прибутку, якщо інше не передбачено статутом.
Схема розподілу чистого прибутку підприємства наступна:
ЧП = РФ + ФН + ФП,
де ЧП – чистий прибуток; РФ – резервний фонд; ФН – фонд нагромадження; ФС – фонд споживання.
Для товариства розподіл чистого прибутку здійснюється за формулою:
ЧП = РФ + ФН + ФС + ПР,
де ПР – прибуток, розподілений між засновниками.
Фонд накопичення й фонд споживання – це фонди спеціального призначення. Вони утворяться, якщо це передбачено установчими документами. Фонд накопичення становить собою джерело коштів господарюючого суб'єкта, що акумулює прибуток й інші джерела для створення нового майна, придбання основних фондів, оборотних коштів і т.п. Фонд накопичення показує зростання майнового стану господарюючого суб'єкта, збільшення його власних коштів. Фонд накопичення може зменшуватися у випадках:
1. Списання витрат за первісною вартістю, які (витрати) пов’язані зістворенням засобів виробництва;
2. Розподілу його між юридичними особами – засновниками;
3. Погашення збитку господарюючого суб'єкта, виявленого за результатами роботи за рік.
Фонд споживання становить собою джерело коштів господарюючого суб'єкта, зарезервований для здійснення заходів щодо соціального розвитку й матеріального заохочення колективу. У фонд споживання перераховуються наступні виплати в грошовій і натуральних формах:
• суми, нараховані на оплату праці;
• доходи (дивіденди, відсотки) за акціями членів трудового колективу й внесками членів трудового колективу в майно господарюючого суб’єкта, нараховані до виплати працівникам;
• суми наданих господарюючим суб'єктом трудових і соціальних пільг, включаючи матеріальну допомогу.
До трудових і соціальних пільг відносять:
▪ оплату додатково наданих за колективним договором понад передбачених законодавством відпусток працівникам, у т.ч. багатодітним жінкам, що виховують дітей;
▪ надбавки до пенсій, одноразові допомоги ветеранам, що йдуть на пенсію, праці;
▪ оплату проїздів членам родини працівника до місця використання відпустки і назад;
▪ стипендії студентам й учням, направлених господарюючим суб'єктом на навчання у вищі й середні спеціальні навчальні заклади, виплаченіза рахунок коштів господарюючого суб'єкта;
▪ оплату путівок працівникам й їхнім дітям не лікування, відпочинок, екскурсії й подорожі за рахунок коштів господарюючого суб'єкта;
▪ компенсації подорожчання вартості харчування у їдальнях, буфетах, профілакторіях;
▪ витрати на погашення позичок, виділених працівникам на поліпшення житлових умов, придбання садових будиночків.
Залишок прибутку, не використаний у звітному році на збільшення майна, має важливе резервне значення й може бути використаний у наступні роки для покриття можливих збитків, фінансування різних витрат і т. п. Нерозподілений прибуток у широкому сенсі розглядається як прибуток, що потенційно може бути використаний на накопичення. Слід підкреслити, що нерозподілений прибуток минулих років свідчать про фінансову стабільність підприємства, про наявність фінансового джереладля наступного розвитку. Розподіл і використання прибутку на підприємствах різних організаційно-правових форм діяльності мають свої особливості Наприклад, вакціонерних товариствах розподіл прибутку, включаючи виплату дивідендів, стосується компетенції загальних зборів акціонерів, а в товариствахз обмеженою відповідальністю розподіл прибутку між учасниками товариства відноситься до виняткової компетенції загальних зборів учасників товариства. Загальними зборами також може бути передбачене надання повноважень з розподілу й використання частини прибутку на певні цілі виконавчому органу. За таких умов підприємство не вправі покривати видатки за рахунок чистого прибутку, якщо це не визначено вповноваженими органами й вимогами чинного законодавства. Як приклад спеціальних вимог чинного законодавства для акціонерних товариств і товариств із обмеженою відповідальністю щодо використання нерозподіленого прибутку, можна вказати на наступні особливості утворення резервного фонду:
▪ в акціонерних товариствах у розмірі, передбаченому статутом, але не менше 5 відсотків від його статутного капіталу;
▪ у товариствах з обмеженою відповідальністю в порядку й розмірах передбачених статутом.
