Аналіз матеріальних ресурсів та ефективності їх використання

МОДУЛЬ ІV. ТЕХНІКО-ЕКОНОМІЧНИЙ (УПРАВЛІНСЬКИЙ) АНАЛІЗ, ЧАСТИНА 2

Задачі і джерела аналізу використання матеріальних ресурсів

Підвищення ефективності суспільного виробництва на сучасному етапі вимагає раціонального розподілу і найбільш ефективного використання в народному господарстві матеріальних ресурсів. Як відомо, у промисловості 85 % собівартості продукції складають матеріальні витрати. Аналіз даних показує, що тут маються величезні резерви економії. Раціональне використання матеріальних ресурсів забезпечило б значне збільшення темпів економічного росту.

Задачами аналізу використання матеріальних ресурсів є:

- визначення рівня забезпеченості підприємства необхідними матеріальними ресурсами;

- виявлення ступеня виконання плану постачань по загальному обсязі й асортименту;

- визначення рівня комплектності і ритмічності заготівель матеріалів;

- виявлення наднормативних чи дефіцитних видів матеріальних цінностей;

- визначення рівня транспортно-заготівельних витрат;

- визначення показників раціональності використання матеріальних ресурсів у виробництві;

- установлення розмірів втрат від браку;

- оцінка впливу використання матеріальних ресурсів на обсяг випуску і собівартість продукції.

Значення економії матеріальних ресурсів полягає в наступному:

- скорочення витрати ресурсів на одиницю продукції дозволяє з того самого їхньої кількості робити більше продукції;

- зниження матеріалоємності продукції забезпечує економію капітальних вкладень у видобувних і сировинних галузях промисловості;

- економія матеріальних ресурсів сприяє заощадженню живої праці, за рахунок чого підвищується продуктивність суспільної праці;

- зниження матеріалоємності продукції забезпечує підвищення фондовіддачі й економію основних виробничих фондів;

- впливає на удосконалювання пропорцій суспільного виробництва, сприяє досягненню досить високих темпів росту підрозділу при відносно меншій нормі виробничого нагромадження;

- завдяки скороченню витрати матеріальних ресурсів на виготовлення одиниці продукції у вартісному і натуральному вираженні створюються можливості для зниження собівартості продукції;

- посилення режиму економії матеріальних ресурсів виховує в трудящих дбайливе, раціональне відношення до використання усього, що робить народне господарство.

Джерелами інформації для аналізу матеріальних ресурсів є:

1) затверджені вищестоящою чи організацією самостійно підприємством норми витрати матеріальних ресурсів в основному і допоміжному виробництвах;

2) дані бухгалтерського обліку про фактичну витрату матеріальних ресурсів за відповідний період;

3) завдання вищестоящої організації по зниженню норм витрати ресурсів на плановий період;

4) соціалістичні зобов'язання (індивідуальні і колективні) трудящих по економії матеріальних ресурсів;

5) раціоналізаторські пропозиції і винаходи, спрямовані на економію ресурсів;

6) показники плану постачання підприємства матеріальними ресурсами;

7) показники плану технічного розвитку й удосконалювання організації виробництва на поточну п'ятирічку в частині економії матеріальних ресурсів;

8) показники техпромфінплану підприємства на рік;

9) технічна і технологічна документація на виробництво продукції, вид роботи;

10) державні, галузеві і заводські стандарти і технічні умови;

11) галузеві і заводські інструкції з нормування витрати матеріальних ресурсів.

Аналіз виконання планів постачання матеріальними ресурсами

Ефективність постачальницької діяльності характеризується своєчасним задоволенням усіх потреб підприємства й об'єднання в техніку і матеріальних ресурсах належної якості при мінімальних витратах. Від організації постачальницької діяльності підприємства залежить раціональне використання матеріальних ресурсів, підвищення продуктивності праці, рентабельності виробництва і якості готової продукції.

Аналіз виконання плану матеріально-технічного постачання варто починати з визначення ступеня виконання плану постачання як по загальному обсязі, так і по асортименті сировини, що надійшло, матеріалів, палива й ін. Цей аналіз повинний показати, наскільки при фактичному надходженні того чи іншого матеріалу були дотримані по кожній позиції погоджені при висновку договору технічні умови, забезпечене виконання постачань по асортименті.

Основним показником, що характеризує процес надходження предметів праці на підприємство, є обсяг надходження конкретних видів сировини і матеріалів у натуральному вираженні за звітний період. Тому на першому етапі аналізу варто визначити ступінь виконання плану заготівлі окремих видів сировини, чи матеріалів палива по загальному обсязі і вплив різних факторів на виконання плану.

На виконання плану заготівлі сировини і матеріалів по обсязі в кінцевому рахунку впливають два фактори:

1) відхилення фактичного обсягу постачання продукції від зобов'язань постачальників;

2) зміна залишків матеріалів у шляху на кінець звітного періоду в порівнянні з його початком.

