Добові ритми .

3.

Тобто, існування і процвітання виду в певному середовищі зумовлене його взаємодією з цілим комплексом екологічних факторів. Недостатня або надмірна інтенсивність дії будь-якого з них унеможливлює існування певного виду.

Обмежувальний фактор – фактор, інтенсивність дії якого виходить за межі витривалості (поширення багатьох видів тварин на північ обмежується нестачею тепла і світла, на південь – дефіцитом вологи). Обмежувальний фактор визначає ареал виду.

2.

Біотичні – це різні форми взаємодії між особинами в популяції і між популяціями в угрупуваннях. Вони можуть бути: антагоністичні (конкуренція, паразитизм, хижацтво), взаємовигідні (мутуалізм), нейтральні.

1.

План

Моніторинг за станом земельних ресурсів та його значення

Громадський контроль за використанням та охороною земель

РОЗДІЛ 24. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ КОНТРОЛЮ ЗА ВИКОРИСТАННЯМ І ОХОРОНОЮ ЗЕМЕЛЬ ТА МОНІТОРИНГУ ЗЕМЕЛЬНИХ РЕСУРСІВ

§ 1. Державний контроль за використанням та охороною земель

[1] Про вдосконалення системи державного управління земельними ресурсами та контролю за їх використанням і охороною. Указ Президента України № 720 від 19 серпня 2002 року.// Урядовий кур’єр. – 2002. – 21 серпня.

[2] Про затвердження Тимчасового положення про порядок здійснення органами Держкомзему державного контролю за використанням та охороною земель. Наказ Державного комітету України по земельних ресурсах № 65 від 25 липня 1993 року.

[3] Про затвердження Положення про громадських інспекторів з охорони довкілля. Наказ Мінекоресурсів України № 88 від 27 лютого 2002 року // Офіційний вісник України. – 2002. - № 12.

[4] Про затвердження Положення про моніторинг земель. Постанова Кабінету Міністрів України № 661 від 20 серпня 1993 року. //ЗП України. – 1994. - № 1. - Ст. 5.

[5] Відомості Верховної Ради України. – 1998. - № 38–39. - Ст. 248.

1. Поняття про екологічні фактори.

2. Загальні закономірності впливу факторів на організми.

3. Фотоперіодизм, біоритми.

4. Наземно-повітряне середовище існування.

5. Водне середовище існування.

6. Середовище існування – грунт.

7. Інші живі організми як середовище існування.

Література

1. Кучеренко М.Є., Ю.Г.Вервес та ін. Загальна біологія: Пробн. підруч. Для

11 кл. серед. загальноосвіт. навч. закл.- К.: Генеза, 2001, ст. 114-139.

2. Бригідир Г.З., Гайда Г.В. та ін. Біологія. 10-11 клас. Поурочне планування.

Конспекти уроків. – Т.: Навчальна книга – Богдан, 2000, ст. 128-134.

3. Стахурська В.П., Слабіцька Н.П. Біологія: Посібник-конспект 11 клас.- Т.:

Навчальна книга – Богдан, 2000, ст.69-92.

4. Тагліна О.В. Загальна біологія. 11 клас: плани-конспекти уроків. – Х.:

Ранок, 2001, ст. 115-142.

Екологія –наука про взаємозв’язки живих організмів та їхніх угрупувань між собою і довкіллям, про структуру і функціонування надорганізмових систем.

Це відносно молода наука, термін запропонував Геккель у 1866р. для позначення науки про відносини організмів з навколишнім середовищем. “Екологія” буквально означає “наука про земне господарство”. Як самостійна наука екологія виділилася на початку 20 ст. поряд із фізіологією і генетикою.

Її завдання: встановлення закономірностей взаємозв’язків між організмами, умовами довкілля, розроблення методів визначення екологічного стану природних і штучних угрупувань, спостереження за змінами в екосистемах, біосфері в цілому, прогнозування цих змін, застосування знань для охорони природи, раціонального використання ресурсів.

Екологія – комплексна біологічна наука, яка тісно пов’язана з іншими природними дисциплінами. Нині перед загрозою екологічної кризи виникла необхідність об’єднати зусилля науковців різних країн для проведення спільних екологічних досліджень ( у 1964р. розроблена Міжнародна біологічна програма, потім міжнародна програма “Людина і біосфера”).

Екологічні фактори –всі компоненти довкілля, що впливають на живі організми та їхні угрупування. Вони є:

1)абіотичні – компоненти неживої природи, які прямо чи опосередковано впливають на окремі організми та їхні угрупування (температура, вологість, світло, тиск, вітер, сніговий покрив).

3)антропогенні фактори –різні форми господарської діяльності людини, що змінюють стан середовища існування організмів.

Інтенсивність деяких екологічних факторів може залишатися відносно сталою (сонячне випромінювання, сила тяжіння, газовий склад), а інші мають мінливу інтенсивність (температура, вологість). Ступінь мінливості залежить від середовища існування (температура на поверхні грунту залежить від пори року, доби, погоди, у водоймах вона більш постійна).

Зміни екологічних факторів можуть бути:

1)періодичні –залежно від часу доби, пори року, положення Місяця відносно Землі.

2)неперіодичні –виверження вулканів, урагани, землетруси.

3)спрямовані протягом значних історичних проміжків часу –зміни клімату Землі, пов’язані із перерозподілом співвідношення площ суходолу і океану.

