Перевірка ідентифікаційного коду

Немного о первоочередных задачах руководителя фирмы и о роли информационных технологий в их решении

 

В предыдущих разделах говорилось о двух революциях - в информационных технологиях и в бизнесе и об их взаимном влиянии. Но такой подход, по-видимому, более справедлив для развитых стран, где обе революции осуществляются параллельно. У нас в силу ряда причин (см. разд. 1.4) столь тесной связи между преобразованиями в двух областях пока нет, поэтому скорее можно говорить о возможном влиянии радикальных изменений информационных технологий на организацию и на управление ею.

В этой главе описано влияние информационных систем на организацию, работу руководителей различных уровней внутри нее. В последующих главах мы рассмотрим возможности информационных систем с позиций руководителя фирмы, заботящегося об ее процветании. Такому руководителю приходится решать кардинальные вопросы, связанные с положением фирмы на рынке: проведение маркетинговых исследований, составление бизнес-плана развития фирмы, преобразование отсталого предприятия в передовое, обеспечение выпуска качественной продукции, деятельность фирмы в информационном обществе.

Эти изменения настолько всеобъемлющи, что возникает совершенно естественный вопрос у руководителя нашей фирмы: "Что же собственно происходит и с чего начать?"

Еще в докомпьютерную эру была организация, в которой осуществлялся производственный процесс преобразования стоимости Value Chain, описанный Портером (см. разд. 4.1). Фирма существовала во внешнем окружении, которое было в значительной степени враждебным: кроме покупателей и поставщиков там действовали традиционные конкуренты, новые конкуренты и товары-заменители (см. модель конкурентных сил Портера в гл. 3.4). Для решения всех проблем менеджеру приходилось думать, т.е. принимать решения (см. подробнее разд. 8.1).

Попробуем заострить внимание на следующих вопросах.

  • Пришло ли в компьютерную эру что-либо на смену производственному процессу преобразования стоимости?
  • Исчезли ли в эпоху Интернет куда-нибудь конкуренты?
  • Могут ли теперь менеджеры перепоручить принятие решений компьютерам, а самим сидеть, пить чай и считать, как денежки идут?

Совершенно очевидно, что информационные технологии при всей своей революционности не отменили производственного процесса, не ликвидировали конкурентов и не отняли у человека право принимать решения. Объект управления - фирма не перестала существовать, даже если она стала виртуальной, внешнее окружение продолжает существовать и даже возросло, необходимость находить решения слабоструктурированных задач осталась. Скорее можно говорить об интенсификации всех процессов в информационном веке. Изменился инструментарий в управлении фирмой, но зато настолько сильно изменился, что повлиял на все процессы, к которым имеют отношение менеджеры: планирование, организацию, руководство и контроль.

Изменения в организации, в управлении ею и в работе менеджеров под воздействием информационных технологий весьма обширны, в одной книге тяжело описать все их аспекты. Фактически приходится делать выбор: всего понемножку или более глубоко остановиться на главном. Автор понимает, что его позиция может быть подвергнута критике и все же делает свой выбор.

У руководителя фирмы возникают следующие основные вопросы:

  • Как найти свое место на рынке?
  • Как доказать инвесторам, что деньги они должны дать именно Вам?
  • Как преобразовать отсталое предприятие в передовое?
  • Как обеспечить выпуск продукции мирового уровня?
  • Как отразить угрозы конкурентов?
  • Как обеспечить широкую известность Вашей продукции?
  • Как обеспечить высокую эффективность Вашей фирмы?

Поэтому последующие главы - это попытки дать ответы на поставленные вопросы с использованием компьютерных программ, имеющихся на нашем рынке.

Литература

1. Железко Б.А., Морозевич А.Н.Теория и практика построения информационно-аналитических систем поддержки принятия решений. - Минск: Армата-Маркетинг, Менеджмент, 1999.

Рассмотрена методология функционирования и проектирования информационных систем поддержки принятия решений. Приведены конкретные примеры.

2. Edwards С., Ward J., Bytheway A. The Essence of Information Systems. -Prentice Hall, 1995.

Солидная книга, в сжатом виде обобщающая современный опыт использования информационных технологий и систем в менеджменте.

3. Kroenke D.M.Management Information Systems. - McGrow Hill, 1993.

Фундаментальная книга, обобщающая опыт использования информационных технологий и систем в менеджменте. Подробно рассмотрены организации и соответствующие информационные системы. Содержит многочисленные примеры и контрольные вопросы.

4. Laudon, Kenneth С.Essential of Management Information Systems: organization and technology. - New Jersey: Prentice-Hall, 1997.

Фундаментальная книга, обобщающая современный опыт использования информационных технологий и систем в менеджменте. Подробно рассмотрены организации и соответствующие информационные системы. Содержит многочисленные примеры и контрольные вопросы.

5. Martin E. Wainright. Management Information Technology: What Managers Need to Know. -New Jersey: Prentice-Hall, 1999.

Фундаментальная книга, обобщающая современный опыт использования информационных технологий в менеджменте. Содержит многочисленные примеры и контрольные вопросы. Не случаен ее подзаголовок: "Что должны знать менеджеры".

