Спори щодо визнання шлюбу недійсним.

Згідно положень стст. 39-42 Сімейного кодексу України, шлюб може бути визнано недійсним за рішенням суду або за заявою заінтересованої особи до органу державної реєстрації актів цивільного стану.

Позасудовий порядок визнання шлюбу недійсним настає при вчиненні сторонами при укладенні шлюбу таких істотних порушень умов вступу в шлюб, в силу яких він вважається недійсним і без рішення суду (ст. 39 СК), зокрема у разі реєстрації шлюбу з особою, яка одночасно перебуває в іншому зареєстрованому шлюбі; між особами, які є родичами прямої лінії споріднення, а також між рідними братом і сестрою; особою, яка до того була визнана недієздатною.

У зазначених випадках за заявою заінтересованої сторони орган РАЦС анулює актовий запис про шлюб.

При розгляді судом справ про визнання шлюбу недійсним слід мати на увазі, що за наявності одних підстав суд зобов'язаний, а за наявності інших суд може визнати шлюб недійсним.

За рішенням суду шлюб обов'язково визнається недійсним, якщо він був зареєстрований без вільної згоди жінки або чоловіка, а також у разі його фіктивності (ст. 40 СК).

Шлюб не може бути визнано недійсним, якщо на момент розгляду справи відпали обставини, які засвідчують відсутність згоди особи на шлюб або її небажання створити сім'ю.

У випадках, передбачених ст. 41 СК, шлюб за рішенням суду може бути визнаний недійсним. У даному разі вирішення цього питання залежить від встановлених судом обставин.

СК вказує на підстави, за яких шлюб може бути визнано недійсним, зокрема:

· коли шлюб було укладено між усиновлювачем і усиновленою дитиною;

· двоюрідними братом і сестрою чи іншими родичами;

· з особою, яка не досягла шлюбного віку, тощо.

Разом з тим, наявності одного із вказаних фактів недостатньо для визнання шлюбу недійсним. Таким чином, вирішуючи справу, судам слід брати до уваги те, наскільки цим шлюбом порушено права та інтереси особи, тривалість спільного проживання подружжя, характер їх взаємин, а також інші обставини, що мають істотне значення.

Наявність рішення суду про розірвання шлюбу є перешкодою для визнання цього шлюбу недійсним.

Визнання шлюбу недійсним проводиться тільки в судовому порядку.

Закон визначає коло осіб, які можуть звернутися в суд з позовом про визнання шлюбу недійсним. Це особи, які мають особистий чи громадський інтерес: подружжя та особи, права яких порушені укладенням цього шлюбу , а також органи опіки та піклування чи прокурор.

Так, у справі, розглянутій Пролетарським раойнним судом міста Донецька суддя вірно відмовив в прийнятті позовної заяви від гр-на Ж. — сусіда по квартирі подружжя Ш., який дізнався, що чоловік Ш. зареєстрував шлюб, не розірвавши попередній, і звернувся до суду з позовом про визнання недійсним шлюбу подружжя Ш.

Порушення умови добровільності вступу до шлюбу зачіпає особистий інтерес другого з подружжя, і тому саме він може вимагати визнання шлюбу недійсним.

Визнання шлюбу недійсним, як укладеного з порушенням принципу одношлюбності, може вимагати не тільки інший з подружжя, але і прокурор, оскільки в даному випадку порушений не тільки особистий, але і громадський інтерес. Прокурор має право порушувати будь-яку справу про визнання шлюбу недійсним, незалежно від підстав, якщо він вважає, що цього потребує охорона державних або громадських інтересів чи прав і охоронюваних законом інтересів громадян.

Після смерті чоловіка (дружини), який перебував у недійсному шлюбі, з позовом до суду може звертатися особа, яка є спадкоємцем померлого (діти від першого шлюбу померлого, брати, сестри). Чоловік (дружина) від першого нерозірваного илюбу може вимагати визнання шлюбу недійсним як при житті дружини (чоловіка), так і після її смерті, оскільки це пов'язано з правом спадкування пережившого чоловіка (дружини).

