Математичний опис.

Найпростіший випромінювач електромагнітних хвиль - це точковий диполь, величина якого змінюється з часом ( ). На великій віддалі R від диполя (на віддалі, яка набагато перевищує його розміри) напруженість електричного та магнітного полів матиме вигляд

,^[1]

де θ - це кут між напрямком до спостерігача та напрямком диполя, c - швидкість світла, - напруженість електричного поля, яка направлена перпендикулярно до напрямку розповсюдження хвилі й лежить в площині, утвореній напрямком диполя й напрямком до спостерігача, - напруженість магнітного поля, перпендикулярна до напрямку розповсюдження хвилі й до площини диполя.

Вектор Пойнтінга випроміненої електромагнітної хвилі дорівнює

.

Таким чином, диполь випромінює електромагнітні хвилі не ізотропно, а здебільшого у напрямках перпендикулярних до себе.

Загальна інтенсивність випромінювання

.

Якщо диполь здійснює гармонічні коливання , то усереднений щодо часу потік електромагнітної енергії, випроміненої диполем, дорівнює

.

Інтенсивність випромінювання дуже швидко зростає із частотою.

32.

Інтерференція світла — перерозподіл інтенсивності світла в результаті накладення (суперпозиції) декількох світлових хвиль. Це явище супроводжується чергуванням в просторі максимумів і мінімумів інтенсивності. Її розподіл називається інтерференційною картиною.