 

Энциклопедия кибернетики трактует информацию (лат. informatio - разъяснение, из-

ложение, осведомленность) как одно из наиболее общих понятий науки, обозначающее

некоторые сведения, совокупность каких-либо данных, знаний и т. п.

В широком смысле информация - это общенаучное понятие, включающее в себя

обмен сведениями между людьми, обмен сигналами между живой и неживой природой,

людьми и устройствами.

Философская трактовка определяет информацию как отражение реального мира;

сведения, которые один реальный объект содержит о другом реальном объекте.

В узком смысле термин «информация» - это любые сведения, являющиеся объектом

хранения, передачи и преобразования.

 

 

С практической точки зрения информация всегда представляется в виде сообщения.

Информационное сообщение связано с источником сообщения, получателем сообщений и

каналом связи (Рис. 1.1).

Сообщение от источника к приемнику передается в материально-энергетической форме

(электрический, световой, звуковой сигналы и т. д.).

Человек воспринимает сообщения посредством органов чувств. Приемники информа-

ции в технике воспринимают сообщения с помощью различной измерительной и регистри-

рующей аппаратуры.

В обоих случаях с приемом информации связано измерение во времени какой-либо ве-

личины, характеризующей состояние приемника. В этом смысле информационное сообще-

ние можно представить функцией x(t), характеризующей изменение во времени материаль-

но-энергетических параметров физической среды, в которой осуществляются

информационные процессы.

 

Научная информация - это информация, наиболее полно отражающая объективные за-

кономерности природы, общества и мышления. Научная информация подразделяется по об-

ластям получения или использования на следующие подвиды:

􀂃 политическая;

􀂃 экономическая;

􀂃 техническая;

􀂃 биологическая;

􀂃 физическая и т.д.

В общем случае под термином «экономическая информация» понимается информация,

отражающая и обслуживающая процессы производства, распределения, обмена и потребле-

ния материальных благ.

Более строго термин «экономическая информация» обозначает воплощение с помощью

знаков и сигналов знаний о материальных, трудовых и стоимостных аспектах воспроизводи-

мых в экономике процессов, устраняющих неопределенность в отношении исходов этих

процессов.

Экономическая информация - совокупность сведений, отражающих социально-

экономические процессы и служащих для управления этими процессами и коллектива-

ми людей в производственной и непроизводственной сфере.

 

Информационная технология — совокупность методов, производственных и про-

граммно-технологических средств, объединенных в технологическую цепочку, обеспе-

чивающую сбор, хранение, обработку, вывод и распространение информации.

 

Последнее определение отражает использование в информационных технологиях

принципов современных автоматизированных систем. С учетом их использования, информа-

ционная технология может называться автоматизированной информационной технологией

(АИТ).

Информационная технология — это системно-организованная последовательность

операций, выполняемых над информацией с использованием средств и методов авто-

матизации.

 

 

1. Поняття інформаційної технології

У сучасній науці існує багато різних підходів до визначення терміна "інформаційні технології" (ІТ). Цей термін пов'язаний з двома поняттями: інформація і технологія. Перш за все, звернемося до визначення категорій "інформація" і "технологія".

Технологія (від грецьких "techne" - майстерність, мистецтво і "logos" - поняття, вчення) визначається як сукупність знань про способи і засоби здійснення процесів, при яких відбувається якісна зміна об'єкта. В іншому розумінні технологія - це сукупність процесів, прийомів обробки або переробки матеріалів, застосовуваних в якому-небудь справі, майстерності, мистецтві, а також науковий опис способів виробництва, сукупність знань про способи і засоби здійснення процесів, при яких відбувається якісна зміна об'єкта.

Термін "інформація" (від латинського "informatio" - роз'яснення, виклад) спочатку позначає відомості, що передаються від однієї людини до іншої усно, письмово або за допомогою будь-яких умовних сигналів або з використанням будь-яких технічних засобів. З середини XX століття поняття інформації стало загальнонауковим. Цим поняттям стали позначати будь-які відомості, що передаються: від людини до людини, від людини до автоматичного пристрою, від одного автоматичного пристрою до іншого, від однієї клітини живого речовини до іншої, від одного організму до іншого, від однієї організації до іншої і т. п . Існує також інша трактування поняття: інформація - це відомості про стан будь-яких об'єктів, їх передісторії і програмах їх подальшого існування, що зберігаються в їх пам'яті, або видозмінюється ними для досягнення заданих або заданих цілей, або передані ними іншим об'єктам.

Таким чином, Інформаційна технологія (ІТ) - процес, що використовує сукупність методів і засобів реалізації операцій збору, реєстрації, передачі, накопичення і обробки інформації на базі програмно-апаратного забезпечення для вирішення управлінських завдань економічного об'єкта.