Вплив першого фактора визначається в такий спосіб:

в абсолютному розмірі

(2.108)

у відсотках

(2.109)

де - обсяг постачання даного матеріалу за планом і фактично;

- план заготівлі матеріалу.

Вплив другого фактора визначається в абсолютному розмірі

(2.110)

у відсотках

(2.111)

При цьому

(2.112)

де - залишки матеріалів у шляху на початок і кінець звітного періоду;

- фактичний обсяг заготівлі (надходження) матеріалу в звітному періоді.

Загальне відхилення від плану заготівлі (надходження) необхідно визначати в абсолютному розмірі

, (2.113)

у відсотках

(2.114)

Для більш оперативного спостереження за ходом виконання плану заготівлі основних матеріалів у споживачів необхідно використовувати розрахункову таблицю. Таблиця 2.3.1 дає можливість визначити, як забезпечується підприємство необхідними матеріалами по місяцях (наростаючим підсумком) з урахуванням виконання постачальниками недопоставок попередніх місяців. З таблиці видно, що через нерівномірне відвантаження по місяцях 30 т матеріалу, відвантаженого в останньому місяці попереднього кварталу, залишилося в шляхи і план заготівлі в звітному кварталі не був виконаний з цієї причини.

У плані постачання обсяг заготівлі кожного матеріалу передбачається з розшифровкою по видах, сортам, маркам і іншим конкретним позиціям, тобто у визначеному асортименті. Для узагальненої характеристики виконання плану постачання підприємств матеріалами в заданому асортименті рекомендується використовувати відносний показник, обчислювальний «методом заліку». Для такого розрахунку складається таблиці 2.16, на підставі даних якої визначаються відсоток виконання плану заготівлі по загальному обсязі () і відсоток виконання плану з урахуванням заданого асортименту ()

(2.115)

Таблиця 2.16 - Виконання плану постачання за обсягом

Матеріал	Показник	По місяцях звітного кварталу	Разом за квартал
		І	ІІ	ІІІ
	План заготівлі
	Відвантажено
	Надійшло
	Залишок матеріалу в шляху на початок
	Залишок матеріалу в шляху на кінець
	Відхилення від плану - усього	-20	+10	-20	-30
	У тому числі за рахунок:
	постачань	-40	-10	+50
	виміру залишків матеріалу в шляху	+20	+20	-70	-30

Таблиця 2.17 - Виконання плану постачання за асортиментом

(2.116)

де - обсяг матеріалів, що надійшли, зарахований у виконання плану по асортименті.

Виконання плану заготівлі прокату, як видно з таблиці 2.3.2, по загальному ваговому обсязі склало 104,9%, а з урахуванням заданого асортименту - лише 97,4%. Таким чином, план заготівлі прокату по загальному обсязі перевиконаний на 4,9%, а план його заготівлі в необхідному асортименті недовиконаний на 2,6%.

У плані постачання заготівля різних матеріалів передбачається в комплектному співвідношенні з урахуванням технології виробництва і стани запасів. Однак фактичне надходження може відхилятися від планового, що веде до зриву виробничої програми.

При аналізі виконання плану постачання основними видами сировини, матеріалів, напівфабрикатів необхідно дати характеристику рівнів комплектності заготівлі давніх матеріальних ресурсів у звітному періоді. Для цієї мети використовується спеціальний відносний показник - коефіцієнт комплектності ( ), що обчислюється по сукупності різних матеріалів

(2.117)

при цьому

, (2.118)

де - кількість i-го виду матеріалу, що складає комплектну частину його заготівлі (i = 1, 2, … k);

- план заготівлі i-го виду матеріалу;

- найменший коефіцієнт виконання плану заготівлі серед усіх заготовлених матеріалів;

- фактичний обсяг заготівлі кожного виду матеріалу;

- заготівельна чи оптова ціна матеріалу, що діяла в звітному періоді.

Для розрахунку коефіцієнта комплектності складається таблиця 2.18.

Таблиця 2.18 - Виконання плану постачання по комплектності

, (2.119)

чи 95,4% .

Обчислений коефіцієнт означає, що тільки 95,4% загального обсягу основних матеріалів, що надійшли в звітному періоді, могли бути використані у виробництві. Інша ж, комплектна частина (4,6%), знаходилася на складі без руху до укомплектування в наступному періоді.

Рівень комплектності постачання підприємства різними матеріальними ресурсами можна охарактеризувати також шляхом перебування коефіцієнта виконання плану постачання підприємства основними видами матеріалів по комплектності ()

(2.120)

Він завжди буде дорівнює найменшому коефіцієнту виконання плану заготівлі серед заготовлених матеріалів.

У нашому прикладі найменшим є відсоток виконання плану заготівлі матеріалу А, він складає 93,0%. Такий же відсоток виконання плану по комплектності, а саме

, (2.121)

чи 93,0% .

