СІМ'Я ТА ДОМОГОСПОДАРСТВО У СТРУКТУРІ СУСПІЛЬСТВА

СІМ'Ї ТА ДОМОГОСПОДАРСТВА

Відомо, що сім'я є самостійним первинним осередком суспільства і виконує в ньому певні функції. Усі соціальні про­цеси, які відбуваються в сім'ї та суспільстві, є вельми взаємо­залежними й зумовлюються закономірностями розвитку суспі­льства.

Щоб з'ясувати особливості, тенденції та закономірності соціа­льних процесів, які на мікрорівні відбуваються в суспільстві, по­трібно вивчити сімейну структуру населення та виокремити типи сімей за демографічними, соціальними й економічними ознака­ми. Таке вивчення дуже важливе, оскільки саме в сім'ї відбува­ються численні соціальні процеси, які пов'язані з відтворенням населення, організацією побуту і вихованням дітей, споживанням матеріальних благ і послуг, із піклуванням про літніх, інвалідів і непрацездатних членів суспільства.

Нині сім'я як суспільний осередок зазнає значних змін: зрос­тає кількість неповних сімей, зменшуються розміри сім'ї, пору­шується її стабільність, наростають тенденції до зменшення кіль­кості дітей, а отже, до постаріння сімей, дедалі більше членів су­спільства живуть поза сім'єю. Усі ці процеси потребують глибо­кого аналізу, прогнозування їх розвитку та адекватної реакції су­спільства. Необхідність вивчення становища та структури сімей пояснюється й тим, що соціальна політика держави спрямована, здебільшого, саме на сім'ю: програми в області житлового будів­ництва, надання різних видів допомоги малозабезпеченим і бага­тодітним сім'ям, соціальна підтримка неповних сімей із неповно­літніми дітьми тощо.

Можливість задовольнити інтерес суспільства до сім'ї та про­цесів, що в ній відбуваються, безпосередньо залежить від наявно­сті статистичної інформації про сім'ї. Необхідно регулярно діста­вати інформацію про чисельність і склад сімей, а також про осіб, які живуть поза сім'єю, і на її підставі вивчати тенденції проце­сів, що спричинюються до змін у складі сімей. Статистична ін­формація має висвітлювати с тенденції в цій сфері та на шляху вирішення проблем, що поста­ють у забезпеченні життєдіяльності сім'ї.

Основними джерелами відомостей про сімейну структуру є переписи населення, поточний облік демографічних подій (наро­джень, смертей, шлюбів і розлучень) і міграції, а також регулярні та одноразові вибіркові обстеження, у тому числі обстеження умов життя домашніх господарств.

Сім'я як мала соціальна група людей являє собою специфіч­ний об'єкт статистичного спостереження та аналізу. Ця специфі­ка полягає ось у чому:

• характеристики сім'ї (розмір і склад) тісно пов'язані з харак­
теристиками всіх осіб, котрі її утворюють;

• зміни розміру та складу кожної сім'ї залежать від демогра­
фічних подій у житті її членів: народження, смерті, взяття шлюбу
або розлучення. Демографічні події можуть торкатися однієї сім'ї
(народження, смерть) або двох сімей (взяття шлюбу), або спри­
чинювати утворення третьої сім'ї, коли молоде подружжя почи­
нає сімейне життя поза батьківськими сім'ями, зі зміною розміру
та складу кожної з них;

• на розмір і склад сімей крім демографічних подій впливає
поділ чи об'єднання кількох сімей без зміни складу кожної з них.

Існує багато визначень поняття «сім'я». Вони залежать від за­вдання дослідження і від конкретних історичних, етнічних і соці­ально-економічних умов розвитку суспільства. Загалом сім'ю моле­на визначити як засноване на шлюбі або кровному спорідненні об'єднання людей, пов'язане спільністю побуту і взаємною

відповідальністю.

У статистиці населення сім'я розглядається, насамперед, як осередок відтворення населення, і тому під час вивчення її складу велику увагу приділяють родинним зв'язкам, згідно з якими визначають демографічний тип сім'ї. Для цього у про­цесі переписів населення враховують родинні стосунки членів сім'ї, зазначаючи звичайно, ким доводиться кожному з них глава сім'ї або один із дорослих її членів, записаний першим у пере­писному листку.