Основна мета автоматизованої інформаційної технології - отримувати за допомогою переробки первинних даних інформацію нової якості, на основі якої виробляються оптимальні управлінські рішення. Це досягається за рахунок інтеграції інформації, забезпечення її актуальності та несуперечності використання сучасних технічних засобів для впровадження та функціонування якісно нових форм інформаційної підтримки діяльності апарату управління.

Інформаційна технологія справляється з істотним збільшенням обсягів інформації, що переробляється і веде до скорочення термінів її обробки. ІТ є найбільш важливою складовою процесу користування інформаційних ресурсів в управлінні. Автоматизовані інформаційні системи для інформаційної технології - це основне середовище, складовими елементами якої є засоби і способи для перетворення даних.

2. Структура інформаційних технологій

У широкому сенсі під технологією розуміють науку про закони виробництва матеріальних благ. У цій науці можна виділити три основні частини:

· Ідеологія - принцип виробництва;

· Знаряддя праці - верстати, машини, агрегати;

· Кадри - носії професійних знань.

Ці складові називаються: інформаційна, інструментальна і соціальна. Для даного виробництва технологія розуміється у вузькому значенні як сукупність методів, що визначають послідовність дій для реалізації даного виробничого процесу. Рівень технології визначає в кінцевому підсумку щабель розвитку суспільства. Для будь-якої технології можуть бути виділені мета, предмет і засоби:

· Метою технології у промисловості є підвищення якості і зниження собівартості продукції.

· Предметами технології є матеріальні об'єкти, впливаючи на які отримують кінцевий продукт.

· Засоби технології - це знаряддя праці.

Знаряддя праці безперервно вдосконалюються. З'явилися технології механізації і автоматизації виробництва. Розвиток технології нацеливалось на поліпшення якості та створення нових видів продукції. Але ця мета досягалася лише при створенні нових технологічних процесів, на можливості якісного управління технологічними процесами. В управлінні брали участь люди і ЕОМ. Вдосконалення технологій змінювало і соціальну структуру суспільства. З розвитком технологи формувалися нові виробничі відносини.

Технологія формується як наука, в якій виділяються методологія і конкретні засоби реалізації. Методологія будь-якої технології включає в себе:

1. Декомпозицію виробничого процесу на окремі взаємопов'язані і підпорядковані складові: стадії, етапи, фази, операції;

2. Програмну реалізацію певної послідовності виконання операцій, фаз, етапів, стадій виробничого процесу відповідно до мети даної технології;

3. Детермінованість приписів (інструкцій) щодо виконання операцій, яка формалізується в технологічній документації.

Інформаційна технологія являє собою систему, яка має свою організаційну і функціональну структуру, математичні, технічні та інформаційні засоби.

· Організаційна структура технології - це організація виробничого процесу з усіма зв'язками між окремими структурними одиницями даного виробництва.

· Функціональна частина - це функції, виконувані структурними одиницями і взаємодія цих функцій.

· Математичні засоби системи (у нашому випадку технології) - це моделі і методи, що дозволяють формалізувати технологічний процес для оптимального управління ім.

· Інформаційні засоби - це інформація, організована або у вигляді документів, або у вигляді масивів. Вона присутня на всіх стадіях технологічного процесу: розробки, впровадження та експлуатації.

· Технічні засоби - засоби виробництва, на яких реалізується технологічний процес.

У технологічній системі процес виробництва повинен бути реалізований так, щоб він був керованим. Управління - це цілеспрямований вплив на параметри технологічного процесу з метою забезпечення заданої якості продукту.

Розглянемо узагальнену структуру ручній технології управління.

http://technologies.su/galery/image008.gif

Малюнок 1 - Технологія ручного управління (ОУ - об'єкт управління, ІВ - виконавчий орган, Ч - чоловік)

Людина є керуючим елементом. Він впливає вручну або через механізми на виконавчий орган, пов'язаний з об'єктом управління. Технологія управління базується на досвіді Ч, який отримує осведомітельних інформацію Iос від об'єкта управління і сам перетворює цю інформацію в керуючий вплив І. Досвід - можливість якісного управління.

Із зростанням складності і розмірності об'єкта управління, зі збільшенням обсягу осведомітельной інформації людина втрачає здатність переробляти інформацію в оперативному режимі. Виникає додаткова функція обробки інформації. Ця функція виконується ЕОМ, що знаходиться в розпорядженні людини.

Відбувається перехід до наступного етапу технології управління - ручна технологія з обробкою даних на засобах обчислювальної техніки (ЗОТ).

http://technologies.su/galery/image009.gif

Рисунок 2 - Управління з машинною обробкою даних

У такому варіанті людина безпосередньо працює із засобами обчислювальної техніки (спочатку механічними, електромеханічними і далі ЕОМ). Довідуються інформація з об'єкта управління перетворюється у вхідну інформацію Iвх, яка передається на засоби обчислювальної техніки для обробки. Формується вихідна інформація Iвих. Маючи деяке уявлення про процес управління (концептуальна модель), людина засвоює вихідну інформацію і з її урахуванням формує керуючий вплив U на виконавчий орган ІС.