Таким чином, по загальній сумі матеріалів, що надійшли, план постачання підприємства був недовиконаний усього на 2,6%, а з урахуванням необхідних пропорцій між окремими видами матеріалів, тобто по комплектності, він був недовиконаний на 7,0%.

Однією з найважливіших умов ритмічної і безперебійної роботи підприємства і його підрозділів є рівномірне і синхронне надходження матеріалів від постачальників. Це значить, що дата надходження окремих партій кожного виду матеріалів повинна відповідати термінам, встановленим у договорах, а періоди надходження окремих видів матеріалів, виробниче споживання яких взаємозалежно, повинні збігатися.

Для виміру ступеня нерівномірності постачань варто використовувати коефіцієнт нерівномірності (середньоквадратичне відхилення) - - який розраховується по формулі

(2.122)

де - коефіцієнт виконання плану постачання i-го виду матеріалу за j-й період у відсотках;

t - кількість в аналізованому періоді рівних відрізків часу, прийнятих для планування (j).

Розрахунок коефіцієнта нерівномірності зроблений на підставі дані табл. 2.19.

Таблиця 2.19 - Виконання плану постачання за часом (рівномірність постачань)

Коефіцієнт показує досить високий ступінь нерівномірності виконання плану постачань матеріалу А за минулий період: у середньому на 10,2% фактичний обсяг постачань відхилявся від планового в кожнім із шести місяців убік чи перевищення недовиконання плану.

Синхронність постачання підприємств різними матеріалами, споживаними в тому самому виробничому процесі, виміряється за допомогою коефіцієнта синхронності (), що показує ступінь одночасності виконання плану надходження різних матеріалів протягом визначеного відрізка часу

(2.123)

де - найменший відсоток виконання плану надходження по всіх матеріалах, що надійшли,

- найбільший відсоток виконання плану надходження.

Чим ближче він до 100%, тим вище ступінь одночасності надходження різних матеріалів, використовуваних в одному виробничому процесі, тобто тим вище синхронність їхнього надходження.

Числення коефіцієнтів синхронності за звітний період проводиться за формою, представленої в таблиці 2.20.

Таблиця 2.20 - Виконання плану постачання за часом (синхронність постачань
різних матеріалів)

Коефіцієнт синхронності надходження матеріалів А, Б, В обчислюється в такий спосіб:

за січень

за січень-лютий

за січень-березень

З приведеного розрахунку випливає, що коефіцієнт синхронності виконання плану надходження зазначених матеріалів протягом кварталу поступово зростав, але 100% не досяг.

Аналіз забезпеченості підприємства матеріальними ресурсами

В умовах відомої стохастичності виробництва особливе місце займає фактор своєчасності одержання споживачами аналітичної інформації для прийняття оперативних рішень по усуненню збоїв виробничого процесу. Даний фактор реалізується за допомогою проведення оперативного аналізу руху матеріальних ресурсів на підприємстві по двох напрямках:

- аналіз забезпеченості виробничих підрозділів матеріальними ресурсами;

- визначення рівня укомплектованості замовлень матеріальними ресурсами.

Одним з основних показників, що характеризують ступінь надходження предметів праці на підприємство для виконання виробничої програми, є забезпеченість виробництва матеріальними ресурсами. Забезпеченість виробництва по кожнім конкретному матеріалі визначається в такий спосіб

(2.124)

де - загальна потреба в i-м ресурсі на виконання виробничої програми планового періоду;

- фактична наявність i-го ресурсу на складах підприємства;

- фактичні залишки невикористаного i-го ресурсу у виробничих підрозділах;

- матеріали в шляху (по i-му ресурсі) на момент розрахунку;

- кількість i-го ресурсу, отриманого підрозділами підприємства на виконання виробничої програми.

Розвиток мережі інформаційного обміну між обчислювальними центрами постачальників і споживачів дозволяє визначати потенційну забезпеченість, що реально характеризує стан матеріального потоку. При цьому потенційна забезпеченість по кожнім матеріалі визначається по наступній формулі

(2.125)

Варто мати на увазі, що матеріали в шляху () визначаються на сучасний момент не тільки відповідно до платіжних документів, що прибили на підприємство, але в їхній склад також включаються потенційні надходження ресурсів, відвантажені від постачальників

(2.126)

де - кількість i-го матеріалу в шляху від V-го постачальника, на які прибутку платіжні документи;

- кількість i-го матеріалу в шляху від V-го постачальника, на які не надійшли платіжні відомості документи;

v - загальне число постачальників.