Крім того, прибуток може бути спрямований на формування фондів спеціального призначення. Перелік і порядок відображення в обліку усіх фондів викладений в Положенні щодо облікової політики, яка затверджується керівником підприємства. Ухвалення рішення про напрямок використання резервного й іншого фондів відноситься до виняткової компетенції ради директорів або загальних зборів акціонерного товариства. Загальними зборами організації може бути визначено впровадження заохочувальних додаткових виплат працівникам за підсумками роботиза квартал. Нарівні з цим, у трудовому договорі може бути передбачена виплата працівникам премій за виконання фінансового плану за підсумками роботи за квартал за рахунок чистого прибутку, розмір якої визначається наказом директора. Для підвищення ефективності виробництва дуже важливо, щоб при розподілі прибутку була досягнута оптимальність у задоволенні інтересів держави, підприємства й працівників. Ефективність і раціональність використання й розподілу прибутку підприємства оцінюється на основі економічного аналізу. У процесі аналізу необхідно вивчити динаміку частки прибутку, що йде на самофінансування підприємства й матеріальне стимулювання працівників і таких показників, як сума самофінансування й сума капітальних вкладень на одного працівника, сума зарплати та виплат на одного працівника. Причому, вивчати їх треба разом із рівнем рентабельності, сумою прибутку на одного працівника, а також на одну гривню основних виробничих фондів. Якщо динаміка цих показників вища, ніж на інших підприємствах ВКГ, або вища нормативних показників для житлово-комунальної галузі, то можна зробити висновок, що це підприємство має досить гарні перспективи для свого розвитку. Крім того, у процесі аналізу необхідно вивчити виконання кошторису використання прибутку, для чого фактичні дані про використання в усіх напрямках порівняються з даними плановими й з'ясовуються причини відхилення від плану за кожним напрямком використання прибутку. Основними факторами, що визначають розмір відрахувань у фонди, можуть бути зміни суми чистого прибутку (ЧП) і коефіцієнта відрахувань прибутку у відповідні фонди (Кi). Сума відрахувань прибутку у фонди підприємства дорівнює добутку двох факторів
Фi = ЧП * Кi.
Потім треба визначити вплив факторів зміни чистого прибутку на розмір відрахувань у фонди підприємства. Для цього приріст чистого прибутку за рахунок кожного фактору треба помножити на плановий коефіцієнт відрахувань. Важливим завданням аналізу є вивчення питань використання фондів. У процесі аналізу встановлюється відповідність фактичних витрат витратам, передбаченим кошторисом, з'ясовуються причини відхилень від кошторису за кожною статтею, вивчається ефективність заходів, вжитих за рахунок коштів цих фондів. Забезпечуючи виробничі, матеріальні й соціальні потреби за рахунок чистого прибутку, підприємство повинне прагнути до встановлення оптимального співвідношення між фондом накопичення й споживання з тим, щоб ураховувати умови ринкової кон'юнктури й разом з тим стимулювати й заохочувати результати праці працівників підприємства. Прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства, служить не тільки джерелом фінансування виробничого й соціального розвитку, а також матеріального заохочення, але й використається у випадках порушення підприємством чинного законодавства для сплати різних штрафів і санкцій. Так, із чистого прибутку сплачуються штрафи при недотриманні вимог з охорони навколишнього середовища від забруднення, санітарних норм і правил. При завищенні регульованих цін на продукцію (роботи, послуги) із чистого прибутку стягується незаконно отриманий підприємством прибуток. У випадках приховування прибутку від оподатковування або внесків в позабюджетні фонди також стягуються штрафні санкції, джерелом сплати яких є чистий прибуток. З розширенням спонсорської діяльності частина чистого прибутку може бути спрямована на благодійні потреби, надання допомоги театральним колективам, організацію художніх виставок й інші цілі.