З'являється новий процес при управлінні об'єктом - обробка даних.

У розглянутих варіантах в контурі управління бере участь тільки людина. Система управління ще відсутня. Проте наявність засобів обробки даних і творчого начала в участі людини дозволяє розглядати цю модель, як якісь задатки автоматизованого управління.

Наступний етап - перехід до технології автоматизованого управління.

Автоматизоване управління застосовується на таких істотних рівнях виробництва, як технологічний та організаційно-економічний. Для технологічного рівня характерне автоматизоване керування у вигляді увімкнення технічних засобів (у тому числі ЕОМ) безпосередньо в контур управління.

http://technologies.su/galery/image010.gif

Рисунок 3 - Узагальнена структура автоматизованого управління для технологічного рівня виробництва

Роль людини при такій структурі управління полягає в побудові концептуальної моделі процесу управління. Концептуальна модель у вигляді вхідної інформації Iвх формується людиною в якусь програму П, яка задається ЕОМ. На основі програми і осведомітельной інформації, що надходить з об'єкта управління через датчик Д і перетворювач Пр1, ЕОМ виробляє керуючу Iy інформацію. Через перетворювач Пр2 керуюча інформація перетворюється на вплив І, яке управляє (ІС) виконавчим органом. Виконавчий орган задає стан об'єкта управління. Одночасно ЕОМ виробляє вихідну Iвих інформацію. Вона необхідна людині для коригування (або поповнення) концептуальної моделі. При наявності математичної моделі, що адекватно описує технологічний процес, людина може бути виключений з цієї схеми управління. У такому разі процес управління буде називатися не автоматизованим, а автоматичним.

Розглянемо організаційно-економічний рівень управління, в ньому роль людини в автоматизованому управлінні зростає.

http://technologies.su/galery/image011.gif

Рисунок 4 - Організаційно-економічний рівень управління

В якості об'єкта управління на організаційно-економічному рівні виступають підприємства, навіть цілі галузі. Метою може бути, наприклад, максимізація прибутку. У контурі управління бере участь тільки людина, яка опрацьовує за допомогою СВТ (ЕОМ) отриману з виробництва осведомітельних інформацію. В основі процесу управління лежить концептуальна модель, яка формується людиною у вигляді економіко-математичної моделі управління Емму. У цій моделі формалізується критерій управління підприємства (максимум прибутку, мінімум втрат, максимум оборотності засобів і т.д.). Ця економіко-математична модель управління може бути розбита на приватні математичні моделі (ЧММУ). На основі Емму або ЧММУ створюються алгоритмічні моделі (АМ). Вони реалізуються на ЕОМ за допомогою ПЗ.

Таким чином, отримуємо автоматизовану систему управління, в якій важливою самостійною частиною (підсистемою) є інформаційне забезпечення. Автоматизована система управління реалізується як система обробки даних. Підсумком обробки є вихідна інформація. Вона теж реалізує Емму - концептуальну модель системи. Людина приймає рішення з управління і видає керуючу інформацію Iy.

Відмінність від технологічного рівня полягає насамперед у тому, що, якщо на технологічному рівні Iy реалізовувалося у вигляді електричного сигналу, то на організаційно-економічному Iy є інформацією, що управляє ОУ (керуючої інформацією). Виникає обмін інформацією, починається інформаційний процес, він здійснюється на основі документообігу. Ми усвідомили, що на організаційно-економічному рівні технологія автоматизованого управління базується на технології обробки великих обсягів інформації.

http://technologies.su/galery/image012.gif

Малюнок 5 - Виділення ІТ в систему

Видно на рис.5, що контур обробки інформації виділяється, він відривається від контуру управління і набуває самостійності. У систему виділяється інформаційна технологія (ІТ). В ІТ предметом праці стає вхідна інформація Iвх.

I вх - це комплекс вирішуваних завдань. Продуктом стає вихідна інформація Iвих, знаряддям праці - ЕОМ.

Спираючись на вищевикладене, сформулюємо цілі, методи та засоби інформаційної технології:

· Мета ІТ - якісне формування і використання інформаційного продукту в інтересах користувача.

· Методи ІТ - методи обробки даних.

· Засоби ІТ - математичні, технічні, програмні, інформаційні засоби.

Під ІТ будемо розуміти сукупність впроваджуваних у систему організаційного управління принципово нових засобів і методів обробки даних. Вони являють собою самостійні, цілісні, технологічні системи й забезпечують цілеспрямоване створення, передачу, збереження і відображення інформаційного продукту (даних, ідей і знань) з найменшими витратами і відповідно до законів того середовища, де розвивається ІТ.

Засоби і методи обробки даних можуть мати різне практичне застосування. Тому слід виділити глобальну, базову, і конкретні ІТ.

· Глобальна ІТ включає моделі, методи і засоби формування та використання інформаційного ресурсу в суспільстві (моніторинг навколишнього середовища).