Приведемо такий приклад: А. вступив в шлюб з Б., не розірвавши попереднього шлюбу з В. Після смерті А. його перша дружина В. подала позов про визнання недійсним шлюбу, укладеного між А. і Б. Їй це було необхідно для отримання спадщини. Якби шлюб між А. і Б. не був визнаний недійсним, спадкоємцем по закону вважалась би Б., а не В.

В іншій справі, розглянутій Добропільським міськрайонним судом Донецької області, позов про визнання недійсним шлюбу, укладеного між О. та М., подав брат останнього — С. В своїй позовній заяві С. зазначив, що його брат М. був невиліковно хворим і помер через тиждень після реєстрації шлюбу, шо відповідачка О. ніколи з М. не проживала однією родиною і вступила до шлюбу без наміру утворення сім'ї, лише з наміром заволодіти частиною жилого будинку, який підлягав зносу. Рішенням суду першої інстанції було відмовлено у задоволенні цього позову, але Апеляційний суд Донецької області за апеляційною скаргою С. скасував це рішення та задовольнив позов у повному обсязі.

Позов про недійсність шлюбу, укладений з недієздатною особою внаслідок душевної хвороби чи недоумства, можуть подати батьки, органи опіки та піклування чи прокурор, оскільки на них лежить обов'язок охорони інтересів недієздатних, а також осіб, інтереси яких порушені укладенням такого шлюбу.

В законі визначено коло осіб, які мають право вимагати визнання шлюбу недійсним, внаслідок недосягнення подружжям шлюбного віку. Це неповнолітній чоловік (дружина), їх батьки, органи опіки і піклування чи прокурор.

Розгляд цієї категорії справ повинен провадитись з обов'язковою участю органу опіки і піклування.

Якшо судом винесено рішення про розірвання шлюбу, позов про визнання цього шлюбу недійсним підлягає розгляду лише при скасуванні вказаного рішення, оскільки, приймаючи його, суд виходив з факту дійсності шлюбу.

Наприклад, подружжя В. і К. уклавши шлюб у 1984 році, прожили у ньому 20 років в шлюбі, у 2004 pоці розірвали його і розділили майно. У 2008 році В. довідався, що його колишня дружина К. вступила з ним до шлюбу, не розірвавши попереднього, а значить, знаходилась з ним у недійсному шлюбі.

Він звернувся до Артемівського міськрайонного суду Донецької області з позовом про визнання шлюбу недійсним, у задоволенні якого йому було відмовлено у зв’язку з чинністю попереднього рішення суду про розірвання шлюбу. Такий висновок суду першої інстанції був підтверджений судами апеляційної та касаційної інстанцій.

В тих випадках, коли шлюб розірваний органами державної реєстрації актів цивільного стану, а пізніше пред'явлена вимога про анулювання запису про розірвання шлюбу, про визнання його недійсним, суд вирішує обидві вказані вимоги одночасно.

Шлюб, визнаний судом недійсним, вважається таким з моменту його укладення. Цим самим анулюються всі права і обов'язки, які виникли з моменту реєстрації цього шлюбу.

Так, згідно матеріалів однієї зі справ, розглянутих Красноармійським міськрайонним судом Донеьцкої області, М. та К. вступили до шлюбу у травні 1986 pоку, a позов про визнання їх шлюбу недійсним був пред'явлений у травні 2006 p. Після винесення судом рішення, яким позов був задоволений, цей шлюб вважається недійсним з травня 1986 pоку (з моменту реєстрації цього шлюбу).

Наслідки недійсності торкаються як особистих немайнових, так і майнових прав. При визнанні шлюбу недійсним, чоловік (дружина) позбавляється прав носити прізвище другого з подружжя, обране ним при реєстрації шлюбу, що відображається в рішенні суду.

Всі питання майнового характеру, які можуть виникнути між особами, що перебувають в шлюбі, визнаному недійсним, вирішуються на підставі норм не сімейного, а цивільного законодавства.