Дані таблиці 2.20 дозволяють оцінити сформовану ситуацію по кожній позиції матеріальних ресурсів і прийняти раціональне рішення. Так, по матеріалі А виявлена незабезпеченість виробництва, однак потенційна забезпеченість відбиває факт відправлення необхідних ресурсів на підприємство. У ході регулювання виробничого процесу необхідний оперативний аналіз рівня укомплектованості замовлень матеріальними ресурсами. Такий аналіз доцільно проводити кілька разів на місяць. Основним показником, що характеризує стан забезпечення замовлень у виробництві, є рівень укомплектованості, обумовлений по формулі

(2.127)

де - кількість i-го ресурсу, незабезпеченого на випуск j-го виробу (дефіцит);

- необхідна кількість i-го ресурсу на виготовлення j-го виробу.

Таблиця 2.20 - Забезпеченість виробництва матеріальними ресурсами
на число місяця

Дефіцит по кожній позиції номенклатури матеріалів розраховується

(2.128)

де - наявність i-го матеріалу на складах підприємства.

У цілому по виробі дефіцит матеріалів визначається як сума усіх відхилень від планової потреби. При аналізі виробничої ситуації, коли потрібно прийняти рішення про можливе включення додаткових позицій у план випуску товарної продукція поточного періоду, виникає необхідність оцінки рівня укомплектованості виробів, передбачуваних до випуску. У такому випадку дефіцит варто визначати з урахуванням потенційної забезпеченості в матеріалах

де - матеріал у шляху на даний момент часу по i-й позиції номенклатури;

- фонд по i-му матеріалі на l-й календарний період.

Більш складні виробничі ситуації виникають у випадках виключення з плану поточного періоду яких-небудь виробів. У таких критичних ситуаціях необхідно визначати перелік нових виробів, найбільш забезпеченими матеріальними ресурсами. Природно, що при цьому потрібно здійснювати аналіз рівня укомплектованості виробів, обумовлений з урахуванням матеріалів, отриманих для випуску знятих з виробництва виробів. Отже, дефіцит матеріальних ресурсів для розглянутого випадку необхідно визначити в такий спосіб

де - кількість отриманого i-го матеріалу на зняття з виробництва виробу.

Аналіз рівня укомплектованості виробів і прийняття відповідних рішень по регулюванню руху матеріальних ресурсів у процесі виробництва здійснюється на основі дані таблиці 2.21.

Таблиця 2.21 - Рівень укомплектованості виробів

Дані таблиці 2.21 показують, що найбільш укомплектованим на момент розрахунку є виріб Б, рівень укомплектованості якого дорівнює 0,91.

Для більш повної характеристики рівня укомплектованості конкретного виробу проводиться аналіз по кожній позиції дефіцитних матеріалів, за формою, приведеної в таблиці 2.22.

Таблиця 2.22 - Рівень забезпеченості замовлень

Таблиця 2.22 показує рівень укомплектованості кожного замовлення по всій номенклатурі дефіцитних позицій матеріальних ресурсів.

По найважливіших видах матеріалів визначається рівень забезпеченості () підприємства матеріальними ресурсами по формулі

(2.131)

де - потреба в матеріалах даної групи по нормах їхнього споживання у виробництві.

Рівень забезпеченості є показником якості розрахунку потреби в матеріальних ресурсах. Завищення потреби веде до утворення наднормативних запасів, зниженню оборотності і до фінансових утруднень, а заниження - до невиконання виробничого завдання.

Аналіз виконання норм витрати матеріальних ресурсів

Однією з найважливіших умов поліпшення використання матеріальних ресурсів є удосконалювання нормування, забезпечення оптимального рівня якості діючих і розроблювальних норм і їхня відповідність динаміці науково-технічного прогресу.

Основним методом аналізу виконання норм є індексний. У залежності від аспекту аналізу обчислюються індивідуальні і загальні індекси виконання норм витрати.

Індивідуальний індекс характеризує ступінь виконання норми витрати одного виду матеріалу на одиницю визначеного виду продукції, вироблюваної на одному чи декількох підприємствах

чи (2.132)

де - відповідно норма і питома вага фактичної витрати найважливіших видів сировини і матеріалів на виробництво одиниці найважливіших видів продукції за звітний період;

- обсяг випуску відповідних видів продукції (у звітному періоді).

Виконання групової норми варто аналізувати на основі індивідуального індексу, але з урахуванням особливостей утворення цієї норми. Групова норма утвориться як середня з індивідуальних норм витрати даного матеріалу, зважених по обсязі продукції, на кожнім чи підприємстві по кожному найменуванню виробів.

При аналізі виконання групової норми необхідно визначити вплив двох факторів: ступеня виконання індивідуальних норм витрати на окремих підприємствах і зміни питомої ваги окремих чи підприємств найменувань виробів у загальному випуску даної продукції, тобто так званих структурних зрушень.

Індекс виконання групової норми () у розгорнутій формі має вид

(2.133)

де і - фактичний і плановий випуск продукції на окремих чи підприємствах по окремих найменуваннях однотипної продукції.