· Базова ІТ орієнтується на певну область застосування (виробництво, проектування, навчання і т. д.).

· Конкретні ІТ задають обробку даних в реальних задачах користувача.

3. Класифікація інформаційних технологій

Інформаційна технологія являє собою процес, що складається з чітко регламентованих правил виконання операцій над інформацією, що циркулює в інформаційній системі, і залежить від багатьох факторів, які систематизуються за наступними класифікаційними ознаками:

· Ступінь централізації технологічного процесу;

· Тип предметної області;

· Ступінь охоплення завдань управління;

· Клас реалізованих технологічних операцій;

· Тип користувальницького інтерфейсу;

· Спосіб побудови мережі.

За ступенем централізації технологічного процесу ІТ в системах управління ділять на централізовані, децентралізовані та комбіновані технології:

Централізовані технології характеризуються тим, що обробка інформації та вирішення основних функціональних завдань економічного об'єкта виробляються в центрі обробки ІТ - центральному сервері, організованої на підприємстві обчислювальної мережі або в галузевому або територіальному інформаційно-обчислювальному центрі.

Децентралізовані технології грунтуються на локальному застосуванні засобів обчислювальної техніки, встановлених на робочих місцях користувачів для вирішення конкретного завдання фахівця. Децентралізовані технології не мають централізованого автоматизованого сховища даних, але забезпечують користувачів засобами комунікації для обміну даними між вузлами мережі.

Комбіновані технології характеризуються інтеграцією процесів вирішення функціональних завдань на місцях з використанням спільних баз даних і концентрацією всієї інформації системи в автоматизованому банку даних.

Тип предметної області виділяє функціональні класи задач відповідних підприємств і організацій, вирішення яких здійснюється з використанням сучасної автоматизованої інформаційної технології. До них належать завдання бухгалтерського обліку та аудиту, банківської сфери, страхової та податкової діяльності та ін

За рівнем охоплення автоматизованої інформаційної технологією завдань управління виділяють автоматизовану обробку інформації на базі використання засобів обчислювальної техніки, автоматизацію функцій управління, інформаційну технологію підтримки прийняття рішень, які передбачають використання економіко-математичних методів, моделей та спеціалізованих пакетів прикладних програм для аналітичної роботи і формування прогнозів, складання бізнес-планів, обгрунтованих оцінок і висновків по досліджуваних процесів. До даної класифікаційної групи належать також організація електронного офісу як програмно-апаратного, комплексу для автоматизації та рішення офісних завдань, а також експертна підтримка, заснована на використанні експертних систем і баз знань конкретної предметної області.

За класами реалізованих технологічних операцій ІТ розглядаються відповідно до рішення завдань прикладного характеру і наявним прикладним програмним забезпеченням, таким, як текстові та графічні редактори, табличні процесори, системи управління базами даних, мультимедійні системи, гіпертекстові системи та ін

За типом користувальницького інтерфейсу автоматизовані інформаційні технології поділяються залежно від можливостей доступу користувача до інформаційних, обчислювальних і програмних ресурсів, яка відповідає на економічному об'єкті автоматизованої інформаційної технології. Пакетна інформаційна технологія не надає можливості користувачеві впливати на обробку даних, в той час як діалогова технологія дозволяє йому взаємодіяти з обчислювальними засобами в інтерактивному режимі, оперативно отримуючи інформацію для прийняття управлінських рішень.

Інтерфейс мережевої автоматизованої інформаційної технології надає користувачеві телекомунікаційні засоби доступу до територіально віддалених інформаційних і обчислювальних ресурсів.

Спосіб побудови мережі залежить від вимог управлінського апарату до оперативності інформаційного обміну та управління всіма структурними підрозділами фірми. Підвищення запитів до оперативності інформації в управлінні економічним об'єктом призвело до створення мережевих технологій, які розвиваються відповідно до вимогами сучасних умов функціонування організації. Це тягне за собою організацію не тільки локальних обчислювальних систем, але багаторівневих (ієрархічних) і розподілених інформаційних технологій в ІС організаційного управління. Всі вони орієнтовані на технологічну взаємодію, яке організовується за рахунок коштів передачі, обробки, накопичення, зберігання і захисту інформації.

 

 

Автоматизована інформаційна технологія (АІТ) — системно організована для розв’язання задач управління сукупність методів і засобів реалізації операцій збору, реєстрації, передачі, нагромадження, пошуку, оброблення і захисту інформації на основі застосування програмного забезпечення, засобів обчислювальної техніки та зв’язку, а також засобів, за допомогою яких інформація пропонується клієнтам.

Сучасна інформаційна технологія орієнтована на застосування найширшого спектру технічних засобів електронно-обчислю­валь­них машин і засобів комунікацій. На її основі створено та створюються обчислювальні системи й мережі різних конфігурацій не тіль­ки для нагромадження, зберігання, перероблення інформації, але й максимального зближення термінальних улаштувань до робочого місця спеціаліста та для підтримки прийняття рішення керівника.

