Свобода совісті та релігії в Україні. Толерантність. Правові гарантії свободи совісті та релігії в Україні. Держава і церква в Україні
Особливості сучасної релігійної ситуації в Україні
План.
Лекція 6. Особливості сучасної релігійної ситуації в Україні
1.Події середини 1980-х — початку 1990-х років спричинилися до значних змін у релігійному житті України:
1) наявна чітка тенденція зростання питомої ваги вірян серед дорослого населення (понад 18 років) України. Якщо у 1991 р. тих, хто називав себе вірянами, було трохи більш як 40%, то у 2002 р. їх уже понад 60%;
2) помітно пожвавились інституційні прояви релігії. Загалом на 1 січня 2005 р. у країні діяли приблизно 30 тис. релігійних громад. Це приблизно у п'ять разів більше, ніж у 1988 р.. В Україні налічується майже 28 тис. священнослужителів, 378 монастирів (6184 ченців), відкрито більш як 160 духовних навчальних закладів із майже 20 тис. слухачів, 12 тис. недільних шкіл, виходить друком понад 350 часописів і газет релігійного змісту. У розпорядженні релігійних організацій перебуває понад 20 тис. культових споруд (церкви, храми, мечеті, синагоги тощо), ще приблизно 2,5 тис. будуються;
3) розширився релігійний спектр. На сьогодні в Україні кількість відомих релігій сягнула 115, однак 99,5% всіх релігійних утворень належать до 25 основних віровизнань чи напрямів;
4) стався розкол в українському православ'ї. Нині в Україні діють:
• Українська Автокефальна Православна Церква (УАПЦ), що перебуває під духовною опікою глави Українських Церков в Америці і в діаспорі, — понад 1200 організацій;
• Українська Православна Церква Київського патріархату (УПЦКП), її очолює патріарх Київський і Всієї Русі-України — 3600 релігійних організацій;
• Українська Православна Церква Московського патріархату (УПЦМП) — 10700 релігійних організацій.
Сьогодні релігійна мережа Української Греко-Католицької Церкви (УГКЦ) повністю відновлена на рівні 1930—1940-х років — періоду її найвищого розквіту. За кількістю релігійних організацій (3532) вона посідає третє місце в Україні. Діють понад 800 громад власне Римсько-Католицької Церкви.
Майже третина релігійних організацій в Україні є протестантськими. Вони представлені трьома «пізньопротестантськими» Церквами:
• баптизмом;
• адвентизмом;
• п'ятдесятництвом.
Особливості сучасного стану протестантизму в Україні:.
1) протестантизм є найдинамічнішою конфесією, вплив якої на релігійне життя в Україні, за прогнозами, й надалі зростатиме;
2) протестантизм дедалі більше набуває національно маркованих рис. Дедалі частіше він лозиціонує себе як невіддільну складову релігійної історії українського народу, його загальної культури.
Іудаїзм нині в Україні поділяється на сім течій, які разом нараховують 251 об'єднання. Найвідоміший з них — Всеукраїнський конгрес іудейських релігійних громад. Створено 120 культурних єврейських центрів, організацій, товариств. Товариства єврейської культури діють у 70 містах. У багатьох населених пунктах розгорнули свою Діяльність представництва міжнародної єврейської організації «Сохнут».
Продовжується відродження мусульманських релігійних громад. Станом на 1 січня 2005 р. мусульманських громад в Україні понад 470. Вони розділені між чотирма управліннями. Найбільше громад має Духовне Управління мусульман Криму — 333.
Неофіційно до десятки найпоширеніших в Україні конфесій увійшли також представники нового релігійного руху —? «Свідки Єгови» (за їхніми даними — 1400 об'єднань, кількасот тисяч членів і прихильників).
Міжконфесійні конфлікти у сучасній Україні, на щастя, не набувають такої гостроти, як деінде на теренах колишнього СРСР. Релігійні організації (за поодинокими винятками) намагаються не залучати державних органів влади до розв'язання внутрішніх непорозумінь. Однак не можна не помічати деяких «ліній напруги», що пролягають:
— між трьома Православними Церквами;
— між Православними Церквами, з одного боку, та греко-католицькими громадами і Римсько-Католицькою Церквою — з Другого;
— між «традиційними» Церквами (включаючи Православну, Греко-Католицьку, Римсько-Католицьку, а також протестантські організації) та нетрадиційними релігійними організаціями.
2. Свобода совісті та релігії с складовою загальної свободи, що — поряд із правом на життя і власність — вважається підмурівком сучасного західного суспільства з часів «батька» західного лібералізму, англійського філософа Дж. Локка (1632-1704).
Поняття свобода совісті означає свободу внутрішнього духовного вибору тих чи інших поглядів.
Поняття свобода релігії постає як свобода вибору й самоствердження індивіда у системі релігійних координат — віровченні, культовій діяльності, релігійній організації чи релігійних стосунках.
Засадничі принципи релігійної свободи викладено у декількох міжнародних правових документах:
—Загальній Декларації прав людини, ухваленій ООН у 1948 р.;
— Міжнародному пакті про громадянські й політичні права (1966 р.);
—Декларації про ліквідацію всіх форм нетерпимості й дискримінації на підставі релігії чи переконань (1981 р.).
Правові гарантії свободи совісті та релігії в Україні встановлено Конституцією України, Законами України «Про свободу совісті та релігійні організації», «Про освіту»,«Про альтернативну (невійськову) службу» та деякими іншими. Ось якими є ці гарантії:
• свобода совісті, релігії;
• гарантії рівності особи перед Законом незалежно від її релігійних переконань, участі в релігійних організаціях, конфесійної приналежності; •
• забезпечення прав релігійних меншин;
• окремішність Церкви й держави.
Обмеження свободи совісті та релігії встановлюються у таких сферах:
• у царині політичної діяльності. Релігійні організації не мають права брати участь у діяльності політичних партій,
висувати кандидатів до органів державної влади;
• у сфері міжнародних зв'язків. Згідно зі ст. 14 Закону України, іноземці можуть займатися проповідуванням релігійних віровчень, виконанням релігійних обрядів лише у тих релігійних організаціях, на запрошення яких вони прибули до країни і за погодженням із відповідними державними органами;
• у царині освіти. Тут діє принцип відокремлення релігії від освіти. Згідно з цим принципом освіта в Україні мас науковий, світський характер. Проте релігійні організації мають право створювати для релігійної освіти дітей та дорослих навчальні заклади і групи, а священнослужителі мають право брати участь у навчально-виховному процесі у школах, надавати педагогам консультативну допомогу.
Однією із невіддільних конституційних гарантій забезпечення свободи совісті та релігії в Україні є право на альтернативну (невійськову) службу. Цю службу громадянин проходить, якщо виконання військового обов'язку суперечить його релігійним переконанням. Альтернативну службу громадяни проходять на державних підприємствах, в установах та організаціях соціального забезпечення, охорони здоров'я та навколишнього середовища, а також у сфері комунального, сільського господарства тощо.
В Україні діє коопераційна модель відносин між державою і Церквою: держава дотримується нейтралітету щодо релігії. Тому до участі в офіційних заходах запрошуються представники всіх трьох Православних Церков, Римсько-Католицької та Греко-Католицької Церкви, протестантських, мусульманських та іудейських об'єднань.
Для регулювання відносин між Церквою та державою в Україні до 2005 р. діяв Державний комітет у справах релігії. Утворено Всеукраїнську Раду Церков та релігійних організацій. Вона є представницьким міжконфесійним коНсультативно-дорадчим органом, що діє на громадських засадах.