У соціальній статистиці сім'я розглядається як соціально-економічний осередок суспільства, який не лише виконує функ­цію відтворення населення, а й бере безпосередню участь у біль­шості соціальних процесів. З цього погляду критеріями приналеж­ності до сім'ї крім родинних стосунків є звичайно спільне про­живання та спільне ведення господарства або спільний бюджет. Поєднанням цих ознак визначається сім'я в рекомендаціях Ста хистичного комітету ООН і переписах населення, які проводили­ся в радянський період.

Люди, які живуть поза сім'єю, так звані «одинаки», за визна­ченням, не становлять сім'ї, але їх не можна не враховувати, ви­вчаючи соціальні аспекти життя населення. До того ж із перехо­дом до ринкової економіки та появою класу підприємців виникли сім'ї, де мешкають і разом господарюють особи, які можуть бути й не пов'язані родинними стосунками. Найчастіше це домашні робітниці, няньки, вихователі, домашні вчителя, секретарі, пред­ставники інших професій, які проживають у сім'ях наймачів. За­уважимо, що в І кварталі 2000 року такі сім'ї в Україні становили менш як 1 % від загальної чисельності сімей, але в перспективі їх кількість може зростати. З огляду на це у статистиці поряд із по­няттям «сім'я» розглядають поняття «домогосподарство», засто­совуване як одиниця статистичного спостереження під час об­стежень населення.

Домогосподарство — це соціально-економічний осередок су­спільства, який складається з однієї особи або групи осіб, які меш­кають в одному й тому самому житловому приміщенні й ведуть спільне господарство (мають спільні витрати з утримання житла, харчування і т. ін.). З цього визначення випливає, що поняття «домогосподарство» ширше за обсягом, ніж поняття «сім'я», оскільки охоплює й тих осіб, котрі ведуть спільне із сім'єю домашнє господарство, але не перебувають з її членами в ро­динних стосунках. Одна особа, яка проживає окремо (так зва­ний «одинак») і веде домашнє господарство, також становить домогосподарство.

У процесі статистичного спостереження характер стосунків між членами домогосподарства має неодмінно враховуватися, а тому, розробляючи матеріали таких спостережень, доцільно виокремлювати групи домогосподарств, у складі кожного з яких є особи, котрі не пов'язані родинними стосунками з реш­тою членів цього домогосподарства, зазначаючи їхню позицію в ньому.

У системі національних рахунків сектор домашніх госпо­дарств розглядається як один із найважливіших суб'єктів націо­нальної економіки. Місце і роль домогосподарств у системі рин­кових відносин чітко відбиває модель кругообігу ресурсів, про­дуктів і доходу (рис. 4.1)¹.

4.2. КЛАСИФІКАЦІЯ СІМЕЙ

І ДОМОГОСПОДАРСТВ,ЇХ СТРУКТУРА

В основу вивчення структури домогосподарств покла­дено їх поділ за типами, складом і розмірами. Щоб оцінити вплив різних факторів на розміри та структуру домогосподарств, зазна­чений поділ можна поєднувати з групуванням членів домогоспо­дарств за соціально-демографічними ознаками (віком, шлюбним станом, кількістю дітей, економічною активністю, зайнятістю 11 і т. ін.). Вибір конкретного поділу визначається метою дослідження з урахуванням сфери практичного застосування статистичних даних. Усі об'єкти господарювання, які відповідають наведеному щой­но визначенню поняття «домогосподарство», належать до прива­тних (звичайних) домогосподарств. Крім них є колективні (гру­пові) домогосподарства — групи людей, які мають спільне житло та спільно харчуються, але не мають індивідуальних бюджетів і спільних споживчих витрат. Ці групи людей, як правило, не пов'я­зані між собою і родинними стосунками. Такі домогосподарства утворюють, наприклад, особи, котрі постійно проживають у бу-динках-інтернатах для старих та інвалідів, у дитячих будинках, інших установах соціального забезпечення, релігійних установах, казармах військових частин тощо.