Основу нової інформаційної технології складають розподілена обчислювальна техніка, «дружнє» програмне забезпечення та сучасні засоби комунікації. Принципова відміна нової інформаційної технології полягає не тільки в автоматизації процесів зміни форми й розміщення інформації, а й у зміні її змісту.

І сьогодні можна говорити про забезпечувальні ІТ і функціональні ІТ.

Забезпечувальні ІТ — технології оброблення інформації, які використовуються як інструмент у різних предметних сферах для розв’язання різних задач.

Функціональні ІТ — це модифікація забезпечувальних ІТ, за якої реалізується, будь-яка з предметних технологій. Наприклад, в арсеналі облікового процесу можуть перебувати як забезпечувальні технології (наприклад, текстові й табличні процесори), так і спеціальні функціональні технології (табличні процесори, СУБД, експертні системи, реалізуючі предметні технології).

Інформаційні технології можна класифікувати за рядом ознак:

за способом реалізації в АІС;

за ступенем охоплення задач управління;

за класом реалізуючих технологічних операцій;

за типом користувацького інтерфейсу;

за способом побудови мережі;

за обслуговуючими предметними сферами.

Одна з сучасних тенденцій розвитку інформаційних технологій — напрям технології «клієнт—сервер». Цей підхід реалізується в технології зв’язування та запровадження об’єктів (ОLЕ), організації локальних мереж і мережевих операційних систем, у глобальних мережах типу Internet, в архітектурі систем керування базами даних, в архітектурі пакетів прикладних програм.

Архітектура системи керування базою даних (СКБД) типу «клієнт—сервер» передбачає розміщення клієнтської частини СКБД на робочій станції, а серверної — на комп’ютері — сервері баз даних. Робоча станція надсилає на сервер запити на одержання інформації. Ці запити обробляються на сервері серверною частиною СКБД, а результати повертаються на робочу станцію. Така технологія продуктивна через мінімізацію обсягу інформації, яка передається мережею, краще забезпечує захист інформації від несанкціонованого доступу та цілісність даних.

Як серверна частина СКБД найчастіше вибирається потужна СКБД класу Місrоsoft SQL Server, Oracle, Informix із розвиненими можливостями захисту даних, розвиненою мовою програмування, здатною працювати з розподіленою базою даних. Як клієнт­ська частина використовуються прикладні програми на FохРrо, Ассеss або інших засобах, здатні звертатися до сервера із запитами через інтерфейс ОDВС.

78. Принципи створення автоматизованих інформаційних систем (АІС) та інформаційних технологій (АІТ). Основні стадії життєвого циклу АІС і АІТ.

Згідно з нормативними документами під час створення автоматизованих інформаційних систем (АІС) потрібно керуватися принципами системності, розвитку, сумісності, стандартизації та ефективності.

Принцип системності. Потрібно встановити такі зв’язки між структурними елементами системи, які забезпечували б її сумісність і взаємодію з іншими системами. з урахуванням можливості поповнення й оновлення її функцій та складу без порушення функціонування АІС.

Принцип стандартизації. Під час створення систем має бути раціонально застосовано типові, уніфіковані й стандартизовані елементи, проектні рішення, пакети прикладних програм тощо.

Принцип ефективності. Досягнення раціонального співвідношення між витратами на створення АІС та кінцевим результатом.

У процесі створення АІС виникають вимоги, продиктовані додатковими принципами, а саме: принцип безпеки даних; принцип надійності системи; принцип продуктивності; принцип пристосування.

Принцип безпеки даних. Інформація має бути захищеною від несанкціонованого доступу, будь-яке порушення в системі має бути виявленим.

Принцип надійності. Програмне та апаратне забезпечення має бути високо надійним. Інформація має бути точною, доступною та надаватися без затримок.

Принцип продуктивності. Жорсткі вимоги до термінів оброблення інформації, оперативне надання інформації.

Принцип пристосування. Наявні інформаційні системи мають бути придатними для модифікації та розширення, навіть за умови повної модифікації системи інформація має бути збереженою.

Дотримуватися цих принципів потрібно, виконуючи роботи на всіх стадіях створення і функціонування АІС і АІТ, тобто протягом усього життєвого циклу.

Життєвий цикл АІС та АІТ дає можливість виокремити чотири основні стадії: передпроектну; проектну; введення в дію та функціонування. Кожна стадія проектування поділяється на ряд етапів і передбачає складання документації, яка відображає результати роботи.

Стадія створення інформаційної системи — одна з частин процесу створення інформаційної системи, установленої нормативними документами та документацією на інформаційну систему з описом повної моделі ІС на даному рівні, або прийняття ІС до експлуатації.

Етапи створення інформаційної системи — це складові стадії створення, об’єднані характером робіт.

Державним стандартом ГОСТ 34.601 — 90 визначено стадії та етапи розроблення інформаційних систем. У цьому стандарті наводиться перелік стадій і етапів створення інформаційних систем.