Вплив тільки першого фактора на виконання групової норми розраховується по формулі

(2.134)

Цей індекс називається індексом виконання заводських норм, тому що він характеризує середній рівень виконання індивідуальних норм витрати на окремих підприємствах.

Вплив другого фактора (структурних зрушень) обчислюється за допомогою індексу структурних зрушень

(2.135)

У групі підприємств нерідко маються такі, котрі перевищують установлену їм норму витрати матеріалу, погіршуючи показник виконання групової норми в цілому по галузі, регіону і т.д. Тому при аналізі виконання групової норми варто виявляти відповідні резерви економії матеріальних ресурсів за рахунок поліпшення їхнього використання на відсталих підприємствах.

Ці резерви виявляються за допомогою наступного прийому. У чисельнику формули індексу виконання групової норми по підприємствах, що допустило перевищення встановленої їм норми витрати, замість значення варто поставити значення . Вийде такий показник виконання групової норми, що міг би мати місце, якби зазначені підприємства не перевищили встановленої їм норми витрати.

На багатьох підприємствах той самий матеріал витрачається на виробництво декількох видів продукції. Тому необхідна загальна оцінка виконання норми витрати тих чи інших матеріальних ресурсів по підприємству в цілому, а також по групі підприємств.

Для цього використовується загальний індекс виконання норм витрати , обчислювальний по формулі

(2.136)

Цей індекс характеризує середній відсоток виконання встановлених норм витрати даного матеріалу на одиницю сукупної продукції, тобто, що складається з продукції різних видів.

Чисельник індексу характеризує фактична витрата матеріалу на випуск різних видів продукції в звітному періоді, знаменник - витрата матеріалу на випуск продукції, що мав би місце при дотриманні встановлених норм витрати. Різниця між чисельником і знаменником показує загальний розмір чи економії перевитрати даного матеріалу, отриманий у результаті відхилень питомих витрат від установлених норм.

Для більш наочного вираження втрат, викликаних перевитратою матеріалу на підприємстві, варто визначити кількість продукції, що могло бути зроблене з перевитраченого матеріалу. Такий розрахунок виробляється шляхом розподілу загальної кількості перевитраченого матеріалу на норму його витрати на відповідні вироби.

Результати використання матеріалів на окремому чи підприємстві по групі підприємств повинні бути проаналізовані з погляду впливу різних причин, що обумовили чи економію перевитрату. Основними причинами перевитрати металу в машинобудуванні, наприклад, є змушені заміни профілів і сорторазмеров прокату більш металлоемкими, брак виробництва, порушення технологічних процесів, нераціональне використання ділових відходів і ін.

Однієї з задач аналізу виконання норм витрати матеріальних ресурсів є аналіз якості діючих норм і виконання завдань по середньому зниженню норм витрати найважливіших видів сировини і матеріалів. Норми витрати сировини і матеріалів повинні бути прогресивними і технічно обґрунтованими, відповідати сучасному рівню передової технології й організації виробництва. Для цього зіставляється норма, установлена на плановий період, зі звітним періодом і нормою, що діяла в попередньому періоді.

Контроль за виконанням спеціальних завдань по середньому зниженню норм витрати й економії найважливіших видів сировини і матеріалів варто здійснювати на основі індивідуальних і загальних індексів зниження норм.

За допомогою індивідуального індексу визначається відсоток зниження норми витрати даного матеріалу на одиницю конкретного виду продукції. Він розраховується по формулі

(2.137)

де і - норми витрати, що діяли в звітному і базисному періодах;

- кількість даного виду продукції, зробленого в звітному періоді.

Загальний індекс зниження норм витрати характеризує середня зміна норм витрати даного матеріалу на різні види продукції й обчислюється по формулі

(2.138)

На основі індексу визначається завдання по середньому зниженню норм витрати у відсотках на звітний рік

(2.139)

Коефіцієнт виконання цього завдання визначається по наступній формулі

(2.140)

Аналіз матеріалоємності продукції

Загальним показником використання матеріальних ресурсів для всіх галузей народного господарства є матеріалоємність продукції.

Під матеріалоємністю продукції варто розуміти середня фактична витрата матеріальних ресурсів на одиницю продукції в натуральному чи вартісному вимірі, а також на одиницю її головної споживчої властивості (потужності, ємності і т.п.).

Вихідна інформація про фактичні матеріальні витрати по підприємству міститься у формі статистичної звітності «Витрати на виробництво». Планова сума витрат визначається на основі кошторису витрат на виробництво.

Загальна матеріалоємність продукції (M_vg) визначається по формулі

(2.141)

де C_mz - обсяг усієї сукупності матеріальних витрат у вартісному вираженні (без амортизації);

C_v - обсяг зробленої товарної (валовий) продукції у вартісному вираженні.