За ознакою сімейності домогосподарства поділяються на сі­мейні і несімейні. До сімейних домогосподарств відносять гос­подарства, ядром яких є сім'я. Вони можуть складатися з однієї або кількох сімей. Несімейні домогосподарства складаються із самотніх осіб, а також із родичів, які не утворюють сім'ю (брат і сестра, бабуся та онука і т. ін.), або не родичів.

Оскільки більшість домогосподарств утворюються із сімей, які вельми різняться за своїм складом, чисельність, статевими та віковими характеристиками, рівнем освіти, зайнятістю тощо, по­стає потреба систематизувати інформацію про сім'ї, а отже, і про домогосподарства. Класифікувати сім'ї та домогосподарства мож­на по-різному. Вибір конкретної класифікації в кожному окремо­му випадку здійснюється з урахуванням завдань дослідження.

Поділяючи домогосподарства за ступенем складності сімейної структури, звичайно застосовують загальну класифікацію, згідно з якою всі сімейні домогосподарства поділяються на групи. Ці групи складаються або з однієї чи кількох шлюбних пар із дітьми чи без дітей разом з одним із батьків подружжя (без нього), з ін­шими родичами (без них), або з матерів (батьків) із дітьми. На базі цієї загальної класифікації можуть розроблятися докладніші

варіанти. Наприклад, сукупність усіх домогосподарств можна поді­лити на групи за такою ознакою, як структура сім'ї; виокремлю­ючи домогосподирства, що складаються:

• з однієї шлюбної пари;

• зі шлюбної пари з дітьми;

• зі шлюбної пари з дітьми чи без них та одного з батьків по­
дружжя з дітьми;

• зі шлюбної пари з дітьми чи без них та одного з батьків по­
дружжя й, можливо, інших родичів або не родичів;

• із двох шлюбних пар із дітьми і без дітей;

• з трьох і більше шлюбних пар із дітьми чи без дітей;

• із матері (батька) з дітьми;

• із матері (батька) з дітьми та одного з батьків матері (бать­
ка), і, можливо, з інших родичів або не родичів.

Можна розглядати й інші домогосподарства.

На підставі класифікації за складом сім'ї можна обчислювати частки домогосподарств із повними і неповними сім'ями, а також із простими і складними сім'ями. Сім'ї, які містять у своєму складі принаймні одну шлюбну пару, вважають повними сім'ями, а сім'ї, утворені одним із батьків із дітьми, — неповними. Сім'ї, що складаються лише з батьків і їхніх дітей, належать до прос­тих, усі іншої сім'ї становлять групу складних сімей.

Для вивчення структури домогосподарств велике значення має їх поділ за кількістю членів, їхньою статтю та віком; за наяв­ністю і віком дітей. Згідно з таким групуванням виокремлюють малі, середні та великі домогосподарства, визначають їх частку в загальній кількості домогосподарств, обчислюють середні розмі­ри за кількістю членів у кожній групі і по сукупності в цілому. Крім середнього розміру домогосподарства становлять інтерес і інші показники: середня кількість дітей, молодших за 18 років, яка припадає на одне домогосподарство; середня кількість зайня­тих; частка чоловіків і жінок у домогосподарстві; середній і меді­анний вік його членів. Так, за результатами вибіркового обсте­ження в 2000 році умов життя домогосподарств їх основні соціа­льно-демографічні характеристики по Україні відбиває табл. 4.1^і.

Згідно з табл. 4.1 для України в цілому найбільш характерни­ми є домогосподарства, які складаються з двох осіб (27,5 %). Ве­ликі домогосподарства (із п'яти і більше осіб) у структурі сільсь­ких домогосподарств становлять 16,5 %, а міських — 7,7 %. У міс- тах переважають (52,8 %) домогосподарства з двох і трьох осіб, у сільській місцевості майже половина домогосподарств склада­ється з одинаків і двох осіб. Понад половина всіх домогоспо­дарств (55,3 % у місті і 58,4 % у селі) у своєму складі не мають дітей. Лише 14,6 % домогосподарств мають у своєму складі дітей у віці до 7 років. Ці дані свідчать про вкрай тривожну демографі­чну ситуацію в нашій країні.