Основні роботи, які виконуються на стадіях та етапах проектування:

І стадія — передпроектне обстеження:

1-й етап — зібрання матеріалів для проектування — формування вимог, вивчення об’єкта проектування, розроблення та вибір варіанта концепції системи;

2-й етап — аналіз матеріалів і формування документації — створення й затвердження техніко-економічного обґрунтування та технічного завдання на проектування системи на основі аналізу матеріалів обстеження, зібраних на першому етапі.

ІІ стадія — проектування:

1-й етап — технічне проектування, коли ведеться пошук раціональних проектних рішень по всіх аспектах розроблення, створюються й описуються всі компоненти системи, а результати роботи відображаються в технічному проекті;

2-й етап — робоче проектування, у процесі якого здійснюється розроблення й доведення програм, коригування структур бази даних, складання документації на постачання, установлення технічних засобів та інструкцій їх експлуатації, підготовка для кожного користувача системи інструктивного матеріалу, що оформляється у вигляді посадових інструкцій спеціалістам, які виконуватимуть свої професійні функції з використанням технічних засобів управління. Технічний і робочий проект можуть об’єднуватися в єдиний документ — техно-робочий проект.

ІІІ стадія — введення системи в дію:

1-й етап — підготовка до введення — установлення та введення в експлуатацію технічних засобів, завантаження баз даних і попередні випробовування програм, навчання персоналу;

2-й етап — проведення попередніх випробовувань для всіх компонентів системи перед здачею в експлуатацію, навчання персоналу;

3-й етап (завершальна стадія створення АІС і АІТ, яка оформлюється актами приймання й здачі робіт) — уведення в експлуатацію;

ІV стадія — промислова експлуатація — функціонування системи, що охоплює супроводження програмних засобів і всього проекту, оперативне обслуговування та адміністрування баз даних.

Треба звернути увагу, що головна особливість розробки АІС і АІТ полягає в концентрації складності на стадіях передпроектного обстеження та проектування і відносно невисокої складності та трудомісткості наступних етапів. Більше того, невирішені питання й помилки, допущені на етапах аналізу та проектування, породжують на етапах запровадження й експлуатації труднощі, невирішені проблеми, що стає причиною відмови використання матеріалів проекту.

 

 

Призначення автоматизованих інформаційних систем (АІС) в управлінні трудовими ресурсами — це автоматизація розрахунків, тобто людино-машинне розв’язування економічних задач з управління персоналом.

Для розв’язування будь-якої економічної задачі з допомогою обчислювальної техніки потрібно створити певні умови – розробити та освоїти впровадження інформаційних технологій видів забезпечення, зокрема правового, інформаційного, програмного, математичного, методичного, організаційного, технічного, лінгвістичного .

В інформаційних системах першого покоління (1963- 1972 рр.), що відомі під назвою «системи обробки даних», «електронні системи обробки даних», у вітчизняній — «АСУ — позадачний підхід», для кожної задачі окремо готувалися дані, створювалася математична модель і розроблялось програмне забезпечення.

Подальшим розвитком інформаційних систем в економіці країни є створення АСУ на основі ідеології автоматизованих банків даних. Це інший етап створення АС, який розпочався 1972 році, коли вперше до плану на восьму п'ятирічку було внесено питання розвитку економіки і створення АСУ. Розширилися технічна та програмна бази АСУ, що позначилося на урізноманітненні варіантів їх побудови з орієнтуванням на окремі класи та моделі ЕОМ. Зросла варіантність АС у зв'язку зі збільшенням кількості технологічних режимів експлуатації ЕОМ та всього комплексу технічних засобів, зокрема почалося запровадження діалогового режиму та режиму телеобробки даних.

!! Відмінність інформаційних систем другого покоління (1972-1986 рр.), які в іноземній літературі називались управлінськими (адміністративними) інформаційними системами, від АС першого покоління полягає в тому, що перші мали спільне інформаційне забезпечення усіх завдань — базу даних. Організація єдиної бази даних стала можливою тому що були створені програмні продукти — системи управління базами даних (СУБД). Основне призначення СУБД — створення та підтримка в актуальному стані бази даних, а також зв'язок її з програмами розв'язування економічних завдань (прикладні програми користувачів).

Мал. 1. Характеристика етапів створення інформаційних систем

 

Номер етапу Період, роки Назва етапу в нашій країні Назва етапу в іноземній літературі
Перший   1963- Створення АСУ (позадачний підхід) Системи обробки даних
Другий     1972- Створення і розвиток АСУ згідно з концепцією баз даних Управлінські інформаційні системи
Третій   Поча-ток 1985(триває досі)   Створення інтегрованих АСУ , обчислю-вальних систем і мереж Системи підтримки прийняття рішень

80. Принципи створення та функціонування ІС обліку.

Велике значення в реформуванні системи бухгалтерського обліку має створення АІС обліку на основі обчислювальної техніки, засобів телекомунікації та розвинених інструментальних засобів.

У теорії та практиці створення інформаційних систем виокремлюють три підходи: локальний, глобальний та системний.