Питома матеріалоємність продукції характеризує витрати матеріальних ресурсів у вартісному і натуральному вираженні, віднесені на одиницю конкретного виду продукції (роботи у відповідному вираженні), а також на одиницю основного технічного параметра продукції (потужності, продуктивності, вантажопідйомності і т.д.) чи на одиницю ресурсу роботи виробу на термін служби до першого капітального ремонту, що найбільше повно характеризують споживчі властивості продукції.

Для однорідних видів продукції, таких як електроенергія, чавун, сталь, прокат, цемент, стекло і т.п., матеріалоємність характеризується:

1) питомою витратою матеріалу в натуральному вираженні на фізичну одиницю даної продукції

(2.142)

де - витрата даного матеріалу в натуральному вираженні на виробництво продукції;

- обсяг виробництва даної продукції у фізичних одиницях за звітний період;

2) витратою декількох видів матеріалів у вартісному вираженні на фізичну одиницю даної продукції

(2.143)

де - оптові ціни на матеріали;

3) питомою вагою різних видів матеріалів у загальній матеріалоємності виробу

чи (2.144)

де - відповідно чиста і нормативна витрата даного виду матеріалу на виріб;

- відповідно чиста і нормативна витрата матеріалів на виріб у цілому.

У відношенні складних видів продукції, якими є різні види машинобудівної продукції, найбільш точним вираженням їхньої матеріалоємності є витрата конкретних видів матеріалів, і в першу чергу металів, на одиницю їхньої споживчої властивості.

Розрахунок такого показника матеріалоємності продукції виробляється в такий спосіб:

1) при виробництві конкретної моделі

(2.145)

2) при виробництві даного типу машин, що складає з декількох різних моделей

(2.146)

де - питома витрата даного матеріалу на кожну модель продукції;

- обсяг виробництва машини j-й моделі в звітному періоді (j=1, 2, ... k);

- обсяг головної споживчої властивості в одиниці продукції кожної моделі.

Приведені показники використання матеріалів необхідно розраховувати й аналізувати в цілому по виробі, по окремих видах матеріалів і видам заготівель, а також можна розраховувати по визначених конструктивно-технологічних вузлах, агрегатам і масовим деталям виробів. Такий аналіз забезпечує порівняння показників різних підприємств із різним рівнем кооперування виробництва, розрахунок нормативів матеріалоємності для спеціалізованих виробництв агрегатів і масових деталей, а також більш точний розрахунок потреби в матеріалах при постановці на виробництво нових виробів, що мають конструктивні відмінності від виробів, випуску раніше промисловістю.

Для характеристики використання матеріалів у середньому по класі (типу) виробів застосовуються ті ж показники, що і для «відрядних виробів», але розраховані як середньоарифметичні чи середньозважені (по програмах чи випуску фактичному випуску виробів) величини.

Середньоарифметичні величини показників використання матеріалу характеризує в основному технологічність конструкції виробів даного класу, що знаходяться у виробництві, а також їхня економічність з погляду витрати матеріалів на одиницю показників експлуатаційних можливостей виробу.

Середньозважені на кількість випущених виробів величини показників питомої ваги різних видів матеріалів і заготівель у загальній матеріалоємності виробів і коефіцієнти використання матеріалів по них характеризують загальний рівень виробництва виробів у даному періоді (року).

Аналіз динаміки матеріалоємності продукції проводиться для виявлення різних напрямків і тенденцій у використанні матеріальних ресурсів підприємства.

Основні фактори, що впливали на динаміку матеріалоємності:

1) зниження норм витрати на одиницю продукції;

2) заміна матеріалів на більш дешеві;

3) комплексне використання сировини;

4) зміни в структурі випуску продукції і споживаних матеріалів;

5) скорочення непродуктивних витрат;

6) зміна цін на споживані матеріали;

7) особливості господарського року (освоєння нової продукції, реконструкція і т.п.).

Для аналізу динаміки матеріалоємності використовується таблиця 2.23.

Таблиця 2.23 – Аналіз динаміки матеріалоємності

Співвідношення фактичної матеріаловіддачі звітного і базового періоду виміряється коефіцієнтом матеріаловіддачі. Зміна матеріалоємності продукції визначається коефіцієнтом матеріалоємності, що є величиною, зворотної коефіцієнту матеріаловіддачі.

Щоб вимірювати відносна зміна матеріалоємності, необхідно порівняти отриманий коефіцієнт з одиницею.

Чи економія перевитрата матеріалів за рахунок чи зниження збільшення матеріалоємності продукції визначається шляхом множення зміни коефіцієнта матеріалоємності на матеріальні витрати базисного періоду.

Для визначення можливого додаткового випуску продукції необхідно перевитрата матеріалів помножити на матеріаловіддачу базисного чи періоду розділити на матеріалоємність продукції. Виправлення на структурні й асортиментні зрушення не потрібно, тому що вони враховані в розрахунковій формулі.