Екологічні фактори різні, але є певні закономірності їх впливу на організми:

Правило екологічної індивідуальності:не існує двох близьких видів, подібних за своїми адаптаціями (кріт і сліпак адаптовані до існування у ґрунті, але кріт риє ходи передніми кінцівками, а сліпак різцями, викидаючи грунт головою).

Правило відносної незалежності адаптацій: добра пристосованість організмів до певного чинника не означає такої самої пристосованості до інших (лишайники, які оселилися на бідних ґрунтах і витримують посуху, дуже чутливі до забрудненого повітря.

Закон оптимуму: кожен фактор позитивно впливає на організм лише в певних межах. Сприятлива дія – зона оптимуму. Відхилення інтенсивності дії екологічного фактора в той чи інший бік, що виражається в пригнічуванні організму – зона песимуму.

Межі інтенсивності дії фактора, за якими існування організмів стає неможливим, називаються верхньою і нижньою межею витривалості.

Екологічна валентність виду –відстаньміж межами витривалості, тобто діапазон дій екологічного фактора, в якому можливе існування виду.

Явище взаємодії екологічних факторів: оптимум та межі витривалості організму стосовно певного чинника залежать від інтенсивності дій інших. У суху безвітряну погоду легше витримувати низькі температури. Жоден із факторів не може бути замінений іншим: якщо інтенсивність дії хоча б одного чинника виходить за межі витривалості, існування виду стає неможливим, незважаючи на оптимальну інтенсивність дій інших (нестача вологи гальмуватиме процес фотосинтезу навіть, якщо будуть оптимальними освітленість і концентрація вуглекислого газу.

Закон взаємокомпенсації екологічних факторів:мала інтенсивність дії деяких екологічних факторів може бути частково компенсована іншими подібними факторами (у місцях, де багато стронцію, молюски під час росту черепашок можуть частково замінювати ним кальцій. Нестачу світла рослини можуть частково компенсувати надлишком двооксиду карбону. Але взаємокомпенсація екологічних факторів має певні межі й жоден із важливих факторів не може бути повністю замінений іншими).

На основі цього є закон толерантності:можливість існування виду в певних умовах визначається будь-яким фактором, інтенсивність дії якого наближуватиметься до критичних точок мінімуму та максимуму або виходитиме за них.

Біоритмічність – одна із основних властивостей живих організмів. Це важливий механізм регуляції функцій, що забезпечують здатність до адаптацій. Ці адаптації – результат тривалого еволюційного процесу. У 1729 році французький астроном де Меран, спостерігаючи за рослинами, відкрив явище біологічної ритмічності. Так виникла наука хронобіологія.

Біологічні ритми –циклічні коливання інтенсивності та характеру біологічних процесів.

Вони обумовлені обертанням Землі навколо Сонця, своєї осі, Місяця навколо Землі, бо ці процеси спричиняють зміни світлового режиму, температури, вологості повітря, припливи і відпливи.

Біологічний годинник –здатність організмів розрізняти час дня і ночі, бере участь в управлінні фізіологічними процесами.

Внаслідок обертання Землі навколо осі двічі на добу змінюється освітленість, коливається температура, вологість. Це впливає на фотосинтез, випаровування води рослинами, час відкриття і закриття квітів. Адаптації рослин : інтенсивність фотосинтезу, транспірації. Тварини адаптовані так: рухова активність (нічні і денні), інтенсивність обміну речовин. У людини понад 100 життєвих функцій пов’язані із добовими ритмами.

Припливно-відпливні ритмизумовлені рухом Місяця навколо Землі. Протягом місячної доби (24 год 50 хв.) спостерігається по два припливи і відпливи, а це викликає адаптації: розмноження (під час припливу самка риби відкладає ікру у пісок, а під час другого припливу з неї виходять личинки), заривання у грунт, закривання черепашок. У рослин: інтенсивність процесів життєдіяльності.

Сезонні ритмипов’язані з обертанням Землі навколо Сонця, що зумовлює річні цикли змін кліматичних умов. З цим у рослин пов’язані розмноження, розвиток, листопад, зимовий спокій. У тварин: іграції, линяння, сплячка.

Фотоперіодизм –реакція організмів на зміни тривалості світлового періоду доби. Він тісно пов’язаний з біологічним годинником.

У рослин в клітинах в результаті зміни тривалості світлового періоду утворюються фітогормони, які впливають на цвітіння, листопад, проростання насіння. Є рослини довгого дня ( у них збільшення тривалості дня призводить до стимуляції росту, розмноження – картопля, жито, овес) і короткого дня ( скорочення дня викликає цвітіння – хризантеми, жоржини, просо, кукурудза). У тварин фотоперіодизм регулюється нервовою і ендокринною системами: у період найдовшого дня нервові клітини деяких комах виробляють нейрогормони, під впливом яких відкладаються яйця, які тривалий час можуть перебувати у стані спокою Личинки з цих яєць виходять навесні наступного року, коли сприятливі кліматичні умови.

Значення біоритмів:завчасна адаптація організмів до змін умов існування.

Знання про біоритми дуже важливі у медицині ( для прогнозування епідемій, загострення хронічних хвороб), у сільському господарстві ( для підвищення продуктивності рослин і тварин, дотримання правил агротехніки), у соціальний сфері ( для організації праці і відпочинку).

Пристосування організмів до умов існування є:

1)активні –регуляція процесів життєдіяльності залежно від змін довкілля (стала температура теплокровних)

2)пасивні – процеси життєдіяльності підпорядковуються змінам умов довкілля – анабіоз, діапауза, криптобіоз.

3)уникнення несприятливих умов –міграції, кочівлі.