Суть локального підходу полягає в тому, що інформаційні сис­теми створюють послідовним нарощуванням задач. Проект на предмет його повноти взагалі не розглядається, і втрачається можливість науково обґрунтувати вибір і оцінити напрями розвитку інформаційної системи, комплекс технічних засобів, а також побудувати її модель.

Переваги: відносно швидка віддача, наочність задач, розроблення невеликими «замкнутими» групами, простота керування системи.

Недоліки: не можна забезпечити організацію комплексів задач, дублювання, постійну перебудову програм та організацію задач. Це дискредитує ідеї створення інформаційної системи.

За глобального підходу розробляють проект, а потім запровад­жують. Як правило, це приводить до морального старіння проекту ще до його впровадження.

Системний (комплексний) підхід щодо створення інформаційної системи — це комплексне вивчення економічного об’єкта як одного цілого з представленням його частин як цілеспрямованих систем і вивчення цих систем та взаємовідносин між ними.

За системного підходу економічний об’єкт розглядають як сукупність взаємопов’язаних елементів однієї складної динамічної системи, що перебуває в стані постійних змін під впливом багатьох внутрішніх і зовнішніх чинників, пов’язаних процесами перетворення вхідної інформації в іншу вихідну інформацію.

Системний підхід охоплює такі принципи: кінцевої мети, єдності, взаємозв’язку, модульної побудови, ієрархії, розвитку, децентралізації, врахування невизначеності та випадковості в системі.

Характерні ознаки системного підходу: одночасне охоплення проектуванням великої кількості задач; типізація та стандартизація рішень; ключова роль баз даних; локальне впровадження; збіль­шення функціональних задач.

Із цього випливає, що згідно з нормативними документами під час створення автоматизованих інформаційних систем (АІС) потрібно керуватися принципами системності, розвитку, сумісності, стандартизації та ефективності.

Принцип системності. Потрібно встановити такі зв’язки між структурними елементами системи, які забезпечували б її сумісність і взаємодію з іншими системами. Тобто всі зв’язки, елементи, функції та проблеми управління й діяльності системи оподаткування мають розглядатися як єдине ціле.

Принцип розвитку (відкритості). Автоматизована інформаційна система повинна створюватися з урахуванням можливості поповнення й оновлення її функцій та складу без порушення функціонування АІС.

Принцип стандартизації. Під час створення систем має бути раціонально застосовано типові, уніфіковані й стандартизовані елементи, проектні рішення, пакети прикладних програм тощо. Система та її елементи потребують стандартизації для того, щоб можна було уніфікувати прийоми, методи, інструкції, що керують роботою персоналу.

Принцип ефективності. Досягнення раціонального співвідношення між витратами на створення АІС та кінцевим результатом.

У процесі створення АІС виникають вимоги, продиктовані додатковими принципами, а саме: принцип безпеки даних; принцип надійності системи; принцип продуктивності; принцип пристосування.

Принцип безпеки даних. Інформація має бути захищеною від несанкціонованого доступу, будь-яке порушення в системі має бути виявленим.

Принцип надійності. Програмне та апаратне забезпечення має бути високо надійним. Інформація має бути точною, доступною та надаватися без затримок.

Принцип продуктивності. Жорсткі вимоги до термінів оброблення інформації, оперативне надання інформації.

Принцип пристосування. Наявні інформаційні системи мають бути придатними для модифікації та розширення, навіть за умови повної модифікації системи інформація має бути збереженою.

 

Економічна інформація (ЕІ) — це сукупність відомостей про соціально-економічні процеси, що слугують для управління цими процесами та колективом людей у виробничій і невиробничій сферах.

Вона кількісно характеризує стан виробничо-господарської та фінансової діяльності об’єкта через систему натуральних і вартіс­них показників, циркулюючи у виробничій та невиробничій сферах, органах управління.

Економічна інформація є предметом автоматизованого оброблення.

За технологією оброблення економічну інформацію поділяють на види:

первинна — інформація, що надходить до об’єкта. Первинна інформація — інформація, що виникає на початковій стадії процесу управління. Це сукупність початкових даних, потрібних для розв’язання задач;

внутрішня — інформація, що виникає у процесі господарської діяльності об’єкта;

зовнішня — інформація, що виникає за межами об’єкта;

змінна — інформація, що характеризується зміною своїх значень під час кожної її реєстрації. Використовується в одному циклі оброблення.

умовно-стала — інформація, що зберігає свої значення протягом тривалого часу;

необроблена — інформація, що в незмінному вигляді переходить із вхідної у вихідну.

вхідна — інформація, що вводиться до оброблення;

похідна — інформація заново створена;

проміжна — інформація, що надходить для чергового оброблення. Проміжна інформація характеризується тим, що містить результати розрахунків, що використовуються для наступних розрахунків;

вихідна — видається наприкінці оброблення як кінцевий результат. Вихідна інформація утворюється як результат розв’я­зання задач і використовується для управління об’єктом і прийняття ефективних управлінських рішень.