Симптоми депресивного розладу

Знижений настрій

Психомоторна загальмованість

Тривога, дратівливість, ажитація

Зниження мотивацій і активності

Біологічні симптоми:

Раннє пробудження

Настрій здебільшого знижений вранці

Зниження апетиту

Втрата ваги

Запори

Аменорея

Зниження лібідо

Депресивне порушення мислення:

Песимістичні думки

Ідеї щодо персональної невдачі

Безнадійність

Суїцидальні ідеї

Самозвинувачення

Іпохондричні ідеї

Відсутність інтересу і почуття задоволення зустрічаються часто, хоча хворі не завжди висловлюють подібні скарги. Пацієнт не виявляє ентузіазму щодо дій і хобі, якими він звичайно насолоджувався. Він не відчуває інтересу до життя, не дістає задоволення від щоденних речей. Хворий часто уникає соціальних контактів. Характерне зменшення енергійності. Пацієнту важко починати звичайну діяльність, усе дається з зусиллям, залишаються незакінченими поставлені завдання. Наприклад, зазвичай акуратна жінка може залишати неприбраними ліжка, брудні тарілки на столі. Багато пацієнтів приписують цей брак енергії наявності в них якогось фізичного захворювання.

Для опису клінічної картини депресивного синдрому дуже важливі біологічні симптоми — порушення сну, втрата апетиту, втрата ваги, запори, зниження лібідо, у жінок аменорея. Ці симптоми часті, але не постійні при депресивних розладах помірного ступеня виразності. Більш характерні ці порушення при тяжких депресивних розладах.

Виділяють кілька видів депресивних порушень сну. Найбільш характерне раннє ранкове пробудження, але також спостерігаються порушення глибини нічного сну і нічні пробудження. Раннє ранкове пробудження, як правило, відбувається за дві чи три години до звичайного часу підйому пацієнта. Він не може заснути знову, лежить, не відпочивши, не виспавшись, часто з почуттям тривоги, порушення, занепокоєння. Він думає про наступаючий день з песимізмом, перебирає минулі невдачі й обмірковує сумне безперспективне майбутнє. Описана комбінація раннього пробудження і депресивних думок є важливою для діагностичного процесу. Необхідно відзначити, що деякі депресивні пацієнти сплять навіть більше, ніж раніше, але все одно скаржаться на відчуття браку сну. Настрій гірший вранці, ніж протягом дня.

При депресивних розладах втрата ваги часто здається більшою, ніж можна пояснити просто зниженням апетиту пацієнта. Втрата ваги враховується, якщо вона становить не менш 5 % протягом останнього місяця. У деяких пацієнтів спостерігається протилежне порушення харчування — вони їдять більше, і вага збільшується. Створюється враження, що їжа приносить хворим тимчасове полегшення.

Песимістичні думки («депресивне пізнання») — важливі симптоми, що можуть бути розділені на три групи. У першій групі домінує стурбованість існуючим. Пацієнт бачить нещасливу сторону кожного випадку, він вважає, що все, що він робить, зазнає невдачі, оточуючі сприймають його як невдаху, він втрачає довіру людей, які багато для нього важать.

В другій групі думок акцент ставиться на стурбованість майбутнім. У майбутньому пацієнт очікує найгірших подій. Він передбачає невдачу в роботі, катастрофу фінансів, нещастя для його родини, неминуче погіршання його здоров’я. Ідеї безнадійності часто супроводжуються думкою, що більше не варто жити і що смерть була б довгоочікуваним порятунком. Ці похмурі міркування можуть прогресувати до думок і планів про самогубство. Важливо ставити питання щодо цих ідей і оцінювати імовірність суїциду в кожному конкретному випадку.

У третій групі думки сконцентровані на стурбованості минулим. Вони часто набувають форми самозвинувачення в неіснуючих чи незначних в минулому гріхах і провинах. Наприклад, пацієнт може почуватися винним щодо минулих тривіальних непорядних дій. Звичайно ці випадки не турбують пацієнта протягом багатьох років, але з розвитком депресії вони заповнюють усю його свідомість інтенсивними почуттями.

Описані варіанти стурбованості з високим ступенем імовірності припускають наявність депресивного розладу. Деякі пацієнти мають подібне почуття провини, але не пов’язують його з конкретним випадком. У деяких хворих спогади зосереджені на пережитих нещасливих випадках; пацієнт пам’ятає випадки, коли він був засмучений, коли він зазнав невдачі або чи коли його добробут був у занепаді. Ці похмурі спогади стають усе частішими в міру поглиблення депресії.

Скарги на фізичне нездужання звичайні при депресивних розладах, особливо часті скарги на запори і хворобливий дискомфорт у якому-небудь органі. Скарги на існуючі раніше фізичні розлади звичайно збільшуються, іпохондричні ідеї стають звичайними.

Деякі інші психопатологічні симптоми можуть зустрічатися як частина депресивного розладу, іноді один з них домінує в клінічній картині. Вони містять деперсоналізацію, симптоми нав’язливостей, страхи, істеричні симптоми типу функціональних паралічів. Частими є скарги на погіршання пам’яті, спричинені погіршенням концентрації уваги. Якщо використовується додаткова стимуляція у вигляді заохочення, то можна виявити, що пам’ять у хворого не порушена. Однак іноді погіршення пам’яті настільки серйозне, що клінічно пацієнт нагадує хворого на деменцію. Такий стан, особливо характерний для людей похилого віку, іноді називається депресивною псевдодеменцією.

Такі клінічні прояви частіше спостерігаються при помірному ступені депресивного розладу.