Так, майно, набуте сторонами під час такого шлюбу, підлягає поділу на підставі ст. 355 ЦК України. В цьому випадку долі майна, які будуть належати кожній особі, визначаються не за принципами рівності, як це передбачено у СК України, а з врахуванням участі кожної особи в набутті майна згідно положень ч. 2 ст. 357 ЦК України.

Ведення домашнього господарства, нагляд за дітьми і т.п. не дають права особі, яка знаходиться у недійсному шлюбі, вимагати визнання за нею рівного права на майно.

Депозит у банку, внесений на ім'я одного з подружжя, розділу не підлягає. Незалежно від часу і причин непрацездатності однієї з осіб, шлюб яких визнаний недійсним, вони не мають права звертатись один до одного з вимогами про стягнення аліментів.

Такі загальні юридичні наслідки визнання шлюбу недійсним.

Наприклад, рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області шлюб між подружжям Л. був визнаний недійсним, і колишній дружині було присвоєне дошлюбне прізвище Р. При розгляді питання про поділ майна, депозиту у банку і стягнення аліментів на користь непрацездатної Р., суд прийняв до уваги наступні обставини: оскільки Л. під час цього шлюбу отримував зарплату 3 000 гривень щомісячно, а Р. — 1 000 гривень, то майно було розділене між ними у відношенні 1 до 3, внесок в сумі 3 000 гривень, оформлений на ім'я чоловіка, був залишений в особистій власності Л. У вимозі аліментів на користь Р. суд відмовив.

Разом з тим, ст. 46 СК України передбачає спеціальні юридичні наслідки, які застосовуються до особи, яка не знала і не могла знати про перешкоди до реєстрації шлюбу (добросовісна особа).

За такою особою суд може визнати право на майно, нажите під час недійсного шлюбу, у відповідності з правилами сімейного законодавства.

Наприклад, знаходячись у шлюбі, визнаному недійсним, дружина на виробництві не працювала, вела домашнє господарство і виховувала дітей. В цьому випадку поділ майна проводиться по принципах повної майнової рівності подружжя.

Суд також вправі за проханням особи, яку було визнано добросовісною стороною, залишити їй шлюбне прізвище, стягнути на її користь аліменти у випадку непрацездатності.

Так, згідно матеріалів справи, розглянутої Красноармійським міськрайонним судом Донецької області, К. вступив до шлюбу з С., не розлучаючись з першою дружиною В.

Шлюб К. і С. був визнаний судом недійсним. С. пред'явила позов про стягнення з К. коштів на своє утримання, посилаючись на те, що вона непрацездатна по віку, пенсію не отримує, коштів на існування не має.

Суд задовольнив позов, стягнув з відповідача на користь позивачки по 200 гривень щомісячно. Згодом це рішення суду по даній справі було залишено в силі Апеляційним судом Донецькох області, оскільки відповідачка була добросовісною стороною і не знала про існування перешкод до укладення шлюбу з К.

В законі спеціально встановлено правило (ст. 47 СК України) про те, що визнання шлюбу недійсним не впливає на права дітей, які народилися в такому шлюбі. Діти, зачаті чи народжені у шлюбі, визнаному недійсним, мають такі ж права і обов'язки, що і діти, народжені в дійсному шлюбі.

Це правило обумовлене тим, що походження дитини, хоча і народженої в недійсному, але зареєстрованому шлюбі, не викликає сумніву і не потребує будь-якого доказу.

Слід відрізняти визнання шлюбу недійсним від розірвання шлюбу. Розірвати можна лише дійсний шлюб, укладення якого не супроводжувалось порушенням закону. Недійсним визнається шлюб, укладення якого було пов'язане з порушенням вимог закону. Відповідно з цим, при розлученні подружні права і обов'язки припиняються лише на наступний час (за виключенням аліментного зобов'язання), при визнанні ж шлюбу недійсним подружні права і обов'язки анулюються з моменту їх виникнення.

Заява про розірвання шлюбу може виходити тільки від подружжя, тоді як позов про визнання шлюбу недійсним може пред'явити досить широке коло осіб.

Для розірвання шлюбу в суді необхідно, щоб сім'я розпалась, а для визнання шлюбу недійсним така обставина юридичного значення не має.