Розрізняють три способи дієслів: дійсний, умовний, наказовий.

Види дієслів

До перехідних належать дієслова, після яких вживається додаток, виражений іменником або займенником у Зн. відмінку без прийменника: зустріти друзів, розглянувши проект, виконано розпорядження.

Перехідні й неперехідні дієслова

ТЕМА: ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ДІЄСЛІВНИХ ФОРМ У ПРОФЕСІЙНОМУ МОВЛЕННІ

Дієслово – самостійна частина мови, що означає дію або стан чи процес і відповідає на питання що робити? Що зробити?

У систему дієслова входять такі форми:

1. Неозначена форма (інфінітив): прочитати, сміятися, відповідати.

2. Дієвідмінювані форми у дійсному, умовному та наказовому способах: прочитаю, сміялися, прочитав би, сміявся б, прочитай, смійся.

3. Дієприкметник: прочитаний, малюючий, битий.

4. Безособові форми на –но, -то: прочитано, мальовано, бито.

5. Дієприслівник: прочитавши, малюючи, сміючись.

Усі дієслівні форми мають доконаний або недоконаний вид, є перехідними чи неперехідними.

Додаток, залежний від перехідного дієслова, може стояти і в Р. відмінку без прийменника:

а) якщо перед дієсловами є частка не: не розроблено заходів, не запросили депутата;

б) якщо дія переходить не на весь предмет, а тільки на його частину: придбав цементу, приніс солі.

Неперехідними називаються дієслова, після яких не може стояти іменник або займенник у знахідному відмінку без прийменника: іти, працювати, дякувати, турбуватися.

До неперехідних дієслів належать дієслова з суфіксом –ся-(сторонитися, вітатися, сміятися).

Дієслова можуть означати дію завершену й незавершену. Залежно від цього вони поділяються на дієслова доконаного та недоконаного виду.

1. Дієслова доконаного виду вказують на початок, кінець або одноразовість дії і відповідають на питання що зробити? що зробив? що зроблю?(прочитати, прочитав, прочитаю).

2. Дієслова недоконаного виду не вказують ні на початок, ні на кінець дії або ж означають повторювану дію та відповідають на питання що робити?, що робив? що роблю? що буду робити? (їхати, читати).

Дієслова дійсногоспособу означають дію, яка відбувається, відбулася або відбудеться реально: Тиша в морі… ледве-ледве колихає море хвилі.

Дієслова умовного способу означають дію не реальну, а тільки бажану або можливу за певних умов. Дієслова умовного способу утворюються поєднанням форми минулого часу і частки би (б): Я знаю, що коли б отак увійти в темні кімнати і черкнуть сірником, як все скочило б раптом на своє місце – стільці, канапи, вікна і навіть карнизи (Коцюб.).

Частка би (б) з дієсловом завжди пишеться окремо.

Дієслова наказовогоспособу виражають прохання, побажання, спонукання або наказ: Хай життя садами буйними вирує, полетить хай пісня вище дальніх зір (Сос.). Дієслова наказового способу можуть мати синтетичні (зроби, напиши, сядь) і аналітичні (хай зробить, хай напише, хай сяде) форми.