Аналіз використання матеріальних ресурсів на виробництво продукції

Загальна сума матеріальних витрат на виробництво продукції визначається в такий спосіб

(2.147)

де - величина витрат по кожному з видів матеріальних ресурсів, грн.;

n - кількість видів матеріальних ресурсів.

Величина загальної витрати матеріалів на випуск продукції за звітний період залежить, в основному, від двох факторів: від обсягу виробництва продукції і витрати матеріалу на одиницю продукції.

Відхилення фактичної витрати матеріалу від планового може відбутися по двох причинах: у результаті чи перевиконання недовиконання плану випуску продукції й у результаті відхилення фактичних витрат матеріалу на одиницю продукції від норм.

Загальне відхилення фактичної витрати від планового являє собою абсолютну економію (перевитрата) матеріалу, отриману в результаті вищевказаних причин.

Економія (перевитрата) матеріалу, одержувана в результаті відхилення питомих витрат від норм, визначається в такий спосіб

(2.148)

Величина перевищення фактичної витрати матеріалу над плановим за рахунок перевиконанні плану по випуску продукції являє собою різницю між загальною величиною відхилення і відносною економією (перевитратою)

(2.149)

Питома вага матеріальних витрат у витратах виробництва за планом чи фактично визначається по формулі

(2.150)

де - загальна сума матеріальних витрат на виробництво продукції;

- витрати виробництва.

Для характеристики зміни структури матеріальних витрат складається табл. 2.24.

За даними таблиці 2.24 визначається абсолютна економія (мінус) чи перевитрата (плюс) матеріальних витрат.

Для числення відносної економії (перевитрати) матеріальних витрат величина абсолютної економії коректує відсоток виконання плану по випуску продукції.

Розрахунок величини абсолютної і відносної економії (перевитрати) матеріальних ресурсів варто проводити по кожнім виді матеріалів.

Таблиця 2.24 - Характеристика зміни структури матеріальних витрат

Причинами економії матеріальних ресурсів можуть бути:

1) зниження норм витрати матеріалу на одиницю продукції;

2) заміна напівфабрикатів власного виготовлення покупними;

3) зниження цін на матеріали;

4) зміна асортименту продукції.

Причинами перевитрати матеріальних ресурсів можуть бути:

1) збільшення норм витрати;

2) заміна покупних напівфабрикатів напівфабрикатами власного виготовлення;

3) підвищення цін на матеріали;

4) зміна асортименту продукції;

5) псування, брак, розкрадання матеріалів;

6) невиконання плану кооперованих постачань.

Аналіз перевитрати матеріальних ресурсів повинний здійснюватися як у натуральному, так і у вартісному вираженні. Розрахунок кількості використаних матеріальних ресурсів при виготовленні виробу визначається на підставі обліку їхнього руху в процесі виробництва і містить у собі визначення наступних складених елементів: кількість отриманого матеріалу, кількість матеріалу, списаного в брак при виготовленні даного виробу, перевитрата по заміні й ін. Зміна вартості матеріалів при виготовленні виробу варто визначати по формулі

(2.151)

де - кількість i-го матеріалу, отриманого по заміні в k-м підрозділі на виготовлення j-го виробу;

- вартість i-го виду ресурсу відповідно до і після заміни;

- планова потреба в i-м виді ресурсу на виготовлення j-го виробу в k-м підрозділі;

- кількість i-го матеріалу, списаного в брак при виготовленні j-го виробу в k-м підрозділі;

- кількість i-го матеріалу, списаного в брак при виготовленні j-го виробу в k-м підрозділі і придатного для подальшого використання;

k - кількість підрозділів (цехів) підприємства.

При виробництві якого-небудь виробу корисно використовувати не весь матеріал, що витрачається, частина його в процесі обробки перетворюється у відходи. Крім відходів при обробці матеріалів мають місце втрати. Це безповоротно зникаюча частина матеріалів унаслідок чаду, розпилення, випару і т.п.

Таким чином, витрачений при виробництві продукції матеріал розпадається на три частини

(2.152)

де - уся кількість матеріалу, витраченого при виготовленні продукції;

- кількість матеріалу, що втілився в готовій продукції, тобто чиста витрата;

- кількість матеріалу, що йде у відходи;

- кількість матеріалу, що представляє безповоротні втрати.

Частка корисно використовуваного матеріалу залежить від цілого ряду прямих і непрямих причин, а саме: від форми заготівлі і застосованої технології обробки матеріалу, від характеру і якості матеріалу, від своєчасності і комплектності постачання підприємства матеріалами необхідних розмірів і профілю і т.д.

Для характеристики рівня корисного використання матеріалів у виробництві обчислюється спеціальний відносний показник - коефіцієнт корисного використання даного матеріалу на виробництво тієї чи іншої продукції

(2.153)

де - чиста витрата матеріалу;

- загальна витрата даного матеріалу на виготовлену продукцію.

Цей коефіцієнт показує, яка частка витраченого матеріалу ввійшла в готову продукцію. Він є основним показником ефективності використання матеріальних ресурсів у виробництві.

Особливо велике значення коефіцієнта корисного використання для характеристики ефективності споживання металів.

При виготовленні виробу метал проходить кілька стадій обробки. На кожній з цих стадій утворяться відходи і втрати металу, але в різному ступені. Тому коефіцієнт корисного використання потрібно обчислювати для кожної стадії обробки металу окремо.

Коефіцієнт корисного використання металу по чи підприємству галузі необхідно обчислювати на основних стадіях обробки металу: на заготівельній і при механічній обробці .

Коефіцієнт корисного використання прокату при виготовленні заготівель (кувань, штампів і т.п.) представляє відношення ваги отриманих заготівель до витрати прокату

(2.154)

На стадії механічної обробки варто визначити коефіцієнт корисного використання заготівель як відносин чистої ваги деталей до ваги заготівель

(2.155)

Загальний коефіцієнт корисного використання металу при виробництві даних чи деталей виробів визначається множенням коефіцієнта корисного використання прокату на коефіцієнт корисного використання заготівель

(2.156)

Рівень виконання планових завдань по використанню матеріальних ресурсів визначається:

1) Загальним коефіцієнтом виконання планових завдань по використанню матеріальних ресурсів , що розраховується по формулі

(2.157)

де - обсяг матеріальних витрат виходячи з планових норм і планового обсягу виробництва у вартісному вираженні;

- фактичний обсяг матеріальних витрат за цей же період у вартісному вираженні.

2) Коефіцієнтом виконання планових норм витрат матеріальних ресурсів , що визначається по формулі

(2.158)

де - витрати матеріальних ресурсів по планових нормах на одиницю j-й продукції у вартісному вираженні;

- фактичний обсяг виробництва j-й продукції за аналізований період у натуральному вираженні.

Якщо менше 1, то використання матеріальних ресурсів погіршується, при більше 1 – поліпшується, і при , рівному 1, - залишається на рівні планових норм.

Аналіз втрат від браку й аналіз використання відходів виробництва

До браку у виробництві відносяться продукція, напівфабрикати, деталі, вузли і роботи, що не відповідають по своїй якості встановленим чи стандартам технічним умовам і не можуть бути використані по своєму прямому чи призначенню підлягають використанню тільки після додаткової обробки.

По характері дефектів брак поділяється на поправний і непоправний. Під поправним розуміється брак, дефекти якого фактично переборні, а витрати по виправленню хазяйновито доцільні, тобто вони нижче витрат на виготовлення відповідного продукту. Непоправним вважається брак, дефекти якого технічно непереборні чи витрати по виправленню хазяйновито недоцільні. Непоправна продукція (остаточно забракована продукція), придатна для використання як матеріал, прибуткується на склад за ціною можливого використання.

По місцеві виявлення брак поділяється на внутрішній, виявлений на підприємстві до відправлення продукції споживачам, і зовнішній - встановлений у споживачів при зборці, монтажі й експлуатації виробів.

Аналіз і ліквідація втрат від браку є важливим джерелом скорочення суспільних витрат виробництва. У процесі аналізу втрат від браку необхідно установити причини і винуватців його утворення, ефективність заходів щодо ліквідації браку, забезпечення відшкодування втрат від браку з вини робітника, постачальника, резерви зниження собівартості за рахунок скорочення втрат від браку.

Аналіз проводиться шляхом порівняння фактичних втрат із втратами за попередній період. Вихідною інформацією є наступні документи: Звіт про втрати від браку по цеху, Повідомлення про брак, Акт на відшкодування матеріалу, витраченого на брак, дані річної звітності підприємств по собівартості (Втрати від браку і відходи).

На підставі даних складається таблиця 2.25.

Таблиця 2.25 – Аналіз втрат від браку

Аналіз динаміки абсолютної і відносної величин втрат від браку дозволяє виявити загальна зміна втрат від браку на виробництві. Для розробки конкретних заходів щодо ліквідації визначених причин, що викликали брак, необхідно визначати представлені в таблиці 2.26 показники:

1) питома вага утримань з винуватець-працівників-винуватців браку у вартості браку;

2) питома вага стягнень з постачальників бракованої продукції у вартості браку;

3) питома вага втрат від браку у вартості забракованої продукції.

Таблиця 2.26 - Аналіз динаміки абсолютної і відносної величин втрат від браку

Аналіз динаміки цих показників дозволить визначити ефективність розроблювальних заходів щодо ліквідації втрат від браку.

З метою підвищення ефективності заходів щодо ліквідації втрат від браку доцільно при їхній розробці використовувати зразкову номенклатуру причин і винуватців браку. Приклад складання такої номенклатури приведений у таблиці 2.27.

Таблиця 2.27 - Номенклатура причин і винуватців браку